≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чн≥ дискус≥њ 20-30-х pp

—в≥й погл¤д на проблеми сп≥вв≥дношенн¤ плану й ринку у пере≠х≥дний пер≥од виклав “роцький у допов≥д≥ на XII з'њзд≥ парт≥њ (кв≥≠тень 1923 p.). Ђћи в≥дкрито визнали, що ... одним централ≥зованим плановим способом у наш≥й крањн≥ ≥ за нашого економ≥чного р≥вн¤ ми не можемо проводити регулюванн¤ господарського житт¤, ≥ ми звернулис¤ до ди¤вола ринку: Ђѕрийди на допомогуї. Ђ“реба кори≠стуватис¤ старими, ринковими (методами), поки не створили но≠вих Ч централ≥зованих, планових, зв≥тнихї .

” допов≥д≥ “роцького давалос¤ визначенн¤ сут≥ та метод≥в пла≠нуванн¤ за умов новоњ економ≥чноњ пол≥тики. ” масштабах сусп≥льс≠тва в кап≥тал≥стичному сектор≥ план зам≥нюЇтьс¤ ринком, в≥льною грою економ≥чних сил, конкуренц≥Їю, законом попиту ≥ пропози≠ц≥њ тощо. ” такий спос≥б встановлюЇтьс¤ належний розпод≥л сил та кошт≥в.

Ќамаганн¤ визначити через планове втручанн¤ господарський розвиток, зам≥нити регулюючу роботу ринку адм≥н≥стративними за≠ходами, уважаЇ “роцький, неминуче породжуватиме господарськ≥ кризи того самого типу, ¤к≥ спостер≥галис¤ в добу ЂвоЇнного кому≠н≥змуї: ЂЌаш≥ кризи до цих п≥р Ї значно б≥льше кризами, що випли≠вають з недостатност≥ або неправильност≥ планового п≥дходу, з ор≠ган≥зац≥йноњ безпорадност≥ або непристосованост≥ держапарату до нових метод≥в роботи, до новоњ економ≥чноњ пол≥тики, н≥ж з ринку ¤к такогої.

“роцький уважав, що планова робота пол¤гаЇ в поЇднанн≥ сили ринку з силою плану; дл¤ ринковоњ сфери в≥н передбачав ≥нш≥ мето≠ди регулюванн¤, н≥ж щодо державного сектора.

ћетодолог≥чний п≥дх≥д ≥ншоњ групи економ≥ст≥в до визначенн¤ рол≥ плануванн¤ пол¤гав у поЇднанн≥ вс≥х сектор≥в господарства на засадах ринкових в≥дносин. Ќа противагу концепц≥њ Ђплан-директи≠ваї вони розвивали ≥дею Ђплан-прогнозї.

Ќа њхню думку, на першому етап≥ в≥дновленн¤ економ≥ки необ≠х≥дно починати з аграрного сектора, ¤кий функц≥онуЇ за принципом реал≥зац≥њ приватного ≥нтересу ≥ створюЇ економ≥чн≥ умови дл¤ роз≠витку важкоњ промисловост≥.

”с≥ економ≥чн≥ труднощ≥ й диспропорц≥њ в народному господарс≠тв≥ вони по¤снювали Ђсупер≥ндустр≥альноюї ор≥Їнтац≥Їю рад¤нськоњ економ≥ки. ћ.  ондратьев, ≤.  ал≥нн≥ков, ¬. Ѕазаров, ¬. √роман та ≥нш≥ напол¤гали на тому, що пров≥дною ланкою у план≥-прогноз≥ повинне бути с≥льське господарство.

÷≥ економ≥сти вважали, що в процес≥ плануванн¤ необх≥дно вра≠ховувати законом≥рност≥, що характеризують розвиток аграрного та ≥нших недержавних сектор≥в економ≥ки. ÷е зводило зм≥ст плановоњ роботи до ви¤вленн¤ та п≥дтримки ринковоњ р≥вноваги через планов≥ Ђрегул¤тивн≥ нормиї.

“аку модель плану (Ђ рестпланї), на противагу директивн≥й концепц≥њ плану —трумил≥на, запропонував —окольников. Ђ рест≠планї ураховував основн≥ законом≥рност≥ розвитку ринковоњ стих≥њ та пристосовувавс¤ до нењ.

÷≥ погл¤ди под≥л¤ли ¬. √роман, ¬. Ѕазаров, ћ. ћакаров, ј. ќгановський, ≤.  ал≥нн≥ков, ј. Ќеопиханов, ¤к≥ вважали, що ринкова стих≥¤ несум≥сна з директивним плануванн¤м народного господарс≠тва. —оц≥ал≥зм вони характеризували ¤к арену, де пануЇ товарний ринок з його стих≥йними припливами та в≥дпливами3.

÷е положенн¤ п≥дводило до висновку про те, що р≥чн≥ плани сл≥д ор≥Їнтувати на поточн≥ кон'юнктурн≥ зм≥ни. ћ.  ондратьЇв взагал≥ пропонував зам≥нити план окремими регулюючими заходами дл¤ усуненн¤ кон'юнктурних труднощ≥в в економ≥ц≥, забезпечуючи в такий спос≥б умови дл¤ самовр≥вноважуванн¤, ¤ке в≥н уважав осно≠вою стаб≥льност≥ розвитку.

ћ. Ѕухар≥н також п≥дтримував ≥дею Ђрухливоњ економ≥чноњ р≥в≠новагиї. Ќа його думку, ур≥вноважуванн¤ економ≥ки в≥дбуваЇтьс¤ на п≥дстав≥ Ђзакону трудових витратї, ¤кому в≥н надавав рол≥ стих≥йно≠го регул¤тора виробництва. «авданн¤ плануванн¤ пол¤гаЇ в т≥м, щоб створити умови дл¤ нормальноњ д≥њ цього закону.

«акон трудових витрат, на думку Ѕухар≥на, регулював розпод≥л прац≥ ≥ засоб≥в виробництва у вс≥х формац≥¤х, з т≥Їю лише р≥зницею, що за кап≥тал≥зму в≥н д≥Ї ¤к закон вартост≥, а за умов соц≥ал≥зму в≥н поступово перетворюЇтьс¤ на Ђзакон трудових витратї (щоправда, автор не визначив, ¤к вим≥рювати ц≥ витрати).

”рахуванн¤ принципу ринковоњ р≥вноваги було можливим, на думку вс≥Їњ ц≥Їњ групи економ≥ст≥в, за умови ≥ндикативного плану≠ванн¤, через формуванн¤ плану-прогнозу. ћетодом його побудови мав стати баланс пропорц≥й м≥ж галуз¤ми ≥ секторами народного господарства.

–озвиток концепц≥њ плану-прогнозу, що обірунтовувалась з пози≠ц≥й неокласичноњ школи ≥ базувалась, передовс≥м, на врахуванн≥ попи≠ту та пропозиц≥њ, маЇмо в низц≥ першор¤дних наукових розробок.

“ак, неоц≥ненним внеском у розвиток св≥товоњ економ≥чноњ думки вважають розроблену рад¤нськими економ≥стами Ђтеор≥ю оптималь≠ного функц≥онуванн¤ї, що виникла ¤к синтез двох шк≥л в≥тчизн¤ноњ економ≥чноњ думки: математичноњ, ¤ку репрезентував ™. —луцький, та балансовоњ, що бере св≥й початок в≥д 20-х pp.

ѕрац¤ ™. —луцького Ђƒо теор≥њ збалансованого бюджету спожи≠ванн¤ї, що њњ вперше було опубл≥ковано в ≥тал≥йському журнал≥ ще 1915р., грунтувалас¤ на нов≥й (¤к на той час) теор≥њ споживанн¤ ≥ була прикладом моделюванн¤ одн≥Їњ з≥ стор≥н в≥дтворювального процесу.

ћетоди —луцького згодом використав Ћ.  анторович дл¤ ство≠ренн¤ плану-балансу на засад≥ оптим≥зац≥њ використанн¤ ресурс≥в у сусп≥льств≥. ¬и¤вилось, що цей метод Ї ун≥версальним ≥ може бути застосований дл¤ розв'¤зуванн¤ найр≥зноман≥тн≥ших господарських завдань.

1926 року ÷ентральне статистичне управл≥нн¤ —–—– опубл≥кува≠ло перший у св≥т≥ баланс народного господарства (за 1923/24 госпо≠дарський р≥к).  ер≥вник розробки ѕ. ѕопов писав, що Ђза складанн¤ балансу ми натрапили на низку труднощ≥в ¤к методолог≥чного, так ≥ техн≥чного характеру. «а браком у св≥т≥ под≥бних праць довелос¤ у самому процес≥ роботи вир≥шувати методолог≥чн≥ питанн¤ ≥ змага≠тис¤ з техн≥чними труднощами, зв'¤заними з нестачею статистично≠го матер≥алуї.

Ѕаланс народного господарства став поштовхом до ц≥лоњ низки модельних досл≥джень. 1925 p. лен≥нградський студент ¬. ЋеонтьЇв зв≥в у одне ц≥ле фрагменти таблиц≥ м≥жгалузевих взаЇмозв'¤зк≥в ≥ побудував м≥жгалузевий баланс. «годом, уже в јмериц≥ ¬. ЋеонтьЇв розрахував на п≥дстав≥ своЇњ таблиц≥ Ђвитрати-випускї технолог≥чн≥ коеф≥ц≥Їнти ≥ зам≥нив кожний р¤док таблиц≥ в≥дпов≥дним р≥вн¤нн¤м. ћодель м≥жгалузевих взаЇмозв'¤зк≥в ЋеонтьЇва було в≥дзначено Ќо≠бел≥вською прем≥Їю.

¬≥тчизн¤н≥ економ≥сти-математики першими дали функц≥ональне визначенн¤ де¤ких економ≥чних процес≥в, зокрема так званих функ≠ц≥й сусп≥льноњ корисност≥ (у заруб≥жн≥й л≥тератур≥ Ч виробничих функц≥й), першими запропонували метод експертних оц≥нок у пла≠нов≥й робот≥.

ƒл¤ побудови плану-прогнозу саме рад¤нськими економ≥стами вперше було використано метод урахуванн¤ тенденц≥й минулого ≥ екстрапол¤ц≥њ њх на майбутнЇ. ÷ей метод базувавс¤ на теор≥њ емп≥ри≠чних законом≥рностей, теор≥њ статистичних та динам≥чних коеф≥ц≥Ї≠нт≥в ¬. √романа1, ¤кий запропонував обірунтовувати план, виход¤чи з анал≥зу дореволюц≥йних пропорц≥й м≥ж варт≥сними обс¤гами про≠дукц≥њ промисловост≥ та с≥льського господарства, оск≥льки вони в≥≠дображають тенденц≥њ розвитку.

¬. Ѕазаров також пропонував ор≥Їнтуватис¤ на показники розви≠тку економ≥ки кап≥тал≥стичних держав з поправкою на г≥рше госпо≠дарюванн¤ за початкових умов соц≥ал≥зму .

ѕ≥дтримуючи ≥дењ про Ђрухому економ≥чну р≥вновагуї, ус≥ еко≠ном≥сти надавали великого значенн¤ вивченню Ђкривих розвитку попередн≥х пер≥од≥вї. јвтором ≥дењ Ђзатухаючоњ кривоњї був јв≥лов, але основний висновок з теор≥њ Ђзатухаючоњ кривоњї зробив Ѕазаров, ¤кий особливо активно виступав проти плануванн¤ Ђутоп≥чних тем≠п≥вї економ≥чного зростанн¤. ¬≥н указував на обов'¤зков≥сть ураху≠ванн¤ д≥њ закону спадноњ в≥ддач≥ ресурс≥в.

“еор≥¤ Ђзатухаючоњ кривоњї набула розвитку в прац¤х ¬. √рома≠на, ћ.  ондратьева, ≤.  ал≥нн≥кова та ≥нших. Ќав≥ть —трумил≥н про≠понував у питанн¤х плануванн¤ спиратис¤ на концепц≥ю Ђзатухаю≠чоњ кривоњї (по сут≥, теор≥ю спадноњ в≥ддач≥ фактор≥в виробництва) .

–ад¤нськ≥ економ≥чн≥ теор≥њ плануванн¤ з великим ≥нтересом сприймалис¤ в усьому св≥т≥, але найб≥льш≥ њхн≥ дос¤гненн¤ так ≥ не було визнано в —–—–. ≈коном≥сти-немарксисти пропонували методи розробки план≥в, ¤к≥ суперечили марксистському розум≥нню соц≥а≠л≥стичного плануванн¤, оск≥льки базувались на п≥дходах, в≥дм≥нних в≥д вироблених марксизмом. ƒ≥¤льн≥сть найв≥дом≥ших економ≥ст≥в-немарксист≥в було незабаром узагал≥ оголошено Ђшк≥дливоюї, та≠кою, що суперечить економ≥чн≥й пол≥тиц≥ парт≥њ.

ўе одним дос¤гненн¤м рад¤нськоњ економ≥чноњ науки 20-х pp. була визнана св≥товою економ≥чною думкою концепц≥¤ регулюван≠н¤ с≥льського господарства, вт≥лена в житт¤ в роки непу.

—л≥д зазначити, що розв'¤занн¤ проблеми планового регулюван≠н¤ розвитку аграрного сектора сто¤ло дещо осторонь питанн¤ пла≠нового управл≥нн¤ сусп≥льною економ≥кою в ц≥лому.

≈коном≥сти вс≥х напр¤мк≥в визнавали ринкову природу с≥льсько≠господарського виробництва. “ому плануванн¤ його розвитку в≥д≠бувалось на п≥дстав≥ принципу саморегулюванн¤.

ќдн≥Їю з обов'¤зкових складових економ≥чного в≥дродженн¤ бу≠ло п≥днесенн¤ с≥льського господарства. ”же VIII ¬серос≥йський з'њзд –ад (грудень 1920 p.) визнав необх≥дн≥сть опрацюванн¤ плану в≥дновленн¤ с≥льського господарства.

«г≥дно з декретом –аднаркому в≥д 17 березн¤ 1921 р. при Ќарко≠мат≥ землеробства ––‘—– було створено спец≥альну планову ком≥≠с≥ю, кер≥вництво ¤кою покладалос¤ на заступника голови особливоњ економ≥чноњ наради ј. ¬. „а¤нова.

ѕроблемами плануванн¤ в с≥льському господарств≥ займалис¤ ви≠датн≥ вчен≥-аграрники Ч ћ.  ондратьЇв, ћ. ¬авилов, ј. ƒо¤ренко, ј. –ибн≥ков, Ћ. Ћ≥тошенко, ј. ѕерший, ќ. „ел≥нцев та ≥нш≥.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≈коном≥чн≥ дискус≥њ 20-30-х pp
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1609 прочитано)