∆урнал≥стика > Ћен≥нська доба ≥стор≥њ преси

ћ≥сцева преса под≥бних Уприв≥лењвФ не мала, а отже продовжувала друкувати матер≥али про зм≥цненн¤ рад¤нськоњ влади в крањн≥, зокрема, про х≥д весн¤них роб≥т, в≥дновленн¤ роботи промисловост≥, необх≥дн≥сть зниженн¤ ц≥н тощо.

” короткому лен≥нському пер≥од≥ бере витоки ще одне потужне громадське ¤вище - робс≥лькор≥вський рух. —пираючись на запов≥т вожд¤ мати в кожн≥й редакц≥њ на 5 штатних прац≥вник≥в 50 або 500 дописувач≥в з числа роб≥тник≥в ≥ сел¤н, редакц≥њ почали не просто надавати можлив≥сть читачам друкуватис¤ в газетах (зрозум≥ло, п≥д пильним нагл¤дом редактор≥в та в жорстко визначених межах), а й вс≥л¤ко заохочувати њх до цього. Ќа в≥дм≥ну в≥д так званих УбуржуазнихФ газет, де коло автор≥в було дуже вузьким (профес≥йн≥ журнал≥сти високого іатунку, пол≥тики, ≥нтел≥іенц≥¤ тощо) в парт≥йно-рад¤нськ≥й прес≥ редакц≥њ були зобовТ¤зан≥ в≥ддавати щонайменше 60 процент≥в газетноњ площ≥ саме п≥д публ≥кац≥њ роб≥тничих ≥ сел¤нських кореспондент≥в.

ƒо 1922 року парт≥йн≥ газети просто друкували у велик≥й к≥лькост≥ листи до редакц≥й в≥д роб≥тник≥в, червоноарм≥йц≥в з фронт≥в, сел¤н. ѕодекуди в них м≥стилис¤ сувора критика на адресу окремих м≥сцевих д≥¤ч≥в ≥, зг≥дно з прийн¤тим на той час пор¤дком, невдовз≥ зТ¤вл¤лис¤ в≥дпов≥д≥ тих, хто був розкритикований. ѕри цьому в реальний стан справ (наприклад, з повторним контролем з боку журнал≥ст≥в щодо правдивост≥ над≥сланих в≥дпов≥дей) редакц≥њ не заглиблювалис¤. ¬ п≥дшивках тих рок≥в дуже важко знайти приклади поверненн¤ газет до попередн≥х публ≥кац≥й - нав≥ть у центральн≥й Уѕравд≥Ф, ¤ка завжди задавала тон д≥¤льност≥ м≥сцевоњ преси. „ого не було в центральному орган≥ парт≥њ, того не могло були ≥ в ≥нших виданн¤х.

јле вже з к≥нц¤ 1923 року справу з робс≥лькорами редакц≥њ почали п≥дн≥мати на новий орган≥зац≥йний р≥вень. “ак, у газет≥ У¬≥сти ¬сеукрањнського ¬иконавчого  ом≥тету –ад –об≥тничих, —ел¤нських та „ервоноарм≥йських депутат≥в та √убвиконкому ’арк≥вщиниФ стаЇ пост≥йною рубрика УЌам пишутьФ. ¬ ц≥лому листи визначаЇ досить точне баченн¤ м≥сцевих проблем, в≥дверт≥сть в њх постановц≥, щире бажанн¤ ¤комога швидше њх вир≥шити з допомогою преси. ¬т≥м, дуже глибоких узагальнень т≥ листи мати не могли, а тим б≥льше не могли вони м≥стити Уконтрреволюц≥йнихФ думок, що в≥др≥зн¤лис¤ б в≥д проголошеноњ л≥н≥њ парт≥њ.

–едакц≥њ прагнуть вс≥л¤ко розширити авторський актив, а оск≥льки в њхньому розпор¤дженн≥ Ї багатотис¤чн≥ тираж≥, це використовуЇтьс¤ досить ефективно: наприклад, в центр≥ стор≥нок згадуваних У¬≥стей...Ф, складених саме з лист≥в, набирали великими л≥терами заклик: Уѕрочитали? Ќапиш≥ть ≥ ви про себеФ. « ц≥Їю ж метою редакц≥њ п≥дтримують в≥дкрито см≥лив≥ виступи актив≥ст≥в. Ќаприклад, у статт≥ У”вагу до робс≥лькор≥вського словаФ засуджено д≥¤льн≥сть директора - затискувача критики.

«годом редакц≥њ переход¤ть до б≥льш складноњ форми сп≥вроб≥тництва з робс≥лькорами: починають давати њм редакц≥йн≥ завданн¤, причому всеукрањнська компарт≥йна преса ставить њх в широкому аспект≥:

У—права громадського харчуванн¤, ¤ке з кожним днем набуваЇ все б≥льшоњ гостроти,... Ї справою громадського характеру, громадським повинен бути й характер його орган≥зац≥њ... —права ц¤ дуже важлива ≥ дуже бажано було б, щоби наша рабкор≥¤ й ус¤ роб≥тнича громадськ≥сть прийн¤ли найактивн≥шу участь у обговоренн≥ њњ на стор≥нках нашоњ преси У (У¬≥сти...Ф, 1924 р., 3 кв≥тн¤).

ўе б≥льш красномовний приклад ускладненн¤ форм ≥ метод≥в роботи з робс≥лькорами - проведенн¤, зг≥дно з оголошенн¤м в газет≥, показового УсудуФ над трьома робкорами на сцен≥ одного з театр≥в.

як≥сно новий етап цього руху почавс¤ тод≥, коли поширилас¤ практика друкуванн¤ лист≥в п≥д псевдон≥мами: У–абкор ’мараФ, У∆гучийФ, або просто У–абкорФ (¬≥сти...Ф, 1924 р., 17 грудн¤). ÷е, з одного боку, дозволило редакц≥¤м зб≥льшити гостроту публ≥кац≥й - але, з другого, посилило безв≥дпов≥дальн≥сть автор≥в лист≥в.  онфл≥кти м≥ж ними та Угеро¤миФ њхн≥х виступ≥в переросли з р≥вн¤ конкретних ситуац≥й на р≥вень пол≥тичноњ проблеми. ѕро це св≥дчить суперечка, що виникла п≥д час ¬сеукрањнськоњ наради про роботу на сел≥:

Уўодо роботи с≥лькор≥в, ¤ка викликала багато дискус≥й серед делегат≥в, тов. ’ол¤вський (зав. ќрг≥нстром ÷   ѕ(б)” - авт.) зазначаЇ, що думкою в його тезах про кер≥вництво роботою с≥лькор≥в не Ї обмеженн¤ њхньоњ роботи, ¤к зрозум≥ли к≥лька делегат≥в, а саме кер≥вництво. —≥лькори - це передовики с≥льського сусп≥льства ≥ треба, щоби своЇю роботою вони дарма не дискредитували рад¤нський апарат на сел≥. треба керувати с≥лькорами так, щоби вони працювали на користь парт≥њФ. (¬≥сти...Ф, 1924 р., 5 грудн¤).

« даноњ невеличкоњ цитати можна зробити принаймн≥ три важливих висновки. ѕо-перше, с≥лькор≥вський рух в≥дчував оп≥р не лише серед д≥йсних класових ворог≥в, а й серед новоњ рад¤нськоњ бюрократ≥њ - а отже, в≥н ставав реальною силою.

—права в тому, що р≥шенн¤ VIII зТњзду – ѕ(б) м≥ст¤ть надзвичайно важливе положенн¤, що дошкул¤ло ¤к ворогам, так ≥ партбюрократам: ФЋица или учреждени¤, о действи¤х которых говоритс¤ в печати, об¤заны в кратчайший срок дать на страницах той же газеты деловое фактическое опровержение или же указать об исправленных недостатках и ошибках. ¬ случае, если такое опровержение или указание не по¤витс¤, –еволюционный трибунал возбуждает дела против названных лиц или учрежденийФ. ƒл¤ м≥сцевоњ влади, ¤ку Ћен≥н не любив ≥ називав Ухудшим средостением между труд¤щимис¤ и советской властьюФ, це положенн¤ ставало дуже обт¤жливим саме з бурхливим розвитком навкологазетноњ активност≥. ¬иникала проблема кер≥вництва: з чийого боку, на ¤ких засадах, в чињх ≥нтересах? ¬≥дпов≥дь давалас¤ така: треба керувати на користь саме парт≥њ, а не м≥сцевоњ верх≥вки. а ≥накше кажучи, м≥сцевий рад¤нський апарат не можна було дискредитувати УдаромФ, а т≥льки дл¤ корист≥ справи ус≥Їњ парт≥њ.

ѕо-друге, в самому с≥лькор≥вському рухов≥ не все було беззаперечно, ≥ проти нього велас¤ обгрунтована критика. ≤нколи робс≥лькори без дозволу парт≥њ дошкул¤ли тим, кого критикувати було не можна. ≤нколи друкували Унедостатньо обгрунтован≥Ф зам≥тки. ѕоставало питанн¤ про п≥двищенн¤ р≥вн¤ п≥дготовки њх матер≥ал≥в. ƒуже ц≥каво те, що проблема УзаавторстваФ, ¤ка з початком використанн¤ псевдон≥м≥в набула додаткових стимул≥в, н≥¤к не висв≥тлювалас¤ в тогочасн≥й компарт≥йн≥й прес≥. јле про нењ писали за кордоном, що св≥дчить про широке розповсюдженн¤ ц≥Їњ ганебноњ ¤к дл¤ в≥льноњ преси практики. ƒещо в ≥ншому часовому в≥дтинку, в перш≥ роки п≥сл¤ ≤≤ св≥товоњ в≥йни, публ≥цист ќ. √орновий писав у ем≥грантськ≥й прес≥:

У¬ совЇтськ≥й прес≥ пост≥йно роњтьс¤ в≥д ус¤ких звернень, лист≥в, телеграм, що њх, буц≥м, складають сам≥ працююч≥. ¬с≥м нам добре в≥дома техн≥ка складанн¤ ≥ п≥дписуванн¤ таких звернень ≥ лист≥в. ѕривоз¤ть њх б≥льшовицьк≥ чиновники готовими з району ≥ примушують п≥дписувати на м≥тингах п≥д пр¤мим чи посередн≥м тероромФ.

¬изначити к≥льк≥сно, ¤ка частина робс≥лькор≥в д≥йсно писала своњ матер≥али до редакц≥й, а ¤ка п≥дписувала готовий текст Уза автораФ, нин≥ вже не видаЇтьс¤ можливим.

ѕо-третЇ, не все лишалос¤ в пор¤дку ≥ в тому, що стосувалос¤ У≥дейноњ чистотиФ: тут комун≥стам теж треба було пильнувати, адже с≥лькори, ¤к бачимо, нав≥ть на парт≥йних нарадах прагнули б≥льшоњ вол≥ дл¤ себе, а це могло бути й небезпечним: вих≥д з-п≥д парт≥йного контролю був одним з найнебезпечн≥ших пол≥тичних злочин≥в тих ≥ наступних час≥в.

¬решт≥ значне зб≥льшенн¤ к≥лькост≥ робс≥лькор≥в почало вимагати вдосконаленн¤ орган≥зац≥йних форм ≥ метод≥в роботи. “а ж всеукрањнська газета ставить завданн¤ на посиленн¤ ц≥Їњ роботи: У“реба орган≥зувати робкор≥в ≥ с≥лькор≥вФ - та пропонуЇ конкретн≥ форми: орган≥зуватис¤ не навколо партком≥в, а навколо своњх газет (¬≥сти...Ф, 1924 р., 14 грудн¤).

¬же наприк≥нц≥ 1924 року редакц≥¤ всеукрањнськоњ газети мала п≥дстави рапортувати про результати проведеноњ роботи:

УЌаша преса стала д≥йсно масовою пресою, в н≥й беруть участь дес¤тки тис¤ч роб≥тник≥в ≥ сел¤н. якщо не так давно наш≥ газети були аг≥таторами й пропагандистами переважно, то тепер вони стають справжн≥ми Уколективними орган≥заторамиФ, адже дес¤тки тис¤ч роб≥тничих ≥ с≥льських кореспондент≥в, роб≥тничих ≥ с≥льських читач≥в втручаютьс¤ у наше буд≥вництвоФ (У¬≥сти...Ф, 1924 р., 14 грудн¤).

≤з зростанн¤м к≥льк≥сних показник≥в рух зазнавав певних ¤к≥сних зм≥н. √оловною з них сл≥д вважати перех≥д в≥д Усигнал≥зуванн¤Ф до реальноњ пол≥тичноњ боротьби. ѕо-перше, реорган≥зуЇтьс¤ робота редакц≥й у напр¤мку дос¤гненн¤ д≥Ївост≥ виступ≥в робс≥лькор≥в. ” харк≥вських У¬≥ст¤х...Ф зТ¤вл¤Їтьс¤ нова пост≥йна рубрика Уќтклики на статьи и заметки У¬≥стейФ. ¬ 1924 роц≥ такоњ рубрики тут не було, а в 1925-1927 роках вона вже зТ¤вл¤Їтьс¤ раз на тиждень ≥ нав≥ть част≥ше, а зм≥ст в≥дгук≥в на критику, в тому числ≥ й на сигнали робс≥лькор≥в, нос¤ть конкретний, конструктивний характер (див., наприклад, У¬≥сти...Ф, 1927 р., 29 березн¤, 1 кв≥тн¤ ≥ дал≥). Ќ≥чого под≥бного за ц≥леспр¤мован≥стю так звана УбуржуазнаФ преса того часу не дала ≥, внасл≥док розТЇднаност≥ редакц≥й, неп≥дпор¤дкованост≥ њх одному центру, зробити була не в змоз≥, та й не вважала за потр≥бне. ¬ище пон¤ть д≥Ївост≥ й масовост≥ тут ставилос¤ пон¤тт¤ творчоњ свободи та незалежност≥.

ѕо-друге, зм≥ст виступ≥в парт≥йно-рад¤нських газет все б≥льше повертав у б≥к посиленн¤ класовоњ боротьби. «ам≥сть вир≥шенн¤ проблем розбудови сусп≥льства, у ¤кому б≥льш≥сть населенн¤ була б економ≥чно заможною та пол≥тично згуртованою саме на цьому п≥дгрунт≥, курс парт≥њ все б≥льше повертав на розпаленн¤ класовоњ ненавист≥, цькуванн¤ одн≥Їњ частини народу на другу, на те, щоб утримувати населенн¤ в р≥вн≥й злиденност≥. –обс≥лькори, маса ¤ких була саме пролетар¤ми та незаможниками, з ентуз≥азмом вз¤лис¤ до знайомоњ справи викритт¤ Укласового ворогаФ. ќдин з тематичних напр¤мк≥в - висв≥тленн¤ т¤жкого стану б≥дн¤к≥в:

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: Ћен≥нська доба ≥стор≥њ преси
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1966 прочитано)