ћенеджмент > ќрган≥зац≥¤ ¤к функц≥¤ управл≥нн¤

5. ћехан≥зми координац≥њ. јби орган≥зац≥¤ функц≥онувала ¤к Їдиний орган≥зм, необх≥дно налагодити взаЇмод≥ю м≥ж створеними орган≥зац≥йними одиниц¤ми та окремими виконавц¤ми. ÷е дос¤гаЇтьс¤ шл¤хом створенн¤ механ≥зм≥в координац≥њ.

 оординац≥¤ роб≥т Ц це процес узгодженн¤ д≥й ус≥х п≥дсистем орган≥зац≥њ дл¤ дос¤гненн¤ њњ ц≥лей.

 оординац≥¤ роботи зд≥йснюЇтьс¤:

або шл¤хом п≥дпор¤дкуванн¤ (вертикальна координац≥¤);

або шл¤хом встановленн¤ горизонтальних звТ¤зк≥в м≥ж п≥дрозд≥лами, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на одному орган≥зац≥йному р≥вн≥ (горизонтальна координац≥¤).

¬ертикальна координац≥¤ грунтуЇтьс¤ на вказ≥вках, ¤к≥ проход¤ть по ланцюгу команд. ¬ межах вертикальноњ координац≥њ менеджер узгоджуЇ роботу своњх п≥длеглих. ќдночасно робота даного менеджера узгоджуЇтьс¤ його начальником з роботою паралельних п≥дрозд≥л≥в.

Ќа практиц≥ вертикальна координац≥¤ реал≥зуЇтьс¤:

шл¤хом взаЇмноњ комун≥кац≥њ - безпосередн≥ неформальн≥ контакти м≥ж членами орган≥зац≥њ;

шл¤хом пр¤мого контролю (наданн¤ кер≥вников≥ повноважень розпод≥л¤ти завданн¤ та контролювати њх виконанн¤), тобто через використанн¤ њЇрарх≥њ управл≥нн¤;

шл¤хом стандартизац≥њ д≥¤льност≥, тобто через визначенн¤ способу, за допомогою ¤кого операц≥¤ (завданн¤, д≥¤) повинн≥ бути виконан≥.

—тандартизац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ через застосуванн¤: правил; стандартних операц≥йних процедур; опрацюванн¤ граф≥к≥в роботи.

√оризонтальна координац≥¤ грунтуЇтьс¤ на взаЇмних контактах сп≥вроб≥тник≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ на одному р≥вн≥ в ≥Їрарх≥чн≥й структур≥.

√оризонтальна координац≥¤ зд≥йснюЇтьс¤ у чотирьох основних формах:

взаЇмодопомога;

оперативн≥ групи (тимчасов≥ робоч≥ групи);

ком≥с≥њ (пост≥йн≥ робоч≥ групи);

збори за участю сп≥вроб≥тник≥в р≥зних п≥дрозд≥л≥в орган≥зац≥њ

¬заЇмодопомога (особист≥ взаЇмозвТ¤зки, взаЇмн≥ комун≥кац≥њ) Ц це найпрост≥ша форма координац≥њ (безпосередн≥ неформальн≥ контакти м≥ж сп≥вроб≥тниками орган≥зац≥њ). ¬она можлива за умови розвинутих неформальних звТ¤зк≥в в орган≥зац≥њ та слугуЇ методом збагаченн¤ роботи та зменшенн¤ к≥лькост≥ контролер≥в.

ќперативна група (тимчасова робоча група) Ц це орган≥зац≥йна група, ¤ка створюЇтьс¤ з прац≥вник≥в р≥зних п≥дрозд≥л≥в дл¤ виконанн¤ спец≥ального завданн¤ або вир≥шенн¤ специф≥чноњ короткостроковоњ проблеми. ќперативна група Ц це зас≥б керуванн¤ спец≥альними проектами ≥з залученн¤м багатьох людей ≥з р≥зних п≥дрозд≥л≥в. ќдночасно вона слугуЇ засобом п≥двищенн¤ гнучкост≥ орган≥зац≥њ та прискоренн¤ реакц≥њ на зм≥ни.

 ом≥с≥¤ Ц це пост≥йна група, ¤ка сформована з представник≥в р≥зних п≥дрозд≥л≥в орган≥зац≥њ з метою вир≥шенн¤ певноњ довгостроковоњ проблеми або виконанн¤ довгострокового завданн¤.

ƒо метод≥в горизонтальноњ координац≥њ в≥дноситьс¤ також орган≥зац≥¤ збор≥в за участю сп≥вроб≥тник≥в р≥зних п≥дрозд≥л≥в орган≥зац≥њ.

≤снують також так зван≥ нетрадиц≥йн≥ механ≥зми координац≥њ, до ¤ких, зокрема, в≥днос¤тьс¤:

а) орган≥зац≥йна культура Ц це комплекс ц≥нностей, пр≥оритет≥в, неписаних правил, що впливають на веденн¤ справ орган≥зац≥Їю та в орган≥зац≥њ.

б) неформальна орган≥зац≥¤ Ц це система взаЇмозвТ¤зк≥в м≥ж сп≥вроб≥тниками орган≥зац≥њ, ¤к≥ виникають ≥ розвиваютьс¤ спонтанно (не санкц≥оновано). ¬насл≥док цього в орган≥зац≥њ формуютьс¤ неформальн≥ центри влади, тобто так≥, ¤к≥ не в≥дображен≥ в орган≥зац≥йн≥й схем≥.

4. “ипи орган≥зац≥йних структур

«авданн¤ менеджера в процес≥ орган≥зац≥њ пол¤гаЇ в тому, аби надати ус≥м компонентам орган≥зац≥њ такоњ форми та обТЇднати њх таким чином, аби ф≥рма ¤вл¤ла собою одне ц≥ле ≥ функц≥онувала ц≥леспр¤мовано. —аме тому, в будь-¤к≥й ф≥рм≥ ≥снуЇ певна п≥дпор¤дкован≥сть пом≥ж њњ складовими частинами та р≥вн¤ми менеджменту, ч≥ткий розпод≥л влади, прав та в≥дпов≥дальност≥.

ƒл¤ в≥дображенн¤ структурних взаЇмозвТ¤зк≥в основних р≥вн≥в та п≥дрозд≥л≥в орган≥зац≥њ, њх п≥дпор¤дкованост≥ на практиц≥ використовують схеми орган≥зац≥йноњ структури управл≥нн¤. “ак≥ схеми Ї лише скелетом системи управл≥нн¤, оск≥льки не розкривають склад та зм≥ст функц≥й, прав та обовТ¤зк≥в п≥дрозд≥л≥в та посадових ос≥б.

“еор≥¤ ≥ практика менеджменту розробили багато р≥зних принцип≥в побудови структур управл≥нн¤, ¤к≥ можна звести до наступних основних тип≥в:

л≥н≥йна орган≥зац≥йна структура;

л≥н≥йно-штабна орган≥зац≥йна структура;

функц≥ональна орган≥зац≥йна структура;

л≥н≥йно-функц≥ональна орган≥зац≥йна структура;

див≥з≥ональна орган≥зац≥йна структура;

матрична орган≥зац≥йна структура;

та ≥нш≥: проектна, кластерна, модульна, атом≥стична.

Ћ≥н≥йна орган≥зац≥йна структура ¤вл¤Ї собою систему управл≥нн¤, в ¤к≥й кожний п≥длеглий маЇ т≥льки одного кер≥вника ≥ в кожному п≥дрозд≥л≥ виконуЇтьс¤ весь комплекс роб≥т, повТ¤заних з його управл≥нн¤м. —хематично ц¤ структура представлена на рис.4.11.

ѕереваги л≥н≥йноњ оргструктури:

- ч≥тк≥сть ≥ простота взаЇТЇмод≥њ (неможлив≥сть отриманн¤ п≥длеглим суперечливих розпор¤джень та вказ≥вок);

–ис.4.11. ѕринципова схема л≥н≥йноњ орган≥зац≥йноњ структури

- в≥дпов≥дальн≥сть кожного за виконанн¤ свого завданн¤ (над≥йний контроль та дисципл≥на);

- оперативн≥сть п≥дготовки ≥ зд≥йсненн¤ управл≥нських р≥шень;

- економ≥чн≥сть (за умови невеликих розм≥р≥в орган≥зац≥њ).

Ќедол≥ки л≥н≥йноњ оргструктури:

- необх≥дн≥сть високоњ квал≥ф≥кац≥њ кер≥вник≥в;

- зростанн¤ числа р≥вн≥в управл≥нн¤ при зб≥льшенн≥ розм≥р≥в орган≥зац≥њ;

- обмеженн¤ ≥н≥ц≥ативи у роб≥тник≥в на нижчих р≥вн¤х.

Ћ≥н≥йно-штабна орган≥зац≥йна структура. ¬она Ї р≥зновидом л≥н≥йноњ оргструктури. «а такоњ структури дл¤ розвантаженн¤ вищого кер≥вництва створюЇтьс¤ штаб, до складу ¤кого включають фах≥вц≥в з р≥зних вид≥в д≥¤льност≥. ¬с≥ виконавц≥ п≥дпор¤дковуютьс¤ безпосередньо л≥н≥йним кер≥вникам. ѕовноваженн¤ штабних спец≥ал≥ст≥в стосуютьс¤ п≥дготовки порад та рекомендац≥й л≥н≥йним кер≥вникам або видач≥ вказ≥вок виконавц¤м за дорученн¤м л≥н≥йного кер≥вника. «авд¤ки цьому п≥двищуЇтьс¤ ступ≥нь оперативного та орган≥зац≥йного реагуванн¤. ѕринципова схема л≥н≥йно-штабноњ оргструктури наведена на рис.4.12.

–ис.4.12. ѕринципова схема л≥н≥йно-штабноњ орган≥зац≥йноњ структури

–ис.4.13. ѕринципова схема функц≥ональноњ орган≥зац≥йноњ структури

«авд¤ки спец≥ал≥зац≥њ функц≥ональних кер≥вник≥в виникаЇ можлив≥сть управл≥нн¤ великою к≥льк≥стю виконавц≥в, а отже ≥ зменшуЇтьс¤ к≥льк≥сть р≥вн≥в управл≥нн¤. ƒо обовТ¤зк≥в вищого кер≥вника входить: регулюванн¤ в≥дносин пом≥ж функц≥ональними кер≥вниками.

ѕереваги функц≥ональноњ оргструктури:

- спец≥ал≥зац≥¤ д≥¤льност≥ функц≥ональних кер≥вник≥в;

- скороченн¤ часу проходженн¤ ≥нформац≥њ;

- розвантаженн¤ вищого кер≥вництва.

Ќедол≥ки функц≥ональноњ оргструктури:

- можлив≥сть отриманн¤ суперечливих вказ≥вок;

- порушенн¤ принципу Їдиноначальност≥ (розмиванн¤ Їдност≥ розпор¤дництва ≥ в≥дпов≥дальност≥);

- складн≥сть контролю;

- недостатн¤ гнучк≥сть.

Ћ≥н≥йно-функц≥ональна орган≥зац≥йна структура ¤вл¤Ї собою комб≥нац≥ю л≥н≥йноњ та функц≥ональноњ структур. ¬ основу такоњ структури покладено принцип розпод≥ленн¤ повноважень ≥ в≥дпов≥дальност≥ за функц≥¤ми та прийн¤тт≥ р≥шень по вертикал≥. Ћ≥н≥йно-функц≥ональна структура дозвол¤Ї орган≥зувати управл≥нн¤ за л≥н≥йною схемою, а функц≥ональн≥ п≥дрозд≥ли допомагають л≥н≥йним кер≥вникам у вир≥шенн≥ в≥дпов≥дних управл≥нських функц≥й (див. рис.4.14.).

≤з схеми випливаЇ, що функц≥ональн≥ кер≥вники мають право безпосередньо впливати на виконавц≥в. ѕри цьому аби усунути можлив≥сть отриманн¤ виконавц¤ми суперечливих вказ≥вок: 1) або вводитьс¤ пр≥оритет вказ≥вок л≥н≥йного кер≥вника; 2) або функц≥ональному кер≥внику передаЇтьс¤ лише певна частина повноважень; 3) або функц≥ональному кер≥внику передаЇтьс¤ т≥льки право рекомендац≥й.

–ис.4.14. ѕринципова схема л≥н≥йно-функц≥ональноњ орган≥зац≥йноњ структури

ѕереваги л≥н≥йно-функц≥ональноњ структури:

- поЇднуЇ переваги л≥н≥йних та функц≥ональних структур;

- забезпечуЇ в≥дносно швидке зд≥йсненн¤ управл≥нських р≥шень завд¤ки своњй ≥Їрарх≥чност≥;

- спец≥ал≥зац≥¤ функц≥ональних кер≥вник≥в.

Ќедол≥ки л≥н≥йно-функц≥ональноњ структури:

- складн≥сть регулюванн¤ в≥дносин л≥н≥йних ≥ функц≥ональних кер≥вник≥в;

- в умовах реорган≥зац≥њ зб≥льшуЇтьс¤ пот≥к ≥нформац≥њ, ¤кий спричин¤Ї перевантаженн¤ кер≥вник≥в;

- така структура чинить оп≥р зд≥йсненню зм≥н в орган≥зац≥њ.

Ћ≥н≥йно-функц≥ональна оргструктура застосовуЇтьс¤ при вир≥шенн≥ задач, ¤к≥ пост≥йно повторюютьс¤, забезпечуючи максимальну стаб≥льн≥сть орган≥зац≥њ. ¬она ефективна дл¤ масового виробництва з≥ стаб≥льним асортиментом продукц≥њ при незначних (еволюц≥йних) зм≥нах технолог≥њ виробництва.

ƒив≥з≥ональна орган≥зац≥йна структура. √рупуванн¤ вид≥в д≥¤льност≥ тут зд≥йснюЇтьс¤ за принципом розпод≥лу прац≥ за ц≥л¤ми. ÷е означаЇ, що навколо певного виробництва формуЇтьс¤ орган≥зац≥йний п≥дрозд≥л з автоном≥Їю у зд≥йсненн≥ своЇњ повс¤кденноњ операц≥йноњ д≥¤льност≥ (див. рис.4.15.).

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ќрган≥зац≥¤ ¤к функц≥¤ управл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (16197 прочитано)