∆урнал≥стика > Ћен≥нська доба ≥стор≥њ преси

У“¤жко лише б≥дн¤ку, незаможнику, ¤кий через в≥дсутн≥сть худоби й спор¤дженн¤ мусить звертатис¤ до б≥льш багатих сел¤н, а ≥нколи й до глита¤ за допомогою. «в≥сно, завжди у виграшу в так≥й справ≥ лишаЇтьс¤ глитай, ¤кому пот≥м б≥дн¤к в≥дробл¤Ї дуже дорогою ц≥ною - власною працеюФ (У¬≥сти...Ф, 1927 р., 14 жовтн¤).

ƒругий тематичний напр¤мок - розпаленн¤ новоњ хвил≥ класовоњ боротьби, соц≥альноњ заздрост≥, жадоби експропр≥ац≥њ - зам≥сть пошуку ефективних шл¤х≥в загального заможного господарюванн¤:

Уƒим≥вськ≥ куркул≥ вже могли сказати, що й при –ад¤нськ≥й влад≥ њм можна жити. Ѕ≥днота придушена, тероризована вже скаржитьс¤ на –ад¤нську владу, що про нењ н≥би забулиФ.

(«азначимо мимох≥дь, щодо питанн¤ про профес≥йну майстерн≥сть журнал≥ст≥в тих час≥в: з процитованоњ фрази лишаЇтьс¤ незрозум≥лим, про кого н≥би забули - про б≥дноту чи про рад¤нську владу?)

“рет≥й напр¤мок - традиц≥йний дл¤ комун≥ст≥в заклик до Їднанн¤ пролетар≥в, але в багатьох випадках без вказанн¤ на те, ¤ким чином воно маЇ в≥дбуватис¤, без висв≥тленн¤ економ≥чного механ≥зму, питань власност≥, розпод≥лу прибутку тощо. ѕ≥д рубрикою Уѕисьма рабкоровФ читаЇмо у У¬≥ст¤х...Ф:

УЌезаможники хутора ÷елуйк≥в вир≥шили колективно вступити членами кооперац≥њ... провести обробку земл≥ так, ¤к навчила њх за 7 рок≥в –ад¤нська влада... ≥ тим самим п≥дн¤ти м≥ць своЇњ с≥льськоњ кооперац≥њФ (1924 р., 18 листопада).

як саме навчила це робити нова влада за роки, прот¤гом ¤ких трич≥ кардинально зм≥нювалас¤ аграрна пол≥тика правл¤чоњ парт≥њ - лишаЇтьс¤ нев≥домим. ѕод≥бна ж пол≥тична балаканина без анал≥зу ≥ досв≥ду УрозкручуЇтьс¤Ф в ≥ншому матер≥ал≥:

У омуна незаможних у сел≥ ёровка... ще в 1919 роц≥ заклала колективне господарство... ” 1921 демоб≥л≥зован≥ товариш≥ повернулис¤ додому й знову заснували колективФ,

¬насл≥док чого до них прийшов усп≥х, а з ним ≥ добробут? «а що в≥д ¬сеукрањнського зТњзду –ад њм було вручено червоний прапор та оголошено Ущиру под¤куФ, ¤к про сказано в зам≥тц≥? ¬с≥ запитанн¤ зостаютьс¤ без в≥дпов≥д≥. (У¬≥сти...Ф, 1924 р., 30 грудн¤). «а оц≥нкою газети, все чудово - лишаЇтьс¤, вт≥м, нев≥домим, чому ж под≥бний досконалий досв≥д не був негайно запроваджений в безл≥ч≥ ≥нших хутор≥в ≥ с≥л, чому вд¤чн≥ сел¤ни в мас≥ своњй його не сприйн¤ли ≥ чому взагал≥ вони чинили такий оп≥р суц≥льн≥й колектив≥зац≥њ с≥льського господарства.

ѕод≥бна неприхована пропаганда м≥ститьс¤ в так≥й публ≥кац≥њ:

Уѕом≥тно, що сел¤нство дуже охоче в≥ддаЇ податки - багато сел¤н прагнуть в≥ддати в≥дразу весь обс¤г податку, хоча останн≥й строк призначено на 1 кв≥тн¤ 1925 рокуФ (У¬≥сти...Ф, 1924 р., 2 жовтн¤).

Ѕрак аргументац≥њ, застосуванн¤ загального УбагатоФ зам≥сть точного числа сел¤н принаймн≥ по одному селу дають п≥дстави дл¤ сумн≥в≥в у правдивост≥ вс≥Їњ ≥нформац≥њ.

“акий непрофес≥онал≥зм журнал≥ст≥в, що, най≥мов≥рн≥ше, видали бажане за д≥йсне, вступаЇ у протир≥чч¤ з вказ≥вкою ÷  – ѕ(б) щодо необх≥дност≥ висв≥тлювати житт¤ Ушироко и полноФ, але п≥дтверджуЇ оц≥нку т≥Їњ ж ≥нстанц≥њ про те, що газетн≥ публ≥кац≥њ пишутьс¤ Узапутанными и не¤сными фразамиФ. ќсь приклад з харк≥вських У¬≥стей...Ф за 6 вересн¤ 1924 р. у статт≥ з надм≥рно довгим заголовком У√ромадське харчуванн¤ - спос≥б п≥двищенн¤ реальноњ вартост≥ зарплатиФ:

У«ароб≥тна платн¤ зараз не абсолютно низька (? - авт.). ¬она не задовольн¤Ї не тому, що роб≥тник отримуЇ, наприклад, 40 а не 80 карбованц≥в, а тому, що за ц≥ сорок карбованц≥в роб≥тник не зможе купити ст≥льки продукт≥в, щоб задовольнити його потребиФ.

Ќадм≥рна ускладнен≥сть реченн¤, адресованого аудитор≥њ з невисоким р≥внем осв≥ти, св≥дчить про недостатню профес≥йну п≥дготовку газет¤р≥в.

ќтже, внасл≥док запровадженн¤ комплексу жорстких ≥ терм≥нових заход≥в у русл≥ новоњ економ≥чноњ пол≥тики у 1923-1924 рр. почалос¤ неупинне п≥двищенн¤ ¤кост≥ та к≥лькост≥ парт≥йних та рад¤нських газет. ÷е в≥дбувалос¤ шл¤хом Умаксимального сближени¤ между нашими газетами и рабоче-кресть¤нской массойФ - спочатку через посилене друкуванн¤ лист≥в з м≥сць, пот≥м через вилученн¤ пост≥йних автор≥в з числа дописувач≥в, ≥ врешт≥ через створенн¤ все б≥льшоњ к≥лькост≥ роб≥тничих та сел¤нських кореспондент≥в. ¬ к≥нц≥ 1923 року газета У¬≥сти ¬сеукрањнського ¬иконавчого ком≥тету рад¤нських роб≥тничих, сел¤нських та червоноарм≥йських депутат≥в та виконкому ’арк≥вщиниФ в≥дзначала:

Уѕисьма с мест отличает точное видение местных проблем, пр¤мота в их постановке, настойчивое стремление с помощью газеты их решитьФ.

–едакц≥њ, виконуючи пр¤му настанову парт≥њ, в ц≥лому п≥шли шл¤хом всеб≥чного розширенн¤ авторського активу. яскравий приклад: в газет≥ У¬≥сти...Ф зам≥тки почали зак≥нчувати так: Уѕрочитали? Ќапишите и вы о себеФ.

√азети дають конкретн≥ завданн¤ своњм добров≥льним пом≥чникам - а це на той час було нове ¤вище в журнал≥стиц≥. «Ф¤вл¤Їтьс¤ нав≥ть, за аналог≥Їю з неолог≥змами Фкомсомол≥¤Ф та Уп≥онер≥¤Ф терм≥н Уробкор≥¤Ф, тобто маса дописувач≥в з числа роб≥тник≥в промислових п≥дприЇмств.

„ас в≥дновленн¤ мирного житт¤ п≥сл¤ громад¤нськоњ в≥йни почав зм≥нюватис¤ на пер≥од прискореного розвитку —–—–, час масового трудового ентуз≥азму та надексплуатац≥њ людини державою. ќдним з найефективн≥ших засоб≥в створенн¤ ц≥Їњ хвил≥ загального п≥днесенн¤ були саме газети. ѕарт≥¤ покладала велику в≥дпов≥дальн≥сть за стан справ у м≥стах ≥ районах на обласну й м≥сцеву пресу. ј вказаний шл¤х до виконанн¤ цих настанов предбачав створенн¤ арм≥њ робс≥лькор≥в. ѓх п≥дтримували, почасти через д≥йсно обгрунтован≥ виступи на газетних шпальтах з д≥ловими пропозиц≥¤ми, в≥двертою критикою - але почасти через острах опинитис¤ серед ретроград≥в, ворог≥в народу, ¤к≥ УзатискаютьФ пролетарську критику з м≥сць.

“ому пов≥домленн¤ робс≥лькор≥в подавалис¤, часто невиправдано, ¤к неспростовна ≥нформац≥¤, зм≥ст ¤коњ не п≥дл¤гав сумн≥вам чи критиц≥. ¬казан≥ в них факти в≥дразу виносилис¤ на розсуд громадськоњ думки. ƒ≥њ робкор≥в парт≥йн≥ ком≥тети координували з д≥¤ми ≥нших орган≥в пропаганди. “ак, у театрах проходили судов≥ зас≥данн¤ над Узажимщиками критикиФ, њх дошкульно висм≥ювали аг≥тбригади - але ≥стор≥¤ не зберегла факт≥в висм≥юванн¤ автор≥в упереджених або принаймн≥ необТЇктивних зам≥ток в газетах.

ѕ≥дтримка цього громадського руху була оф≥ц≥йно проголошеною пол≥тикою парт≥њ, не дотримуватис¤ њњ було неможливо ≥ нав≥ть небезпечно, адже в≥н означав вт≥ленн¤ в житт¤ одного з запов≥т≥в Ћен≥на про те, що в будь-¤к≥й газет≥ Уна каждые 5 пишущихФ маЇ бути 50 або 500 дописувач≥в з числа роб≥тник≥в ≥ сел¤н.

¬ так≥й обстановц≥ фактичноњ безв≥дпов≥дальност≥ й безкарност≥ робс≥лькор≥в - у кер≥вник≥в п≥дприЇмств, орган≥зац≥й, у широкоњ аудитор≥њ складалос¤ викривлене розум≥нн¤ соц≥альноњ рол≥ ≥ завдань преси, надм≥рний острах перед критикою в газет≥, ставленн¤ до друкованого слова, ¤к до У≥стини в останн≥й ≥нстанц≥њФ.

–обкори ≥ надал≥ нер≥дко п≥дписували своњ статт≥ псевдон≥мами: У«оркий глазФ, УЅдительныйФ. ¬ певних випадках, ¤кщо автор викривав д≥йсно злочинн≥ або соц≥ально небезпечн≥ факти, це було виправдано - але в под≥бних викривлених умовах виступи п≥д псевдон≥мами давали змогу безкарно розправл¤тис¤ з чесними прац≥вниками. «годом орган≥зоване таким чином надходженн¤ ≥нформац≥њ нав≥ть наблизилос¤ до масового писанн¤ донос≥в - сумноњ реал≥њ стал≥нсько-бер≥њвськоњ епохи.

–ух робкор≥в, с≥лькор≥в, юнкор≥в викликав неоднозначну реакц≥ю сусп≥льства. “е, що будь-¤кий нап≥вписьменний автор критичноњ зам≥тки ставав, Уза класовим принципомФ, вище кадрових прац≥вник≥в, ставав хаз¤њном ситуац≥њ, викликало незгоду з боку Узажимщиков критикиФ, ¤к≥ нер≥дко були прав≥ по сут≥ - але програвали конфл≥кт саме Уз пол≥тичних м≥ркуваньФ. «доровий глузд та економ≥чн≥ вимоги в≥дступали перед лог≥кою класовоњ боротьби.

¬ ход≥ ¬сеукрањнськоњ парт≥йноњ наради про роботу на сел≥ питанн¤ про с≥лькор≥в постало неспод≥вано гостро, п≥дн¤ли його ≥ с≥лькори, ≥ т≥, хто закликав њх до пор¤дку. ѕарт≥йним ком≥тетам довелос¤ переконатис¤, що рух цей може вийти з-п≥д контролю, а цього влада не могла допустити н≥ за ¤ких обставин.

–озпочалас¤ перебудова робс≥лькор≥вського руху: в≥д масових, але стих≥йних виступ≥в парт≥йн≥ ком≥тети та редакц≥њ перейшли на початку 1930-х рок≥в до створенн¤ всерос≥йських та всеукрањнських орган≥зац≥й робс≥лькор≥в.

ЋишаЇтьс¤ враженн¤, що орган≥затори цього руху поступово опановували його масштаби та д≥Їв≥сть, а з самого початку не спод≥валис¤ на справжню масов≥сть. ” к≥нц≥ 1924 р. У¬≥сти...Ф пов≥домл¤ють: УЌаша пресса стала действительно массовой прессой, в ней принимают участие дес¤тки тыс¤ч рабочих и кресть¤н...Ф. „ерез дес¤ть рок≥в рахунок ≥тиме на сотн≥ тис¤ч, а в ц≥лому по —–—– - на м≥льйони.

«м≥цненн¤ позиц≥й робс≥лькор≥вського руху вимагало, в умовах диктатури пролетар≥ату, прийн¤тт¤ жорстких р≥шень парт≥њ. ¬же згадуване положенн¤, зг≥дно з ¤ким особи або установи про д≥њ ¤ких йшлос¤ у прес≥, були зобовТзан≥ у найкоротший терм≥н часу на стор≥нках т≥Їњ ж газети дати д≥лове фактичне спростуванн¤ або вже вказати про виправлен≥ недол≥ки та помилки, а в раз≥, ¤кщо таке спростуванн¤ або посиланн¤ не зТ¤витьс¤, революц≥йний трибунал порушуЇ справу проти названих ос≥б чи установ - було дуже потужним елементом диктатури парт≥њ, але воно розбестило парт≥йну пресу почутт¤м безкарност≥ й захищеност≥ за будь-¤ких умов, ≥ це перебуванн¤ Уп≥д парасолькоюФ стало родовою њњ ознакою на наступн≥ с≥мдес¤т рок≥в. Ћише поваленн¤ монопарт≥йноњ влади на початку 1990-х змусило пресу опинитис¤ в≥ч-на-в≥ч з реальними проблемами сусп≥льного житт¤, ринкових в≥дносин, пол≥тичноњ боротьби не з у¤вними Уворогами народуФ, а з реальними пол≥тичними суперниками.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: Ћен≥нська доба ≥стор≥њ преси
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1966 прочитано)