≈коном≥чна теор≥¤ > ≈коном≥чна характеристика крањн “ретього св≥ту. Ќов≥ тенденц≥њ розвитку
Ќеобх≥дно зазначити, що в р¤д≥ крањн, зокрема у Ѕразил≥њ, јргентин≥, в≥дбулос¤ вдале поЇднанн¤ пол≥тики скороченн¤ в≥дпливу ф≥нансових ресурс≥в з використанн¤м отриманих кошт≥в на структурн≥ перетворенн¤. “ак, ще на початку 80-хрок≥в Ѕразил≥¤ переорiЇнтувала виробництво на замiну iмпорту палива, через що њй вдалос¤ поЇднувати швидке економiчне зростанн¤ з балансуванн¤м зовнiшнiх рахункiв. ” „ил≥ було створено мережу пенс≥йних фонд≥в, що виступали ≥нституц≥йними ≥нвесторами. « метою п≥двищенн¤ дов≥ри населенн¤ до цих ф≥нансових ≥нститут≥в держава на початку 90-хрок≥в контролювала близько 40% њхнього портфел¤ акц≥й, а також надавала гарант≥њ у випадку ф≥нансового краху фонду. ѕенс≥йний фонд та страхов≥ компан≥њ акумулювали на початку 90-х майже 50% ¬¬ѕ „ил≥ [3, с.128]. –озвиток пенс≥йних фонд≥в у крањнах рег≥ону триваЇ. Ќезважаючи на вир≥шенн¤ багатьох питань економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ, суттЇвим чинником нестаб≥льност≥ у Ћатинськ≥й јмериц≥ залишаютьс¤ соц≥альн≥ проблеми, що у свою чергу, знижуЇ лег≥тимн≥сть державноњ влади. ѕро це св≥дчать повстанн¤ 1994р. на п≥вдн≥ ћексики, громадськ≥ заворушенн¤ у ѕеру, ѕанам≥, олумб≥њ, јргентин≥. ” 90-хроках розпочавс¤ наступний етап розвитку крањн рег≥ону. ¬≥дбуваютьс¤ процеси економ≥чноњ ≥нтеграц≥њ, розробл¤Їтьс¤ специф≥чна модель рег≥онального розпод≥лу прац≥. ¬агом≥шого значенн¤ набули соц≥альн≥ аспекти стаб≥л≥зац≥йних стратег≥й, зважен≥шим Ї п≥дх≥д до питань ≥нституц≥йних зм≥н. ¬≥дновленн¤ у рег≥он≥ економ≥чного зростанн¤, пожвавленн¤ споживчого попиту викликало зб≥льшенн¤ ≥мпорту (на 16% щороку прот¤гом 1991-1994рр.). ¬одночас в≥дбулос¤ зменшенн¤ ≥мпорту комплектуючих, що призвело до недозавантаженн¤ виробництв ≥ скороченн¤ експорту. “емпи зростанн¤ останнього становили всього 6%. «начний внесок у цей процес зробили також пол≥тики грошово-ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ, що зумовили висок≥ процентн≥ ставки та, в≥дпов≥дно, висок≥ курси нац≥ональних валют. Ќасл≥дками 80-хрок≥в, коли у рег≥он≥ практично не реал≥зовувалас¤ промислова пол≥тика, стали пог≥ршенн¤ конкурентоспроможност≥ м≥сцевих виробництв та структури експорту. “ак, за 1980-1991рр. ≥мпорт латиноамериканських крањн зб≥льшивс¤ на 23%, ц≥ни на нього - на 6%. «ростанн¤ експорту становило 37% у варт≥сному вим≥р≥, тод≥ ¤к ц≥ни на експортован≥ товари знизилис¤ на 78% [35, 36, 37]. ќтже, в≥дбулос¤ пог≥ршенн¤ торговельних баланс≥в б≥льшост≥ крањн Ћатинськоњ јмерики. ¬певнен≥сть у ст≥йкост≥ в≥дновленн¤ економ≥чноњ стаб≥льност≥ на початку 90-хрок≥в було п≥д≥рвано, зокрема ≥ кризою 1994р. у ћексиц≥, що вважалас¤ вз≥рцем л≥берал≥зац≥йних реформ. “аким чином, головна суперечн≥сть державноњ стратег≥њ у малорозвинених крањнах - мiж потребами внутрiшньоњ стабiлiзацiњ та пристосуванн¤м до умов мiжнародних економiчних вiдносин. ¬она може виражатис¤ у неадекватностi економiчноњ полiтики, що проводитьс¤ на вимогу мiжнародних фiнансових органiв та розвинених держав, внутрiшнiм потребам крањн, що розвиваютьс¤, або у посиленн≥ зовнiшньоекономiчних дисбалансiв через недосконалу структуру економiки. ¬елика залежнiсть вiд експорту примушуЇ цi крањни пристосовуватис¤ до вимог бiльш розвинених партнерiв. як продемонстрував досвiд, крањни, ¤кi знайшли оптимальний шл¤х включенн¤ у свiтову економiку, реал≥зували полiтику, що вiдповiдаЇ њхн≥м реальним потребам та можливост¤м, здiйснили у 70-80-хроках потужний прорив ≥ стали за р¤дом показникiв поруч з найрозвиненiшими крањнами свiту. Ќа вiдмiну вiд Ќ≤ , крањни Ћатинськоњ јмерики зазнають значних втрат вiд загостренн¤ суперечностей мiж нац≥ональною i свiтовою економiчними системами. ѕрот¤гом 80-90-хрок≥в ¬¬ѕ пров≥дних крањн рег≥ону характеризувавс¤ пер≥одами спаду та зростанн¤, проте загалом залишавс¤ практично на р≥вн≥ 1980р.. ÷е дозвол¤Ї говорити про зазначений пер≥од ¤к про "втрачене дес¤тил≥тт¤". «алежн≥сть малорозвинених крањн в≥д попиту на експорт та припливу ≥ноземних кап≥тал≥в робить њх чутливими до цикл≥чних коливань розвинених економ≥к. «окрема, у 1995р. упов≥льнилос¤ економ≥чне зростанн¤ у Ћатинськ≥й јмериц≥ та розвинених крањнах, тод≥ ¤к у Ќ≤ воно прискорилос¤. ќтже, на в≥дм≥ну в≥д останн≥х, у латиноамериканських крањнах процес ≥нтернац≥онал≥зац≥њ в≥дбуваЇтьс¤ у форм≥ зростанн¤ ваги екзогенних чинник≥в економ≥чноњ системи, що можуть зд≥йснювати суттЇвий дестаб≥л≥зуючий вплив. “аким чином, "шокова терап≥¤", що мала короткотерм≥нов≥ усп≥хи, ви¤вилас¤ малоефективною у стратег≥чному вим≥р≥. —кладнiсть проведенн¤ реформ пол¤гаЇ у необхiдностi дотриманн¤ умов кредитор≥в. ÷≥ умови фактично перетворюють державу на об'Їкт економ≥чноњ стратег≥њ розвинених крањн, м≥жнародних орган≥в чи транснац≥ональних корпорац≥й, завд¤ки чому порушуЇтьс¤ ц≥л≥сн≥сть економ≥чноњ системи самоњ крањни. “ому ще у 80-хроках досл≥дниками ќќЌ було висловлено рекомендацiњ крањнам-кредиторам щодо наданн¤ боржникам бiльшоњ свободи у розробцi власноњ економiчноњ полiтики та введенн¤ вiдповiдальностi кредиторiв за гарантованi темпи зростанн¤. ¬ останн≥ роки з метою протисто¤нн¤ експанс≥њ ≥нтерес≥в розвиненого св≥ту в≥дбуваютьс¤ процеси рег≥ональноњ ≥нтеграц≥њ малорозвинених крањн.
4. ¬≥дносини ”крањни з крањнами “ретього св≥ту ћ≥жнародний б≥знес не посп≥шаЇ ≥нвестиц≥¤ми в украњнську економ≥ку, не ви¤вл¤Ї великого ентуз≥азму ≥ щодо допуску украњнських ф≥рм на своњ ринки. Ќов≥й украњнськ≥й економ≥ц≥ потр≥бно створювати зародки здоровоњ п≥дприЇмницькоњ культури, розвиваючи в соб≥ критичне сприйн¤тт¤, переймати управл≥нськ≥ технолог≥≥, заснован≥ на передових зразках зах≥дноњ д≥ловоњ етики. ўоб вийти на св≥товий ринок, потр≥бно "≥нвестувати в розум≥нн¤ один одного". Ѕез цього в економ≥ц≥ хаосу надзвичайно важко проводити справи ≥ доводити контракти до к≥нц¤. «ах≥дний ринок давно под≥лений ≥ перерозпод≥лений. ¬их≥д один - боротьба за сферу впливу, за ефективну реал≥зац≥ю свого товару, тобто за стимулюванн¤ експорту, за ефективний експорт в крањни третього св≥ту - ѕ≥вденноњ јмерики, Ѕлизького —ходу, јфрики. якраз в ц≥й н≥ш≥ ”крањна не вступаЇ в велик≥ протир≥чч¤ з ф≥нансовою пол≥тикою св≥тового кап≥талу ≥ тому може спод≥ватис¤ на кредитно-≥нвестиц≥йну п≥дтримку проект≥в, ¤к≥ направлен≥ на сп≥льне виробництво ≥ реал≥зац≥ю украњнських товар≥в в третьому св≥т≥. Ќайб≥льш конкурентним товаром на ринках “ретього св≥ту Ї збро¤ ≥ в умовах кризового стану економ≥ки ”крањни розумно, рац≥онально розпор¤дитис¤ надм≥рними запасами зброњ - це значить зробити р≥шучий крок до вир≥шенн¤ проблеми валютних надходжень у скарбницю крањни.[10] Ќе маючи практичного досв≥ду проведенн¤ самост≥йних експортних операц≥й з озброЇнн¤м, ”крањна на початковому етап≥ виходу на св≥товий ринок зброњ проробила р¤д першочергових заход≥в: п≥дписала м≥жнародн≥ угоди з експорту озброЇнн¤ та в≥йськовоњ техн≥ки, прийн¤ла законодавч≥ акти щодо крим≥нальноњ в≥дпов≥дальност≥ за порушенн¤ правил торг≥вл≥ зброЇю, визначила орган≥зац≥њ, ¤к≥ мають право займатис¤ под≥бними експортно-≥мпортними операц≥¤ми, створила виконавч≥ структури з експортного контролю, обл≥ку продажу зброњ, поданн¤ в≥домостей до –ег≥стру ќќЌ тощо. √оловна особлив≥сть зовн≥шньоњ торг≥вл≥ ”крањни зброЇю пол¤гала в тому, що на початковому етап≥ њњ нам≥ри обмежувалис¤ можливост¤ми експорту надм≥рних запас≥в з арсеналу колишнього —–—–. ÷¤ збро¤ була достатньо в≥дома закордонним партнерам, ¤к≥ мають на озброЇнн≥ нац≥ональних арм≥й велик≥ запаси такоњ зброњ ≥ техн≥ки, мають необх≥дну к≥льк≥сть добре п≥дготовлених, у тому числ≥ й у в≥йськово-навчальних закладах ”крањни, кадр≥в. «а такоњ ситуац≥њ найб≥льш актуальними були завданн¤: не гаючи часу, поповнювати збройн≥ арсенали крањн, що мають у своЇму розпор¤дженн≥ ран≥ше придбан≥ зброю ≥ техн≥ку рад¤нського виробництва, вс≥л¤ко прагнути проведенн¤ модерн≥зац≥њ окремих зразк≥в. ”кладенн¤ ”крањною м≥жнародних угод з торг≥вл≥ зброЇю вимагало в≥д нењ виконанн¤ зобовТ¤зань щодо поданн¤ своЇчасноњ та достов≥рноњ ≥нформац≥њ про обс¤ги експортно-≥мпортних операц≥й. “ак, за даними –ег≥стру ќќЌ, у 1992 р. до крањн, що розвиваютьс¤, ”крањна експортувала зброњ на суму 400 млн дол. —Ўј, зайн¤вши сьоме м≥сце в св≥т≥ за обс¤гами продажу (п≥сл¤ —Ўј, –ос≥њ, ‘–Ќ, ‘ранц≥њ, ¬еликобритан≥њ та итаю). як стало в≥домо сьогодн≥, б≥льш≥сть експортних операц≥й 1992 р. зд≥йснювалис¤ без належного урахуванн¤ державних ≥нтерес≥в ”крањни. ќсь чому б≥льш жорсткими стали заходи щодо експортного контролю, ≥ вже наступного 1993 р. обс¤г продажу зброњ скоротивс¤ до 46 млн дол. ” 1994 р., за даними —≤ѕ–≤, ”крањною продано зброњ всього на 107 млн дол. —Ўј. ўоправда, зб≥рник "—в≥товий ринок зброњ" стверджуЇ, що в тому ж таки 1994 р. в≥йськовий б≥знес прин≥с наш≥й держав≥ суму майже в 25 раз≥в б≥льшу, ¤кщо вести розрахунки за вс≥ма позиц≥¤ми в≥йськово-техн≥чного сп≥вроб≥тництва.[10] ќсновними постачальниками озброЇнн¤ в цей рег≥он були —Ўј, ‘ранц≥¤, Ќ≥меччина, ≤зрањль та ≤спан≥¤. ѕродавалис¤ в основному вже застар≥л≥ зразки озброЇнн¤ та в≥йськовоњ техн≥ки. 1 вересн¤ 1997 р. —Ўј зн¤ли заборону на продаж до крањн Ћатинськоњ јмерики сучасних вид≥в американського озброЇнн¤, що призвело до актив≥зац≥њ обговоренн¤ в засобах масовоњ ≥нформац≥њ перспектив освоЇнн¤ латиноамериканського ринку озброЇнн¤ та в≥йськовоњ техн≥ки. “ижневик УAviation WeekФ, наприклад, надрукував 15 вересн¤ 1997 р. статтю п≥д назвою "√остр≥ дебати щодо латинського експорту, схоже, триватимуть". ” н≥й, зокрема, зазначаЇтьс¤, що найближчим часом три латиноамериканськ≥ крањни - „ил≥, јргентина та Ѕразил≥¤, за вс≥ма ознаками, стануть л≥дерами у придбан≥ зброњ та в≥йськовоњ техн≥ки в —Ўј. ѕри цьому найголовн≥шим у њхньому ≥мпорт≥ в найближчу перспективу будуть п≥дсистеми та комплектуюч≥, а також послуги —Ўј модерн≥зац≥йного характеру.
Ќазва: ≈коном≥чна характеристика крањн “ретього св≥ту. Ќов≥ тенденц≥њ розвитку
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (13168 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
