≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чн≥ дискус≥њ 20-30-х pp

≈коном≥чн≥ дискус≥њ 20-30-х pp

ѕ≥сл¤ ∆овтневоњ революц≥њ та приходу до влади б≥льшовик≥в у –ос≥њ формуванн¤ рад¤нськоњ економ≥чноњ думки в≥дбувалось у про≠цес≥ дискус≥й, що зд≥йснювались на демократичних засадах, ≥ за≠вершилось встановленн¤м ≥деолог≥чного диктату так званоњ проле≠тарськоњ пол≥тичноњ економ≥њ.

ћетодолог≥чн≥ дискус≥њ 20-30-х pp. позначилис¤ на розвитку економ≥чноњ теор≥њ ≥, передовс≥м, спри¤ли визнанню необх≥дност≥ ≥с≠нуванн¤ пол≥тичноњ економ≥њ нав≥ть у соц≥ал≥стичному сусп≥льств≥, визначили њњ структуру.

Ќа¤вн≥сть р≥зноман≥тних напр¤мк≥в та шк≥л в економ≥чн≥й та ≥сторико-економ≥чн≥й науц≥ Ч найважлив≥ша реальн≥сть того часу, але такою ж реальн≥стю була ≥деолог≥чна непримиренн≥сть б≥льшовизму, що зумовила наприк≥нц≥ 30-х pp. його повну перемогу, дос¤гнуту не науковим переконанн¤м опонент≥в, а насильницьким впровадженн¤м власних погл¤д≥в на законом≥рност≥ сусп≥льного розвитку.

” перш≥ роки –ад¤нськоњ влади вир≥шувалось питанн¤ про кон≠цепц≥ю побудови соц≥ал≥стичного сусп≥льства. Ћен≥нська модель побудови державного соц≥ал≥зму була аналог≥чною державно-кап≥тал≥стичн≥й (централ≥зац≥¤ банк≥вськоњ системи, монопол≥зац≥¤ п≥дприЇмств у промисловост≥ ≥ торг≥вл≥, створенн¤ споживчих това≠риств ≥ т.п.), але без приватноњ власност≥, без товарноњ форми розпо≠д≥лу. “обто з державно-кап≥тал≥стичноњ форми вилучались основн≥ фактори њњ саморегулюванн¤. Ќатом≥сть пропонувавс¤ новий меха≠н≥зм управл≥нн¤ економ≥кою, ¤кий спочатку реал≥зувавс¤ ¤к пол≥ти≠ка ЂвоЇнного комун≥змуї, а пот≥м мав бути вт≥лений у тотальному директивному плануванн≥.

–еал≥зац≥¤ ц≥Їњ концепц≥њ соц≥ал≥стичного буд≥вництва, що розроб≠л¤лась Ћен≥ним ¤к обгрунтуванн¤ курсу парт≥њ на соц≥ал≥стичну ре≠волюц≥ю ≥ базувалась на двох складових Ч диктатур≥ пролетар≥ату та сусп≥льн≥й власност≥, Ч натрапила на неможлив≥сть негайного вир≥шенн¤ проблеми формуванн¤ соц≥ал≥стичноњ власност≥.

“ому уже на самому початку революц≥йних перетворень у крањн≥ формуютьс¤ два погл¤ди на х≥д дальшого розвитку, на характер ви≠р≥шенн¤ економ≥чних та ≥нших суперечностей. ќдин з них, ор≥Їнто≠ваний на максимально швидкий ≥ безпосередн≥й перех≥д до соц≥ал≥≠зму, обминаючи пром≥жн≥ форми, був репрезентований концепц≥Їю ЂвоЇнного комун≥змуї. ≤нший погл¤д було викладено ¬. Ћен≥ним у таких прац¤х, ¤к Ђ„ергов≥ завданн¤ –ад¤нськоњ владиї, Ђѕро л≥ве хлоп'¤цтво та др≥бнобуржуазн≥стьї. ” цих прац¤х було сформульо≠вано основи майбутньоњ економ≥чноњ пол≥тики.

ќсновним мотивом лен≥нських статей була критика ≥дењ “роцького про безпосереднЇ Ђзапровадженн¤ соц≥ал≥змуї. ћожлив≥сть вир≥шенн¤ проблеми сп≥вв≥дношенн¤ сил кап≥тал≥зму та соц≥ал≥зму на користь останнього “роцький убачав у негайному усусп≥льненн≥ виробництва, тобто встановленн≥ сусп≥льноњ власност≥, та в плану≠ванн≥ народного господарства. “ак, в≥н указував, що намаганн¤ держави регулювати економ≥чн≥ в≥дносини Ї безглуздими, коли не в≥дбулос¤ усусп≥льненн¤ та одержавленн¤ власност≥. Ћен≥н же пи≠сав, що соц≥ал≥зм Ђбезпосередньо, в≥дразу, без перех≥дних заход≥в, у –ос≥њ незд≥йсненнийї.

—труктура власност≥ в –ос≥њ, крањн≥, де кап≥тал≥зм почав розвива≠тис¤ незадовго до революц≥њ, була дуже строкатою: пор¤д з кап≥та≠л≥стичними њњ формами ≥снували кооперативн≥, общинн≥ форми се≠л¤нськоњ власност≥, мал≥ приватн≥ форми, значну частку становила др≥бнобуржуазна власн≥сть. ≤ ¤кщо нац≥онал≥зац≥ю кап≥тал≥стичних п≥дприЇмств п≥дтримували народн≥ маси, то негайне усусп≥льненн¤ малих приватних форм власност≥ могло призвести до негативних насл≥дк≥в.

“ому Ћен≥н ≥ висуваЇ ≥дею про перех≥д до соц≥ал≥зму через поступове перетворенн¤ вс≥х форм приватноњ власност≥ на влас≠н≥сть сусп≥льну, соц≥ал≥стичну: Ђѕерше, що встановлено абсолютно точно ус≥Їю теор≥Їю розвитку, вс≥Їю наукою взагал≥, ≥ що забували утоп≥сти, що забувають сучасн≥ опортун≥сти, ¤к≥ бо¤тьс¤ соц≥ал≥сти≠чноњ революц≥њ, Ч це та обставина, що ≥сторично, безсумн≥вно, по≠винна бути особлива стад≥¤ або особливий етап переходу в≥д кап≥та≠л≥зму до комун≥змуї .

Ћен≥н сформулював ≥дею багатоукладност≥ перех≥дноњ економ≥≠ки, тобто об'Їктивну необх≥дн≥сть достатньо тривалого сп≥в≥снуван≠н¤ соц≥ал≥стичного укладу з укладами приватногосподарськими, у т≥м числ≥ з др≥бнотоварним ≥ кап≥тал≥стичним, та конкурен≠ц≥ю Ђдержавноњ промисловост≥ї (Ђнац≥ональних фабрикї) з ≥ншими укладами.

Ѕуло теоретично визначено структуру конкретних економ≥чних перех≥дних заход≥в ≥ посл≥довн≥сть њх зд≥йсненн¤. ≤шлос¤ про захо≠ди ¤к загальнодемократичного, трансформац≥йного пор¤дку, так ≥ Ђвласне соц≥ал≥стичного усусп≥льненн¤ї, в т≥м числ≥ про: експропр≥≠ац≥ю власност≥, нац≥онал≥зац≥ю банк≥в, скасуванн¤ права насл≥ду≠ванн¤ та ≥н.

Ћен≥нська концепц≥¤ виходила з необх≥дност≥ збереженн¤ у бага≠тьох сферах народного господарства товарноњ орган≥зац≥њ сусп≥льно≠го виробництва, тобто тимчасовоњ, вимушеноњ, несоц≥ал≥стичноњ йо≠го форми, регульованоњ законом вартост≥.

¬ажливе м≥сце у програм≥ побудови соц≥ал≥зму належало аграр≠ному питанню, обгрунтуванню стратег≥њ соц≥ал≥стичного усусп≥ль≠ненн¤ с≥льського господарства, зокрема кооперуванн¤ др≥бних ви≠робник≥в села.

Ћен≥н займав особливу позиц≥ю в гострих дискус≥¤х пер≥оду Ђво≠Їнного комун≥змуї з питань с≥льського господарства. “ак, у проект≥ програми – ѕ(б) в≥н писав, що у створенн≥ великого с≥льського го≠сподарства Ђголовним завданн¤м рад¤нськоњ влади Ї ≥снуванн¤ та досл≥дженн¤ на практиц≥ найб≥льш доц≥льних ≥ практичних перех≥д≠них засоб≥в у цьому напр¤м≥ї, а на VIII ¬серос≥йському з'њзд≥ –ад 1920 p. в≥дкрито говорив про необх≥дн≥сть у перех≥дний пер≥од Ђспиратис¤ на одноос≥бного сел¤нина, в≥н такий ≥ ≥ншим не буде, ≥ мр≥¤ти про перех≥д до соц≥ал≥зму та колектив≥зац≥њ не доводитьс¤ї.

÷ю думку под≥л¤ла великий спец≥ал≥ст з аграрноњ статистики ј. ≤. ’р¤щова, ¤ка в статт¤х та книгах 20-х pp. запевн¤ла, що дл¤ се≠л¤нських господарств характерн≥ Ђсоц≥ально-орган≥чн≥ процесиї: д≥≠ленн¤, об'Їднанн¤, л≥кв≥дац≥¤, зм≥на економ≥чноњ потужност≥. ƒр≥б≠не сел¤нське господарство, на њњ думку, Ї досить стаб≥льним, а продукти класовоњ диференц≥ац≥њ не затримуютьс¤ на сел≥ (його за≠лишають обидв≥ скрайн≥ групи Ч пролетаризован≥ б≥дн¤ки та бага≠т≥њ, що стали кап≥тал≥стами), тому сл≥д зважати на реальний стан справ.

«усилл¤ми ¬. Ћен≥на на IX з'њзд≥ – ѕ(б) було заблоковано резо≠люц≥ю ¬. ћ≥лют≥на про одержавленн¤ кооперац≥њ, п≥дтриману б≥ль≠ш≥стю промовц≥в. Ћен≥н доводив, що Ђзараз говорити про нац≥онал≥≠зац≥ю кооперац≥њ не бачитьс¤ можливимї, посилаючись на те, що дл¤ цього ще не визр≥ли умови.

“ого, що сусп≥льна форма власност≥ Ї вир≥шальною дл¤ станов≠ленн¤ соц≥ал≥зму, не заперечували економ≥сти жодного з напр¤м≥в. ѓх≠н≥ погл¤ди р≥знилис¤ лише щодо питанн¤ доц≥льност≥ й можливост≥ формуванн¤ соц≥ал≥стичноњ власност≥, перемоги соц≥ал≥зму взагал≥.

ƒо першоњ р≥чниц≥ ∆овтневоњ революц≥њ було видано зб≥рку ста≠тей, присв¤чених економ≥чн≥й ≥стор≥њ молодоњ республ≥ки. Ћ. ћар≠тов, наприклад, писав у ц≥й зб≥рц≥, що, на його думку, соц≥ал≥зм в –ос≥њ взагал≥ збудувати неможливо через економ≥чну в≥дстал≥сть держави. Ќ≥ сел¤нство, н≥ нап≥впролетарське населенн¤ п≥сл¤воЇн≠них м≥ст, н≥ ≥нтел≥генц≥¤ не про¤вили за р≥к пот¤гу до соц≥ал≥зму, вони повн≥стю пройн¤т≥ духом кап≥тал≥стичноњ наживи. ¬≥н указу≠вав, що намаганн¤ б≥льшовик≥в опиратис¤ на самод≥¤льн≥сть мас наштовхуЇтьс¤ на анарх≥ю: на сел≥ запанував Ђледарї Ч б≥дн¤к, ¤кий утискаЇ господар¤ Ч трудового сел¤нина, а у м≥ст≥ пролетар≥ вимагають лише задоволенн¤ своњх споживчих ≥нстинкт≥в ≥ ухил¤ю≠тьс¤ в≥д розвитку продуктивних сил. Ѕ≥льшовики ж погоджуютьс¤ з цими настро¤ми, запроваджуючи Ђспоживчий комун≥змї.

Ђ≈коном≥чна пол≥тика б≥льшовик≥в, Ч пише у статт≥ ЂЌародне господарство ≥ Ђсоц≥ал≥змї ƒ. ƒал≥н, Ч це суц≥льний утоп≥зм та док≠тринерствої. ЂЅ≥льшовицький соц≥ал≥змї став перемогою принципу Ђпод≥луї ≥ у сфер≥ розпод≥лу, ≥ у сфер≥ виробництва. ƒержава пока≠зала повну неспроможн≥сть керувати виробництвом: Ђде Ї виробни≠цтво, там нема Ђсоц≥ал≥змуї, де Ї Ђсоц≥ал≥змї, там нема виробницт≠ваї, Ч зак≥нчуЇ ƒал≥н.

ѕ≥зн≥ше (в ем≥грац≥њ) в≥н видав книжку, де доводив, що в галуз≥ побудови соц≥ал≥стичноњ економ≥ки у рад¤нськ≥й –ос≥њ спостер≥гаЇ≠тьс¤ Ђсама т≥льки суц≥льна гранд≥озна невдачаї.  ор≥нь ц≥Їњ невда≠ч≥ Ч у ставленн≥ б≥льшовик≥в до сел¤нства. ќтримавши землю з рук –ад¤нськоњ влади, сел¤ни негайно в≥дмовилис¤ в≥д участ≥ в револю≠ц≥йн≥й боротьб≥ ≥ стали завз¤тими захисниками приватноњ власност≥, об'Їдналис¤ з буржуаз≥Їю. –ад¤нська влада змушена була почати справжню в≥йну з сел¤нством, що неминуче мало призвести до руй≠нуванн¤ у господарств≥.

ћ. ”стр¤лов, ƒ. ƒал≥н, –. јбрамович указували на те, що сусп≥≠льна власн≥сть Ч це неприродна форма, що њњ можна встановити лише насильницьким шл¤хом, вона неодм≥нно призведе до руйну≠ванн¤ господарства, оск≥льки п≥д≥рве вс≥ стимули до прац≥, до роз≠витку. —воЇ твердженн¤ вони обгрунтували, виход¤чи з неокласич≠них позиц≥й.

Ѕ≥льш≥сть економ≥ст≥в доводила, що приватна власн≥сть створюЇ потужн≥ш≥ стимули дл¤ розвитку виробництва, тому поверненн¤ до кап≥тал≥зму Ї неминучим.

√. √урвич у статт≥ Ђ—оц≥ал≥зм ≥ власн≥стьї, опубл≥кован≥й 1928 p. в одному з ем≥грантських журнал≥в, виступаючи проти будь-¤ких

форм одержавленн¤ власност≥, указував, що сусп≥льна власн≥сть може належати лише держав≥ ≥ Ђн≥ найменшою м≥рою не належить окремим частинам держави або окремим громад¤намї, тому процес усусп≥льненн¤ Ї н≥ що ≥нше, ¤к створенн¤ засад монопол≥зац≥њ. ¬≥н указував, що монопол≥њ Ч це руйн≥вна сила, ¤ка спотворюЇ вс≥ при≠родно-економ≥чн≥ зв'¤зки в сусп≥льств≥.

Ќав≥ть т≥ економ≥сти, ¤к≥ под≥л¤ли марксистськ≥ погл¤ди щодо необх≥дност≥ впровадженн¤ сусп≥льноњ форми власност≥, котра, на њхню думку, уможливлюватиме планове керуванн¤ господарством, а отже, запоб≥гатиме недол≥кам кап≥тал≥стичного ладу (кризам, експ≠луатац≥њ, зубож≥нню тощо), под≥л¤лись на дв≥ групи.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≈коном≥чн≥ дискус≥њ 20-30-х pp
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1609 прочитано)