≈коном≥чн≥ теми > ќсобливост≥ промислового перевороту в «ах≥дн≥й та —х≥дн≥й ”крањн≥

” 1871Ч1880 pp. споруджено 2643 км зал≥зничних кол≥й, а за попереднЇ дес¤тир≥чч¤ Ч 2191 км. Ќа к≥нець 70-х рок≥в в ”крањн≥ було створено ц≥лу систему зал≥зниць. ¬они з'Їднали м≥ж собою найб≥льш≥ м≥ста та промислов≥ райони ƒонбасу, ѕридн≥пров'¤,  ривий –≥г, ”крањну й р≥зн≥ райони –ос≥њ. ¬еликими зал≥зничними вузлами стали ’арк≥в,  ињв,  ременчук,  атеринослав, ќдеса.

«д≥йснюючи програму зал≥зничного буд≥вництва в ”крањн≥, царський ур¤д виходив з своњх великодержавних ≥нтерес≥в. «ал≥зниц≥ мали насамперед з'Їднати рос≥йськ≥ промислов≥ центри з чорноморськими портами. —пр¤мован≥ на зах≥д кол≥њ були п≥дпор¤дкован≥ не ст≥льки господарським, ск≥льки стратег≥чним ц≥л¤м, ¤к≥ не зб≥галис¤ з господарськими ≥нтересами ”крањни. ћитними й пров≥зними зал≥зничними тарифами, оподаткуванн¤м рос≥йський ур¤д ставив економ≥ку ”крањни у дедал≥ важче становище. Ќаприклад, норми вив≥зних тариф≥в на украњнське зб≥жж¤ й ≥нш≥ товари на однакових в≥дстан¤х зал≥зничних кол≥й були вищ≥ дл¤ украњнських ≥ нижч≥ дл¤ рос≥йських експортер≥в.

√оловною водною артер≥Їю був ƒн≥про з його притоками. „имало вантаж≥в перевозилос¤ ƒн≥стром, ѕ≥вденним Ѕугом. ” рухомому склад≥ р≥чкового флоту зростала частка пароплавних р≥чкових суден. якщо ƒн≥пром вище порог≥в у 1859 p. курсувало 17 пароплав≥в, то в 1884 p. вже 74. ¬сього на ƒн≥пр≥ у 1886 p. експлуатувалос¤ 7,4 тис. суден. ѕ≥вденними морськими воротами не т≥льки ”крањни, а й вс≥Їњ ≥мпер≥њ –оманових був јзово-„орноморський басейн. Ќа його порти в 1866Ч1870 pp. припадало 46,8 % вартост≥ вивезених ≥ 20,7 % ввезених через Ївропейськ≥ порти –ос≥њ товар≥в. ” наступн≥ роки торгово-економ≥чне значенн¤ п≥вденноукрањнських морських порт≥в зростало.

ќтже, п≥сл¤ скасуванн¤ кр≥посного права в ≥мпер≥њ –оманових розвиток промисловост≥ ”крањни прискоривс¤, незважаючи на њњ колон≥альне становище та збереженн¤ середньов≥чних устоњв у сусп≥льств≥. ¬ пров≥дних галуз¤х виробництва наприк≥нц≥ 70-х рок≥в в≥дбувс¤ техн≥чний переворот. ¬≥н мав своњ особливост≥. ѕо-перше, ¤кщо у ¬еликорос≥њ в≥н спочатку охопив бавовн¤не виробництво, то в ”крањн≥ парова техн≥ка почала застосовуватис¤ насамперед у таких розвинених галуз¤х, ¤к цукроварна та гор≥лчана. ѕо-друге, в ”крањн≥ промисловий переворот охопив передус≥м купецьку мануфактуру, а не пом≥щицьку. ѕо-третЇ, через те що промисловий переворот розпочавс¤ у цукроварн≥й та гор≥лчан≥й промисловост≥ ≥ що машини почали застосовуватис¤ також у с≥льському господарств≥, украњнське машинобудуванн¤ в основному було спр¤моване на забезпеченн¤ техн≥кою цих галузей. ѕо-четверте, пор¤д з великими фабриками, заводами, копальн¤ми ≥снували невелик≥ мануфактури, зокрема в харчов≥й та обробн≥й промисловост≥.

ўодо часових меж промислового перевороту в ”крањн≥ в ≥сторико-економ≥чн≥й л≥тератур≥ Ї два протилежних погл¤ди. ќдн≥ досл≥дники стверджують, що в≥н в≥дбувс¤ ще до реформи 1861 p., ≥нш≥ пов'¤зують його завершенн¤ з 90-ми роками XIX ст. Ќа нашу думку, перех≥д в≥д мануфактури до фабрики в пров≥дних традиц≥йних галуз¤х промисловост≥ ”крањни в≥дбувс¤ наприк≥нц≥ 70-х рок≥в, хоча машин≥зац≥¤ г≥рничо-добувноњ промисловост≥, ¤ка перебувала в процес≥ становленн¤, завершилас¤ п≥зн≥ше.

ѕромисловий переворот спри¤в економ≥чному зростанню м≥ст. ѕор¤д з ремеслом ≥ мануфактурами у м≥стах виникли п≥дприЇмства фабрично-заводського типу, к≥льк≥сть ¤ких швидко зростала. якщо в 1825 p. в м≥стах ”крањни нал≥чувалос¤ 528 промислових п≥дприЇмств, то через 22 роки в 1847 p. њх було вже 718.

—оц≥ально-економ≥чн≥ зм≥ни в украњнськ≥й промисловост≥ зумовили зб≥льшенн¤ чисельност≥ м≥ського населенн¤. ’арактерно, що ¤кщо в 1811Ч1858 pp. м≥ське населенн¤ вс≥Їњ ”крањни зросло майже в 3 рази, то на Ћ≥вобережн≥й ”крањн≥ Ч в 2, на ѕравобережн≥й Ч в 2,7, у ѕ≥вденн≥й Ч 64,5 раза. ≤нтенсивне зб≥льшенн¤ чисельност≥ м≥ського населенн¤ у  атеринославськ≥й, ’ерсонськ≥й ≥ “авр≥йськ≥й губерн≥¤х зумовлювалос¤ ¤к њхн≥м пор≥вн¤но швидким економ≥чним розвитком в умовах нерозвинених феодально-кр≥посницьких в≥дносин, так ≥ посиленою колон≥зац≥Їю. „астка м≥ського населенн¤ ”крањни прот¤гом 1811Ч1858 pp. зросла з 5 до 11 %. ∆ител≥ значноњ частини м≥ст майже зовс≥м не займалис¤ с≥льським господарством.

ћ≥ське населенн¤ в ц≥лому зростало значно швидше, н≥ж с≥льське. ¬ 1885 p. у 50 губерн≥¤х ™вропейськоњ –ос≥њ нал≥чувалос¤ 660 м≥ських поселень, з ¤ких 165 припадало на ”крањну. ¬ м≥стах ”крањни проживало 28 % ус≥х м≥ських жител≥в –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ (м≥щан, купц≥в, рем≥сник≥в, роб≥тник≥в).

ќднак в ”крањн≥ було ще чимало м≥ст, де значна частина населенн¤ належала до с≥льських стан≥в (державн≥, пом≥щицьк≥ сел¤ни, козаки), а головним зан¤тт¤м м≥ських жител≥в вважалос¤ землеробство.

«агалом з початку XIX ст. до 1870-х рок≥в у промисловост≥ —х≥дноњ ”крањни в≥дбулис¤ важлив≥ не т≥льки к≥льк≥сн≥, а й ¤к≥сн≥ зм≥ни. ѕор¤д з пом≥тним зростанн¤м чисельност≥ промислових п≥дприЇмств виникли нов≥ галуз≥ виробництва. ѕ≥дприЇмства фабрично-заводського типу вит≥снили мануфактури. ¬ б≥льшост≥ пров≥дних галузей украњнськоњ промисловост≥ в≥дбулис¤ докор≥нн≥ техн≥чн≥ перетворенн¤. ѕримусову працю зам≥нила в≥льнонаймана. ÷е св≥дчило про завершенн¤ в основному промислового перевороту на Ќаддн≥пр¤нщин≥. ќднак внасл≥док колон≥альноњ пол≥тики рос≥йського царизму промислов≥сть сх≥дноукрањнських земель значною м≥рою мала одноб≥чний характер.

” пер≥од, коли в «ах≥дн≥й ™вроп≥ швидко розвивалось ≥ндустр≥альне сусп≥льство, на зах≥дноукрањнських земл¤х безрозд≥льно панувало феодальне господарство. ј коли наприк≥нц≥ XVIII ст. розпочавс¤ перех≥д в≥д мануфактур до фабрик з використанн¤м машин ≥ парових двигун≥в, тут не було нав≥ть розвиненого мануфактурного виробництва. Ќечисленн≥ мануфактури в переважн≥й б≥льшост≥ не були ¤вищами нового сусп≥льства, а кр≥посницькими ≥ переважно невеликими.

Ќа захоплених ≥мпер≥Їю √абсбург≥в украњнських земл¤х, особливо у —х≥дн≥й √аличин≥, в перш≥й половин≥ XIX ст. розвивалис¤ традиц≥йн≥ галуз≥ промисловост≥: текстильна, шк≥р¤на, сол¤на, зал≥зорудна, тютюнова, л≥сова. Ќе було села або ф≥льварку, де б не виробл¤ли полотно. ” ∆овк≥вському, Ѕережанському та ≥нших округах в≥дкрилис¤ суконн≥ мануфактури. «асновувались нов≥ пап≥рн≥, гути, керам≥чн≥, зал≥зоробн≥ п≥дприЇмства, ливарн≥ заводи, особливо в —трийськ≥й окруз≥. ” ¬инниках та ћонастириськ≥й працювали тютюнов≥ мануфактури, на ¤ких у 1812 p. було зайн¤то 1320 роб≥тник≥в.

«агальнопоширеною галуззю промисловост≥ було іуральництво. ” 1836 p. в √аличин≥ ≥ на Ѕуковин≥ нал≥чувалос¤ 4000 іуралень, ¤к≥ виробл¤ли понад 19,2 млн австр≥йських в≥дер гор≥лки, 1845 p. Ч в≥дпов≥дно майже 1512 ≥ 12,2, 1850 p. Ч 990 ≥ майже 10 млн. ѕом≥щицьке гор≥лчане виробництво набуло найвищого розвитку в 20-х Ч в середин≥ 30-х рок≥в XIX ст. «годом к≥льк≥сть іуралень зменшилас¤ за рахунок концентрац≥њ та вдосконаленн¤ технолог≥њ виробництва. —тар≥ іуральн≥ поступово перебудовувалис¤, переоснащувалис¤.

ѕор¤д з іуральництвом розвивалос¤ пивовар≥нн¤. ƒобре була налагоджена пивоварна справа у маЇтках яг≥льницького  люча на “ерноп≥льщин≥. ÷е передус≥м по¤снювалос¤ на¤вн≥стю сировини Ч зерна.

ѕочинаючи з 20-х рок≥в XIX ст. важливим джерелом зиску зах≥дноукрањнських землевласник≥в стаЇ цукровар≥нн¤. ” 1823 p. в ѕужниках недалеко в≥д —тан≥слава було збудовано першу в краю цукроварню. «годом у р≥зних частинах зах≥дного рег≥ону ”крањни виникло ще к≥лька цукроварень, але б≥льш≥сть з них д≥¤ла недовго. ќтже, на початку 50-х рок≥в працювали лише одна велика в “лумач≥ (400 роб≥тник≥в) ≥ невелика в ”стю б≥л¤ Ѕорщова. ”сього до середини XIX ст. на зах≥дноукрањнських земл¤х ≥снувало 16 цукроварень. ” середин≥ 50-х рок≥в “лумацька цукроварн¤ виробл¤ла 10Ч12 тис. ц ≥ б≥льше цукру-раф≥наду на р≥к. ¬она належала до п≥дприЇмств фабрично-заводського типу. Ќа початку 40-х рок≥в тут було встановлено один з перших парових двигун≥в у √аличин≥.  р≥м центрального п≥дприЇмства, “лумацька цукроварн¤ мала ф≥л≥њ та численн≥ фабричн≥ сушарн≥, розкидан≥ по селах √алицького ѕод≥лл¤. ” 40-х роках на цукроварн≥ було зайн¤то близько 700 роб≥тник≥в ≥ рем≥сник≥в. Ќа 11 фабричних сушарн¤х працювало 2000 чол., а на сезонних роботах з вирощуванн¤ бур¤к≥в ≥ розробки л≥су Ч майже 3000 роб≥тник≥в.

«ал≥зоробне виробництво краю було представлено переважно рудн¤ми. ¬ 1807Ч1811 pp. на територ≥њ —х≥дноњ √аличини нараховувалос¤ 12 зал≥зних гут, 1825 p. Ч 15 (с≥м належали магнатам, с≥м Ч держав≥, одна Ч церкв≥). Ќа них добувалос¤ близько 16 тис. в≥денських центнер≥в зал≥за. ” 20-х роках XIX ст. в зал≥зодобувн≥й промисловост≥ √аличини працювало 1400 найманих роб≥тник≥в.  р≥м того, на допом≥жних роботах (випалюванн¤ ≥ транспортуванн¤ вуг≥лл¤, добуванн¤ ≥ довезенн¤ руди, п≥дсобн≥ роботи) широко використовувалас¤ малопродуктивна примусова прац¤ панщинних сел¤н, вугл¤р≥в, рудокоп≥в. ѕродукц≥¤ зал≥зних гут —х≥дноњ √аличини у 1841Ч1848 pp. с¤гала 66,6 тис. в≥денських центнер≥в. ѕроте ц≥Їњ к≥лькост≥ зал≥за не вистачало дл¤ того, щоб задовольнити попит м≥сцевих ринк≥в на металев≥ вироби.

Ѕагата сировинна база зах≥дного рег≥ону ”крањни спри¤ла значному розвитку в перш≥й половин≥ XIX ст. соледобувноњ промисловост≥. ÷е насамперед стосувалос¤ «акарпатт¤. ¬идобуток сол≥ в≥дкритим способом зам≥нивс¤ на п≥дземний. “ретину середньор≥чного видобутку сол≥ забезпечував район —олотвино. Ќа сол¤них рудниках працювало в перш≥й половин≥ XIX ст. близько 1200 чол., з ¤ких 2/3 становили н≥мецьк≥ в≥льнонайман≥ роб≥тники.

«а обс¤гами виробленоњ продукц≥њ до найпродуктивн≥ших п≥дприЇмств ц≥Їњ галуз≥ у —х≥дн≥й √аличин≥ належала солеварн¤ у с. —тара —≥ль. ѕрикарпатська с≥ль забезпечувала господарськ≥ потреби √аличини ≥ Ѕуковини, вивозилас¤ за кордон. Ќа солеварн¤х краю здеб≥льшого використовувалас¤е в≥льнонаймана прац¤.

1	2	3	4	5

Ќазва: ќсобливост≥ промислового перевороту в «ах≥дн≥й та —х≥дн≥й ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (3311 прочитано)