Sort-ref - ћ≥жнародно-правов≥ акти по запоб≥ганню забрудненн¤ мор¤


		√оловна Ј «амовити реферат Ј √остьова к≥мната Ј ѕартнери Ј онтакт Ј



		ѕошук



		–екомендуЇм

≈колог≥¤ > ћ≥жнародно-правов≥ акти по запоб≥ганню забрудненн¤ мор¤

онференц≥¤ прийн¤ла: ѕлан д≥й по захисту та розвитку морського середовища та берегових район≥в прибережних держав; увейтську рег≥ональну конвенц≥ю про сп≥вроб≥тництво в справ≥ захисту морського середовища в≥д забрудненн¤; протокол про рег≥ональне сп≥вроб≥тництво в боротьб≥ ≥з забрудненн¤м нафтою та ≥ншими шк≥дливими речовинами в надзвичайних ситуац≥¤х, а також р¤д в≥дпов≥дних резолюц≥й.

ќсновний ≥нтерес з точки зору даного досл≥дженн¤ представл¤Ї увейтська конференц≥¤, ¤ка складаЇтьс¤ ≥з преамбули та 30 статей ≥ маЇ багато сп≥льного ≥з Ѕарселонською конвенц≥Їю. ѕод≥бно до останньоњ, увейтська конвенц≥¤ перш за все проголошуЇ загальний обовТ¤зок стор≥н захищати район, на ¤кий поширюЇтьс¤ њњ д≥¤, а також в загальн≥й форм≥ передбачаЇ боротьбу ≥з забрудненн¤м джерела кожного виду. ¬ конвенц≥њ м≥ститьс¤ також ≥ р¤д ≥нших положень таких, до прикладу, ¤к положенн¤ про наукове та техн≥чне сп≥вроб≥тництво, про оц≥нку стану довк≥лл¤, про техн≥чну та ≥ншу допомогу, про сп≥вроб≥тництво в боротьб≥ ≥з забрудненн¤м за надзвичайних обставин.

ѕо в≥дношенню до свого подальшого вдосконаленн¤ конвенц≥¤ передбачаЇ, що, окр≥м подальшого протоколу (стороною ¤кого автоматично стаЇ кожна догов≥рна держава), буде зд≥йснюватись сп≥вроб≥тництво в п≥дготовц≥ та прийн¤тт≥ ≥нших в≥дпов≥дних протокол≥в (ст. ≤≤≤, п.V).

” в≥дпов≥дност≥ до онвенц≥њ, заснована рег≥ональна орган≥зац≥¤ по захисту морського середовища (ст.XVI-XVIII).

ќкр≥м вищезгаданих рег≥ональних угод, розробл¤лись ≥ продовжують розробл¤тись на даний час плани ≥нших заход≥в на рег≥ональному р≥вн≥, де¤к≥ з них зд≥йснюютьс¤ ёЌ≈ѕ у в≥дпов≥дност≥ до його програми рег≥ональних мор≥в. ¬≥дпов≥дн≥ рег≥они включають „ервоне море та јденську затоку, арибське море, ѕ≥вденно-сх≥дну та п≥вденно-зах≥дну частину “ихого океану, мор¤ «ах≥дноњ та ÷ентральноњ јфрики, а також —х≥дноњ јз≥њ.

—фери д≥й ус≥х конвенц≥й наведених вище в рол≥ приклад≥в всеохоплюючого п≥дходу до питань боротьби ≥з забрудненн¤м мор¤, обмежена, оск≥льки вони в≥днос¤тьс¤ лише до окремих морських рег≥он≥в. –обота ≤≤≤ онференц≥њ ќќЌ з морського права, навпаки, створила д≥йсно глобальний екв≥валент ≥снуючим рег≥ональним режимам. ’оча ≥ очевидно, що найб≥льше, чого дос¤гнула ≤≤≤ онференц≥¤ ќќЌ в ц≥й област≥, заключаЇтьс¤ в встановленн≥ нормоутворюючоњ та юрисдикц≥йноњ основи (чи, ¤к пишуть в л≥тератур≥, свого роду УпарасолькиФ) дл¤ наступних заход≥в, ¤к≥ м≥ст¤ть б≥льш детальн≥ приписи. “акий режим надаЇ розпочатому п≥встол≥тт¤ тому процесу нового, хоча ще ≥ не завершеному зм≥сту: розпочавши з регулюванн¤ забрудненн¤, ¤ке викликаЇтьс¤ ¤кимось одним специф≥чним чинником з одного джерела забрудненн¤, м≥жнародне догов≥рне право охопить вс≥ сторони забрудненн¤ мор¤, де б, з ¤кого б джерела ≥ ¤к би воно не в≥дбувалос¤. ¬арто в той же час п≥дкреслити, що дана обставина н≥¤ким чином не применшуЇ важливост≥ рег≥ональних заход≥в. Ќавпаки, може передбачити, що ≥ в майбутн≥х зусилл¤х по запоб≥ганню, скороченню, збереженню п≥д контролем забрудненн¤ мор¤ рег≥ональне сп≥вроб≥тництво займе в рамках глобального п≥дходу центральне м≥сце.*

онвенц≥¤ ќќЌ по морському праву, под≥бно до того, ¤к це робл¤ть рег≥ональн≥ конвенц≥њ, д≥лить Уматер≥альн≥ зобовТ¤занн¤Ф по запоб≥ганню забрудненню мор¤ на дв≥ категор≥њ: загальн≥ зобовТ¤занн¤ та зобовТ¤занн¤, ¤к≥ стосуютьс¤ окремих джерел забрудненн¤. ўо стосуЇтьс¤ загальних зобовТ¤зань, ¤к≥ стосуютьс¤ питанн¤, що розгл¤даЇтьс¤, то Ї статт¤, ¤ка гласить, що Удержави зобовТ¤зан≥ захищати та охорон¤ти морське середовищеФ (ст.192). ÷¤ фундаментальна норма в≥дбиваЇ головну задачу Ц закласти основи режиму загальноњ боротьби ≥з забрудненн¤м: вс≥ держави, незалежно в≥д розм≥ру њхньоњ територ≥њ, географ≥чного положенн¤ чи особливих нац≥ональних ≥нтерес≥в повинн≥ нести в≥дпов≥дальн≥сть за запоб≥ганн¤, скороченн¤ та збереженн¤ п≥д контролем забрудненн¤ середовища.

Ќезважаючи на де¤ку не¤сн≥сть, п.2, ст.194 онвенц≥њ по морському праву м≥стить, тим не менше, загальн≥ принципи, достатн≥ дл¤ розвТ¤занн¤ проблеми забрудненн¤ морського середовища в ц≥лому. « нењ, без сумн≥ву, випливаЇ, що держава несе в≥дпов≥дальн≥сть за транс територ≥альне забрудненн¤, викликане приватною д≥¤льн≥стю, зд≥йснюваною п≥д њњ юрисдикц≥Їю чи контролем, незалежно в≥д того, про¤вила чи н≥ вона Уналежну турботуФ про запоб≥ганн¤ таким насл≥дкам. ўо стосуЇтьс¤ практичного застосуванн¤, то формулюванн¤ пропозиц≥й, що розгл¤даЇтьс¤, видаЇтьс¤ надто загальним дл¤ того, аби можна було зробити висновок стосовно конкретних заход≥в ефективного захисту морського середовища.

як в≥домо, велика к≥льк≥сть забруднювач≥в потрапл¤Ї до мор¤ з внутр≥шн≥х вод. «а м≥сцем свого походженн¤ так≥ води розд≥л¤ютьс¤ на чисельн≥ р≥чков≥ басейни, географ≥чн≥ кордони ¤ких визначаютьс¤ водорозд≥лом м≥ж р≥зними водними системами, кожна з ¤ких складаЇтьс¤ з води, ¤к≥ течуть в сп≥льний басейн.

ќсновним компонентом р≥чкового басейну Ї р≥чка. коли вона перед впад≥нн¤м в озеро чи море перес≥каЇ територ≥њ двох чи б≥льше держав чи утворюЇ м≥ж ними кордом, можна казати про Ум≥жнародний р≥чковий басейнФ. ¬икористанн¤ таких Ум≥жнародних р≥чокФ, чи ¤кщо застосовувати б≥льш широкий терм≥н, що охоплюЇ р≥зн≥ види внутр≥шн≥х вод, з ¤ких може складатись р≥чкова система Ум≥жнародних водосток≥вФ, на прот¤з≥ стол≥ть було обТЇктом сп≥вроб≥тництва прибережних держав. „имале м≥сце в такому сп≥вроб≥тництв≥ займав захист в≥д викид≥в забруднюючих речовин.

ƒоговори про водостоки, особливо спочатку, р≥дко заключались вин¤тково з метою розвТ¤занн¤ питань, повТ¤заних ≥з забрудненн¤м. як правило так≥ положенн¤ складали лише один елемент загального режиму, ¤кий або стосувавс¤ найр≥зноман≥тн≥ших вид≥в д≥¤льност≥ на р≥чц≥, або головним чином ¤когось одного виду використанн¤ вод, наприклад, рибальства.

«а своњм зм≥стом положенн¤ таких договор≥в, ¤к≥ в≥дносилис¤ до забрудненн¤, в≥дбивали р≥зн≥ п≥дходи до ц≥Їњ проблеми. ¬ б≥льшост≥ випадк≥в у них в загальн≥й форм≥ говорилось про те, що крањни угоди повинн≥ були утримуватись в≥д д≥¤льност≥, ¤ка призводить до забрудненн¤ вод. “≥льки пор≥вн¤но не чисельн≥ договори встановлювали точн≥ критер≥њ дл¤ визначенн¤ допустимого р≥вн¤ забрудненн¤ водосток≥в. ¬ цьому в≥дношенн≥ найв≥дом≥шими прикладами Ї догов≥р 1960 р. м≥ж Ѕельг≥Їю та Ќ≥дерландами стосовно канал≥в “ернезен та √ент, угода 1972 р. м≥ж —Ўј та анадою про ¤к≥сть вод ¬еликих ќзер ≥ укладен≥ в 1976 р. онвенц≥њ з питань захисту –ейну в≥д забрудненн¤ х≥м≥чними речовинами та хлоридами.*

¬ раз≥ випадк≥в догов≥рна практика дотримувалась принципу справедливого використанн¤ водних ресурс≥в. —тосовно забрудненн¤ цей принцип зам≥нюЇ пол≥тику справедливоњ участ≥ у використанн≥ вод, що може означати певну заборону њх забрудненн¤ (чи повну свободу прибережних держав зд≥йснювати забрудненн¤).

–¤дом угод передбачаЇтьс¤ заснуванн¤ сп≥льних орган≥в дл¤ контролю за встановленим режимом. ѕроте, ¤к правило, так≥ органи под≥л¤ютьс¤ обмеженими правилами. „асто це стосуЇтьс¤ також ≥ двосторонн≥х угод заснованих на довготерм≥новому сп≥вроб≥тництв≥ у в≥дпов≥дних районах.

Ќайскладн≥ш≥ проблеми м≥жнародного регулюванн¤ використанн¤ р≥чок виникають тод≥, коли справа стосуЇтьс¤ водосток≥в, ¤к≥ перетинають територ≥њ двох чи б≥льше держав чи утворюють кордон м≥ж двома чи б≥льше державами.

ѕротир≥чч¤ м≥ж ≥нтересами нижче розм≥щених та вище розм≥щених держав можуть породити ≥ншу, абсолютно особливу проблему. ’оча нижче розм≥щена держава зац≥кавлена у заходах, ¤к≥ вживаютьс¤ вище розм≥щеними державами стосовно зменшенн¤ забрудненн¤, проте стосовно к≥нцевого потрапл¤нн¤ забруднювач≥в в море вона може дотримуватись ≥ншоњ позиц≥њ. —хвалюючи зменшенн¤ забрудненн¤ ≥з джерел, розташованих у верхн≥й теч≥њ, нижче розм≥щена держава може вважати виг≥дним дл¤ себе скиданн¤ своњх власних в≥дход≥в, що заборонено вище розм≥щеним державам. “акий тип д≥й може здатис¤ досить спокусливим, оск≥льки боротьба ≥з забрудненн¤м у верхн≥й теч≥њ ¤к би створюЇ Удодатков≥ можливост≥Ф дл¤ викид≥в забруднюючих речовин з територ≥њ нижчерозм≥щеноњ держави.

ћожлив≥сть визнанн¤ такого роду Уприв≥леюФ нижче розм≥щеноњ держави можна зам≥нити, наприклад, в текст≥ ™вропейськоњ конвенц≥њ по захисту пр≥сних вод в≥д забрудненн¤. п≥дготовленоњ в рамках ™вросоюзу. ѕроектом, зокрема, передбачаютьс¤, що —торони, ¤к≥ домовл¤ютьс¤, вживають заход≥в стосовно усуненн¤ будь-¤кого ≥снуючого забрудненн¤ вод, ¤ке спричинюЇ чи може спричинити суттЇву шкоду чи збитки на територ≥њ будь-¤коњ ≥ншоњ держави, ¤ка домовл¤Їтьс¤ (ст.2, п.1). «а вин¤тком випадк≥в, коли забрудненн¤ може завдати шкоди територ≥альним водам (чи побережжю) ≥ншоњ держави, це положенн¤ зв≥льн¤Ї нижчерозм≥щену державу в≥д будь-¤ких обовТ¤зк≥в вживати заходи по боротьб≥ ≥з забрудненн¤м з його територ≥њ, ¤кщо речовини-забруднювач≥ при цьому потрапл¤ють безпосередньо до мор¤. “аким чином, це формуванн¤ може призвести до крайньо нер≥вного положенн¤ нижчерозм≥щених та вищерозм≥щених держав, так ¤к, по суть лише останн≥ будуть нести т¤гар захисних заход≥в.

“ерм≥н Увнутр≥шн≥ водиФ в тому значенн≥, в ¤кому в≥н вживаЇтьс¤ тепер, означаЇ частини мор¤. ¤к≥ розм≥щен≥ в сторону берега в≥д вих≥дноњ л≥н≥њ, в≥д ¤коњ в≥дм≥рюЇтьс¤ територ≥альне море. ÷е УморськеФ визначенн¤ в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д загального пон¤тт¤ внутр≥шн≥х вод, ¤к≥ можуть складатис¤ не лише ≥з Увнутр≥шн≥хФ район≥в мор¤, але також ≥з вод в межах сухопутноњ територ≥альноњ держави (р≥чки, озера ≥ т.д.).

«г≥дно онвенц≥њ ќќЌ, вин¤ткова економ≥чна зона представл¤Ї собою рег≥он, ¤кий прил¤гаЇ до територ≥ального мор¤. ’оча в онвенц≥њ ќќЌ за це пр¤мо не сказано, економ≥чна зона не ≥снуЇ без нам≥ру прибережноњ держави. Ѕула висказана точка зору, зг≥дно ¤коњ, ¤кщо нав≥ть держава не оголошуЇ вин¤ткову економ≥чну зону, њй треба дозволити зд≥йснювати передбачену онвенц≥ю ќќЌ юрисдикц≥ю по боротьб≥ ≥з забрудненн¤м в район≥, ¤кий м≥г би охоплюватись такою зоною.*