≈коном≥чн≥ теми > ќсобливост≥ промислового перевороту в «ах≥дн≥й та —х≥дн≥й ”крањн≥

ќсобливост≥ промислового перевороту в «ах≥дн≥й та —х≥дн≥й ”крањн≥

ѕромисловий переворот в ”крањн≥ в склад≥ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ розпочавс¤ п≥зн≥ше, н≥ж у ¬еликобритан≥њ, —Ўј, ‘ранц≥њ, майже одночасно з Ќ≥меччиною у 30-40-х ≥ завершивс¤ в 70-80-х роках XIX ст.

«ап≥зненн¤ промислового перевороту по¤снювалось економ≥чною в≥дстал≥стю –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ. ѕрот¤гом ѕершоњ половини XIX ст. продовжувала ≥снувати феодально-кр≥посницька система, що гальмувала розвиток с≥льського господарства, формуванн¤ ринку в≥льнонайманоњ робочоњ сили дл¤ промисловост≥. ” перш≥й третин≥ XIX ст. б≥льш≥сть п≥дприЇмств становили м≥ськ≥ та с≥льськ≥ кустарн≥ промисли (рем≥снич≥ майстерн≥), мануфактури, заснован≥ на ручн≥й техн≥ц≥ та примусов≥й прац≥ кр≥пак≥в. Ќегативн≥ насл≥дки спостер≥галис¤ також через недостатн≥сть нац≥ональних ≥ в≥дсутн≥сть зовн≥шн≥х ≥нвестиц≥й.

” сусп≥льств≥ панувала ≥де¤ рос≥йськоњ "аграрност≥", хоча ѕетро ≤ своњми заходами штучно створював промислову структуру господарства. «г≥дно з ц≥Їю ≥деЇю –ос≥¤ мала залишатис¤ землеробською крањною ≥ не була готова до .скасуванн¤ кр≥посного права. ≈коном≥чна пол≥тика –оманових в≥дпов≥дала ≥нтересам двор¤нства, ≥ допомога промисловому п≥дприЇмництву була незначною.

ѕроте в умовах кр≥посного господарства в перш≥й третин≥ XIX ст. мануфактурна промислов≥сть дос¤гла певних усп≥х≥в ≥ п≥дготувала умови дл¤ промислового перевороту. ¬ ”крањн≥ к≥льк≥сть п≥дприЇмств (без винокурень) зросла з 200 у 1793 p. до 649 у 1830 p. √оловне значенн¤ мала обробна промислов≥сть. –озвивалис¤ так≥ галуз≥, ¤к харчова (іуральництво, борошномеленн¤, виробництво ол≥њ), текстильна (суконна, полотн¤на, канатна), салотопна, миловарна, шк≥р¤на, виробництво буд≥вельних матер≥ал≥в (цегельна, скл¤на). ” 20-х роках виникла цукрова промислов≥сть. ѕершу цукроварню побудував граф ≤. ѕон¤товський у с. “рощин≥  ан≥вського пов≥ту на  ињвщин≥. ÷укробур¤ков≥ мануфактури будувались у Ћ≥вобережн≥й, —лоб≥дськ≥й ”крањн≥, з 30-х рок≥в Ч на ѕравобережж≥. ¬ажка промислов≥сть була представлена дерево-вуг≥льною металург≥Їю на ѕол≥сс≥, розробкою кам'¤новуг≥льних копалень в ƒонбас≥. ѕотребу ”крањни у метал≥ задовольн¤в ”рал.

ћануфактури за становою належн≥стю њхн≥х власник≥в под≥л¤лис¤ на пом≥щицьк≥, купецьк≥, сел¤нськ≥. «асновником промислових мануфактур була державна скарбниц¤. ¬ажливим ¤вищем було зростанн¤ частки п≥дприЇмств ≥з в≥льнонайманою робочою силою. ” 1828 p. вони становили 46,2 % ус≥х п≥дприЇмств, на них працювало 25,6 % роб≥тник≥в. ¬≥льнонаймана прац¤ переважала у склоробному, шк≥р¤ному, салотопному виробництвах. ѕочали використовуватис¤ рем≥снич≥ та механ≥чн≥ робоч≥ машини, закуплен≥ у ¬еликобритан≥њ. ќднак цей процес не набув посл≥довного, систематичного характеру.

ѕромисловий переворот в ”крањн≥ розпочавс¤ у харчов≥й промисловост≥. ” цукровиробництв≥ почали застосовувати машини дл¤ подр≥бненн¤ цукрових бур¤к≥в, г≥дравл≥чн≥ преси дл¤ сокодобуванн¤, парову техн≥ку випарюванн¤ й згущенн¤ цукробур¤кового соку. «агальна к≥льк≥сть цукроварень зб≥льшилас¤ до 222 у 1858 p., з них "парових" було 90, або 60 %. ѕроте цукрове виробництво ¤к галузь двор¤нського п≥дприЇмництва ірунтувалос¤ на примусов≥й прац≥ кр≥посних сел¤н, що переважала у 40Ч50-х роках. ѕан≥вною тенденц≥Їю у розвитку виробництва цукру було перетворенн¤ кр≥посноњ мануфактури (з переходом на в≥льнонайману працю) на фабрику.

” 20-х роках XIX ст., з'¤вилис¤ перш≥ паров≥ іуральн≥. “ехн≥чний прогрес позначивс¤ ≥ на іуральництв≥. ѕарова техн≥ка, що почала застосовуватис¤ в ц≥й галуз≥, не т≥льки прискорила виробничий процес, а й зб≥льшила вих≥д гор≥лки з одиниц≥ сировини. ¬елик≥ іуральн≥ з досконал≥шою техн≥кою вит≥снили невелик≥. ” 1860 p. в ”крањн≥ було вже т≥льки 2407 іуралень, але обс¤г њхньоњ продукц≥њ невпинно зростав.

Ќайб≥льш розвиненою галуззю текстильного виробництва була суконна.  ≥льк≥сть мануфактур з 12 у 1797 p. зб≥льшилас¤ до 92 у 1823 p. ѕан≥вне становище займали пом≥щицьк≥ п≥дприЇмства, частка ¤ких у загальному обс¤з≥ виробництва становила 65,5 %. ÷ентром њњ було ѕравобережж¤. «в≥льненн¤ у 1816 p. мануфактур в≥д обов'¤зкових поставок державн≥й скарбниц≥ та наданн¤ права в≥льноњ торг≥вл≥ спри¤ли розвитку приватного п≥дприЇмництва. ” «ќЧ50-х роках зростало значенн¤ мануфактур, заснованих на в≥льнонайман≥й прац≥. ” 1860 p. працювало 26 вотчинних мануфактур ≥ 22 п≥дприЇмства на в≥льнонайман≥й прац≥, обс¤г виробництва ¤ких р≥с до 53 % загального виробництва проти 25,3 % у 1823 p. ÷ентр виробництва перем≥стивс¤ на Ћ≥вобережж¤ у посад  линц≥. ѕерш≥ п≥дприЇмства тут виникли в 1812 p., а перш≥ машини на них з'¤вилис¤ через 20 рок≥в. ” 1834 p. на 11 клинц≥вських мануфактурах нал≥чувалось 132, а в 1845 p. на 10 мануфактурах Ч 283 машини р≥зних найменувань. ќднак з ус≥х 15Ч16 операц≥й технолог≥чного процесу виготовленн¤ сукна машини застосовувалис¤ фактично лише у двох Ч чесанн≥ та пр¤д≥нн≥.

ћайже вс≥ машини клинц≥вських мануфактур ¤вл¤ли собою машинопод≥бн≥ рем≥снич≥ знар¤дд¤, оск≥льки роль руш≥йноњ сили виконували сам≥ люди або худоба. ” 1860 p. застосовувалос¤ лише 17 парових машин загальною потужн≥стю 240 к. с.

“ехн≥чний прогрес на суконному виробництв≥ у м. ƒунањвц≥ ѕод≥льськоњ губерн≥њ не дос¤г нав≥ть р≥вн¤ клинц≥вських мануфактур. ѕерш≥ машини з'¤вилис¤ тут лише в середин≥ 40-х рок≥в XIX ст.

«ростаюч≥ потреби в машинах змовили розвиток машинобуд≥вноњ промисловост≥, ¤ка почала створюватис¤ в ”крањн≥ з к≥нц¤ XVIII ст. ѓњ представл¤ли м≥д¤рн≥, чавуноливарн≥ та машинобуд≥вн≥ заводи. Ќа початку XIX ст. в губерн≥¤х ”крањни нал≥чувалось 10 м≥д¤рень, у 1860 p. њх було вже 17. Ќезважаючи на те, що основна частина м≥д¤рень на час реформи 1861 p. ще не вийшла з мануфактурноњ стад≥њ, њм належала важлива роль ¤к у постачанн≥ обладнанн¤ винокурн≥й ≥ цукров≥й промисловост≥, так ≥ в задоволенн≥ р≥зноман≥тних потреб населенн¤.

Ќа час реформи 1861 p. в украњнських губерн≥¤х було не менше н≥ж 20 машинобуд≥вних завод≥в, ¤к≥ виробл¤ли продукц≥њ на 1231 тис. крб. ћайже 88 % ц≥Їњ суми припадало на заводи  ињвськоњ, ¬олинськоњ,  атеринославськоњ, ’ерсонськоњ губерн≥й. –азом з тим багато машин ввозилос¤ з-за кордону. Ћише через ќдеський порт ≥мпорт машин за 1850Ч1860 pp. зр≥с б≥льше н≥ж у 3 рази. «астосуванн¤ на практиц≥ новоњ техн≥ки спри¤ло п≥двищенню продуктивност≥ прац≥ промислових роб≥тник≥в.

«ростанн¤ обс¤г≥в машинобудуванн¤ стимулювало розвиток металург≥йноњ промисловост≥. Ќа зм≥ну невеликим рудн¤м кустарного типу приходили чавуноливарн≥ та зал≥зоробн≥ п≥дприЇмства на „ерн≥г≥вщин≥, Ћуганщин≥,  ињвщин≥ , ќдещин≥, —лобожанщин≥.

Ќаприк≥нц≥ 50-х рок≥в XIX ст. в ”крањн≥ д≥¤ло не менше н≥ж 11 чавуноливарних ≥ 32 зал≥зоробних завод≥в. ’оча потужн≥сть цих п≥дприЇмств була незначною, проте вони в≥д≥гравали важливу роль в економ≥чному розвитку крањни, випустивши у 1859 p. продукц≥њ на суму понад 68 тис. крб. ѕоруч з техн≥чною перебудовою ≥ модерн≥зац≥Їю металург≥йного виробництва йшов процес зам≥ни кр≥посницькоњ прац≥ в≥льнонайманою.

” дореформений пер≥од в ”крањн≥ ≥снувала й кам'¤новуг≥льна промислов≥сть. Ќа початку XIX ст. потужн≥сть невеликих копалень у ƒонбас≥, на ¤ких застосовувалась прац¤ державних ≥ пом≥щицьких сел¤н, була невисокою. ƒо 1860 p. видобуток вуг≥лл¤ тут набув уже промислового характеру ≥ становив майже 6 млн пуд≥в. «а к≥льк≥стю видобутого вуг≥лл¤ ƒонбас вийшов на друге м≥сце в –ос≥йськ≥й ≥мпер≥њ, поступаючись лише —≥лезькому басейну. ќднак шахти в перш≥й половин≥ XIX ст. засновувалис¤ на в≥дстал≥й техн≥ц≥, а пом≥щицьк≥, кр≥м того, ≥ на малопродуктивн≥й, кр≥посн≥й прац≥.

ќсновним видом транспорту були гужов≥ засоби. Ѕ≥льш≥сть ірунтових шл¤х≥в п≥д час ос≥нньоњ та весн¤ноњ негоди зовс≥м виходили з ладу, ≥ транспортуванн¤ ними ставало неможливим. √ужовий транспорт використовувавс¤ у двох експлуатац≥йних режимах Ч чумацтво ≥ п≥дводна повинн≥сть.

” дореформене дес¤тир≥чч¤ було розроблено р¤д проект≥в буд≥вництва зал≥зниць в ”крањн≥. ќднак реал≥зац≥¤ њх загальмувалас¤ через  римську в≥йну (1853Ч1856 pp.). ¬ ”крањн≥ було лише два стратег≥чних шосе Ч в≥д  иЇва та в≥д ’аркова до ѕетербурга.

ѕов≥льно розвивавс¤ р≥чковий транспорт. Ќаскр≥зний рух ƒн≥пром був неможливий у зв'¤зку з на¤вн≥стю численних порог≥в. ” ƒн≥провському басейн≥ 1852 p. нал≥чувалос¤ 7 пароплав≥в загальною потужн≥стю 360 к. с. ѕ≥сл¤  римськоњ в≥йни розвиток пароплавства пожвавивс¤. «'¤вилис¤ пароплавн≥ товариства ≥ компан≥њ. ¬ 1859 p. ƒн≥пром ≥ його притоками курсувало 17 пароплав≥в, серед них 3 пасажирських, решта Ч буксири.

«ростав вантажооб≥г чорноморсько-азовських порт≥в та суден, ¤к≥ обслуговували њх. ” 40Ч50-х роках основна частина вантажооб≥гу припадала на парусн≥ судна. ѕароплави обслуговували переважно пасажирськ≥ та поштов≥ перевезенн¤.

¬икладене св≥дчить про певн≥ усп≥хи в розвитку украњнськоњ промисловост≥ наприк≥нц≥ 50-х рок≥в XIX ст. ” виробництв≥ цукру та видобутку вуг≥лл¤ вона почала набувати загально≥мперського значенн¤. ¬провадженн¤ у виробництво досконал≥ших технолог≥й ≥ машин спри¤ло зб≥льшенню випуску продукц≥њ. ¬≥дбулис¤ значн≥ зм≥ни в розм≥щенн≥ промислових п≥дприЇмств в ”крањн≥. якщо до середини 40-х рок≥в майже три чверт≥ њх, що належали переважно пом≥щикам, були розташован≥ в м≥стечках ≥ селах, ≥ лише дещо б≥льше одн≥Їњ чверт≥ Ч в м≥стах, то надал≥ п≥дприЇмства, особливо фабрично-заводського типу, власниками ¤ких ставали купц≥, м≥щани ≥ багат≥ сел¤ни, здеб≥льшого будувалис¤ в м≥стах. « 1825 по 1861 p. к≥льк≥сть њх (без іуралень, ¤ких було чимало) зросла в 3,6 раза.  ≥льк≥сно переважали невелик≥ п≥дприЇмства. ћануфактури фабрично-заводського типу становили лише 15 %. ѕроте саме вони разом з великими мануфактурами виробл¤ли б≥льшу частину товарноњ продукц≥њ.

1	2	3	4	5

Ќазва: ќсобливост≥ промислового перевороту в «ах≥дн≥й та —х≥дн≥й ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (3311 прочитано)