∆урнал≥стика > ѕреса пер≥оду культу особи

ѕо-третЇ, обласний ком≥тет мав верховенство в р≥шенн≥ вс≥х питань: ¤кщо районн≥ засновники квапилис¤ з вир≥шенн¤м ¤кихось м≥сцевих проблем, то вказ≥вки низовим газетам давав обласний ком≥тет парт≥њ.

Ќарешт≥, по-четверте, зв≥т редакц≥й був у певному розум≥нн≥ частиною р≥чного зв≥ту засновника - наск≥льки вм≥ло й пл≥дно керували у м≥ськком≥ чи райком≥ парт≥њ своЇю газетою? ј це, вважалос¤, обТЇктивно й всеб≥чно м≥г зробити т≥льки вищий за ≥Їрарх≥Їю парт≥йний комитет.

” р≥чних зв≥тах, ¤к ч≥льн≥, вказувалис¤ так≥ параметри:

- к≥льк≥сть позаштатних автор≥в (тобто робс≥лькор≥в у терм≥нах 1920-1930-х рок≥в),

- к≥льк≥сть критичних виступ≥в, у тому числ≥ рейд≥в ¤к найб≥льш масових та бойових жанр≥в,

- к≥льк≥сть отриманих та, окремо, опубл≥кованих в≥дгук≥в на критичн≥ виступи газети, причому розб≥жн≥сть не мала перевищувати 5-10 процент≥в.

«аформал≥зован≥сть та негнучк≥сть зв≥т≥в у цьому пункт≥ була видна найб≥льше, адже на один критичний виступ могло над≥йти ≥ к≥лька в≥дгук≥в, ≥ вс≥ вони могли бути опубл≥кован≥ в р≥зних номерах газети, тобто при нормально орган≥зован≥й робот≥ редакц≥й к≥льк≥сть в≥дгук≥в мала перевищувати к≥льк≥сть власне первинних публ≥кац≥й. јле пор¤док, що склавс¤, вимагав цього не допускати.

÷≥каво, що ф≥нансов≥ й ≥нш≥ зв≥ти щодо господарчоњ д≥¤льност≥ редакц≥й обкоми та ÷  парт≥њ не розгл¤дали, перепоручивши цю Унепол≥тичнуФ справу в≥дпов≥дним видавничим в≥дд≥лам виконавчих ком≥тет≥в. ¬они називалис¤ по-р≥зному, але врешт≥ затвердилас¤ довга, зате зм≥стовна назва: управл≥нн¤ у справах пол≥граф≥њ, видавництв та книжковоњ торг≥вл≥ - облпол≥графвидави, ¤к≥ вже, по своњй окрем≥й вертикал≥, були п≥дзв≥тн≥ обкомам та ÷ .

—ловом, це був зразок авторитарноњ модел≥ преси, керованоњ з Їдиного центру, з всесоюзного ÷ , р≥шенн¤ ¤кого конкретизували та реал≥зовували парт≥йн≥ ком≥тети на м≥сц¤х.

«г≥дно з статутом, вищим органом парт≥њ був зТњзд, ¤кий ухвалював резолюц≥њ. обовТ¤зков≥ дл¤ парт≥њ, а в≥дтак ≥ крањни.  ожен зТњзд п≥сл¤ революц≥њ, в≥д VIII по XI, приймав окрем≥ резолюц≥њ про пресу, ¤к≥ негайно направл¤лис¤ в ус≥ парт≥йн≥ ком≥тети та редакц≥њ. ќднак виконанн¤ р≥шень центру з перших рок≥в УбуксувалоФ саме на етап≥ вт≥ленн¤ њх в житт¤. Ќаприклад, VIII зТњзд – ѕ(б) прийн¤в резолюц≥ю Уќ партийной и советской печатиФ. ѕривертаЇ увагу те, що преса в≥д початку була розд≥лена на рад¤нську й парт≥йну, але в≥дразу ж ц¤ р≥зниц¤ не мала н≥¤кого значенн¤ саме через тотальний парт≥йний контроль. ¬с≥м газетам вказувалос¤ ≥ в ц≥лому, ≥ конкретно все необх≥дне: про що й ¤к треба писати, що робити, давалис¤ рекомендац≥њ кожн≥й ланц≥ редакц≥њ.

–≥шенн¤ чергового зТњзду конкретизувалис¤ в подальших парт≥йних документах (приклад - циркул¤р – ѕ(б) губкомам и укомам Уќ программе местных газетФ в≥д 4 кв≥тн¤ 1921 р.). ¬с≥ р≥шенн¤, що приходили з центру парт≥њ або з њњ м≥сцевих осередк≥в, ретельно вивчалис¤ в первинних парторган≥зац≥¤х редакц≥й, де неодм≥нно ≥ безумовно ухвалювалис¤. ѕри проголошуваному демократизм≥ внутр≥шнЇ житт¤ парт≥њ було сповнене незавуальованого формал≥зму, його посиленн¤ дедал≥ ставало дл¤ парт≥й шл¤хом в н≥куди, адже за таких умов роботи заради оц≥нки начальства н≥кого насправд≥, за великим рахунком, не ц≥кавила думка перес≥чного члена орган≥зац≥њ, ¤кому була в≥дведена роль УгвинтикаФ у справ≥ безумовного виконанн¤ р≥шень, до прийн¤тт¤ ¤ких в≥н не був причетний.

≤’ зФњзд парт≥њ у 1922 роц≥ заф≥ксував у окрем≥й резолюц≥њ положенн¤ про те, що парт≥йна, рад¤нська преса знаходитьс¤ у стан≥ важкоњ кризи. Ѕуло запропоновано програму њњ подоланн¤. јле через р≥к делегатами ’≤ зФњзду було визнано: р≥шенн¤ нав≥ть VIII зФњзду в ц≥й галуз≥ не були проведен≥ в житт¤.

« розвитком непу ¤к≥сно зм≥нюЇтьс¤ ситуац≥¤ в крањн≥: зФ¤вл¤Їтьс¤ надлишок с≥льгосппродукц≥њ при катастроф≥чн≥й нестач≥ вироб≥в важкоњ та легкоњ промисловост≥. ¬насл≥док запровадженн¤ ринкових в≥дносин в аграрному сектор≥ виникаЇ криза перевиробництва. ѕреса в≥дпов≥дно реагуЇ на ц≥ зм≥ни. Ќа шпальтах газет зТ¤вл¤ютьс¤ теми прискоренн¤ ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, боротьби з надвисокими ц≥нами на промислов≥ товари: так, в харк≥вських У¬≥ст¤х...Ф под≥бн≥ матер≥али зТ¤вл¤ютьс¤ по 10-12 раз на м≥с¤ць, ≥нколи нав≥ть щодн¤.

Ќа цей час в редакц≥¤х вже складаЇтьс¤ певний штат редактор≥в, журнал≥ст≥в, здатних адекватно в≥дпов≥дати на вимоги часу, п≥двищуЇтьс¤ њх середн≥й профес≥йний р≥вень. «Т¤вл¤Їтьс¤ жанрове р≥зноман≥тт¤, в≥дроджуютьс¤ забут≥ журнал≥стськ≥ жанри: репортаж, фейлетон (найкраще почав п≥дн≥мати цей жанр ќстап ¬ишн¤). ∆урнал≥сти опановують крупн≥ газетн≥ форми, наприклад, наскр≥зн≥ теми - висв≥тленн¤ одн≥Їњ актуальноњ проблеми з номера в номер (згадуван≥ вище кампан≥њ щодо зниженн¤ ц≥н та утворенн¤ рибальських кооператив≥в).

* * *

¬ 1928-1929 рр. розпочавс¤ пер≥од ¤к≥сно новоњ пол≥тичноњ та економ≥чноњ кризи —–—– та зокрема рад¤нськоњ ”крањни, ¤кий зак≥нчивс¤ встановленн¤м тотал≥тарного режиму й культу особи —тал≥на.  риза зародилас¤ в протир≥чч≥ м≥ж величезною др≥бновласницькою стих≥Їю сел¤нства та соц≥ал≥стичним ладом орган≥зованого роб≥тничого класу великих промислових виробництв.

¬ числ≥ соц≥альних груп, п≥дданих —тал≥ним найжорсток≥шому винищенню, були саме парт≥йн≥ журнал≥сти, ≥ перш за все публ≥цисти лен≥нськоњ школи. –азом ≥з так званими Устарими б≥льшовикамиФ њх знищила створена й в≥длагоджена ними ж в роки громад¤нськоњ в≥йни машина класовоњ боротьби. “акою була розплата за поступки диктатур≥ та в≥дступ в≥д загальних закон≥в бутт¤ задл¤ швидкого вир≥шенн¤ проблем часу.

÷ей переворот в журнал≥стиц≥ ставс¤ тихо, практично без шумних процес≥в, под≥бних до тих, ¤к≥ були орган≥зован≥ над «иновТЇвим,  аменЇвим, Ѕухар≥ним та ≥ншими пол≥тичними д≥¤чами. Ќав≥ть колишн≥ кер≥вники каральних орган≥в - ягода, ™жов - зникали з пол≥тичноњ сцени (а значить, за тод≥шн≥ми пор¤дками, ≥ з житт¤) п≥сл¤ великих пол≥тичних шоу ≥з викритт¤м Узлочинницькоњ д≥¤льност≥Ф ≥ тому под≥бними, розрахованими на масу неосв≥дчених в пол≥тиц≥ та й взагал≥ нап≥вграмотних роб≥тник≥в епохи ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, тобто вчорашн≥х сел¤н-незаможник≥в, ¤ких голод ≥ колектив≥зац≥¤ вигнали з с≥л ≥ хутор≥в.

« журнал≥стами такого не було. –ежисери пол≥тичних спектакл≥в розум≥ли, що викритт¤ Уворог≥в народуФ в редакц≥¤х газет н≥чого позитивного дати не зможе, а шкоди завдасть великоњ - п≥д≥рве дов≥ру народу до слова УѕравдыФ, а отже й до самоњ парт≥њ. ѕреса - це надто серйозний пол≥тичний ≥нструмент, повТ¤заний з масовою св≥дом≥стю, щоб вт¤гувати њњ в пол≥тичн≥ ≥гри, розрахован≥ на маси. ∆урнал≥сти були поставлен≥ перед драматичним вибором - або прийн¤ти диктатуру вожд¤ та в≥рно служити йому, або йти з редакц≥й та й з житт¤. ¬иб≥р, ¤кназвичай, робили за них.  ожен кореспондент був на виду, з ус≥ма особливост¤ми його манери письма та пол≥тичними уподобанн¤ми. Ќепотр≥бн≥ зникали тихо: просто вранц≥ не виходили на роботу. ≤нколи оголошували про терм≥нов≥ в≥др¤дженн¤, в ≥нших випадках ≥нсценували траг≥чну загибель чи смерть внасл≥док УраптовогоФ т¤жкого захворюванн¤.

“ак повол≥, на прот¤з≥ к≥лькох рок≥в на початку 1930-х було зам≥нено склад пров≥дних прац≥вник≥в центральних та м≥сцевих редакц≥й.

–ешта газет¤р≥в та новоприбульц≥ з числа молодих член≥в парт≥њ стал≥нського призову продовжували робити газети, брати участь у соц≥ал≥стичному буд≥вництв≥, розвивали форми й методи роботи, грунтуючись на вже дос¤гнутих р≥вн¤х майстерност≥.

Ѕ≥льше того, загальна рад≥сть в≥д ≥сторичних (значною м≥рою вигаданих) перемог рад¤нського народу у перш≥й пТ¤тир≥чц≥ спричинила хвилю трудового ентуз≥азму, масовоњ боротьби за нове, небувале й нечуване. –озгойдана з допомогою преси, ц¤ хвил¤ п≥дн≥мала й саму пресу над рутиною повс¤кденноњ роботи. «а ≥н≥ц≥ативою редакц≥њ УѕравдыФ у 1930 р. була проведена всесоюзна нарада робс≥лькор≥в, ¤ка сильно вплинула на переб≥г под≥й. ¬она, зокрема, заклала фундамент дл¤ прийн¤тт¤ 16 кв≥тн¤ 1931 року постанови ÷  ¬ ѕ(б) Уќ перестройке рабселькоровского движени¤Ф (в ¤кому, зазначимо, серед безл≥ч≥ завдань не було зовс≥м прид≥лено уваги участ≥ робс≥лькор≥в у вир≥шенн≥ соц≥альних проблем - дл¤ новоњ влади вони вже не були такими актуальними).

÷¤ ж газета УѕравдаФ орган≥зувала у 1931 роц≥ всесоюзний конкурс низових газет, де серед показник≥в одне з ч≥льних м≥сць мало саме розгортанн¤ робс≥лькор≥вського руху - в тому числ≥ й задл¤ боротьби за Управильность распределени¤ доходовФ.

” в≥дпов≥дь на це республ≥канська газета У омун≥стФ, орган ÷   ѕ(б)”, випустила тематичну полосу п≥д ≥мперативним заголовком Уѕресу й робс≥лькор≥вську арм≥ю на боротьбу за орган≥зац≥йно-господарське укр≥пленн¤ колгосп≥вФ (1931 р. 31 жовтн¤). «вульгаризований, утил≥тарний п≥дх≥д парт≥йного кер≥вництва до рол≥ преси в сусп≥льств≥, ¤кий прогл¤даЇ в ц≥й формул≥, прир≥внював редакц≥њ до резерв≥в зростанн¤ врожањв чи надоњв, на зразок машинно-тракторних станц≥й чи застосуванн¤ добрив. ¬ласне, це був дальший поступ, лог≥чний наступний крок у трактуванн≥ преси ¤к УгвинтикаФ, ¤кий в раз≥ потреби можна прилаштувати до потр≥бного м≥сц¤ сусп≥льного механ≥зму.

¬ласне кажучи, це був новий етап розвитку робс≥лькор≥вського руху, але в≥д обТЇднанн¤ сил навколо редакц≥й лог≥ка под≥й повела газети до нарощуванн¤ зусиль редакц≥й. “ак, 110 роб≥тник≥в, учасник≥в одночасного рейду газети УѕравдаФ, дали матер≥ал дл¤ виступу 22 листопада 1931 р., також п≥д суто командним та Упозаеконом≥чнимФ заголовком: УЎвейники и обувщики могут и должны улучшить качество своих изделийФ.

„ерез к≥лька дн≥в п≥сл¤ жовтневого (1931 р.) пленуму ÷   ѕ(б), на ¤кому вже вкотре було поставлено завданн¤ по п≥двищенню ¤кост≥ продукц≥њ, УѕравдаФ орган≥зувала проведенн¤ всесоюзного рейду-походу за участю 5 тис¤ч Уударник≥в УѕравдиФ. ¬ публ≥кац≥¤х за його п≥дсумками представлено й украњнську проблематику: матер≥ал в≥д 29 жовтн¤ 1931 р. п≥дготовлено з одного з металург≥йних завод≥в ƒонбасу.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ѕреса пер≥оду культу особи
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-17 (1498 прочитано)