≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чна роль держави

¬одночас з пр¤мим ф≥нансуванн¤м науково-досл≥дних роб≥т держава за допомогою податковоњ, амортизац≥йноњ, кредитноњ пол≥тики стимулюЇ зростанн¤ витрат монопол≥стичного та немонопол≥стичного кап≥талу та Ќƒƒ –. ” 80-т≥ рр. були розроблен≥ заходи щодо наданн¤ ф≥нансовоњ , орган≥зац≥йноњ допомоги др≥бним ≥ середнн≥м винах≥дницьким ф≥рмам, а також ≥нформац≥њ, консультац≥й, залученн¤ њх до виконанн¤ контрактних угод. ¬ ™≈— у 1985 роц≥ утворена јсоц≥ац≥¤ венчурного (ризикового) кап≥талу, мета ¤коњ - надати у межах ц≥Їњ орган≥зац≥њ допомогу невеликим новаторським компан≥¤м.

ѕроведенн¤ державою науково-техн≥чноњ пол≥тики повТ¤зане й з певними проблемами, що значно послаблюЇ њњ ефективн≥сть, ускладнюЇ дос¤гненн¤ р≥вноваги та збалансованост≥ у функц≥онуванн≥ нац≥онального ринку. ÷е передус≥м так≥ проблеми: значна м≥л≥таризац≥¤ економ≥ки ( у 1988 р. 80% вартост≥ контракт≥в укладалис¤ з ћ≥н≥стерством оборони та косм≥чних досл≥джень); в≥дсутн≥сть координац≥йних центр≥в, дублюванн¤ наукових досл≥джень, розпорошен≥сть ф≥нансових кошт≥в, гостра нестача засоб≥в дл¤ проведенн¤ Ќƒƒ – у багатьох цив≥льних галуз¤х промисловост≥, с≥льського господарства, несвоЇчасна п≥дготовка наукових кадр≥в, перенасиченн¤ в≥йськових Ќƒƒ – ≥ њх низьке використанн¤ у цив≥льних галуз¤х, що спричин¤Ї поглибленн¤ суперечностей м≥ж наукою та монопол≥стичною власн≥стю.

¬ажливим методом державно-монопол≥стичного регулюванн¤ економ≥ки Ї амортизац≥йна пол≥тика ур¤ду. ƒержава проводить пол≥тику прискореноњ амортизац≥њ. “ак, у —Ўј в 1981 р. «аконодавчо впроваджено нов≥ строки амортизац≥йного списанн¤ машин ≥ обладнанн¤ ( дл¤ транспортних засоб≥в - 3 роки, обладнанн¤ - 5 рок≥в, виробничих споруд ≥ будов - 15 рок≥в.)

« погл¤ду нагромадженн¤ кап≥талу пол≥тика прискореноњ амортизац≥њ означаЇ зростанн¤ частки амортизац≥њ у внутр≥шн≥х джерелах ≥нформац≥њ. ” —Ўј з 1950 по 1988 рр. ц¤ частка зб≥льшилас¤ з 2/5 до понад 4/5. “ака пол≥тика даЇ змогу корпорац≥¤м приховувати значну частину прибутк≥в в≥д сплати податк≥в, оск≥льки суми амортизац≥йних в≥драхувань не оподатковуютьс¤. ’оч пол≥тика прискореноњ амортизац≥њ спри¤Ї пожвавленню процесу виробництва, вона за умов хрон≥чноњ недовантаженост≥ виробничих потужностей прискорюЇ надм≥рне нагромадженн¤ основного кап≥талу.

 редитна система розвинутих крањн опосередковуЇ весь процес сусп≥льного виробництва та нагромадженн¤ кап≥талу. ≈лементами кредитноњ пол≥тики Ї операц≥њ з державними ц≥нними паперами на в≥дкритому ринку, регулюванн¤ р≥вн¤ банк≥вського процента, пр¤ме регулюванн¤ банк≥вських резерв≥в.

ќсновний елемент кредитноњ системи —Ўј - ‘едеральна резервна система (‘–—), ¤ка виконуЇ функц≥њ ÷ентрального банку. ѕосаду голови ради керуючих ‘–— нер≥дко називають другою за важлив≥стю ( п≥сл¤ президента) державною посадою. ƒо структури ‘–— вход¤ть 12 федеральних резервних банк≥в, кожен з ¤ких виконуЇ функц≥њ ÷ентрального банку у своЇму окруз≥. Ќа них припадаЇ 75% вс≥х банк≥вських депозит≥в крањни. ƒержав≥ належить ÷ентральний банк, що маЇ монопольне право на випуск банкнот ≥ регулюванн¤ грошового об≥гу. –ада керуючих визначаЇ норми резерв≥в банк≥в ≥ ощадних кас, затверджуЇ зм≥ни в обл≥ков≥й ставц≥ федеральних резервних банк≥в, бере участь у куп≥вл≥-продажу ур¤дових ц≥нних папер≥в, регулюючи таким чином к≥льк≥сть грошей в об≥гу.

“ак, коли ÷ентральний банк скуповуЇ частину ц≥нних папер≥в (акц≥й, обл≥гац≥й ≥ т. ≥н.), одержан≥ при цьому њх власниками грош≥ ос≥дають в банках ≥ дають змогу надавати кредити. ўоб уникнути цього, ÷ентральний банк продаЇ частину ц≥нних папер≥в, заморожуючи використанн¤ одержаних грошей. ” жовтн≥ 1987 р., коли курс акц≥й упав на 22,6% , ‘–— значно зб≥льшила масу грошкй в об≥гу ≥ таким чином послабила напругу в кредитн≥й систем≥. як ем≥с≥йний центр ус≥Їњ крањни, регул¤тор процентних ставок, банк≥вських резерв≥в ‘–— впливаЇ на д≥¤льн≥сть ус≥х комерц≥йних ≥ ощадних банк≥в, страхових компан≥й, пенс≥йних фонд≥в та ≥нших ф≥нансових ≥нститут≥в.

” 1979 роц≥ ‘–— перейшла до нових метод≥в кредитно-грошового регулюванн¤ економ≥ки. Ѕоротьба з ≥нфл¤ц≥Їю, хоч ≥ вимагаЇ значних кошт≥в, проголошена центром стратег≥њ державного регулюванн¤ при одночасному жорсткому контрол≥ за зростанн¤м грошовоњ маси. ” попередн≥ роки ставилос¤ за мету дос¤гненн¤ Уповноњ зайн¤тост≥Ф та стаб≥л≥зац≥њ економ≥чного циклу. “ому, незважаючи на глибоку кризу 1981 - 1982 рр., ставки процента дл¤ першокласних кредитор≥в дос¤гли 20.

«д≥йсненн¤ такоњ пол≥тики певною м≥рою зменшило ≥нфл¤ц≥ю (середн≥й р≥вень ц≥н у 1982 - 1985 рр. «низивс¤ на 6,6%), але призвело до значного п≥двищенн¤ процентних ставок, гальмуванн¤ економ≥чного зростанн¤. ¬исок≥ процентн≥ ставки стимулювали значний приплив кап≥тал≥в у —Ўј, що загрожувало перетворенню крањни на м≥жнародного боржника. “ак, у 1987 р. чиста зовн≥шн¤ заборгован≥сть —Ўј (р≥зниц¤ м≥ж обс¤гом заруб≥жних актив≥в ≥ зобовТ¤занн¤ми перед ≥ноземними ≥нвесиорами) дос¤гла 400 млрд. дол. “ому з послаблен¤м ≥нфл¤ц≥йних процес≥в, зростанн¤м арм≥њ безроб≥тних ‘–— стала проводити пом≥рн≥шу кредитно-грошову пол≥тику.

Ѕанк≥вська система —Ўј та ≥нших крањн «аходу регулюЇ масштаби наданн¤ кредит≥в.  омерц≥йн≥ банки частину своњх актив≥в ( близько 20%) зобовТ¤зан≥ збер≥гати у вигл¤д≥ касового резерву у ÷ентральному банку. –езервна норма за р≥шенн¤м цього банку може коливатись у великих межах. «а цих умов розширенн¤ кредиту, що надаЇтьс¤ комерц≥йним банкам, ва≥дбуваЇтьс¤ залежно в≥д величини приросту б≥льш ¤к у 5 раз≥в( оск≥льки комерц≥йн≥ банки у вигл¤д≥ касового резерву збер≥гають у ÷ентральному банку 20% своњх актив≥в). ≤з п≥двищенн¤м ÷ентральним банком резервноњ норми банк≥вськ≥ обороти зменшуютьс¤, при њњ зменшенн≥ - зростають.

ѕроцент, за ¤кий банки надають позичку своњм кл≥Їнтам, залежить передус≥м в≥д процента за кредити ‘–—, надан≥ ним комерц≥йними та ≥ншими кредитними установами. ¬еличина процент≥в за кредити ‘–— Ї нижньою межею ефективност≥ наданн¤ кредит≥в. ¬она д≥стала назву обл≥ковоњ ставки. “ак, у —Ўј в 1985 роц≥ обл≥кова ставка становила 7,5%. ѕроцент, за ¤кий комерц≥йн≥ банки надають позичку своњм кл≥Їнтам, д≥став назву комерц≥йного. ” тому ж 1985 роц≥ банки надавали першокласним кл≥Їнтам позичку з розрахунку 9,5 %. ¬≥д сп≥вв≥дношенн¤ обл≥кових ≥ комерц≥йних ставок значною м≥рою залежать загальн≥ масштаби ¤к ринку позичкових кап≥тал≥в, так ≥ грошового об≥гу. ¬становленн¤ високих процентних ставок стримуЇ темпи зростанн¤ ≥нфл¤ц≥њ.

ƒл¤ оздоровленн¤ кредитноњ системи в ”крањн≥, що, у свою чергу, спри¤тиме подоланню ≥нфл¤ц≥йних процес≥в, зм≥цненню стаб≥льност≥ грошовоњ системи, потр≥бно, по-перше, визначитьи обТЇктивну межу кредиту, за ¤кою в≥н стимулюЇ ≥нфл¤ц≥ю, тобто в≥д≥йти в≥д практики наданн¤ кредит≥в, не забезпечених матер≥альними ц≥нност¤ми. ¬ин¤тком може бути кредитна ем≥с≥¤ п≥д великий майбутн≥й урожай, переробку с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, виробництво будматер≥ал≥в та ≥нш≥ аналог≥чн≥ практичн≥ кроки. ¬одночас сл≥д припинити кредитуванн¤ неефективного виробництва, р≥зних нереальних проект≥в. Ќеобх≥дно також п≥двищити ефективн≥сть безгот≥вкового об≥гу.

ѕо-друге, Ќац≥ональний банк повинен перетворитис¤ на банк банк≥в, управл¤ти (регулювати) за допомогою еконм≥чних важел≥в д≥¤льн≥сть ус≥х ≥нших комерц≥йних ≥ спец≥альних банк≥в (наприклад, кредитувати њхню д≥¤льн≥сть ≥ враховувати вексел≥ п≥д проценти), регулювати грошовий об≥г ≥ кредит, безгот≥вковий об≥г (визначати загальну масу грошей, збер≥гати у себе частину касового резерву банк≥в) та ≥н. —л≥д усунути в≥домчу, галузеву розпорошен≥сть ≥ привТ¤зан≥сть банк≥в, ≥етегрувати всю мережу комерц≥йних ≥ спец≥альних банк≥в в Їдину систему.

ѕо-третЇ, Ќац≥ональний банк маЇ бути виведений з- п≥д влади ур¤ду, виконавчоњ влади, що й було зроблено наприк≥нц≥ 1994

.

ѕо-четверте, вс≥ комерц≥йн≥ та ≥нш≥ спец≥ал≥зован≥ банки повинн≥ перейти на комерц≥йн≥ засади д≥¤льност≥ (самоокупн≥сть, самоф≥нансуванн¤ та ≥н.), працювати прибутково на основ≥ вивченн¤ д≥¤льност≥ промислових п≥дприЇмств, обТЇкт≥в њх кредитуванн¤, ¤кост≥ продукц≥њ, що виробл¤Їтьс¤, виг≥дно купувати - продавати грошов≥ кошти п≥дприЇмств ≥ населенн¤ ≥ т. ≥н. Ѕанки повинн≥, з одного боку, стимулювати за допомогою процента вкладенн¤ населенн¤м, п≥дприЇмствами в≥льних грошових кошт≥в на р≥зн≥ строки, а з ≥ншого - ст¤гуючи високий банк≥вський процент за кредити, змушувати п≥дприЇсмтва ефективно њх використовувати, спри¤ти зниженню потреб у кредит≥. “ак≥ заходи сл≥д орган≥чно повТ¤зувати з ≥ндексом ц≥н, темпами ≥нфл¤ц≥њ. ¬иход¤чи з досв≥ду комерц≥йних та ≥нших спец≥ал≥зованих банк≥в у —Ўј, треба встановлювати норми резерв≥в дл¤ комерц≥йних банк≥в ≥ ощадних кас, брати участь у куп≥вл≥- продажу ур¤дових ц≥нних папер≥в та ≥н.

ѕо-пТ¤те, необх≥дно створити реальн≥ передумови й поступово перейти до конвертованоњ гривн≥. «аходи щодо такого переходу зб≥гаютьс¤ ≥з заходами, спр¤мованими на оздоровленн¤ грошовоњ системи, послабленн¤ ≥нфл¤ц≥йних процес≥в. ÷е передус≥м насиченн¤ товарами та послугами внутр≥шнього ринку, оздоровленн¤ кредитноњ, ф≥нансовоњ системи, забезпеченн¤ конкуркнтноздатност≥ товар≥в на зовн≥шн≥х ринках, р≥вноваги державного бюджету, зд≥йсненн¤ реформи ц≥ноутворенн¤, в результат≥ ¤коњ ц≥ни повинн≥ наблизитись до св≥тових та ≥н. —пециф≥чними умовами конвертованост≥ гривн≥ Ї встановленн¤ р≥вноваги плат≥жного балансу, реального валютного курсу, формуванн¤ прогресивноњ податкоаоњ системи, в≥дновленн¤ вс≥х грошових функц≥й гривн≥ в середин≥ крањни, фугкц≥онуванн¤ валютного, ф≥нансового ринк≥в та ≥н.

ѕо-шосте, сл≥д створити нову мережу комерц≥йних банк≥в та ≥нших спец≥ал≥зованих заклад≥в, формувати умови дл¤ њх конкуренц≥њ.  ожен банк, у свою чергу, маЇ право створювати своњ в≥дд≥ленн¤, виход¤чи передус≥м з економ≥чноњ доц≥льност≥.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈коном≥чна роль держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (5984 прочитано)