≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чна роль держави

ѕ≥д впливом Ќ“– в≥дбуваютьс¤ важлив≥ структурн≥ зм≥ни в економ≥ц≥ розвинутих крањн св≥ту. ” —Ўј з 1960 до 1990 рр. частка

матер≥ального виробництва у ¬¬ѕ зменшилас¤, а нематер≥ального зросла з 37,3 до 40,0 %. ” ‘–Ќ ц≥ показники в≥дпов≥дно становили 69,0 ≥ 64,0; 31,0 ≥ 36,0 %. „астка зайн¤тих у сфер≥ матер≥ального виробництва —Ўј за цей же пер≥од скоротилас¤ з 43,3 до 28,0 %, а у сфер≥ нематер≥ального виробництва зросла з 56,7 до 72%. ¬ умовах Ќ“– в≥дбуваЇтьс¤ глибоке взаЇмопроникненн¤ цих сфер. ÷е ви¤вл¤Їтьс¤ у створенн≥ ≥нформац≥йноњ технолог≥њ, виникненн≥ й ≥нтенсивного розвитку г≥гантських ≥ндустр≥ально-промислових комплекс≥в, ¤к≥ забезпечують збиранн¤, обробку, систематизац≥ю ≥нформац≥њ та њњ передачу к≥нцевому споживачу. ” таких комплексах ≥нформац≥¤, звТ¤зок ≥ м≥кроелектрон≥ка Ї нев≥дТЇмними складовими частинами ц≥л≥сноњ орган≥чноњ системи. ќдна з ланок ц≥Їњ системи - широка мережа ≥нформац≥йних пункт≥в удома.

“ак≥ комплекси потребують витрат. ” —Ўј, наприклад, на створенн¤ й використанн¤ р≥зних ≥нформац≥йних систем витрачено у 1980 р. понад 80 млрд. дол., а у 2000 роц≥ ц≥ витрати ймов≥рно дос¤гнуть к≥лька сот м≥ль¤рд≥в долар≥в. –озгортанн¤ Ќ“– зумовить ще глибш≥ структурн≥ зрушенн¤ в економ≥ц≥. ¬≥дпов≥дно до прогноз≥в, у 2000 р. близько 70 % вс≥Їњ робочоњ сили у розвинутих крањнах «аходу буде зайн¤то в ≥нформац≥йному та Укомун≥кац≥йномуФ секторах економ≥ки. “ому б≥льша частина кап≥таловкладень, найнов≥шого обладнанн¤ направл¤Їтьс¤ у науков≥ лаборатор≥њ, торг≥влю, ф≥нансово-кредитну сферу.

¬≥дбуваютьс¤ важлив≥ структурн≥ зм≥ни в середин≥ промисловост≥, м≥ж промислов≥стю та с≥льським господарством. ÷е вимагаЇ проведенн¤ державноњ довготривалоњ структурноњ пол≥тики, тобто регулюванн¤ державою темп≥в ≥ пропорц≥й розвитку основних сфер ≥ галузей економ≥ки,окремих рег≥он≥в. ¬ сучасних умовах держава Ї ≥н≥ц≥атором ≥ орган≥затором стратег≥чного науково-техн≥чного прогнозуванн¤ та програмуванн¤ розробки ≥ вт≥ленн¤ середньострокових ≥ довгострокових програм розвитку галузей, що визначають Ќ“–, впровадженн¤ нових технолог≥й.

ќсновним ≥нструментом впливу держави на структурну перебудову еконм≥ки Ї орган≥зац≥¤, ф≥нансуванн¤ та стимулюванн¤ науково-техн≥чних досл≥джень, особливо фундаментальних, п≥дготовка кадр≥в ( ≥нженерних, наукових, осв≥ченоњ та квал≥ф≥кованоњ робочоњ сили), створенн¤ ≥нженерно-досл≥дних центр≥в. ” —Ўј, наприклад, лише у 1985 роц≥ створено 6 таких центр≥в.

ƒержава також розробл¤Ї середньотерм≥нов≥ заходи щодо модерн≥зац≥њ таких галузей промисловост≥, ¤к вуг≥льна, кораблебуд≥вна, чорна металург≥¤. јктив≥зуЇтьс¤ участь держави у розвитку окремих в≥дсталих рег≥он≥в, зростанн≥ ефективност≥ та конкурентноздатност≥ нац≥ональних “Ќ . « ц≥Їю метою њм надаютьс¤ п≥льгов≥ кредити, податков≥ знижки, гарант≥њ на випадрк непередбачених ситуац≥й.

¬ажливою особлив≥стю державно-монопол≥стичного регулюванн¤ кап≥тал≥стичноњ економ≥ки на прик≥нц≥ 70-х рок≥в ≥ в наступний пер≥од у промислово розвинутих крањнах, де до влади прийшло консервативне кер≥вництво, Ї де¤ке послабленн¤ державного втручанн¤ на нац≥ональному р≥вн≥ при одночасному посиленн≥ державно-монопол≥стичного регулюванн¤ на нац≥ональному р≥вн≥, ¤ке зд≥йснюЇтьс¤ в межах рег≥ональних економ≥чних обТЇднань, м≥жнародних економ≥чних орган≥зац≥й. ќстанн¤ тенденц≥¤ ще б≥льше посилюЇтьс¤ на новому етап≥ Ќ“–, з початком нового перевороту у межах технолог≥чного способу виробництва, ¤кий матиме ≥нтернац≥ональний характер. ÷≥ зм≥ни в державному регулюванн≥ економ≥ки на м≥жнародному р≥вн≥ впливатимуть на нац≥ональн≥ форми та методи регулюванн¤

2.4. ћехан≥зм державного впливуна регулюванн¤ економ≥ки ”крањни в перех≥дний пер≥од до ринку.

ƒержавн≥ механ≥зми управл≥нн¤ ≥ регулюванн¤ економ≥ки п≥д час кардинальних ринкових перетворень у тих чи ≥нших крањнах д≥ють по-р≥зному. ƒосв≥д крањн Ц св≥тових л≥дер≥в сучасного прогресу переконуЇ, що њхн¤ економ≥чна могутн≥сть формувалас¤ ≥ формуЇтьс¤ п≥д впливом посл≥довних структурних ≥ ¤к≥сних перетворень, з одночасним посиленн¤м регулюючоњ рол≥ держави, включаючи внутр≥шн≥ ≥ зовн≥шн≥ ринки, що п≥дпадають п≥д њњ безпосередн≥й вплив.

¬ останн≥ дес¤тир≥чч¤ в розвинутих крањнах «аходу ≥ —ходу склавс¤ двофакторний механ≥зм регулюванн¤ еконм≥ки, що включаЇ механ≥зм ринковоњ конкуренц≥њ та механ≥зм пр¤мого державного регулюванн¤. ќстаннЇ доповнюЇ механ≥зм ринку, а держава бере на себе т≥ функц≥њ, що не в≥дпов≥дають природ≥ (виход¤ть за рамки) механ≥зму ринковоњ конкуренц≥њ або реал≥зуютьс¤ ним неповно або надто пов≥льно. –азом з тим держава забезпечуЇ умови дл¤ оптимального функц≥онуванн¤ цього механ≥зму. ” «в≥т≥ —в≥тового банку про св≥товий розвиток п≥дкреслюЇтьс¤, що розвиток потребуЇ ефективноњ держави, ¤ка б в≥д≥гравала роль катал≥затора ≥ пом≥чника, ¤кий би стимулював ≥ доповнював би д≥¤льн≥сть приватного б≥знесу ≥ окремих ос≥б. “аким чином, роль держави в розвинут≥й ринков≥й економ≥ц≥ дуже значна, хоча в р≥зних крањнах р≥зн≥ методи державного втручанн¤ в господарське житт¤ ≥стотно вар≥юють.

яка ж роль держави в крањнах з перех≥дною економ≥кою, де ринкове господарство т≥льки формуЇтьс¤? ƒане питанн¤ Ї предметом гострих наукових ≥ пол≥тичних суперечок. —права в тому, що ринкова реформа за моделлю Ушоковоњ терап≥њФ розпочинаЇтьс¤ з так званоњ Ул≥берал≥зац≥њФ, тобто р≥зкого обмеженн¤ економ≥чноњ рол≥ держави та њњ в≥дходу з сфери економ≥ки. Ћ≥берал≥зац≥¤ виразилас¤ в тому, що держава в≥дмовилас¤ в≥д директивного плануванн¤, в≥д фондованого розпод≥лу матер≥альних ресурс≥в, в≥д адм≥н≥стративного регулюванн¤ ц≥н ≥ зарплати, в≥д монопол≥њ зовн≥шньоњ торг≥вл≥. Ќа першому етап≥ ринкових реформпол≥тика л≥берал≥зац≥њ була необх≥дною ≥ виправданою, оск≥льки привела до демонтажу командноњ, плановорозпод≥льноњ сиситеми ≥ в≥дкрила шл¤хрозвитков≥ ринкових в≥дносин. ƒо цього сл≥д додати, що ≥шлос¤ про обмеженн¤ економ≥чноњ рол≥ староњ, тобто тотал≥тарноњ, держави. ѕроте етап Ул≥берал≥зац≥њФ (тобто скороченн¤ економ≥чних функц≥й держави) в ”крањн≥ надм≥рно зат¤гнувс¤, а тому призв≥в до р¤ду негативних насл≥дк≥в, посиливши стих≥йний характер багатьох перех≥дних процес≥в. ÷≥лком очевидно, що на сучасному етап≥ ринкових реформ економ≥чна роль держави маЇ ≥стотно зрости.

¬их≥д з кризи, що склалас¤, можливий т≥льки в результат≥ переходу до моб≥л≥зац≥йноњ модел≥ економ≥ки. ѕостаЇ питанн¤: наск≥льки ймов≥рним Ї перех≥д до Умоб≥л≥зац≥йноњ модел≥Ф в ”крањн≥? ” цьому звТ¤зку необх≥дно зробити р¤д зауважень.

ѕерше. —в≥товий досв≥д показуЇ, що пр¤ме втручанн¤ держави в економ≥ку з метою подоланн¤ глибокоњ кризи мало м≥сце в багатьох крањнах: досить послатис¤ на пол≥тику ур¤ду ‘. ƒ. –узвельта в 1933 - 1934 рр. ѕроте мета такого втручанн¤ (за вин¤тком державного регулюванн¤ воЇнноњ економ≥ки) пол¤гала в тому, щоб в≥дновити умови дл¤ нормального функц≥онуванн¤ ринковоњ економ≥ки.

ƒруге. ќчевидно, що в умовах перех≥дноњ економ≥ки посиленн¤ державного втручанн¤ в економ≥чн≥ процеси Ї допустимим у певних межах: ¤кщо воно вийде за них. “о в≥дбудетьс¤ зм≥на економ≥чноњ модел≥.

“ретЇ. ћи виходимо з того, що в довгостроков≥й перспектив≥ ринков≥й економ≥ц≥ альтернативи немаЇ Ц вона переконливо довела своњ переваги пор≥вн¤но з планово-розпод≥льною в пер≥од так званого Умирного змаганн¤ системФ. ѕроте сказане не означаЇ, що ринков≥ реформи приречен≥ на усп≥х: ц≥лком можлива ≥ невдача. –азом з тим њх провал у т≥й чи ≥нш≥й крањн≥ напевно викличе необх≥дн≥стьњх повторноњ спроби, але, ¤к правило, в г≥рших стартових умовах.

ѕроте державн≥ п≥дприЇмства, прагнучи покрити висок≥ виробнич≥ витрати, зумовлен≥ технолог≥чною в≥дстал≥стю украњнськоњ економ≥ки ≥ затратним характером виробництва, та одержати максимальний госпрозрахунковий доход (прибуток плюс зарплату), стали п≥двищувати ц≥ни на свою продукц≥ю ≥ тим самим продукувати ≥нфл¤ц≥ю витрат.

≤нфл¤ц≥¤ (≥ тим б≥льше - г≥пер≥нфл¤ц≥¤) не т≥льки веде до пад≥нн¤ реальних доход≥в б≥льшост≥ населенн¤, що одержуЇ ф≥ксован≥ доходи, але й робить безглуздими ≥нвестиц≥њ, УзТњдаючиФ њх у л≥чен≥ м≥с¤ц≥.

3. ¬исновки.

1. ≈коном≥чна роль держави неухильно зростаЇ. ѕ≥д пр¤мий контроль ≥ регулюванн¤ потрапл¤ють все нов≥ види д≥¤льност≥ у нашому складному, взаЇмизалежному сусп≥льств≥.

2. ” наш≥й крањн≥ та за кордоном зростаюча частина нац≥ональноњ продукц≥њ йде на колективне державне споживанн¤.

3.„ерез механ≥зм державного оподаткуванн¤ ≥ витрати на соц≥альне забезпеченн¤ усе б≥льша частка нац≥онального доходу УпередаЇтьс¤Ф в≥д в≥дносно багатих до в≥дносно б≥дних. ÷¤ тенденц≥¤ ще не зазнала р≥шучих зм≥н.

4. ¬одночас у —получених Ўтатах јмерики не спостер≥галась будь-¤ка тенденц≥¤ до переходу промисловост≥ та сусп≥льних заход≥в виробництва у власн≥сть держави.

5.ѕ≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни федеральн≥ затрати почали набагато перевищувати витрати штат≥в ≥ мун≥ципал≥тет≥в. ѕ≥д час депрес≥њ 30-х рок≥в затрати дл¤ наданн¤ допомоги, на сусп≥льн≥ роботи та ≥нше викликали зростанн¤ федерального бюджету майже до 10 млрд. дол. Ќаш повоЇнний бюджет у дек≥лька раз≥в б≥льший в≥д довоЇнного, оск≥льки р≥зко зросли затрати на оборону, на сплату процент≥в з державного боргу ≥ на допомогу ветеранам. (¬се це без особливоњ потреби великих затрат на боротьбу з депрес≥Їю).

6.«а допомогою податк≥в держава отримуЇ ресурси, необх≥дн≥ дл¤ виконанн¤ своњх сусп≥льних функц≥й. «а рахунок податк≥в ф≥нансуютьс¤ також затрати на соц≥альне забезпеченн¤, ¤к≥ зм≥нюють розпод≥л доход≥в. —истема оподаткуванн¤ визначаЇ к≥нцевий розпод≥л доход≥в м≥ж людьми.

7.Ќайважлив≥ш≥ принципи, що лежать в основ≥ оподаткуванн¤, - це принцип УвигодиФ та принцип Упежертвувань чи перерозпод≥луФ. ѕр¤м≥ та прогресивн≥ податки на доходи та на майно протилежн≥ до непр¤мих, ¤кими в основному оподатковуютьс¤ товари або певн≥ види д≥¤льност≥.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈коном≥чна роль держави
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (5984 прочитано)