
		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈колог≥¤ > ћ≥жнародно-правов≥ акти по запоб≥ганню забрудненн¤ мор¤

ћ≥жнародно-правов≥ акти по запоб≥ганню забрудненн¤ мор¤

—тор≥нка: 1/16

«абрудненн¤ грунту, пов≥тр¤, води, ¤к≥ утворюють б≥осферу нашоњ планети всього за дек≥лька дес¤тир≥ч дос¤гнуто таких масштаб≥в, що нер≥дко можна зустр≥ти довол≥ песим≥стичн≥ прогнози стосовно майбутнього людства у звТ¤зку з деградац≥Їю навколишнього середовища. ўе в 1969 р. в доклад≥ √енерального секретар¤ ќќЌ ≈коном≥чн≥й та соц≥альн≥й рад≥ було в≥дзначено, що Ув ≥стор≥њ людства виникаЇ криза всесв≥тнього масштабу, ¤ка загрожуЇ в однаков≥й м≥р≥ ¤к розвинутим, так ≥ нерозвинутим крањнами, - криза середовища, що оточуЇ людинуФ. —таЇ очевидним, що при розвитку ≥снуючих тенденц≥й житт¤ надал≥ буде поставлене п≥д загрозу.

ѕрактично вс≥ крањни св≥ту в т≥й чи ≥нш≥й м≥р≥ вже з≥штовхнулис¤ з проблемою навколишнього середовища ≥ намагаютьс¤ њњ вир≥шити на нац≥ональному р≥вн≥. ѕроте жодна крањна, ¤ких би д≥Ївих заход≥в в цьому напр¤мку вона не вживала, не може почувати себе в безпец≥, доки не буде задов≥льним чином вир≥шене питанн¤ захисту середовища тих район≥в, ¤к≥ знаход¤тьс¤ в загальному користуванн≥ вс≥х крањн та народ≥в. ¬ першу чергу це стосуЇтьс¤ —в≥тового океану Ц не лише транспортноњ артер≥њ загальносв≥тового значенн¤, не лише Ускарбниц≥Ф живих та м≥неральних ресурс≥в, але ≥ основного компоненту б≥осфери «емл≥.

Ќе дивл¤чись на те, що в своњй основ≥ проблема захисту ≥ збереженн¤ —в≥тового океану, ¤к ≥ навколишнього середовища в ц≥лому, в≥дноситьс¤ до област≥ природничих наук, важливе значенн¤ в њњ вир≥шенн≥ належить правовому регулюванню. —права в тому, що —в≥товий океан маЇ довол≥ складну, ¤кщо можна так висловитис¤ Управову структуруФ Ц правовий режим окремих його частин далеко не однаковий. “ому лише погодженн¤ д≥њ держав по запоб≥ганню забрудненню морського середовища, ¤ке пр¤мо чи поб≥чно спричинюЇтьс¤ наростаючим ≥нтенсивним використанн¤м простор≥в та ресурс≥в —в≥тового океану та ≥ншою д≥¤льн≥стю людини, можуть призвести до задов≥льних результат≥в. ј це вже сфера д≥њ м≥жнародного права.*

Ќаша крањна багато рок≥в посл≥довно ≥ наполегливо виступаЇ за обТЇднанн¤ зусиль держав в справ≥ захисту —в≥тового океану в≥д забрудненн¤, в тому числ≥ ≥ шл¤хом створенн¤ та використанн¤ необх≥дних дл¤ цього м≥жнародних правових засоб≥в. ÷ю л≥н≥ю пол≥тики ”крањни легко можна простежити, починаючи з таких значних пол≥тичних крок≥в, ¤к ≥н≥ц≥атива у прийн¤тт≥ ’’’V≤ сес≥Їю √енеральноњ јсамблењ ќќЌ резолюц≥њ Уѕро ≥сторичну в≥дпов≥дальн≥сть держав за збереженн¤ природи «емл≥ дл¤ нин≥шнього та майбутн≥х покол≥ньФ, аж до пост≥йноњ роботи украњнських представник≥в в найр≥зноман≥тн≥ших робочих органах ћ≥жнародноњ морськоњ орган≥зац≥њ (≤ћќ), програми ќќЌ з питань захисту навколишнього середовища (ёЌ≈ѕ) та ≥нших м≥жнародних орган≥зац≥й та кооперац≥й. «начна частина роботи була зд≥йснена ще в часи перебуванн¤ ”крањни у склад≥ —оюзу –—–, коли вона мала право окремого голосу в ќќЌ паралельно ≥з –ад¤нським —оюзом.

¬ищесказане по¤снюЇ, чому досл≥дженн¤ сучасного м≥жнародно-правового режиму захисту морського середовища в≥д забрудненн¤, його генезис та перспектив розвитку, становить значний ≥нтерес.

–озвиток м≥жнародно-правового режиму захисту мор≥в та океан≥в в≥д забрудненн¤ йшов двома шл¤хами.

¬ к≥нц≥ 60-х ≥ в 70-х роках в надзвичайно коротк≥ терм≥ни розробл¤Їт ьс¤ ≥ приймаЇтьс¤, а згодом вступаЇ в силу ц≥лий р¤д масштабних м≥жнародних угод в ц≥й галуз≥. ¬ њхньому числ≥ так≥ важлив≥ м≥жнародн≥ договори ун≥версального характеру, ¤к ћ≥жнародна конвенц≥¤ про запоб≥ганн¤ забрудненню ≥з судень. 1973 р. ≥з протоколом, ¤кий зм≥нюЇ њњ, в≥д 1978 р. (ћј–ѕќЋ 1973/1978/, онвенц≥¤ про запоб≥ганн¤ забрудненн¤ мор¤ в результат≥ захороненн¤ в≥дход≥в та ≥нших матер≥ал≥в 1972 р., онвенц≥¤ про втручанн¤ у в≥дкритому мор≥ на випадок авар≥й, ¤к≥ загрожують забрудненн¤м нафтою 1969 р. онвенц≥¤ про цив≥льну в≥дпов≥дальн≥сть за збитки, в≥д забрудненн¤ нафтою та ≥н. ¬ ц≥ ж роки приймаЇтьс¤ р¤д рег≥ональних м≥жнародних угод про запоб≥ганн¤ забрудненню окремих морських басейн≥в Ѕалт≥йського мор¤ ( онвенц≥¤ по захисту морського середовища району Ѕалт≥йського мор¤, прийн¤та в ’ельс≥нк≥ в 1974 р.), —ередземного мор¤ ( онвенц≥¤ по захисту —ередземного мор¤ в≥д забрудненн¤, прийн¤та в Ѕарселон≥ в 1976 р.), ѕерськоњ затоки ( увейтська рег≥ональна конвенц≥¤ про сп≥вроб≥тництво в галуз≥ захисту морського середовища в≥д забрудненн¤, прийн¤та в 1978 р.), а також де¤к≥ ≥нш≥ угоди.

ѕроте ун≥версальн≥ угоди стосуютьс¤ лише забрудненн¤ мор≥в ≥з суден та внасл≥док захороненн¤ в≥дход≥в. ¬они не зач≥пають одне з головних джерел забрудненн¤ морського середовища Ц забрудненн¤ його ≥з суш≥, а також забрудненн¤, ¤ке Ї результатом роб≥т на континентальному шельф≥, ≥з атмосфери ≥ т.д. –ег≥ональн≥ договори, хоча вони головним чином також регламентують забрудненн¤ мор¤ ≥з суден ≥ в результат≥ захороненн¤ в≥дход≥в, м≥ст¤ть окрем≥ норми про запоб≥ганн¤ його забрудненню з ≥нших джерел. ѕроте в силу саме свого характеру рег≥ональн≥ договори поширюютьс¤ лише на окрем≥ морськ≥ рег≥они, ¤к≥ становл¤ть незначну частину —в≥тового океану.

якщо погл¤нути на створену цими вс≥ма договорами картину м≥жнародно-правового регулюванн¤ захисту —в≥тового океану в≥д забрудненн¤ в ц≥лому, то одразу кидаЇтьс¤ у в≥ч≥ њњ фрагментарний, мозањчний характер, зусилл¤ в н≥й окремих деталей та в≥дсутн≥сть рис, ¤к≥ обТЇднують ц≥ вс≥ детал≥. Ѕурхливе Ц прот¤гом ¤кихось 8-9 рок≥в Ц становленн¤ новоњ област≥ м≥жнародного морського права, права захисту морського середовища, не призвело до створенн¤ системи м≥жнародно-правових норм, обТЇднаних сп≥льними принципами та сп≥льними положенн¤ми.

ѕроте поруч з цим майже в той самий пер≥од (1973-1982 рр.) проходить робота ≤≤≤ онференц≥њ ќќЌ з морського права, ¤ка завершуЇтьс¤ створенн¤м системи кодиф≥кованих ун≥версальних норм м≥жнародного морського права, ¤к≥ утворюють ¤к би УпарасолькуФ над ус≥ма ≥ншими м≥жнародними догов≥рними нормами в ц≥й галуз≥. ѕрийн¤та конференц≥Їю онвенц≥¤ ќќЌ з морського права в т≥й њњ частин≥, ¤ка присв¤чена захисту ≥ збереженню морського середовища, м≥стить Їдину систему норм, ¤к≥ повинн≥ д≥¤ти в ц≥й област≥. ÷≥ норми, хоча ≥ не сп≥впадають за ступенем детал≥зац≥њ, дуже р≥зн≥ з точки зору њх досконалост≥ та ¤кост≥, разом з тим в своњй сукупност≥ регламентують запоб≥ганн¤ забрудненн¤ морського середовища ≥з ус≥х можливих джерел, причому сфера њх д≥њ не обмежена ¤кими-небудь окремими географ≥чними рег≥онами.

якщо до цього додати, що норми онвенц≥њ ќќЌ з морського права розробл¤лис¤ на основ≥ консенсусу (що особливо характерно дл¤ њњ правил стосовно захисту та збереженн¤ морського середовища) ≥ що ¤к до њњ прийн¤тт¤, так ≥ п≥сл¤ цього б≥льш≥сть з них ≥мплементован≥ в нац≥ональному законодавств≥ р¤ду крањн, в тому числ≥ ”крањни, то сл≥д визнати, що зараз науковий анал≥з м≥жнародно-правового режиму запоб≥ганн¤ забрудненню —в≥тового океану в ц≥лому можливий лише при детальному врахуванн≥ положень ц≥Їњ конвенц≥њ.

якщо намагатись охарактеризувати суть цих положень конвенц≥њ, то можна сказати, що вона пол¤гаЇ у визначенн≥ сп≥вв≥дношенн¤ (чи розмежуванн≥) нац≥ональних та м≥жнародно-правових засоб≥в регулюванн¤ захисту морського середовища. ѕравила, ¤к≥ м≥ст¤тьс¤ в „астин≥ ’≤≤ онвенц≥њ ќќЌ, - це перш за все правила, ¤к≥ розмежовують компетенц≥ю в област≥ такого регулюванн¤ м≥ж державами та м≥жнародною сп≥льнотою в ц≥лому, а також м≥ж окремими категор≥¤ми держав (прибережними державами, державами прапору судна ≥ т.д.). «вичайно, ¤к ≥ будь-¤ка спроба охопити в коротк≥й формул≥ обширне та значне ¤вище, це твердженн¤ страждаЇ неточн≥стю. ¬ конвенц≥њ Ї значне число норм про сп≥вроб≥тництво держав у справ≥ захисту морського середовища, ≥ Ї положенн¤ про в≥дпов≥дальн≥сть за збитки, запод≥¤н≥ забрудненн¤м, Ї ≥ де¤к≥ ≥нш≥ правила. јле головний зм≥ст „астини ’≤≤ онвенц≥њ ќќЌ з морського права, те, що в≥др≥зн¤Ї њњ в≥д чисельних угод по захисту морського середовища ≥ разом з тим ставить ¤к би над цими угодами у вигл¤д≥ своЇр≥дноњ УпарасолькиФ, заключаЇтьс¤ перш за все в нормах, що визначають роль нац≥ональних та м≥жнародно-правових засоб≥в регулюванн¤ у справ≥ попередженн¤ забрудненн¤ мор≥в та боротьб≥ з ним.*

–оль, ¤ка в≥дводитьс¤ конвенц≥Їю, тим чи ≥ншим засобам регулюванн¤, визначаЇтьс¤ трьома факторами:

1) джерелом забрудненн¤, т.б., характером т≥Їњ д≥¤льност≥, ¤ка може спричинити забрудненн¤ морського середовища. —л≥дом за ≥ншими м≥жнародними угодами, ¤к≥ ≥снують в ц≥й галуз≥, онвенц≥¤ ќќЌ проводить границю м≥ж забрудненн¤м мор¤ ≥з суш≥, ≥з суден, з атмосфери, в результат≥ захороненн¤ в≥дход≥в, розв≥дки та розробки м≥неральних ресурс≥в морського дна на онтинентальному шельф≥ ≥ в район≥ за межами д≥њ нац≥ональноњ юрисдикц≥њ. ќсобливост≥ цих джерел наст≥льки суттЇв≥, що часто саме вони визначають переважаючу роль нац≥ональних чи м≥жнародно-правових засоб≥в регулюванн¤ у справ≥ боротьби ≥з забрудненн¤м з того чи ≥ншого джерела, а також глобальний чи рег≥ональний характер м≥жнародно-правового регулюванн¤;

2) видом морських простор≥в, в ¤ких зд≥йснюЇтьс¤ д≥¤льн≥сть, ¤ка вимагаЇ дотриманн¤ певних правил дл¤ запоб≥ганн¤ забрудненню морського середовища. ≤ саме дл¤ онвенц≥њ ќќЌ з морського права характерне принципово видн≥ше розвТ¤занн¤ питанн¤ про права держав в залежност≥ в≥д того чи зд≥йснюЇтьс¤ така д≥¤льн≥сть в територ≥альному мор≥, в економ≥чн≥й зон≥, у в≥дкритому мор≥ за њњ межами ≥ т.д., ¤ке отримало назву Узонального п≥дходу до проблеми запоб≥ганн¤ забрудненн¤ мор¤Ф. “акий п≥дх≥д в значн≥й м≥р≥ породжений виконанн¤м новоњ категор≥њ морських простор≥в Ц економ≥чних зон Ц ≥ намаганн¤м прибережних держав всеб≥чно захистити своњ права на ресурси в цих зонах, в тому числ≥ ≥ шл¤хом закр≥пленн¤ за ними права на захист њхнього морського середовища;