≈коном≥чна теор≥¤ > ‘≥скальна пол≥тика ¤к зас≥б регулюванн¤ економ≥ки

“абл. 1. ƒержавний бюджет ”крањни на 1998 р≥к (ќбчислено на основ≥ У«акону про ƒержавний бюджет ”крањни на 1998 р≥кФ. ƒив.: ”р¤довий курТЇр. є13-14. 1998, 22 с≥чн¤).

¬≥дзначимо, що стан державного бюджету залежить не т≥льки в≥д дискрец≥йних заход≥в ф≥скальноњ пол≥тики, але й в≥д цикл≥чних коливань. “ак, п≥д час спаду виробництва стан державного бюджету пог≥ршуЇтьс¤, тобто виникаЇ або зб≥льшуЇтьс¤ бюджетний деф≥цит. ѕ≥д час п≥днесенн¤ економ≥ки виникають протилежн≥ насл≥дки.

« метою розмежуванн¤ впливу на стан державного бюджету дискрец≥йних ф≥скальних заход≥в ≥ цикл≥чних коливань сл≥д розр≥зн¤ти фактичне ≥ потенц≥йне бюджетне сальдо. ¬ загальному контекст≥ формулу бюджетного сальдо можна записати таким чином:

Ѕ—=„ѕ-ƒ«.

¬≥дм≥нн≥сть м≥ж фактичним ≥ потенц≥йним бюджетним сальдо пол¤гаЇ в тому, що вони обумовлюютьс¤ р≥зною величиною ¬¬ѕ ¤к доходу, в≥д ¤кого залежить величина чистих податк≥в.

‘актичне бюджетне сальдо (Ѕ—ф) Ц це величина, ¤ка забезпечуЇтьс¤ в умовах фактичного р≥вн¤ зайн¤тост≥, тобто фактичного ¬¬ѕ:

Ѕ—ф=(¬¬ѕф*— ѕ)-ƒ«, де — ѕ Ц середн≥й коеф≥ц≥Їнт чистих податк≥в, ¤кий в≥дбиваЇ њхнЇ в≥дношенн¤ до ¬¬ѕ, (¬¬ѕф*— ѕ) Ц чист≥ податки.

ѕотенц≥йне бюджетне сальдо (Ѕ—п) Ц це величина, ¤ка забезпечуЇтьс¤ в умовах повноњ зайн¤тост≥. ¬она показуЇ, ¤ка могла бути р≥зниц¤ м≥ж доходами ≥ витратами державного бюджету за умов, коли б економ≥ка виробл¤ла потенц≥йний ¬¬ѕ: Ѕ—п=(¬¬ѕп*— ѕ)-ƒ«.

ѕор≥внюючи м≥ж собою фактичне ≥ потенц≥йне бюджетне сальдо, можна зробити два висновки:

ѕерший Ц цикл≥чне пад≥нн¤ виробництва викликаЇ певну втрату доход≥в дл¤ державного бюджету. “ак≥ втрати в≥дображаютьс¤ через цикл≥чне бюджетне сальдо (Ѕ—ц). ¬оно обчислюЇтьс¤ ¤к р≥зниц¤ м≥ж фактичним ≥ потенц≥йним бюджетним сальдо:

Ѕ—ц=Ѕ—ф-Ѕ—п.

ƒругий Ц оск≥льки потенц≥йне бюджетне сальдо виключаЇ вплив цикл≥чного пад≥нн¤ на державний бюджет, то завд¤ки цьому воно д≥стаЇ здатн≥сть в≥дбивати ефективн≥сть бюджетноњ д≥¤льност≥ держави. “ак, в умовах неповноњ зайн¤тост≥ ф≥скальна пол≥тика маЇ бути стимулюючою, а потенц≥йне бюджетне сальдо Ц повинне зб≥льшуватис¤ в≥дЇмно. ÷е св≥дчить про ефективну бюджетну д≥¤льн≥сть держави. якщо воно зб≥льшуЇтьс¤ позитивно, то бюджетна д≥¤льн≥сть держави Ї неефективною, тобто дискрец≥йна ф≥скальна пол≥тика не виконуЇ стаб≥л≥зац≥йну функц≥ю: держзакупки занижен≥ або чист≥ податки завищен≥. ¬ умовах повноњ зайн¤тост≥ ф≥скальна пол≥тика маЇ бути стримуючою, а потенц≥йне бюджетне сальдо повинне позитивно зб≥льшуватись. ÷е ознака ефективноњ бюджетноњ д≥¤льност≥. якщо воно зб≥льшуЇтьс¤ в≥дЇмно, то бюджетна д≥¤льн≥сть держави Ї неефективною, тобто дискрец≥йна ф≥скальна пол≥тика не виконуЇ стаб≥л≥зац≥йноњ функц≥њ: державн≥ закупки завищен≥ або чист≥ податки занижен≥.

ќтже, динам≥ка фактичного бюджетного сальдо не завжди може дати правильну в≥дпов≥дь про бюджетну ефективн≥сть ф≥скальноњ пол≥тики. Ќа це питанн¤ може в≥дпов≥сти лише динам≥ка потенц≥йного бюджетного сальдо.

ƒискрец≥йна ф≥скальна пол≥тика, ¤ка претендуЇ на ефективне використанн¤ державного бюджету, завжди вир≥шуЇ складну альтернативу: стаб≥л≥зац≥¤ економ≥ки чи збалансуванн¤ державного бюджету. ќсобливо гострою стаЇ ц¤ альтернатива за умов пад≥нн¤ виробництва, викликаного деф≥цитом сукупного попиту. « одного боку, щоб зупинити пад≥нн¤ виробництва, потр≥бно застосовувати стимулюючу ф≥скальну пол≥тику. « ≥ншого Ц це викличе в≥дТЇмне зменшенн¤ бюджетного сальдо, тобто спр¤мовуЇ бюджет до деф≥циту.

¬иникаЇ питанн¤ Ц чи може дискрец≥йна ф≥скальна пол≥тика виконувати стаб≥л≥зац≥йну функц≥ю ≥ водночас забезпечувати збалансован≥сть державного бюджету? ўоб в≥дпов≥сти на це питанн¤, сл≥д розгл¤нути три концепц≥њ регулюванн¤ державного бюджету.

ѕерша Ц збалансуванн¤ бюджету на щор≥чн≥й основ≥. ÷е означаЇ, що державн≥ витрати повинн≥ вир≥внюватис¤ з доходами в межах кожного року. јле така концепц≥¤ вступаЇ в суперечлив≥сть з≥ стаб≥л≥зац≥йною функц≥Їю ф≥скальноњ пол≥тики.

ƒруга Ц збалансуванн¤ бюджету на цикл≥чн≥й основ≥. Ѕюджет повинен балансуватис¤ не щор≥чно, а в межах економ≥чного циклу.

“рет¤ Ц концепц≥¤ функц≥ональних ф≥нанс≥в, зг≥дно з ¤кою бюджетна функц≥¤ ф≥скальноњ пол≥тики повинна бути п≥дпор¤дкована стаб≥л≥зац≥йн≥й. “аке сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж стаб≥л≥зац≥йною ≥ бюджетною функц≥¤ми обумовлено тим, що макроеконом≥чна стаб≥л≥зац≥¤ Ї метою ф≥скальноњ пол≥тики, а державний бюджет Ц це ≥нструмент њњ дос¤гненн¤. —пираючись на концепц≥ю функц≥ональних ф≥нанс≥в, сучасна ф≥скальна пол≥тика припускаЇ можлив≥сть застосуванн¤ незбалансованого бюджету. Ќасамперед це стосуЇтьс¤ деф≥цитного бюджету. якщо бюджетний деф≥цит Ї необх≥дною умовою дл¤ стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки, то, з одного боку, держава св≥домо йде на його створенн¤; з ≥ншого Ц вона передбачаЇ певн≥ джерела його ф≥нансуванн¤.

≤снуЇ три джерела деф≥цитного ф≥нансуванн¤:

1. ¬нутр≥шн≥ позички. ”р¤д виходить на внутр≥шн≥й грошовий ринок, де розм≥щуЇ своњ позички, тобто продаЇ державн≥ ц≥нн≥ папери, ≥ за рахунок виручки в≥д њх реал≥зац≥њ отримуЇ необх≥дн≥ кошти в борг.

2. «овн≥шн≥ позички. ÷≥ позички можуть надавати ур¤ду м≥жнародн≥ ф≥нансов≥ орган≥зац≥њ, ≥ноземн≥ ур¤ди та приватн≥ ≥ноземн≥ ф≥рми.

ƒержавн≥ позички, ¤к≥ з часом накопичуютьс¤, створюють державний борг.

3. √рошово-кредитна ем≥с≥¤. Ќацбанк випускаЇ нов≥ грош≥, ¤к≥ не забезпечен≥ зростанн¤м товарноњ маси, ≥ за допомогою певного кредитного механ≥зму ф≥нансуЇ ур¤д.

¬иб≥р рац≥онального сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж окремими джерелами ф≥нансуванн¤ Ц гостра проблема ф≥скальноњ пол≥тики. «агальновизнаним Ї те, що найб≥льшою загрозою дл¤ економ≥ки Ї грошово-кредитна ем≥с≥¤. ѓњ застосуванн¤ ¤к джерела ф≥нансуванн¤ бюджетних деф≥цит≥в породжуЇ неконтрольовану ≥нфл¤ц≥ю, п≥дриваЇ стимули до довгострокових ≥нвестиц≥й, знец≥нюЇ заощадженн¤ домогосподарств, в≥дтворюЇ бюджетний деф≥цит. « метою обмеженн¤ грошово-кредитноњ ем≥с≥њ в багатьох крањнах конституц≥йно закр≥плюЇтьс¤ незалежн≥сть нац≥ональних ем≥с≥йних банк≥в в≥д ур¤ду.  р≥м того, величина грошово-кредитноњ ем≥с≥њ регламентуЇтьс¤ парламентом.

Ѕезбол≥сних джерел ф≥нансуванн¤ бюджетних деф≥цит≥в не ≥снуЇ. “ому ефективною може бути лише зважена ф≥скальна пол≥тика, зг≥дно з ¤кою держава повинна пост≥йно коригувати своњ витрати з урахуванн¤м зм≥н в отриманн≥ доход≥в, а до державних позичок вдаватис¤ лише за умов, ¤кщо вони здатн≥ в перспектив≥ створювати джерела дл¤ њх поверненн¤.

ћи розгл¤дали кейнс≥анський вар≥ант ф≥скальноњ пол≥тики, зг≥дно з ¤ким њњ обТЇктом Ї сукупний попит. ¬пливаючи ф≥скальними заходами на сукупний попит, держава залежно в≥д фази економ≥чного циклу стимулюЇ або стримуЇ економ≥ку. јле прихильники теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ переконан≥ в тому, що заходами ф≥скальноњ пол≥тики можна впливати не лише на попит, але й на пропозиц≥ю. Ќа њхню думку, вплив ф≥скальноњ пол≥тики на сукупну пропозиц≥ю дос¤гаЇтьс¤ через податки. ўоб розгл¤нути механ≥зм впливу податк≥в на сукупну пропозиц≥ю, припустимо, що економ≥ка набула тенденц≥њ до скороченн¤ виробництва ≥ зб≥льшенн¤ безроб≥тт¤. «а цих умов держава маЇ застосовувати стимулюючу ф≥скальну пол≥тику у вигл¤д≥ зниженн¤ податкових ставок. ƒо ¤ких насл≥дк≥в це приведе?

ƒл¤ в≥дпов≥д≥ на це питанн¤ звернемос¤ до модел≥ Усукупний попит - сукупна пропозиц≥¤Ф (граф≥к 6).

√раф≥к 6

Ќа цьому рисунку крив≥ —ѕо1 ≥ —ѕр1 характеризують в≥дпов≥дно сукупний попит ≥ сукупну пропозиц≥ю до початку застосуванн¤ стимулюючоњ ф≥скальноњ пол≥тики. «азначеним умовам в≥дпов≥даЇ р≥вноважний ¬¬ѕ, ¤кий дор≥внюЇ ќ1, ≥ р≥вноважн≥ ц≥ни на р≥вн≥ ÷1.

“епер припустимо, що держава знизила р≥вень податкових ставок. «г≥дно з кейнс≥анською теор≥Їю цей зах≥д вплине на сукупний попит ≥ викличе його зб≥льшенн¤. ¬насл≥док цього крива сукупного попиту перем≥ститьс¤ вгору. “аке њњ перем≥щенн¤ зб≥льшить р≥вноважну величину реального ¬¬ѕ з ќ1 до ќ2 й одночасно п≥двищить р≥вноважну ц≥ну з ÷1 до ÷2, тобто викличе ≥нфл¤ц≥ю.

јле зг≥дно з теор≥Їю економ≥ки пропозиц≥њ податковий вар≥ант стимулюючоњ ф≥скальноњ пол≥тики не обмежуЇтьс¤ цими насл≥дками, а доповнюЇтьс¤ зб≥льшенн¤м сукупноњ пропозиц≥њ. ¬иникаЇ питанн¤: ¤к зниженн¤ податкових ставок впливаЇ на сукупну пропозиц≥ю? Ћог≥ка прихильник≥в теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ вигл¤даЇ таким чином:

ѕо-перше, зниженн¤ особистих податк≥в зб≥льшить величину безподаткового доходу. ” звТ¤зку з цим зб≥льшатьс¤ заощадженн¤ домогосподарств, ¤к≥ перетворюютьс¤ в ≥нвестиц≥њ.

ѕо-друге, зменшенн¤ податку на прибуток п≥дприЇмств п≥двищить чисту прибутков≥сть ≥нвестиц≥й, що за даноњ в≥дсотковоњ ставки викличе зростанн¤ ≥нвестиц≥йного попиту. ¬ к≥нцевому п≥дсумку це п≥двищить норму нагромадженн¤ кап≥талу й створить передумови дл¤ зростанн¤ виробництва.

¬одночас зниженн¤ особистих та продуктових податк≥в зб≥льшить реальну зароб≥тну плату ≥ таким чином посилить стимули до прац≥. “ак, тимчасово безроб≥тн≥ зб≥льшать пропозиц≥ю на ринку прац≥, а уже зайн¤т≥ роб≥тники отримають стимули працювати б≥льш ≥нтенсивно ≥ ¤к≥сно, що позитивно вплине на продуктивн≥сть прац≥.

ѕерел≥чен≥ чинники викличуть зб≥льшенн¤ сукупноњ пропозиц≥њ, що спричинить перем≥щенн¤ њњ кривоњ вправо ≥ вниз в положенн¤ —ѕр2 (рис. 1). ” результат≥ цього в≥дбудетьс¤ подальше зростанн¤ реального ¬¬ѕ, тобто в≥д ќ2 до ќ3. ќдночасно зниз¤тьс¤ ц≥ни з ÷2 до ÷3.

ќтже, зг≥дно з у¤вленн¤ми вим≥рювати еластичн≥сть ¬¬ѕ стосовно податк≥в у т≥й частин≥, в ¤к≥й його прир≥ст зд≥йснюЇтьс¤ за рахунок зб≥льшенн¤ сукупноњ пропозиц≥њ.

Ѕ≥льш≥сть опонент≥в даноњ теор≥њ вважаЇ, що зниженн¤ податк≥в справить набагато б≥льший вплив на попит, н≥ж на пропозиц≥ю. ¬насл≥док цього дефл¤ц≥йний ефект в≥д сукупноњ пропозиц≥њ буде малов≥дчутним.

ќпоненти ц≥Їњ теор≥њ вказують на той факт, що в  ѕ зниженн¤ податк≥в негативно впливаЇ на державний бюджет. “ому доц≥льн≥сть њх суттЇвого зниженн¤ може мати м≥сце лише за умов адекватного скороченн¤ державних витрат. якщо розумних резерв≥в дл¤ цього в державному бюджет≥ немаЇ, то неминучим насл≥дком њхнього зниженн¤ Ї виникненн¤ бюджетного деф≥циту. ÷е створюЇ державний борг або викликаЇ необх≥дн≥сть проведенн¤ грошово-кредитноњ ем≥с≥њ, ¤ка породжуЇ ≥нфл¤ц≥ю.

јле останн≥й аргумент прихильники теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ в≥дхил¤ють. ¬они вважають, що зниженн¤ податк≥в не завжди призвод¤ть до скороченн¤ податкових надходжень та виникненн¤ бюджетного деф≥циту. Ќа њхню думку, за певних умов зменшенн¤ р≥вн¤ оподаткуванн¤ до певноњ меж≥ може викликати зб≥льшенн¤ ¬¬ѕ ¤к податкових надходжень до бюджету. ÷ю г≥потезу висунув американський економ≥ст јртур Ћаффер. “ому њњ граф≥чна модель отримала назву кривоњ Ћаффера.прихильник≥в теор≥њ економ≥ки пропозиц≥њ зниженн¤ податк≥в викликаЇ набагато б≥льший стаб≥л≥зац≥йний ефект, н≥ж це випливаЇ ≥з кейнс≥анськоњ теор≥њ. јле незважаючи на це, зазначена теор≥¤ не Ї переконливою. ƒо основних њњ недол≥к≥в можна в≥днести сл≥дуюч≥:

ѕо-перше, вона не забезпечуЇ практику ≥нструментар≥Їм, за допомогою ¤кого можна

 рива Ћаффе(граф≥к7) в≥дбиваЇ звТ¤зок м≥ж податковими ставками (ѕо—) ≥ податковими надходженн¤ми (ѕЌ).

√раф≥к 7

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ‘≥скальна пол≥тика ¤к зас≥б регулюванн¤ економ≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-15 (7066 прочитано)