≤стор≥¤ ¬сесв≥тн¤ > «амахи на житт¤ јдольфа √≥тлера
ћольтке був високим сухорл¤вим чолов≥ком п≥вн≥чного типу, с≥рооким, ≥з зачесаним назад св≥тлим волосс¤м, ≥з красивим пр¤мокутним чолом. …ого д≥д з материнського боку був Chief Justice (головний судд¤) у ѕ≥вденно-јфриканському —оюз≥; онук перейн¤в в≥д нього профес≥ю юриста. ¬≥н одержав юридичну осв≥ту в ќксфорд≥ ≥ п≥зн≥ше часто бував у јнгл≥њ, став н≥мецьким ≥ англ≥йським адвокатом у Ѕерл≥н≥. ѕ≥д час в≥йни ћольтке служив у юридичному в≥дд≥л≥ ≥ноземноњ контррозв≥дки при верховному командуванн≥ вермахту. (ЌагадаЇмо, що контррозв≥дку очолив адм≥рал ¬≥льгельм анар≥с, розстр≥л¤ний ¤к учасник опору польовим трибуналом —— навесн≥ 1945 р. у концтабор≥ ‘лоссенбюрі.) –айх почав ƒругу —в≥тову в≥йну 1 вересн¤ 1939 року. ƒо цього часу в≥днос¤тьс¤ перш≥ проекти скиненн¤ нац≥онал-соц≥ал≥стського режиму, укладен≥ √ельмутом ћольтке ≥ видрукуван≥ на машинц≥ його дружиною ‘реЇю; надал≥ вона передруковувала вс≥ документи ≥ зум≥ла њх зберегти. ѕриблизно з 1940 року у садиб≥ райсау, у старому замку, а част≥ше в сус≥дньому невеликому будинку, що називавс¤ Ѕерігауз, збиралис¤ друз≥ ћольтке. «устр≥ч з далеким родичем, юристом ≥ оф≥цером верховного командуванн¤ …орком фон ¬артенбуріом, поклала початок регул¤рним зборам. Ќавесн≥, на “р≥йцю, ≥ восени прињжджало 10-12 ос≥б. √остей зустр≥чали з ек≥пажем ≥ л≥хтар¤ми на маленьк≥й зал≥зничн≥й станц≥њ. «годом у протоколах іестапо ц≥ збори, в ¤ких брало участь загалом близько сорока ос≥б, були назван≥ райсауським гуртком. ѕ≥д ц≥Їю назвою вони ув≥йшли в ≥стор≥ю. уди под≥ти фюрера? “ут варто згадати про декого з учасник≥в гуртка у райсау, ¤к≥ творили його осерд¤. јдам фон “ротт цу «ольц, нащадок старого гессенського роду, котрий навчавс¤, ¤к ≥ ћольтке, в ќксфорд≥, пос≥дав, незважаючи на свою молод≥сть, одну ≥з ключових посад у м≥н≥стерств≥ закордонних справ. ¬идним дипломатом був також посольський радник √анс-Ѕернд фон √ефтен. ”читель г≥мназ≥њ јдольф –айхвайн, у минулому член соц≥ал-демократичноњ парт≥њ, був професором педагог≥чноњ академ≥њ. олишн≥м соц≥ал-демократом був ёл≥ус Ћебер, син роб≥тника з ≈льзасу, у часи ¬аймарськоњ республ≥ки депутат райхстаіу; в≥н устиг в≥дсид≥ти чотири роки в концтабор≥, пот≥м в≥дновив контакти з колишн≥ми товаришами по розгромлен≥й парт≥њ, звТ¤завс¤ з обома мозковими центрами опору Ц райсауським гуртком ≥ групою •ерделЇра (про ¤ку буде сказано дал≥), познайомивс¤ з≥ Ўтауфенберіом Ц майбутньою центральною ф≥гурою заколоту, разом з –айхвайном намагавс¤ налагодити звТ¤зок ≥з комун≥стичним п≥дп≥лл¤м. арл ƒитр≥х фон “роту був референтом м≥н≥стерства економ≥ки. олишн≥й заступник начальника берл≥нськоњ пол≥ц≥њ ‘р≥ц-ƒ≥тлоф граф фон дер Ўуленбурі цу ÷≥ілер (плем≥нник н≥мецького посла в ћоскв≥ графа Ўуленбуріа-старшого, котрий теж був учасником опору) п≥сл¤ початку в≥йни залишив лави нацистськоњ парт≥њ, був штабним оф≥цером. ѕисьменник арло ћ≥рендорф не дожив до 20 липн¤: в≥н загинув п≥д час пов≥тр¤ного нальоту в Ћ¤йпциз≥. ” совЇцькому табор≥ дл¤ ≥нтернованих через три роки п≥сл¤ в≥йни, ¤к припускають, загинув один з активних член≥в райсауського гуртка ’орст ≈йнз≥дель. √аральд ѕельхау був тюремним св¤щеником у “егеле (Ѕерл≥н). ѕротестантський теолог ≈йіен √ерстенмаЇр, д≥¤ч —пов≥дноњ церкви, опозиц≥йноњ щодо г≥тлеризму, пор≥вн¤но п≥зно вступив у гурток, але став одним з його ч≥льних д≥¤ч≥в. ”часниками дискус≥й у райсау були отц≥ Їзуњти Ћотар ен≥і, √анс фон •алл≥ й јльфред ƒельп, ¤кому запропонував ув≥йти до гуртка пров≥нц≥ал ордену јвіустин –еш. ѕетер граф …орк фон ¬артенбурі, з родини прусських воЇначальник≥в (предок був союзником утузова у в≥йн≥ з Ќаполеоном), нами вже названий. оротка витримка з Уѕринцип≥в майбутнього устроюФ, датованих серпнем 1943 р., може дати у¤вленн¤ про характер план≥в райсауського гуртка: У”р¤д Ќ≥мецькоњ ≥мпер≥њ бачить основу дл¤ морального ≥ рел≥г≥йного в≥дновленн¤ нашого народу, дл¤ подоланн¤ ненависти ≥ неправди, дл¤ буд≥вництва европейського сп≥втовариства нац≥й Ц у христи¤нств≥... ≤мперський ур¤д сповнений р≥шучости зд≥йснити наступн≥ вимоги. –озтоптане право мусить бути в≥дновлене, правопор¤док повинен панувати у вс≥х сферах житт¤. √арантуютьс¤ свобода в≥ри ≥ сумл≥нн¤. ≤снуюч≥ нин≥ закони ≥ положенн¤, що суперечать цьому принципу, скасовуютьс¤... ѕраво на працю ≥ власн≥сть беретьс¤ п≥д захист держави ≥ сусп≥льства незалежно в≥д расовоњ, нац≥ональноњ ≥ рел≥г≥йноњ приналежностиФ. „и можна було запровадити в житт¤ ц≥ принципи, не пок≥нчивши з ≥снуючим ладом? —кинути ж цей лад було неможливо, не пок≥нчивши з фюрером. ѕроте граф ћольтке на в≥дм≥ну в≥д б≥льшости член≥в гуртка був проти замах≥в на √≥тлера. ћольтке вважав, що п≥сл¤ поразки Ц а вона у¤вл¤лас¤ неминучою Ц убивство √≥тлера ≥ генеральський путч в≥дрод¤ть старий м≥т про Уудар у спинуФ, зрад≥ в зап≥лл≥, через ¤ку н≥бито Ќ≥меччина програла першу св≥тову в≥йну. ƒо ”ралу ≥ дал≥ ќдна з багатьох книг, що вийшли в останн≥ дес¤тил≥тт¤ про ћольтке ≥ його оточенн¤, називаЇтьс¤ УЌовий пор¤док групи опору в райсауФ. „лени гуртка протиставили майбутнЇ Ќ≥меччини ≥ ≈вропи, ¤ким вони хот≥ли його побачити, Уновому пор¤дков≥Ф, ¤к ≥менувавс¤ на жаріон≥ пропаганди режим поневоленого √≥тлером континенту. ќднак проекти вожд¤, ¤к≥ правильн≥ше було б назвати гар¤чковими маренн¤ми, ставали дедал≥ гранд≥озн≥шими ≥ тепер уже с¤гали далеко за меж≥ ≈вропи. ѕ≥сл¤ розгрому јнгл≥њ, головного ворога, ус¤ величезна ≥ розкидана по св≥тлу Ѕританська ≥мпер≥¤ ви¤витьс¤ п≥д пануванн¤м Ќ≥меччини. —в≥т буде складатис¤ з трьох реі≥он≥в: ѕ≥вн≥чна ≥ ѕ≥вденна јмерика п≥д контролем —Ўј, јз≥¤ у в≥данн≥ япон≥њ, ≈вропа, а також колишн≥ британськ≥ й французьк≥ колон≥њ в јфриц≥ ≥ за океанами Ц у руках Ќ≥меччини. –ос≥¤ ¤к самост≥йна держава не ≥снуЇ. ≤нд≥¤ й ”рал Ц межа сфер впливу Ќ≥меччини ≥ япон≥њ. √≥гантськ≥ роботи з в≥дбудовуванн¤ столиц≥ св≥ту Ц нового Ѕерл≥на Ц за проектами лейб-арх≥тектора ЎпеЇра. р≥м того, в≥с≥мдес¤т чотири тис¤ч≥ тонн металу повинн≥ бути поставлен≥ дл¤ буд≥вництва величних споруд у Устолиц≥ рухуФ ћюнхен≥, м≥ст≥ парт≥йних зТњзд≥в Ќюрнберіу, австр≥йському Ћ≥нц≥, де вир≥с фюрер, ≥ ще в двадц¤ти семи м≥стах; усе це, не чекаючи к≥нц¤ в≥йни. ” 1950 р. буде здобута остаточна перемога. ѕовсюдно пройдуть паради, вулиц≥ м≥ст заповн¤ть рад≥сн≥ народн≥ маси ≥ так дал≥. ќсоблив≥ плани були складен≥ дл¤ окупованих крањн. ÷≥каво пор≥вн¤ти цю дику футуролог≥ю з прогнозами н≥мецькоњ преси п≥сл¤ 1945 р., коли вс≥, чи майже ус≥ б≥льш-менш велик≥ м≥ста Ќ≥меччини лежали в румовищах. ѕередбачалос¤, прим≥ром, що ‘ранкфурт буде в≥дновлений (¤кщо це взагал≥ вдастьс¤) до к≥нц¤ стол≥тт¤. Ќ≥мецька промислов≥сть не в≥дродитьс¤, Ќ≥меччина стане другор¤дною с≥льськогосподарською крањною. ѕоверн≥мос¤ до початку в≥йни. јбсолютною гарант≥Їю усп≥ху в очах √≥тлера були м≥ць ≥ перевага н≥мецькоњ зброњ. ап≥тул¤ц≥¤ спадкоЇмного ворога Ц ‘ранц≥њ, ¤ка ще зовс≥м недавно вважалас¤ найсильн≥шою державою зах≥дного табору, тр≥умфальний марш крањнами ≈вропи начебто п≥дтверджували цю певн≥сть. “им часом воЇначальники ≥ в≥йськов≥ експерти розум≥ли, що географ≥чне розташуванн¤ райху в центр≥ ≈вропи в стратег≥чному в≥дношенн≥ об≥ц¤Ї не одн≥ лиш вигоди; майже неминуча в≥йна на два, а то ≥ на три фронти може ви¤витис¤ зат¤жною; з –ос≥Їю, крањною величезних в≥дстаней, суворого кл≥мату ≥ поганих дор≥г, звТ¤зуватис¤ небезпечно; зломити морську могутн≥сть ¬еликоњ Ѕритан≥њ непросто; вступ у в≥йну —получених Ўтат≥в јмерики з њхн≥ми невичерпними ресурсами зробить перемогу зовс≥м неможливою. Ћюди антинацистського п≥дп≥лл¤, оф≥цери ≥ цив≥льн≥, ¤сно бачили, що в≥йна, ¤ка так усп≥шно почалас¤, буде програна, ≥ притому з такими втратами, ¤к≥ год≥ пор≥вн¤ти з катастрофою 1918 р. Ѕерл≥н ƒругим мозковим центром змови, ¤к уже сказано, був гурток •ерделера в Ѕерл≥н≥. арл ‘р≥др≥х •ерделер, син депутата прусського ландтаіу, народивс¤ в 1884 р. у Ўнайдемюл≥, головному м≥ст≥ пров≥нц≥њ ѕознань Ц «ах≥дна ѕрусс≥¤ (сучасному польському м≥ст≥ ѕ≥ла), ≥ був вихований у старорежимних традиц≥¤х працьовитости, протестантськоњ пом≥рности, пор¤дности, бездоганн≥й чесност≥, шануванн≥ памТ¤т≥ ‘р≥др≥ха ¬еликого ≥ в≥рности монарх≥њ √огенцоллерн≥в. як ≥ батько, в≥н став пол≥тиком л≥берально-консервативного напр¤мку, у часи ¬аймарськоњ республ≥ки був другим буріом≥стром ьон≥ісберіа, пот≥м обербуріом≥стром Ћ¤йпциіа, де його застала нац≥онал-соц≥ал≥стська революц≥¤. ƒосв≥д, репутац≥¤, заслуги зробили •ерделера тим, що в Ќ≥меччин≥ називаЇтьс¤ Уіонорац≥орФ (шанований громадський д≥¤ч), Ц зв≥дси до опозиц≥њ √≥тлеров≥ був один крок. ”л≥тку 1936 р., коли в крањн≥ нам≥тилас¤ кризова ф≥нансово-економ≥чна ситуац≥¤, √ерман •ер≥ні, до численних чин≥в ≥ посад ¤кого додалас¤ посада У≥мперського уповноваженого з питань чотирир≥чного плануФ, призначив експертом •ерделера. –екомендац≥њ •ерделера впровадили •ер≥ніа щонайменше у стан здивуванн¤: сл≥дувати њм означало круто повернути внутр≥шньопол≥тичний курс. ” цей час •ерделер ще припускав у володар≥в здоровий глузд ≥ чесн≥ нам≥ри. „ерез р≥к-два в≥д цих ≥люз≥й не залишилос¤ ≥ сл≥ду. ƒо к≥нц¤ сорок першого року Ц в≥йна вже палахкот≥ла щосили, арм≥йська група У÷ентрФ наблизилас¤ до ћоскви, п≥д час боњв п≥д иЇвом, Ѕр¤нськом ≥ ¬¤зьмою в полон≥ опинилис¤ 1 м≥льйон 300 тис¤ч совЇцьких солдат≥в, ¤понська коронна рада прийн¤ла р≥шенн¤ почати воЇнн≥ д≥њ проти јмерики, ¬еликоњ Ѕритан≥њ та Ќ≥дерланд≥в, ставс¤ напад на ѕьорл-√арбор, п≥сл¤ початку рос≥йського контрнаступу √≥тлер зм≥стив генерал-фельдмаршала Ѕраух≥ча з посади верховного головнокомандувача ≥ призначив верховним себе Ц ми знаходимо арла •ерделера у рол≥ одн≥Їњ з центральних ф≥гур антиг≥тлер≥вського комплоту. •ерделеру вдалос¤ налагодити звТ¤зок з р≥зними осередками опору. ” Ѕерл≥н≥ довкола нього згуртувалас¤ купка однодумц≥в, серед них Ц в≥дставний генерал Ћюдв≥і Ѕек, дипломат, у минулому посол у опенгаіен≥, Ѕелірад≥ ≥ –им≥ ”льр≥х фон √ассель, прусський м≥н≥стр ф≥нанс≥в …оіаннес ѕоп≥ц. ¬иникли контакти з представниками Ухристи¤нських профсп≥локФ ≥ ‘райбурзьким опозиц≥йним гуртком ун≥верситетських професор≥в. Ќитки в≥д гуртка •ерделера прост¤гнулис¤ до генерального штабу арм≥йськоњ групи У÷ентрФ, де пос≥дав високу посаду •енн≥нг фон “реско, про ¤кого п≥де окрема мова.
Ќазва: «амахи на житт¤ јдольфа √≥тлера
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (2498 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
