≈коном≥ка п≥дприЇмства > ”правл≥нн¤ п≥дприЇмством у невиробнич≥й сфер≥ в умовах сучасного ринку

ного стимулюванн¤, незаслужено приниженого останн≥м часом. ѕри дос¤гненн≥ нормального, достатнього р≥вн¤ оплати труда, що залежить в≥д ефективност≥ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, трудове змаганн¤ буде вагомим засобом самореализации творчого потенц≥алу прац≥вника, але, безумовно, высокопрофессионального осв≥ченого прац≥вника.

« ≥ншого боку, збереженн¤ прац≥вникам зароб≥тноњ плати, що залишилис¤ на п≥дприЇмствах при зниженн≥ продуктивност≥ труда (що ц≥лком з'¤совно при под≥бних структурних зм≥нах складу персоналу) ≥ обс¤г≥в виробництва переводить цей показник в категор≥ю соц≥альних виплат. ” цьому випадку зростаЇ значенн¤ не ст≥льки р≥вн¤, ск≥льки стаб≥льност≥ ≥ гарантированности зарплати (¤ка виступаЇ ще ≥ знаком збереженн¤ колишнього соц≥ального статусу), можливост≥ отриманн¤ виг≥д ≥ переваг зайн¤тост≥ (житла, п≥льг державних службовц≥в, користуванн¤ об'Їктами соц≥альноњ ≥нфраструктури п≥дприЇмства), а також доступу до ресурс≥в господарюючого суб'Їкта (≥нформац≥йн≥й баз≥, оборотним ≥ довгостроковим активам) ¤к джерело нерегламентованого зароб≥тку. –езультатом под≥бного в≥дношенн¤ Ї знову таки пад≥нн¤ р≥вн¤ продуктивност≥ труда. ѕ≥двищенн¤ зароб≥тноњ плати, на ¤ке йдуть де¤к≥ п≥дприЇмства з метою збереженн¤ р≥вн¤ реальних прибутк≥в своњх прац≥вник≥в в умовах зниженн¤  уп≥вельноњ здатност≥ грошовоњ маси, нс пов'¤зане ≥з зростанн¤м обс¤г≥в виробництва ≥ продуктивност≥ труда, майже повн≥стю знищуЇ ≥ без того слабу залежн≥сть р≥вн¤ оплати труда в≥д к≥нцевих результат≥в д≥¤льност≥ п≥дприЇмства, ¤ка повинна бути такою, що визначаЇ пол≥тики управл≥нн¤ трудовими витратами будь-¤кого п≥дприЇмства.

Ѕ≥льш того нав≥ть ц≥л≥ збереженн¤ соц≥альноњ стаб≥льност≥ в сусп≥льств≥ в умовах в≥дмови в≥д скороченн¤ чисельност≥ прац≥вник≥в дос¤гаютьс¤ не в повн≥й м≥р≥: звиканн¤ до систематичних позбавлень, обмеженн¤ споживанн¤ ≥ домагань внасл≥док низького р≥вн¤ прибутк≥в ведуть до зростаючоњ апат≥њ у одн≥Їњ частини населенн¤ ≥ прихованих ≥ ¤вних тенденц≥й до агрес≥њ у ≥ншоњ. ƒ≥йсне оздоровленн¤ економ≥ки можливе, т≥льки ¤кщо пор¤д в економ≥чним зростанн¤м будуть створен≥ умови дл¤ рац≥онал≥зац≥њ використанн¤ трудових ресурс≥в.

3.3 ќц≥нка вибору оптимальноњ структури управл≥нн¤ п≥дприЇмством.

” умовах формуванн¤ ринкових в≥дносин в ”крањн≥ важливе значенн¤ придбаваЇ здатн≥сть п≥дприЇмства пристосуватис¤ до нових умов господарюванн¤. ÷е висуваЇ на перший план р≥шенн¤ задач по забезпеченню орган≥зац≥йно-економ≥чноњ ст≥йкост≥ ≥ конкурентоздатност≥ п≥дприЇмства в умовах зовн≥шньоњ середи, що безперервно зм≥нюЇтьс¤, особливо при проведенн≥ економ≥чних реформ.

≈коном≥чна реформа шл¤хом поступових перетворень повинна завершитьс¤ створенн¤м ринковоњ економ≥ки. ‘ункц≥онуванн¤ ринкового механ≥зму передбачаЇ створенн¤ наступних умов:

самост≥йн≥сть економ≥чних об'Їкт≥в;

економ≥чна в≥дпов≥дальн≥сть за використанн¤ ресурс≥в;

достатн¤ к≥льк≥сть продуктивний ≥ споживач≥в ¤к умову дл¤ взаЇмного вибору ≥ конкуренц≥њ;

право контрагент≥в(продавц≥в ≥ покупц≥в) встановлювати ц≥ни на продукц≥ю п≥д впливом попиту пропозиц≥њ на основ≥ нормальноњ д≥њ закону вартост≥.

≈волюц≥¤ п≥дприЇмств в≥д початку промисловоњ революц≥њ прот≥кала ва фон≥ макроеконом≥чного поглибленн¤ спец≥ал≥зац≥њ ≥ галузевого розпод≥лу прац≥, що привело до диференц≥юванн¤ областей господарськоњ д≥¤льност≥. ” процес≥ становленн¤ постиндустриального сусп≥льства випробовуЇтьс¤ наст≥йна потреба переходу в≥д вертикально ≥нтегрованих структур, що зд≥йснюють повний цикл виробництва ¤коњ-небудь промисловоњ продукц≥њ, до спец≥ал≥зованих горизонтальних моб≥льних п≥дприЇмств. ” ринкових услювн¤х використанн¤ спец≥ал≥зац≥њ, п≥дтримку високого р≥вн¤ концентрац≥њ ресурс≥в ≥ накопиченн¤ актив≥в забезпечуЇ ефективн≥сть д≥¤льност≥ ≥ ф≥нансову ст≥йк≥сть економ≥чного об'Їкта.

ќрган≥зац≥¤ управл≥нн¤ потребуЇ ц≥леспр¤мованоњ адаптац≥њ сучасним правилам ринковоњ гри. ” основ≥ ринкових невдач п≥дприЇмств ¤к суб'Їкт≥в п≥дприЇмницькоњ д≥¤льност≥ лежить те, що њх системи управл≥нн¤ в основному направлена,! не на анал≥з зовн≥шньоњ обстановки, що вельми важливо дл¤ п≥дприЇмства, х т≥льки на розв'¤занн¤ внутрифирменных проблем.

 онцепц≥¤ управл≥нн¤ п≥дприЇмством, заснована на оптим≥зац≥њ робочого часу або господарських процес≥в, або зниженн¤ витрат часу або витрат звертанн¤, або виробництва високо¤к≥сноњ продукц≥њ, поступово в≥дходить в минуле. « точки зору сучасноњ теор≥њ управл≥нн¤ п≥дприЇмство ¤вл¤Ї собою самоорганизующуюс¤ систему у вс≥х його ви¤вах, що маЇ на уваз≥ л≥кв≥дац≥ю многоуровневой ≥Їрарх≥њ, формуванн¤ центр≥в прибутку шл¤хом усуненн¤ параллелизма в управл≥нн≥ виробництвом ≥ збутом, формуванн¤ сегмент≥в виробниче-збутовоњ сфери.

ƒл¤ тепер≥шнього часу характерн≥ чотири найб≥льш поширен≥ типи орган≥зац≥йних структур управл≥нн¤:

горизонтально-≥Їрарх≥чн≥;

матричн≥;

дуальн≥;

ќптимальна орган≥зац≥йно-управл≥нська система повинна створюватис¤ на баз≥ принципу многоаспектностн, щоб ефективно контролювати складн≥ ринки збуту ≥ рац≥онально використати ресурси.

√оризонтально-≥Їрарх≥чн≥ системи, що характеризуютьс¤ великою к≥льк≥стю р≥вн≥в ≥ вид≥ленн¤м внутрифирменной, збутовоњ ≥ продуктовоњ сфери в управл≥нн≥, доц≥льно удосконалити шл¤хом приданн¤ прац≥вникам вищих сфер управл≥нн¤, нар≥вн≥ з координуючими функц≥¤ми, здатност≥ вз¤ти на себе п≥дприЇмницьку в≥дпов≥дальн≥сть.

ћатричн≥ системи, що ¤вл¤ють собою дв≥ структури основноњ функц≥ональноњ област≥: управл≥нн¤ виробництвом ≥ рег≥ональне управл≥нн¤, повинн≥ бути нс механ≥чним дублюванн¤м службових ≥нстанц≥й, а мережевими структурами з оптимальною системою зв'¤зк≥в.

ƒуальные системи, що Ї комб≥нац≥Їю пост≥йно д≥ючих орган≥зац≥йних п≥дрозд≥л≥в з тимчасово) организуемыми п≥дрозд≥лами, необх≥дно використати шл¤хом встановленн¤ ключових зв'¤зк≥в м≥ж основними ≥ супутн≥ми структурними п≥дрозд≥лами.

ѕаралельн≥ системи, заснован≥ на принципах паралельного управл≥нн¤ збутових ≥ виробничих п≥дрозд≥л≥в на р≥вн≥ окремих господарських звеньев ≥ передбачаючому л≥н≥йно-штабному распрсделение управл≥нських функц≥њ, забезпечують формуванн¤ конструктивноњ конкурентноњ культури.

«г≥дно з сучасною теор≥Їю управл≥нн¤, ор≥Їнтованою на маркетингов≥ методи, орган≥зац≥йн≥ структури управл≥нн¤ повинн≥ в≥дпов≥дати вимогам: комплексност≥, узгодженост≥, результативност≥. ќрган≥зац≥йне проектуванн¤ передбачаЇ

формуванн¤ набору областей господарськоњ д≥¤льност≥, максимизирующих дос¤гненн¤ ц≥лей, виход¤чи з проф≥лю орган≥зац≥йних можливостей ≥ стану зовн≥шньоњ середи (практична стратег≥¤);

снитсз орган≥зац≥йних одиниць иа основ≥ однор≥дност≥ господарського потенц≥алу.

ƒо метод≥в проектуванн¤ н вдосконаленн¤ орган≥зац≥йних структур управл≥нн¤ потр≥бно в≥днести так≥, ¤к структуризац≥¤ ц≥лей, аналог≥й, орган≥зац≥йного моделюванн¤, (в тому числ≥ имитационного), блоковий, експертно-анал≥тичний, нормативний, параметричний, анал≥тично розрахунковий, графоаналитический, математико-статистичний.

ѕ≥дприЇмствам доц≥льно оц≥нювати м≥ру адекватност≥ орган≥зац≥йно-економ≥чного механ≥зму управл≥нн¤ п≥дприЇмством до умов внутр≥шньоњ ≥ зовн≥шньоњ середи, а результати ц≥Їњ оц≥нки використати при прийн¤тт≥ р≥шень по вибору орган≥зац≥йних структур. ¬иб≥р оптимальноњ структури управл≥нн¤ п≥дприЇмством залежить в≥д глибини анал≥зу ≥ оц≥нки динам≥ки господарськоњ ситуац≥њ в ход≥ прийн¤тт¤ р≥шень по зм≥н≥ орган≥зац≥йно-економ≥чного механ≥зму його функц≥онуванн¤ в максимально можливому реальному масштаб≥ часу в рамках функц≥онуванн¤ автоматизованих систем управл≥нн¤ н використанн¤ економ≥ко-математичних метод≥в ≥ моделей.

” економ≥чних досл≥дженн¤х застосовуютьс¤ наступн≥ групи економ≥ко-математичних метод≥в:

оптимального програмуванн¤ дл¤ визначенн¤ оптимальних вар≥ант≥в господарських р≥шень;

мережевого плануванн¤ н управл≥нн¤ дл¤ ви¤вленн¤ н моб≥л≥зац≥њ резерв≥в часу в ресурс≥в при оперативному плануванн≥ ≥ управл≥нн≥.

корел¤ц≥йного н регрессионного анал≥зу дл¤ визначенн¤ к≥льк≥сноњ характеристики зв'¤зку, залежност≥ ≥ економ≥чноњ обумовленост≥ показник≥в.

” ход≥ анал≥зу ≥ оц≥нки виход¤ть з того, що сукупн≥сть початкових ≥ розрахункових даних господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства ≥ його п≥дрозд≥л≥в ¤вл¤Ї собою ≥нформац≥йне поле (матрицю эффективностн).¬ажнейшсй характеристикою хоз¤йственнюй д≥¤льност≥ Ї ф≥нансове становище, при ¤кому забезпечуЇтьс¤ розвиток виробництва ≥ ≥нших сфер д≥¤льност≥, зростанн¤ прибутку ≥ актив≥в при збереженн≥ платоспроможност≥ ≥ кредитоспроможност≥. ѕри в≥дбор≥ початкових даних дл¤ оц≥нки ф≥нансового становища потр≥бно враховувати: тривал≥сть циклу ≥ швидк≥сть обороту оборотних кошт≥в, сп≥вв≥дношенн¤ власних ≥ позикових (орендованих) кошт≥в, питома вага запас≥в в склад≥ оборотних кошт≥в, можливост≥ залученн¤ дл¤ формуванн¤ ф≥нансових ресурс≥в довгострокових ≥ короткострокових кредит≥в банку.

ћатриц¤ ефективност≥ перетворюЇтьс¤ вход≥ розрахунк≥в таким чином, що за критер≥й оц≥нки приймаютьс¤ еталонн≥ показники господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства. –анжиру¤ кожний елемент стовпц¤ матриц≥, що нормуЇтьс¤ з показником-еталоном, п≥длоз≥ чгают показники оц≥нки.  р≥м того, розраховуЇтьс¤ узагальнюючий ≥ндекс ефективност≥ ¤к среднегеометрическое вс≥х елемент≥в матриц≥.

÷ей ≥нтегральний показник оц≥нки носить ор≥Їнтовний характер ≥ не вичерпуЇ всього зм≥сту системи, комплексноњ оц≥нки господарськоњ д≥¤льност≥ п≥дприЇмства ≥ його структурних п≥дрозд≥л≥, тому доц≥льно зд≥йснювати рейтинговую оц≥нку п≥дприЇмства н його структурних п≥дрозд≥л≥в в динам≥ц≥. –ейтинг встановлюЇтьс¤ за системою показник≥в, що розгл¤даютьс¤ за 2-3 роки;.. «агальний рейтинг складаЇтьс¤ ¤к сума бал≥в. ¬с≥ показники под≥л¤ютьс¤ на 3 класи: оптимальн≥, найб≥льш реальн≥ в умовах нестаб≥льноњ економ≥чноњ ситуац≥њ ≥ критичн≥.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ”правл≥нн¤ п≥дприЇмством у невиробнич≥й сфер≥ в умовах сучасного ринку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (4090 прочитано)