≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > «амахи на житт¤ јдольфа √≥тлера

«амахи на житт¤ јдольфа √≥тлера

ƒе¤к≥ ключов≥ моменти ≥стор≥њ змушують пов≥рити, що св≥том править випадок. —тол¤р-червонодеревник •еорі ≈льзер трудивс¤ багато ночей у п≥двал≥ мюнхенського пивного залу УЅюріербройФ, замуровуючи в основу стовпа, ¤кий п≥дпираЇ стелю поруч ≥з трибуною, вельми досконалу, власноруч виготовлену бомбу упов≥льненоњ д≥њ з двома годинниковими механ≥змами. ѕекельна машина детонувала 8 листопада 1939 р., у р≥чницю невдалого путчу 1923 р., о дес¤т≥й годин≥ вечора, точно в призначений час, коли в переповнен≥й зал≥, внизу ≥ на балконах, сид≥ли три тис¤ч≥ Устарих борц≥вФ. Ѕуло в≥домо, що фюрер говорить ¤к м≥н≥мум п≥втори години. ƒо п≥вноч≥ в≥н мусив вилет≥ти у Ѕерл≥н. јле прогноз погоди був неспри¤тливий. јдТютант звТ¤завс¤ телефоном ≥з вокзалом, до берл≥нського пот¤гу, ¤кий в≥дходить о п≥в на дес¤ту, був п≥дчеплений салон-вагон фюрера. ѕромову у пивн≥й довелос¤ скоротити ≥ почати на п≥вгодини ран≥ше. ќ восьм≥й годин≥ вдарив марш, загрим≥ли чоботи, у залу з помпою внесли Укривавий прапорФ. √≥тлер з≥йшов на трибуну Ц ≥ встиг покинути пивну за в≥с≥м хвилин до вибуху.

якби не щаслива Ц варто було б сказати: нещаслива Ц випадков≥сть, разом з≥ стелею, ¤ка обвалилас¤, з розтрощеною на друзки трибуною та закатрупленим оратором заваливс¤ б ≥ його режим. “≥льки-но розпочата в≥йна була б припинена. Ќ≥меччина не напала би на —овЇцький —оюз, не була б зруйнована ≥ розчленована, не було б —х≥дного блоку, холодноњ в≥йни ≥ так дал≥.

якби, каже ѕаскаль, н≥с  леопатри був тр≥шки коротшим, ≥стор≥¤ –иму була б ≥ншою. ћожна назвати ск≥льки завгодно таких У¤кбиФ. —тр≥лочник (¤кщо припустити ≥снуванн¤ под≥бного мета≥сторичного персонажа) через непорозум≥нн¤ чи примху перев≥в стр≥лку не в ту сторону, ≥ пот¤г повернув на ≥нший шл¤х. ўо таке випадок? “е, чого, суд¤чи з усього, не мало би трапитис¤. јле, проте, трапилос¤. ўо було б, ¤кби 20 липн¤ 1944 р. у ¬овч≥й нор≥, ставц≥ фюрера в —х≥дн≥й ѕрусс≥њ, дол¤, тепер уже вкотре, не вр¤тувала нацистського ватажка, ¤кби в≥н, нарешт≥, дав дуба, зам≥сть того щоб об≥йтис¤ незначними ушкодженн¤ми? «булас¤ б над≥¤ змовник≥в в≥двести катастрофу, запоб≥гти окупац≥њ, зберегти суверенн≥сть крањни? Ќ≥, звичайно: дол¤ Ќ≥меччини була вир≥шена. јле в≥йна зак≥нчилас¤ б на дес¤ть м≥с¤ц≥в ран≥ш. ”бит≥ не були б убит≥, не загинули б м≥ста, ус¤ п≥сл¤воЇнна ≥стор≥¤ усе ж вигл¤дала б дещо ≥накше.

ќп≥р

ѕро парт≥ю √≥тлера не можна було сказати (¤к про парт≥ю б≥льшовик≥в у –ос≥њ напередодн≥ жовтневого перевороту), що в березн≥ 1933 р. вона ¤вл¤ла собою незначну купку фанатик≥в, ≥ все ж на виборах њй не вдалос¤ з≥брати б≥льш≥сть голос≥в. —≥м м≥льйон≥в виборц≥в голосували за соц≥ал-демократ≥в, ш≥сть м≥льйон≥в Ц за католицьку парт≥ю центру ≥ др≥бн≥ демократичн≥ парт≥њ, пТ¤ть м≥льйон≥в Ц за комун≥ст≥в. “е, що нац≥онал-соц≥ал≥зм ≥ в перш≥ м≥с¤ц≥, ≥ в наступн≥ дванадц¤ть рок≥в Утис¤чол≥тнього райхуФ натрапл¤в на б≥льш-менш активний оп≥р, не дивно: незважаючи на симпат≥њ р≥зних шар≥в населенн¤, у нього залишалос¤ чимало супротивник≥в. ¬одночас, цей оп≥р, в≥д глухоњ опозиц≥њ до замах≥в на житт¤ диктатора, г≥дний подиву, бо ≥снував за умов режиму, ¤кий, здавалос¤ б, придушив у зародку вс≥л¤ку спробу опору. “ой, хто з досв≥ду власного житт¤ об≥знаний ≥з тим, що таке тотал≥тарна держава, знаЇ, що значить суперечити ц≥й держав≥. ƒва фактори, ¤к≥, вт≥м, важко розмежувати, забезпечують його монол≥тн≥сть: страх ≥ ентуз≥азм. —трах перед усюдисущою таЇмною пол≥ц≥Їю ≥ захопленн¤ чоботами вожд¤.

«мова 20 липн¤, ¤к≥й минуло уже б≥льше п≥вв≥ку, не була Їдиною спробою радикально зм≥нити стан справ. ¬она також не була Їдиним прикладом внутр≥шнього опору нацизмов≥. Ќезабаром п≥сл¤ кап≥тул¤ц≥њ письменник √анс ‘аллада розкопав у арх≥в≥ іестапо справу берл≥нського роб≥тника ќтто  ваніел¤ ≥ його дружини: обоЇ розсилали навманн¤ поштов≥ лист≥вки-в≥дозви проти √≥тлера ≥ в≥йни; цей випадок був покладений в основу сюжету в≥домого роману У ожний умираЇ поодинц≥Ф. ѕро мюнхенську студентську групу УЅ≥ла тро¤ндаФ, про розправу з њњ учасниками стало в≥домо також у перш≥ п≥сл¤воЇнн≥ роки. ѕро багатьох ≥нших Ц знову-таки в дуже р≥зних групах населенн¤ Ц дов≥далис¤ лише останн≥м часом.

≤ все-таки змова 20 липн¤ не мала соб≥ р≥вних за масштабами п≥дготовки ≥ розгалужености. ” н≥й брали участь люди р≥зного соц≥ального стану, св≥тогл¤ду, походженн¤: юристи, теологи, св¤щеники, дипломати, генерали; консерватори, нац≥онал≥сти, л≥берали, соц≥ал-демократи; вих≥дц≥ ≥з середнього класу ≥ шл¤хетства. “е, що њх поЇднувало, було важлив≥ше в≥д пол≥тичних розб≥жностей ≥ вище станових амб≥ц≥й. ƒе¤к≥ з них пережили в юност≥ захопленн¤ нац≥онал-соц≥ал≥змом. ≤нш≥ не сприймали його н≥коли. —еред численних учасник≥в комплоту не ви¤вилос¤ жодного ≥нформатора Ц випадок нечуваний у держав≥ ≥ сусп≥льств≥ цього типу. Ћюди 20 липн¤ добре знали, що њх чекаЇ у випадку невдач≥. Ќапередодн≥ вир≥шального дн¤ багатьох не залишало передчутт¤ поразки. ’оча Ќ≥меччина вела вже оборонн≥ боњ, аіресивна м≥ць райху була ще далеко не зломлена. «мовники знали, що вони будуть затаврован≥ ¤к зрадники батьк≥вщини. јле, ¤к сказав  лаус Ўтауфенбері, Уне виступивши, ми зрадимо наше сумл≥нн¤Ф.

Ќе убий

ƒжерела змови с¤гають середини тридц¤тих рок≥в. „ас, найменш спри¤тливий дл¤ усп≥ху: режим крокував в≥д тр≥умфу до тр≥умфу. ћ≥стична в≥ра у фюрера стала ледве чи не всенародною. «а к≥лька рок≥в до нападу на ѕольщу ≥ початку ƒругоњ —в≥товоњ в≥йни опозиц≥¤ виробила плани майбутнього устрою Ќ≥меччини. јле поховати нацизм могли т≥льки в≥йськов≥. ÷е означало порушити прис¤гу; не кожний м≥г через це переступити. “радиц≥¤ заборон¤ла прусському ≥ н≥мецькому оф≥церу втручатис¤ в пол≥тику. …ого першою ≥ другою запов≥ддю були в≥рн≥сть ≥ покора. ƒержавними справами нехай займаютьс¤ ≥нш≥; обовТ¤зок солдата Ц захищати батьк≥вщину. ѕротир≥чч¤ зростали з розвитком под≥й: ¤кщо крањна воюЇ, ¤к можна завдати њй удару в спину?

≤ншу етичну проблему становило тирановбивство. Ѕуло зрозум≥ло Ц чи ставало дедал≥ ¤сн≥ше, Ц що поки фюрер живий чи принаймн≥ не знешкоджений, зм≥нити ≥снуючий лад неможливо. ”бивство ж, майже неминуче повТ¤зане ≥з загибеллю ≥нших, суперечило христи¤нським переконанн¤м багатьох учасник≥в змови, не виключаючи ч≥льних, ¤к наприклад граф ћольтке. « ≥ншого боку, початок в≥йни надзвичайно утруднив доступ до оточенн¤ диктатора. √≥тлер уже не виступав привселюдно. Ѕ≥льшу частину часу в≥н проводив не в Ѕерл≥н≥, а в над≥йно захищених притулках, далеко ≥ в≥д уразливого дл¤ ав≥ац≥њ зап≥лл¤, ≥ в≥д фронту. ѕробитис¤ туди м≥г лише заслужений ≥ перев≥рений оф≥цер високого раніу. як ми знаЇмо, така людина знайшлас¤.

ѕоки що т≥льки генерали

ƒо перед≥стор≥њ 20 липн¤ в≥днос¤тьс¤ к≥лька незд≥йснених проект≥в перевороту.  оротко про них. ” 1938 р., в≥д травн¤ до серпн¤, начальник генштабу суход≥льних в≥йськ генерал-полковник Ћюдв≥і Ѕек у к≥лькох памТ¤тних записках, скерованих вождев≥ та райхсканцлеров≥ (оф≥ц≥йне титулуванн¤ √≥тлера) за посередництвом верховного головнокомандувача Ѕраухича, намагавс¤ переконати фюрера ≥ його оточенн¤ в≥дмовитис¤ в≥д п≥дготовки до в≥йни. ¬ одному з цих лист≥в Ѕек нав≥ть попереджав, що, ¤кщо в≥йна буде почата, вищий генерал≥тет у повному склад≥ подасть у в≥дставку. јле диктаторам не дають порад. √≥тлер в≥дпов≥в, що в≥н сам знаЇ, ¤к йому треба чинити. ўо стосуЇтьс¤ страйку генерал≥в, то обережний Ѕраухич вир≥шив сховати в≥д фюрера цю частину листа. Ѕек н≥чого не дом≥гс¤, кр≥м того, що був зн¤тий з≥ своЇњ посади; п≥зн≥ше ми зустр≥немо його ≥мТ¤ серед головних учасник≥в змови.

—падкоЇмцем Ѕека (з його згоди) став генерал артилер≥њ ‘ранц •альдер, людина р≥шуч≥шого способу мисленн¤. –азом ≥з групою однодумц≥в в≥н розробив детальний план путчу.

¬осени 1938 р. ще не вс≥ були згодн≥ з пропозиц≥Їю командувача трет≥м берл≥нським в≥йськовим округом генерала (згодом генерал-фельдмаршала) ≈рв≥на фон ¬≥цлебена ф≥зично усунути фюрера. •альдер ≥ оф≥цери контррозв≥дки ќстер ≥ •ейнц п≥дтримали ¬≥цлебена. ѕлан пол¤гав у наступному. «а наказом ¬≥цлебена частини 3-го арм≥йського корпусу займають вулиц≥ та ключов≥ установи столиц≥; разом ≥з чинами свого штабу, п≥д захистом оф≥церського загону на чол≥ з •ейнцом, ¬≥цлебен зн≥маЇ зовн≥шню ≥ внутр≥шню охорону ≥мперськоњ канцел¤р≥њ ≥, минувши ћармурову залу, через коридор проникаЇ в к≥мнату √≥тлера. јрешт вожд¤, п≥сл¤ чого ≥нсценуЇтьс¤ незаплановане убивство: нав≥ть ¤кщо загони —— з ¤коњсь причини не чинитимуть опору путчистам, •ейнц ≥ його п≥длегл≥ орган≥зують збройний ≥нцидент, п≥д час ¤кого √≥тлер буде убитий.

ѕлан не вдалос¤ реал≥зувати через прињзд британського премТЇра „емберлена до √≥тлера в Ѕерхтесіаден. ѕ≥сл¤ цього неспод≥ваного в≥зиту ≥ конференц≥њ представник≥в зах≥дних держав у Ѕад-•одесбері п≥д Ѕонном була укладена ћюнхенська угода в≥д 29 вересн¤ 1938 р.; в≥йна здавалас¤ в≥дтерм≥нованою. јле змовники не покинули своњх нам≥р≥в. Ќовий проект перевороту був розроблений наступного року. √енерал •альдер, ¤кий за посадою часто нав≥дувавс¤ до райхсканцел¤р≥њ, носив у кишен≥ п≥столет, щоб власноручно пристрелити вожд¤. ” ÷оссен≥, на п≥вдень в≥д Ѕерл≥на, де знаходилос¤ верховне командуванн¤, у броньованому сейф≥ збер≥галис¤ п≥дготований ќстером стратег≥чний план повстанн¤, текст зверненн¤ до народу й арм≥њ, склад нового ур¤ду, список нацистських кер≥вник≥в, ¤к≥ п≥дл¤гають негайному арештов≥ та, мабуть, розстр≥лов≥: √≥тлер, √≥ммлер, –≥ббентроп, √айдр≥х, •ер≥ні, •еббельс.

 райсау

” 1867 р. √ельмут граф фон ћольтке, переможець австр≥йц≥в ≥ саксонц≥в у битв≥ п≥д  ен≥іірецом ≥ майбутн≥й переможець у франко-прусськ≥й в≥йн≥, одержав в≥д корол¤ дотац≥ю на придбанн¤ колишнього лицарського волод≥нн¤  райсау б≥л¤ м≥стечка Ўвейдн≥ц у Ќижн≥й —≥лез≥њ (нин≥ Ц територ≥¤ ѕольщ≥ [пом≥ст¤-музей  шижова б≥л¤ —видниц≥ неподал≥к ¬роцлава. Ц ѕрим. перекл.]). ” стародавньому, багато раз≥в перебудованому чотириповерховому будинку, ¤кий усе ще по стар≥й памТ¤т≥ називали замком, народивс¤ в 1907 р. плем≥нник безд≥тного фельдмаршала √ельмут ƒжеймс граф фон ћольтке-молодший. ѕ≥сл¤ смерти батька в≥н успадкував маЇток.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: «амахи на житт¤ јдольфа √≥тлера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2498 прочитано)