≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чна роль держави

ќднак багато угод насправд≥ мають м≥сце поза ринками. ‘≥рма ј скидаЇ токсичн≥ в≥дходи у р≥чку ≥ забруднюЇ њњ дл¤ людей, ¤к≥ ловл¤ть рибу або купаютьс¤. ‘≥рма ј використовуЇ чистий обмежений ресурс Ц воду без оплати люд¤м, ¤к≥ терпл¤ть в≥д забрудненн¤ води.‘≥рма Ѕ, навпаки, забезпечуЇ своњм прац≥вникам безплатн≥ щепленн¤ проти ≥нфекц≥йних хвороб: коли ≥мун≥тет набуто, прац≥вники ≥ поза ф≥рмою мають вигоду в≥д зменшенн¤ небезпеки захворюванн¤.

¬ обох випадках ф≥рма допомагаЇ або шкодить люд¤м позаринковими операц≥¤ми, тобто ≥снуЇ економ≥чна д≥¤ без еконм≥чноњ плати.

ѕоб≥чн≥, або позаринков≥, ефекти виникають, коли ф≥рми або люди завдають збитку або принос¤ть вигоду ≥ншим позаринковими в≥дносинами.

 оли наша крањна стала щ≥льн≥ше заселеною, обс¤г виробництва енерг≥њ, х≥м≥чних та ≥нших речовин зб≥льшивс¤, а ≥нш≥ позаринков≥ впливизросли в≥д невеликих незручностей до великоњ загрози, саме тод≥ втручаЇтьс¤ держава. ћета державного ркгулюванн¤ Ц контроль поб≥чних насл≥дк≥в економ≥чноњ д≥¤льност≥, таких ¤к забрудненн¤ пов≥тр¤ ≥ води, в≥дкрит≥ розробки корисних копалин, небезпечн≥ в≥дходи, недобро¤к≥сн≥ напоњ та њжа, рад≥оактивн≥ матер≥али тощо.

 ритики регулюванн¤ нар≥кають, що економ≥чна д≥¤льн≥сть держави Ї непотр≥бним примусом. ”р¤ди ¤к батьки Ц завжди кажуть Ун≥Ф. “и не повинен використовувати дит¤чу працю. “и не маЇш випускати дим ≥з заводськоњ труби. “и не маЇш права продавати шк≥длив≥ наркотики. “и не повинен керувати автомоб≥лем, не скориставшись ременем безпеки. ≤ так дал≥.

≤ водночас б≥льш≥сть людей сьогодн≥ погоджуЇтьс¤ з тим, що ур¤д повинен запоб≥гати найг≥ршим позаринковим ефектам, вчиненим через ринковий механ≥зм.

“овари колективного споживанн¤. ‘≥рмам можна заборонити викидати в≥дходи, встановлюючи в≥дпов≥дн≥ обмеженн¤: набагато складн≥ше ур¤ду заохотити виробництво товар≥в колективного споживанн¤. ќстанн≥ виступають ¤к економ≥чна д≥¤льн≥сть Цнаданн¤ великих чи малих вигод сусп≥льству Ц ¤ка не може ефективно зд≥йснюватис¤ приватним п≥дприЇмством. ѕрикладами колективного споживанн¤ Ї п≥дтримка нац≥ональноњ безпеки , охорони пор¤дку, побудова мереж≥ автомаг≥стралей, п≥дтримка фундаментальноњ науки ≥ охорони здоровТ¤. ѕриватне виробництво товар≥в колективного споживанн¤ неможливе, тому що вигоди в≥д них наст≥льки поширюютьс¤ серед населенн¤, що жодна окрема ф≥рма чи споживач не мають економ≥чного стимулу в њх наданн≥.

ѕриватне забезпеченн¤ товарами колективного споживанн¤ взагал≥ неефективне, тому держава мусить втручатис¤ в забезпеченн¤ ними.  упуючи так≥ товари колективного споживанн¤, ¤к нац≥ональна безпека або ма¤ки, держава поводить себе так само, ¤к будь-¤кий ≥нший великий споживач.—керовуючи достатн≥ кошти у певних напр¤мах, вона спри¤Ї спр¤мовуванню туди ресурс≥в. ќск≥льки доларов≥ голоси з≥бран≥, ринковий механ≥зм спрацьовуЇ ≥ спр¤мовуЇ ресурси до ф≥рм, ≥ ма¤ки або автомоб≥льн≥ шл¤хи будуютьс¤.

ѕодатки. ƒержава мусить вишукувати надходженн¤, щоб заплатити за товари колективного споживанн¤, ≥ дл¤ програм перерозпод≥лу доход≥в. “ак≥ надходженн¤ отримуютьс¤ в≥д податк≥в на особист≥ доходи ≥ доходи корпорац≥й, зароб≥тну плату, продаж споживчих товар≥в ≥ на ≥нш≥ статт≥. ”р¤д на вс≥х р≥вн¤х (м≥ста, штату ≥ федерального ур¤ду) збираЇ податки, шоб оплачувати своњ видатки.

ѕодатки нагадують ц≥ну, ¤ку громад¤ни плат¤ть за товари колективного споживанн¤. ѕроте податки суттЇво в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ц≥н. ѕодатки не Ї добров≥льними.  ожен громад¤нин Ї обТЇктом д≥њ податкового законодавства. ћи ус≥ зобовТ¤зан≥ оплачувати частину витрат на товари колективного споживанн¤. «вичайно, ми ¤к громад¤ни сам≥ накладаЇмо на себе податки ≥ кожен з нас маЇ право на свою частку товар≥в колективного споживанн¤, ¤к≥ забезпечуютьс¤ ур¤дом.ќднак т≥сний звТ¤зок м≥ж видатками ≥ споживанн¤м, ¤кий ми бачили дл¤ товар≥в колективного сподживанн¤, не ≥снуЇ дл¤ податк≥в ≥ товар≥в колективного споживанн¤. я куплю гамбургер чи светр з вовни лише в тому раз≥, ¤кщо ¤ його хочу, але ¤ мушу платити свою частку податк≥в , що використовуютьс¤ дл¤ ф≥нансуванн¤ безпеки ≥ осв≥ти, нав≥ть ¤кщо мене зовс≥м не ц≥кавл¤ть ц≥ види д≥¤льност≥.

ќтже, коротко, д≥¤ видимоњ руки ур¤ду грунтуЇтьс¤ на економ≥чн≥й лог≥ц≥. ƒержава встановлюЇ правила дорожнього руху, збираЇ податки ≥ збори, щоб оплачувати д≥¤льн≥сть державних установ, купуЇ товари колективного споживанн¤, наприклад, так≥, ¤к автомаг≥страл≥.÷≥ види д≥¤льност≥ спри¤ють нормальному функц≥онуваннюп≥дприЇмництва, попереджують зловживанн¤ ≥ обмежують д≥¤льн≥сть ф≥рм, коли викиди в пов≥тр¤ загрожують життю ≥ майну.

—праведлив≥сть.

Ќаш анал≥з ринкових невдач, таких ¤к влада монопол≥њ чи видатки на товари колективного споживанн¤, зосередивс¤ на недол≥ках розпод≥льноњ функц≥њ ринк≥в Ц вадах, ¤к≥ можна скоригувати розумним втручанн¤м. јле припустимо на хвилину, що економ≥ка функц≥онуЇ з повною ефективн≥стю Ц завжди на меж≥ виробничих можливостей ≥ н≥коли в середин≥ нењ, завжди вибираЇ правильне сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж товарами ≥ндив≥дуального ≥ колективного споживанн¤ тощо.Ќав≥ть ¤кби ринковий механ≥зм функц≥онував так досконало, ¤к було описано, це все одно могло б призвести до небажаних насл≥дк≥в.

–инки не обовТ¤зковозабезпечують розпод≥л доходу, що розгл¤даЇтьс¤ ¤к сусп≥льно допустимий ≥ справедливий. „иста економ≥ка в≥льного п≥дприЇмництва може продукувати неприйн¤тн≥ розриви в доходах ≥ споживанн≥.

„ому ринковий механ≥зм може давати неприйн¤тне розвТ¤занн¤ дл¤ кого? ѕричина пол¤гаЇ в тому, що доходи визначаютьс¤

неусталеним набором обставин - спадщиною, невдачею, важкою працею, ц≥новим фактором тощо. “ому результат розпод≥лу доход≥в, можливо, не завжди в≥дпов≥даЇ критер≥ю справедливост≥. ƒо того ж згадайте, товари ≥дуть за доларовими голосами, а не за найб≥льшою потребою.  ≥т багатоњ людини, можливо, випиваЇ молоко, ¤ке необх≥дне б≥дн≥й дитин≥, щоб бути здоровою. „и в≥дбуваЇтьс¤ це через помилки ринку? «овс≥м н≥, оск≥льки ринковий механ≥зм виконуЇ свою функц≥ю - надаЇ товари в руки тих, хто волод≥Ї доларовими голосами. якщо в крањн≥ витрачаЇтьс¤ б≥льше на њжу дл¤ тварин, н≥ж на допомогу б≥дним, щоб вони навчалис¤ в коледж≥, то це дефект розпод≥лу доход≥в, а не ринку. Ќав≥ть найефективн≥ший ринковий механ≥зм може породжувати велику нер≥вн≥сть.

„асто розпод≥л доход≥в в ринков≥й систем≥ Ї результатом випадковостей в розвитку технолог≥њ. ѕрипуст≥мо, винах≥д робота може спричинити р≥зке пад≥нн¤ конкурентноњ ц≥ни на працю, зменшуючи доходи роб≥тник≥в у раз≥ спр¤муванн¤ 95 процент≥в нац≥онального доходу власникам робот≥в. „и буде кожен сприймати це ¤к необх≥юдне право чи ≥деал? ћожливо, н≥.

„и можна дозволити, щоб хтось став м≥ль¤рдером, просто успадкувавши 5000 квадратних миль земл≥ або нафтов≥ свердловини? ÷е Ї зворотн≥й б≥к ринкового механ≥зму. „и ви хот≥ли б оподаткувати доходт робот≥в або запровадити висок≥ податки на спадщину та нагромаджене багатство? Ћюди глибоко розход¤тьс¤ з ппитанн¤: чи дуже висок≥ доходи мають обкладатис¤ дуже високими податками?

Ќер≥вн≥сть у доходах може бути пол≥тично чи етично неприйн¤тною. ƒл¤ крањн р≥шенн¤ конкурентних ринкф≥в ¤к наперед визначен≥ ≥ незм≥нн≥ не Ї обовТ¤зковими. Ћюди можуть перев≥рити ринковий розпод≥л доход≥в ≥ вир≥шити, що в≥н несправедливий. якщо демократичне сусп≥льство не погоджуЇтьс¤ з розпод≥лом доларових голос≥в за ринковоњ системи в≥льного п≥дприЇмництва, то воно може вжити заход≥в щодо зм≥ни розпод≥лу доход≥в.

ѕрипустимо, виборц≥ вир≥шили зменшити нер≥вн≥сть у доходах. як≥ ≥нструменти може застосувати  онгрес? ѕо-перше, в≥н може використати прогресивне оподаткуванн¤, оподатковуючи велик≥ доходи вищою ставкою, н≥ж мал≥. ‘едеральний подоходний податок ≥ податок на спадщину Ї прикладами такого прогресивного перерозпод≥льного оподаткуванн¤.

ѕо-друге, низьк≥ податков≥ ставки не можуть допомогти тим, хто зовс≥м не маЇ доход≥в, в останн≥ стол≥тт¤ держава створила систему трансфертних платеж≥в, або грошових виплат населенню. “ак≥ трансферти включають допомогу престар≥лим, сл≥пим, нем≥чним, батькам з неповнол≥тн≥ми д≥тьми, а також страхуванн¤ безроб≥тних. ÷¤ система трансфертних платеж≥в створюЇ Умережу безпекиФ дл¤ захисту нещасливц≥в в≥д нестатк≥в. ≤, нарешт≥, держава субсид≥юЇ споживанн¤ груп з малим доходом, надаючи продовольч≥ талони, безплатну медичну допомогу ≥ дешеве житло.

„ерез економ≥чне зростанн¤ ≥ програми соц≥альноњ допомоги, ¤к≥ встановлюють м≥н≥мальний життЇвий р≥вень, багато значних ≥ очевидних недол≥к≥в, кап≥тал≥змку ’≤’ ст. були л≥кв≥дован≥ у ’’ ст. ѕроте в≥дносна б≥льш≥сть вказуЇ на труднощ≥ розвТ¤занн¤ ц≥Їњ проблеми. ¬насл≥док зм≥н у склад≥ с≥мей за останн≥ роки масштаби б≥дност≥ зросли.

ўо можуть внести економ≥сти в дебати про справедлив≥сть? ≈коном≥ка ¤к наука не може в≥дпов≥сти на так≥ нормативн≥ питанн¤, ¤ку величину конкурентно визначеного доходу треба передати б≥дним с≥мТ¤м. ÷е пол≥тичне питанн¤, ¤ке повинно розвТ¤зуватись на виборчих д≥льниц¤х.

≈коном≥сти можуть анал≥зувати втрати чи вигоди в≥д р≥зних систем перерозпод≥лу. ≈коном≥сти витратили багато часу, анал≥зуючи, чи спричинюють соц≥альн≥ програми (так≥, ¤к податки ≥ продовольч≥ талони) соц≥альн≥ втрати, коли люди працюють менше або купують наркотики, а не њжу. ≈коном≥сти вивчали, чи Ї наданн¤ б≥дним грошей, а не товар≥в, ефективним засобом зменшенн¤ б≥дност≥. ≈коном≥ка ¤к наука не може в≥дпов≥сти на питанн¤, ¤кий р≥вень б≥дност≥ прийн¤тний ≥ справедливий. ѕроте вона може допомогти розробити ефективн≥ш≥ програми дл¤ зб≥льшенн¤ доход≥в б≥дних.

ћакроеконом≥чне зростанн¤ ≥ стаб≥льн≥сть.

ќкр≥м забезпеченн¤ ефективност≥ ≥ справедливост≥, держава також виконуЇ макроеконом≥чну функц≥ю п≥дтриманн¤ економ≥чного зростанн¤ ≥ стаб≥льност≥ економ≥ки.

¬≥д свого початку кап≥тал≥зм терп≥в в≥д пер≥одичних приступ≥в ≥нфл¤ц≥њ (зростанн¤ ц≥н) ≥ депрес≥њ ( високого безроб≥тт¤). ≤нод≥, ¤к п≥д час ¬еликоњ депрес≥њ у 30-т≥ роки, нестатки ≥ труднощ≥ тривали ц≥ле дес¤тил≥тт¤, бо ур¤ди ще не знали, ¤к оживити економ≥ку.

—ьогодн≥, завд¤ки ≥нтелектуальному внеску ƒжона ћайнарда  ейнса ≥ його посл≥довник≥в, ми знаЇмо, ¤к контролювати найг≥рш≥ про¤ви д≥лового циклу. ћи тепер розум≥Їмо, ¤к ур¤д може впливати на обс¤г виробництва, зайн¤т≥сть та ≥нфл¤ц≥ю, обережно застосовуючи монетарну ≥ ф≥скальну пол≥тику. ‘≥скальна пол≥тика держави, ¤к уже зазначалос¤, це право оподатковувати ≥ право витрачати. ћонетарна пол≥тика встановлюЇ пропозиц≥ю грошей, впливаючи, таким чином, на процентн≥ ставки й ≥нвестиц≥њ та ≥нш≥ чутлив≥ до процента видатки. «а допомогою цих двох головних ≥нструмент≥в макроеконом≥чноњ пол≥тики держава може впливати на розм≥р сукупних видатк≥в, темпи зростанн¤ ≥ обс¤г нац≥онального виробництва, р≥вн≥ зайн¤тост≥ та безроб≥тт¤, на р≥вень ≥ темпи ≥нфл¤ц≥њ в економ≥ц≥.

”р¤ди ≥ндустр≥ально розвинених крањн усп≥шно застосовували уроки кейнс≥анськоњ революц≥њ прот¤гом останнього п≥встол≥тт¤. „исленн≥ монетарн≥ ≥ ф≥скальн≥ заходи прискорили економ≥чний розвиток крањн з ринковою економ≥кою, засв≥дчивши безпрецендентне зростанн¤ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни. ѕроте, з≥ткнувшись з економ≥чними труднощами у 70-т≥ роки, - високою ≥нфл¤ц≥Їю ≥ зростаючим безроб≥тт¤м та упов≥льненн¤м темп≥в зростанн¤ продуктивност≥ прац≥ - дехто висловлював скептичн≥ зауваженн¤ щодо здатност≥ монетарноњ ≥ ф≥скальноњ пол≥тики стаб≥л≥зувати економ≥ку. ƒва завданн¤ перебувають у фокус≥ довгостроковоњ макроеконом≥чноњ пол≥тики: швидке економ≥чне зростанн¤ ≥ висока продуктивн≥сть прац≥. ≈коном≥чне зростанн¤ визначаЇ зростанн¤ нац≥онального обс¤гу виробництва, а продуктивн≥сть прац≥ впливаЇ на обс¤г виробництва на одиницю ресурс≥в, або ефективн≥сть застосуванн¤ ресурс≥в.

” 70-т≥ роки ур¤ди розробили макроеконом≥чну пол≥тику, щоб забезпечити довгостроков≥ завданн¤ економ≥чного зростанн¤ ≥ п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥. ‘≥скальн≥ заходи були розроблен≥, щоб зб≥льшити зац≥кавлен≥сть у виробництв≥. –озм≥ри податк≥в були зменшен≥ у б≥льшост≥ розвинених крањн, зростанн¤ програм державних податк≥в упов≥льнилос¤. ”р¤ди цих крањн тривожилис¤ впливами своњх ф≥скальних заход≥в на заощадженн¤, ≥нвестиц≥њ та ≥нновац≥њ. Ќаприк≥нц≥ 80-х ≥ на початку 90-х рок≥в —получен≥ Ўтати намагались зменшити деф≥цит державного бюджету, щоб зб≥льшити розм≥р нац≥ональних ≥нвестиц≥й ≥ прискорити економ≥чне зростанн¤. ¬одночас монетарна пол≥тика сталала б≥льш активною в управл≥нн≥ короткостроковими коливанн¤ми в обс¤з≥ виробництва, р≥вн≥ безроб≥тт¤ ≥ темпах ≥нфл¤ц≥њ. –езультатом поЇднанн¤ ор≥Їнтованих на зростанн¤ ф≥скальних ≥ активних монетарних заход≥в стало найтривал≥ше в ≥стор≥њ —Ўј в мирний пер≥од економ≥чне п≥днесенн¤ з 1982 по 1990 рр.

ћакроеконом≥чн≥ заходи, спр¤мован≥ на стаб≥л≥зац≥ю ≥ макроеконом≥чне зростанн¤, включають ф≥скальн≥ заходи (оподаткуванн¤ ≥ видатки) разом з монетарними заходами (тобто впливають на процентн≥ ставки ≥ стан ринк≥в позикових кап≥тал≥в). « формуванн¤м макроеконом≥ки ¤к науки у 30-т≥ роки ур¤ди усп≥шно справл¤ютьс¤ з найважчими про¤вами ≥нфл¤ц≥њ та безроб≥тт¤.

” таблиц≥ 1 п≥дсумовано економ≥чну роль, що њњ в≥д≥граЇ держава сьогодн≥. ÷¤ таблиц¤ показуЇ найважлив≥ економ≥чн≥ функц≥њ держави - забезпеченн¤ ефективност≥, дос¤гненн¤ справедлив≥шого розпод≥лу доходу, забезпеченн¤ макроеконом≥чних завдань економч≥ного зростанн¤ ≥ стаб≥льност≥. ¬ ус≥х передових крањнах пануЇ зм≥шана економ≥ка, в ¤к≥й ринок визначаЇ б≥льш≥сть ≥ндроль регулюванн¤ потрапл¤ють все нов≥ види д≥¤льност≥ у нашому складному, взаЇмозалежному сусп≥льств≥.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈коном≥чна роль держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (5984 прочитано)