∆урнал≥стика > «агальна характеристика ћасово≥нформац≥йноњ д≥¤льност≥

«агальна характеристика ћасово≥нформац≥йноњ д≥¤льност≥

“еор≥¤ масовоњ комун≥кац≥њ.

—лово комун≥кац≥¤ прийшло до нас через англ≥йську мову (communication) в≥д латинського communicare, що означаЇ Упере≠бувати у звТ¤зку, брати участь, обТЇдну≠ва≠тис¤Ф. —лова communi≠≠≠cate, community, communication однокоренев≥. ”крањнськими в≥д≠по≠в≥д≠ни≠ками Ї сполучатис¤, сп≥лкуватис¤, сп≥лка, сп≥льнота, сп≥лкуванн¤. –ос≥йськими, в≥дпов≥дно, общий, общество, об≠щать≠с¤, общение, приобщить. як бачимо, ≥де¤ Їдност≥, обТЇднан≠н¤, звТ¤зку з≥ сп≥льнотою Ї визначальною дл¤ пон¤тт¤ комун≥ка≠ц≥њ, або сп≥лкуванн¤. —п≥лкуватис¤ ≠Ч то Ї ставати членом сп≥ль≠ноти, а це означаЇ сп≥впереживати, ставати духовно близьким, дотримуватис¤ норм сп≥вжитт¤. ¬изначальним тут Ї звТ¤зок м≥ж членами сп≥льноти, але безперечно цей звТ¤зок маЇ бути не так ф≥зичним, ¤к духовним. ‘акт духовноњ Їдност≥ й на¤вн≥сть сп≥льних форм духовного звТ¤зку твор¤ть сп≥льноту. —п≥лкуванн¤, або комун≥кац≥¤, й означаЇ встановленн¤ такоњ Їдност≥ за допомогою в≥дпов≥дних форм духовного Їднанн¤ (духовних звТ¤з≠к≥в). ƒуховне Їднанн¤ Ї н≥чим ≥ншим, ¤к роботою душ≥ й розуму. “аким чином, порозум≥нн¤ Ї важливим чинником сп≥лкуванн¤, оск≥льки т≥льки розумове Їднанн¤ може св≥дчити про сп≥лчанську Їдн≥сть, Їдн≥сть думки ≥ справи.

ќтже, сп≥лкуванн¤, ¤кщо воно в≥дбуваЇтьс¤, передбачаЇ так≥ ознаки:

1) комун≥катор≥в Ч тих, м≥ж ким в≥дбуваЇтьс¤ сп≥лкуванн¤, зокрема комун≥канта Ч того, хто ≥н≥ц≥юЇ процес сп≥лкуванн¤, ви≠ступаЇ його адресантом, ≥ комун≥ката Ч того, на кого спр¤моване сп≥лкуванн¤ ≥ хто Ї його адресатом;

2) духовно-≥нтелектуальну Їдн≥сть тих, хто сп≥лкуЇтьс¤, Ч сп≥≠ль≠ну св≥дом≥сть, сп≥льну культуру;

3) сп≥льну форму духовного бутт¤ Ч мову;

4) при потреб≥ загальнозрозум≥л≥ знаков≥ системи, що зам≥≠ню≠ють мову в певних ситу≠ац≥¤х, Ч письмо, ≥ноземн≥ мови та ≥н. зна≠ков≥ системи;

5) при потреб≥ створен≥ сп≥льнотою засоби сп≥лкуванн¤ Ч кни≠ги, пер≥одичн≥ виданн¤ тощо;

6) соц≥ально-психолог≥чну здатн≥сть до сп≥лкуванн¤ Ч здатн≥сть говорити, ви≠слов≠лювати думки, почутт¤ зг≥дно з виконуваною соц≥≠аль≠ною функц≥Їю й соц≥≠аль≠ними приписами та здатн≥сть слухати, сприймати й розум≥ти висловлене залежно в≥д соц≥альноњ функц≥њ слухача/читача, а також соц≥альних вимог.

ќсновними результатами усп≥шного сп≥лкуванн¤ завжди Ї взаЇ≠мо≠порозум≥нн¤ й згода: згода слухача з мовцем, згода чинити, ¤к того вимагаЇ сп≥врозмовник ≥ ситуац≥¤. ѕроцес сп≥лкуванн¤ може бути ускладнений суперечками, непоро≠зум≥нн¤м, але сп≥лкуванн¤ завжди маЇ завершуватис¤ повною згодою. «года на 30% означаЇ те, що сп≥лкуванн¤, на жаль, теж в≥дбулос¤ лише на 30%. “ому важ≠ливими п≥д час сп≥лкуванн¤ Ї вм≥нн¤ й методи переконанн¤ сп≥в≠розмовника, аби забезпечити повну згоду й уникнути конфл≥ктност≥ у комун≥кативн≥й ситуац≥њ. ÷≥ вм≥нн¤ вход¤ть у профес≥ограму фа≠х≥в≠≠ц¤ з питань сп≥лкуванн¤, а методи переконанн¤ Ї п≥дірунт¤м йо≠го профес≥йних знань. ќсновний конфл≥кт п≥д час сп≥лкуванн¤ Ч це конфл≥кт м≥ж сп≥врозмовниками при в≥дсут≠ност≥ згоди через непорозум≥нн¤.  омун≥кац≥¤ завжди Ї тривалим процесом, що пере≠буваЇ у стад≥њ пошуку порозум≥нн¤ ≥ згоди.  омун≥кац≥¤ Ч це не ре≠зуль≠тат, це процес пошуку результату.

” ц≥й лекц≥њ ми обмежимос¤ лише короткою характеристикою ¤вища сп≥лкуванн¤. «азначимо т≥льки, що сп≥лкуванн¤ ¤к терм≥н Ї повним синон≥мом терм≥нов≥ комун≥кац≥¤. Ќаша дисципл≥на могла б називатис¤ У“еор≥¤ масового сп≥лкуванн¤Ф. јле чому ж ми в≥ддаЇмо перевагу слову комун≥кац≥¤?

Ќазвемо причини нашого вибору.

1. Ќайголовн≥ша причина Ч поширен≥сть терм≥на комун≥кац≥¤ у науц≥ та виробнич≥й сфер≥ на позначенн¤ процесу сп≥лкуванн¤, повТ¤заного з д≥¤льн≥стю засоб≥в масовоњ комун≥кац≥њ й журнал≥≠сти≠≠кою. «верн≥ть увагу на ≥снуванн¤ хоч би таких назв: м≥жнарод≠них неур¤дових орган≥зац≥й Ч ћ≥жнародна асоц≥ац≥¤ мед≥а- та комун≥кац≥йних досл≥джень, ¬сесв≥тн¤ асоц≥ац≥¤ христи¤нськоњ ко≠≠му≠н≥кац≥њ, ÷ентр комун≥кац≥њ та прав людини ≥ т. п.; монограф≥й, нау≠кових зб≥рник≥в, п≥дручник≥в Ч “еоретико-методолог≥чн≥ ос≠но≠ви вивченн¤ зм≥сту масовоњ комун≥кац≥њ, Ёлементы теории ком≠муникации, “еори¤ и практика коммуникации, “еор≥¤ кому≠н≥≠ка≠ц≥њ, ћасова комун≥кац≥¤, ÷енности и символы в массовой ком≠муни≠кации ≥ т. д.

2. ѕевна обмежен≥сть слова сп≥лкуванн¤ щодо функц≥онуванн¤ його у науков≥й ≥ виробнич≥й сферах. Ќаше слово маЇ переважно нетерм≥нолог≥чний характер вживанн¤, що зумовлено експансив≠ним вторгненн¤м кальки ≥нтернац≥онального слова communication через англ≥йську та ≥нш≥ романо-германськ≥ мови у нашу науку й прак≠тику, оск≥льки питанн¤ вивченн¤ процес≥в сп≥лкуванн¤ (кому≠н≥кац≥њ) у зах≥дн≥й науц≥ було поставлено набагато ран≥ше, н≥ж в украњнськ≥й чи рос≥йськ≥й. ¬же на початку ’’ стол≥тт¤ Убурх≠ли≠вий розвиток преси, що дос¤гла масових тираж≥в, а також доку≠ментального й художнього к≥нематографу, активне впровадженн¤ рад≥о в побут привернули до них увагу, породили переконанн¤, що ц≥ мас-мед≥а мають неаби¤ку владу над масовими аудитор≥¤ми, впливають на сусп≥льну думку, зм≥нюють ставленн¤ та повед≥нку, навТ¤зують пол≥тичн≥ ор≥Їнтац≥њФ [«ернецька, 19]. ¬се це ¤коюсь м≥рою привело до тлумаченн¤ кальки англ≥йського слова комун≥≠ка≠ц≥¤ ¤к терм≥на з багатозначною структурою ≥ обмеженого вжи≠ванн¤ р≥дного слова сп≥лкуванн¤ на позначенн¤, зокрема, процес≥в масовоњ комун≥кац≥њ.

Ќин≥ в науц≥ ≥снуЇ сотн¤ визначень комун≥кац≥њ. ўе в 70-х роках ’’ ст. F. Dance в статт≥ про пон¤тт¤ комун≥кац≥њ заф≥ксував 95 деф≥н≥ц≥й ≥ згрупував њх у 15 категор≥й [Dance F.]. ѕольська досл≥дниц¤ H. Walińska de Hackbeil у 1975 роц≥ у своњй докторськ≥й дисертац≥њ Уѕон¤тт¤ комун≥кац≥¤ в американськ≥й теор≥њ масовоњ комун≥кац≥њФ заф≥ксувала понад 200 деф≥н≥ц≥й, що в≥днайшла в американськ≥й л≥тератур≥, ≥ вид≥лила в них 18 семан≠тичних (значеннЇвих) категор≥й. ѕольський комун≥колог T. Goban-Klas у своЇму п≥дручнику У«асоби масовоњ комун≥кац≥њ ≥ масова комун≥кац≥¤Ф наводить с≥м типових визначень комун≥кац≥њ [Goban-Klas T., 42Ч43]: комун≥кац≥¤ ¤к трансм≥с≥¤ (трансл¤ц≥¤, переда≠ча) ≥нформац≥њ, ≥дей, емоц≥й, ум≥нь; комун≥кац≥¤ ¤к розум≥нн¤ ≥нших, коли ми й сам≥ прагнемо, щоб нас зрозум≥ли (комун≥кац≥¤ ¤к порозум≥нн¤); комун≥кац≥¤ ¤к вплив за допомогою знак≥в ≥ символ≥в на людей; комун≥кац≥¤ ¤к обТЇднанн¤ (творенн¤ сп≥ль≠≠ноти) за допомогою мови чи знак≥в; комун≥кац≥¤ ¤к взаЇ≠мод≥¤ за допомогою символ≥в; комун≥кац≥¤ ¤к обм≥н значен≠н¤ми м≥ж людьми, ¤к≥ мають сп≥льне в сприйманн≥, прагненн¤х ≥ позиц≥¤х; комун≥кац≥¤ ¤к складник сусп≥льного процесу, ¤кий виражаЇ групов≥ норми, зд≥йснюЇ громадський контроль, розпо≠д≥≠л¤Ї рол≥, дос¤гаЇ координац≥њ зусиль тощо.

”важно анал≥зуючи ц≥ визначенн¤, приходиш до висновку, що це не Ї деф≥н≥ц≥њ, ¤к≥ суперечать одна одн≥й, вони лише доповню≠ють одна одну; кожне з визначень охоплюЇ певний б≥к ¤вища, даючи б≥льш глибоке ос¤гненн¤ комун≥кац≥њ. як зауважуЇ украњн≠ський досл≥дник комун≥кац≥њ √. √. ѕочепцов, не варто переймати≠с¤ тим, що ≥снуЇ сотн¤ деф≥н≥ц≥й [ѕочепцов √. √., 1999, 18]. Ќав≥ть той факт, що п≥д комун≥кац≥Їю здавна розум≥ють ще й за≠со≠би транспорту, ф≥зичного звТ¤зку (пошта, телефон, в≥з, кон≥, човен, пот¤г, р≥чка, канал, море, канал≥зац≥¤ тощо), зовс≥м не оз≠на≠чаЇ, що ф≥зичн≥ й знаков≥ комун≥кац≥њ Ч абсолютно р≥зн≥ терм≥ни. ≤де¤ звТ¤зку в сп≥лкуванн≥ Ї дом≥нуючою, ≥ це дало п≥д≠стави так широко вживати терм≥н комун≥кац≥¤ Ч на позначенн¤ засоб≥в звТ¤зку взагал≥. ÷≥кавий випадок трапивс¤ у 1935 роц≥ з американським критиком ≥ ф≥лософом  . Ѕурке, ¤кий написав книжку п≥д назвою УTreatise on CommunicationФ. ¬идавець зму≠сив автора зм≥нити назву, оск≥льки побоювавс¤, що читач≥ сприй≠муть це ¤к розв≥дку про пошту чи телефон. ј була то книга про порозум≥нн¤ м≥ж людьми [Goban-Klas, 41].

„и не визначенн¤ американського ученого CooleyТ¤, зроблене ним у 1909 роц≥ у книз≥ УSocial OrganizationФ, вплинуло на розу≠м≥нн¤ комун≥кац≥њ ¤к засобу звТ¤зку? ѕ≥д комун≥кац≥Їю ми розу≠м≥≠Їмо такий механ≥зм, завд¤ки ¤кому людськ≥ стосунки можуть ≥снувати й розвиватис¤, тобто будь-¤к≥ символи розуму, разом ≥з засобами передач≥ њх у простор≥ ≥ час≥. ќхоплюЇ цей механ≥зм ви≠раз обличч¤, поставу ≥ жестикул¤ц≥ю, тон голосу, слова, письмо, друк, зал≥зничн≥ кол≥њ, телеграф, телефон чи щось ще, що може покор¤ти прост≥р ≥ час (цит. за [Goban-Klas, 45]).

як п≥дсумок, можемо сказати, що ¤вище не залежить в≥д деф≥н≥ц≥њ, воно ≥снуЇ саме по соб≥. Ући можемо продовжити спи≠сок цих визначень, але ч≥тко маЇмо усв≥домити, що визначенн¤ сам≥ по соб≥ мають т≥льки те значенн¤, що вони в≥дпов≥дають т≥й чи ≥нш≥й модел≥ комун≥кац≥њ, що њњ хоче захищати, вивчати, впро≠ваджувати досл≥дникФ [ѕочепцов √. √., 1999, 19]. ¬ласне, кожне визначенн¤ (чи кожна деф≥н≥ц≥¤) Ї концептуальною теоретичною моделлю ¤вища, що вивчаЇтьс¤. ƒо реч≥, на лекц≥¤х з багатьох дис≠ципл≥н ви можете почути к≥лька р≥зних визначень того чи ≥ншого ¤вища. Ќе посп≥шайте обурюватис¤. Ћектор запропонуЇ вам роз≠гл¤≠нути ¤вище, що вивчаЇтьс¤, п≥д кутом зору своЇњ дисципл≥ни, на≠приклад п≥д кутом зору психолог≥њ масовоњ комун≥кац≥њ, соц≥оло≠гњњ масовоњ комун≥кац≥њ тощо.  ожна окрема дисципл≥на так чи ≥накше актуал≥зуЇ певний б≥к ¤вища, що вивчаЇтьс¤, ≥ через призму окремоњ дисципл≥ни буде дана деф≥н≥ц≥¤. “реба вм≥ти лишень сти≠ку≠вати р≥зн≥ визначенн¤, вм≥ти обТЇднувати р≥зн≥ науков≥ погл¤ди на одне й те саме ¤вище. «агрозливим у теоретичних, модельних побудовах Ї звуженн¤ терм≥на, зведенн¤ в абсолют одного ¤когось певного боку ¤вища ≥ нехтуванн¤ ≥ншими його складниками.

ћи з вами, ¤к досл≥дники, представимо, так би мовити, свою мо≠дель комун≥≠кац≥њ, виразимо концептуально своЇ у¤вленн¤ про сп≥л≠ку≠ванн¤. ѕри цьому скори≠стаЇмос¤ вже ≥снуючими, наведени≠ми вище визначенн¤ми й обТЇднаЇмо њх в одне ц≥ле. ÷е виг≥дно ро≠бити через те, що кожне з цих визначень в≥дображаЇ комун≥≠кац≥ю в окремому ракурс≥, а в сукупност≥ вони в≥дтворюють б≥льш-менш ц≥л≥сно ¤вище комун≥кац≥њ у сучасному сусп≥льств≥.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: «агальна характеристика ћасово≥нформац≥йноњ д≥¤льност≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (2984 прочитано)