≈коном≥чн≥ теми > ≈коном≥чн≥ дискус≥њ 20-30-х pp

ќсновною ≥деЇю плану розвитку с≥льськогосподарського вироб≠ництва за умов непу було пробудженн¤ господарськоњ за≥нтересова≠ност≥ сел¤нства. ј. „а¤нов п≥дкреслював, що т≥льки такий п≥дх≥д ЂгарантуЇ усп≥х плануї, що т≥льки приватний ≥нтерес Ї Ђстимулом ≥ двигуном у розвитку сел¤нського господарстваї. “ому планове ке≠р≥вництво стих≥йним сел¤нським виробництвом передбачалось зд≥й≠снювати не з допомогою вказ≥вок з центру, не адм≥н≥стративними заходами, а через використанн¤ економ≥чних важел≥в.

як важливий зас≥б п≥двищенн¤ продуктивност≥ др≥бних сел¤нсь≠ких господарств розгл¤далас¤ с≥льськогосподарська кооперац≥¤. —тимулюванн¤ сел¤нського виробництва мало в≥дбуватись через ринок, податкову пол≥тику, допомогу засобами виробництва.

ѕередбачалос¤ значне обмеженн¤ сфери центрального управл≥н≠н¤ землеробством. «а ним закр≥плювалис¤ функц≥њ визначенн¤ осно≠вних напр¤мк≥в с≥льськогосподарськоњ пол≥тики, вир≥шенн¤ законо≠давчих та ф≥нансових питань, управл≥нн¤ державними господарст≠вами (радгоспами), проведенн¤ роб≥т загальнодержавного значенн¤ (мел≥орац≥¤, переселенн¤ та ≥н.), а також координац≥¤ д≥¤льност≥ центрального апарату та м≥сцевих земельних орган≥в.

—уттЇво обмежувалис¤ господарськ≥ функц≥њ центрального в≥≠домства, але зб≥льшувалис¤ права м≥сцевих земельних орган≥в, не обмежувалас¤ господарська ≥н≥ц≥атива самого сел¤нина.

”чен≥ «емплану п≥д кер≥вництвом ћ.  ондратьева розробили си≠стему економ≥чноњ пол≥тики та планових заход≥в Ќаркомзему ≥ його м≥сцевих орган≥в.

÷¤ пол≥тика виходила з потреби комплексного впливу на умови виробництва ≥ реал≥зац≥њ с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, що перед≠бачало перегл¤д земельних закон≥в, установленн¤ нового пор¤дку землекористуванн¤ (зокрема в≥льний виб≥р його форм, умов земель≠ноњ оренди та використанн¤ п≥дсобноњ найманоњ прац≥ у трудово≠му сел¤нському господарств≥), розробку основних принцип≥в подат≠ковоњ пол≥тики (узгодженн¤ розм≥ру с≥льськогосподарського подат≠ку з платоспроможн≥стю населенн¤, диференц≥ац≥ю ставок залежно в≥д ¤кост≥ грунт≥в, встановленн¤ податкових п≥льг з метою заохо≠ченн¤ прогресивних зрушень у господарств≥), боротьбу проти так званих ножиць ц≥н, що спри¤ли перерозпод≥лу ресурс≥в села на ко≠ристь м≥ста.

” сфер≥ зовн≥шньоњ торговоњ пол≥тики передбачалас¤ л≥кв≥дац≥¤ монопол≥њ зовн≥шньоњ торг≥вл≥ та регулюванн¤ њњ економ≥чними за≠собами, скасуванн¤ вв≥зного мита на особливо необх≥дн≥ с≥льському господарству промислов≥ товари ≥ така п≥льгова митна система, ¤ка стимулювала с≥льськогосподарський експорт.

як радикальний зас≥б вир≥шенн¤ проблеми в≥дносного надлишку зернопродукт≥в у держав≥ та розвитку ≥нтенсивних галузей с≥льсько≠го господарства (тваринництва, техн≥чних культур) розгл¤давс¤ с≥льськогосподарський експорт. “им б≥льше, що кон'юнктура св≥то≠вого ринку дл¤ рос≥йського зерна, а особливо продукц≥њ ≥нтенсивних галузей, була спри¤тливою.

–озширенн¤ с≥льськогосподарського експорту мало стати ≥ дже≠релом внутр≥шн≥х нагромаджень крањни, спри¤ти п≥двищенню ринковост≥, дох≥дност≥ сел¤нського господарства, а отже, стимулювати його розвиток у напр¤мку п≥двищенн¤ продуктивност≥ та рац≥ональ≠ноњ орган≥зац≥њ виробництва. Ќеобх≥дним дл¤ розширенн¤ ринку бу≠ло визнано в≥дмову в≥д натурального державного постачанн¤, пере≠х≥д до системи закупок с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, переважно через кооперац≥ю, створенн¤ системи масовоњ торг≥вл≥ у вигл¤д≥ то≠варних б≥рж, розвиток елеваторноњ та холодильноњ мереж≥, товарно≠го кредиту.

ќсновним принципом транспортноњ пол≥тики щодо с≥льськогос≠подарських вантаж≥в було визнано пристосуванн¤ зал≥зничних та≠рифних ставок до умов та потреб р≥зних галузей с≥льського госпо≠дарства, його рег≥ональних особливостей, запровадженн¤ п≥льгових тариф≥в на експортн≥ товари.

–озгл¤даючи с≥льськогосподарську кооперац≥ю ¤к необх≥дний етап на шл¤ху до колектив≥зац≥њ, учен≥ пропонували заходи дл¤ њњ розвитку: юридичне закр≥пленн¤ господарськоњ самост≥йност≥ кооперативних товариств, суворе дотриманн¤ принцип≥в добров≥льного вступу до кооператив≥в, п≥льги економ≥чного пор¤дку (зниженн¤! оподаткуванн¤, кредити та ≥н.).

Ќайб≥льш економ≥чно виг≥дною дл¤ основноњ маси сел¤нства було визнано кооперац≥ю у сфер≥ збуту та переробки с≥льськогосподарськоњ продукц≥њ, дл¤ заможн≥ших верств населенн¤ Ч кредитн≥ товариства, а дл¤ б≥дн¤цьких господарств Ч виробничу кооперац≥ю у вигл¤д≥ товариств дл¤ сп≥льноњ обробки земл≥, с≥льськогосподар≠ських арт≥лей, комун.

Ќайважлив≥шим фактором в≥дновленн¤ та розвитку с≥льського господарства був с≥льськогосподарський кредит. ”же на початковому етап≥ непу Ќаркомзем виступав за створенн¤ с≥льськогосподарського банку, розвиток мереж≥ с≥льськогосподарського кредиту.! 1922 p. в≥н сп≥льно з ƒержбанком стаЇ засновником низки кредитних товариств. √оловними об'Їктами кредитуванн¤ були колективн≥ об'Їднанн¤,) а також високотоварн≥ господарства, особливо т≥, ¤к≥ працюють на експорт. ¬ин¤ткового значенн¤ надавалос¤ розвитку довгострокового кредиту.

ѕочаток перебудови господарського механ≥зму, насл≥дком ¤кого стало пожвавленн¤ торг≥вл≥ та зм≥цненн¤ грошово-ф≥нансовоњ системи, створив умови дл¤ нормального ≥снуванн¤ та розвитку сел¤нського господарства.

«м≥на погл¤д≥в на суть та методи регулюванн¤ сел¤нського господарства, перех≥д в≥д адм≥н≥стративного командуванн¤ час≥ воЇнного комун≥зму до економ≥чного впливу з урахуванн¤м економ≥чноњ за≥нтересованост≥ виробника без обмеженн¤ його госпо≠дарськоњ самост≥йност≥, швидко дали позитивн≥ насл≥дки: с≥льське господарство у максимально короткий терм≥н не т≥льки вийшло з економ≥чноњ кризи, а й дос¤гло високих темп≥в розвитку. ѕ≥днесенн¤ с≥льського господарства стало запорукою загального економ≥чного зростанн¤.

ѕроте розумну, а головне ефективну економ≥чну пол≥тику щодо села невдовз≥ було зам≥нено насильницьким кооперуванн¤м сел¤нських господарств з метою реал≥зац≥њ ≥дењ усусп≥льненн¤ власност≥. Ќа зм≥ну плануванню умов розвитку с≥льського госпо≠дарства прийшло плануванн¤ д≥¤льност≥ с≥льськогосподарських одиниць.

” 30-х роках були майже повн≥стю сформульован≥ методолог≥чн≥ п≥дходи визначенн¤ основних категор≥й, предмета та методу пол≥≠тичноњ економ≥њ, ¤к≥ пол¤гали в ≥деолог≥зац≥њ основних положень економ≥чноњ теор≥њ.

” 1931 роц≥ в науку запроваджуЇтьс¤ пон¤тт¤ Ђпол≥тична еконо≠м≥¤ соц≥ал≥змуї, автором ¤кого був ћ. ј. ¬ознесенський. ¬≥н пи≠сав, що пол≥тична економ≥¤ в —–—– маЇ стати наукою про особливий спос≥б виробництва Ч соц≥ал≥зм, щоб досл≥джувати особлив≥, спе≠циф≥чн≥ економ≥чн≥ закони, бо нац≥онал≥зац≥¤ засоб≥в виробництва означаЇ Ђреволюц≥йний перех≥д в≥д епохи стих≥йних економ≥чних закон≥в до епохи економ≥чних закон≥в, св≥домо встановлених пан≥в≠ним пролетар≥атомї'.

÷ей погл¤д п≥дтримали й розвинули Ћ. ћ. √атовський, √. ƒ. ƒе≠ментьев та ≥нш≥.

« цього часу ≥ до середини 50-х рок≥в в економ≥чн≥й теор≥њ пануЇ методолог≥чний принцип, що пол¤гав у визначенн≥ законом≥рностей економ≥чного розвитку ¤к пох≥дного в≥д Ђвол≥ї пролетар≥ату та про≠летарськоњ держави. ќсновним економ≥чним законом соц≥ал≥зму бу≠ло визнано плануванн¤ народного господарства державою диктату≠ри пролетар≥ату.

—уть товарно-грошових в≥дносин за соц≥ал≥зму визначалас¤ т≥ль≠ки через њхню обл≥ково-анал≥тичну функц≥ю. ”казувалось, що то≠варна природа виробництва в≥дмираЇ разом з товарним характе≠ром робочоњ сили. ÷≥на товару, що пор¤д з грошима використовуЇ≠тьс¤ за соц≥ал≥зму ¤к тимчасовий зас≥б об≥гу, може встановлюватись планом≥рно державою ≥ не в≥д≥граЇ т≥Їњ регулюючоњ рол≥, що за кап≥≠тал≥зму.

“ак≥ Ђтеоретичн≥ узагальненн¤ї з приводу особливоњ природи то≠варно-грошових в≥дносин за соц≥ал≥зму визначили на багато рок≥в наперед заст≥йну ситуац≥ю, оск≥льки майже ц≥лком заперечували грошовий фактор ¤к спос≥б усеб≥чного стимулюючого впливу на економ≥чн≥ процеси.

¬ економ≥чн≥й л≥тератур≥ гостро критикувалась теза про п≥дпо≠р¤дкован≥сть розпод≥лу вимогам виробництва, сформульована на початку 20-х pp. у п≥дручнику Ђ урс пол≥тичноњ економ≥њї ј. Ѕогда≠нова та ≤. —тепанова, ¤к≥ писали, що прибуток Ї основою розши≠реного в≥дтворенн¤, основою нагромадженн¤. ÷ей погл¤д було визнано Ђворожимї. √оловним ц≥льовим призначенн¤м прибутку проголошувалос¤ п≥двищенн¤ р≥вн¤ житт¤ населенн¤.

Ќ≥ рента, н≥ зароб≥тна плата, н≥ прибуток не розгл¤дались ¤к вар≠т≥сн≥ категор≥њ, що було, по сут≥, запереченн¤м марксизму. ÷е по¤с≠нювалось новими умовами господарюванн¤: браком приватноњ фор≠ми власност≥ ≥ товарноњ форми виробництва.

—аме в ц≥ роки розпод≥л за соц≥ал≥зму було визнано за особли≠ву сферу, ¤кою керують не об'Їктивн≥ закони, а держава ≥ ¤ка маЇ на мет≥ планом≥рно створювати умови дл¤ усеб≥чного розвитку со≠ц≥ал≥зму.

”се це визначило ставленн¤ до управл≥нн¤ виробництвом ¤к до процесу, що св≥домо зд≥йснюЇтьс¤ державою через директивне пла≠нуванн¤ не лише економ≥чноњ, а й ус≥х ≥нших сфер сусп≥льного житт¤.

Ѕуло також запропоновано коло питань, ¤к≥ маЇ досл≥джувати пол≥тична економ≥¤ соц≥ал≥зму ≥ щодо ¤ких можна Ђдискутуватиї, а заразом ≥ пов≥домлено висновки, ¤к≥ мають бути обов'¤зково зроб≠лен≥ в ход≥ цих Ђдискус≥йї.

ќтже, на початку 20-х pp. у теоретичному протиборств≥ з≥ткну≠лись два напр¤ми економ≥чноњ думки: той, що базувавс¤ на неокла≠сичному п≥дход≥ ≥ намагавс¤ пристосувати цей п≥дх≥д до новоњ еко≠ном≥чноњ практики, ≥ той, що грунтувавс¤ на ортодоксальному розум≥нн≥ марксизму.

ѕредставники цих двох напр¤м≥в по-р≥зному трактували законо≠м≥рност≥ розвитку.

ѕерш≥ вважали, що сусп≥льство розвиваЇтьс¤ за об'Їктивними економ≥чними законами, ≥ висували свою програму демократичного оновленн¤ держави на засадах збереженн¤ вс≥х форм власност≥, ринкових в≥дносин, принцип≥в приватноњ ≥н≥ц≥ативи. ¬изнанн¤ об'Їктивност≥ закон≥в у њхньому трактуванн≥ означало, що своњ регу≠лююч≥ д≥њ держава повинна спр¤мувати на створенн¤ умов дл¤ в≥ль≠ного розвитку ринкового господарства.

1	2	3	4	5

Ќазва: ≈коном≥чн≥ дискус≥њ 20-30-х pp
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1609 прочитано)