≤стор≥¤ економ≥чних вчень > √осподарство св≥ту ≥ ”крањни в друг≥й половин≥ 60-х Ч на початку 90-х рок≥в XX стол≥тт¤

ѕерших усп≥х≥в було дос¤гнуто в х≥м≥чн≥й промисловост≥. ”крањна стала виробл¤ти б≥льше, н≥ж у попередн≥ роки м≥неральних добрив, с≥рчаноњ кислоти, соди, х≥м≥чних волокон, засоб≥в захисту рослин та ≥н. ѕрискореними темпами розвива≠лас¤ легка, харчова й м≥сцева промислов≥сть. ќбс¤г продукц≥њ взуттЇвоњ галуз≥ зб≥льшивс¤ в 1,5 рази.

якими ж чинниками можна по¤снити прогресивн≥ зм≥ни в економ≥ц≥? ¬плив реформи, звичайно, був значним, але не вир≥≠шальним. “им б≥льше, що значн≥ зрушенн¤ в економ≥ц≥ в≥дбу≠лись ¤краз в перш≥й половин≥ восьмоњ п'¤тир≥чки, коли масо≠вий перех≥д на нову систему ще т≥льки розпочинавс¤. ƒ≥йсна причина в ≥ншому: в пер≥од повороту в≥д раднаргосп≥в до м≥н≥стерств п≥дприЇмства отримали де¤ку свободу дл¤ маневру, певний час вони не були скут≥ жорстокою регламентац≥Їю, що ≥ дало тимчасовий позитивний результат. —л≥д зазначити також, що до складанн¤ восьмого п'¤тир≥чного плану були залучен≥ профес≥йн≥ економ≥сти, ¤к≥ намагались закласти в план найб≥льш оптимальн≥ параметри економ≥чного розвитку крањни.

Ќаприк≥нц≥ 1960-х на початку 1970-х рок≥в позитивний потенц≥ал господарськоњ реформи став вичерпуватись, народне господарство поверталось до традиц≥йних джерел економ≥чно≠го зростанн¤ за рахунок паливно-енергетичного ≥ в≥йськово-промислового комплексу. Ќе принесли бажаного результату спроби запровадити в масове виробництво науком≥стк≥ техно≠лог≥њ (рад≥оелектрон≥ку, ≥нформатику, обчислювальну техн≥ку, б≥отехнолог≥ю ≥ ≥н.). —труктура рад¤нськоњ економ≥ки набува≠ла все б≥льш нерац≥онального, однобокого характеру, з нахи≠лом в б≥к важкоњ ≥ндустр≥њ ≥з м≥н≥мальним виходом на безпо≠середн≥ потреби людей.

Ќа початку 1970-х рок≥в, коли в економ≥ц≥ ще в≥дчувавс¤ вплив реформи 1965 року, стало очевидним, що вона поступово припин¤Їтьс¤, хоча н≥хто не в≥дм≥н¤в економ≥чних метод≥в управл≥нн¤, а в парт≥йних документах пост≥йно п≥дкреслюва≠лась необх≥дн≥сть п≥двищенн¤ фондов≥ддач≥, зниженн¤ вироб≠ничих затрат ≥ т. д.

¬се част≥ше стали з'¤вл¤тис¤ р≥зноман≥тн≥ обмеженн¤ в регламентац≥њ д≥¤льност≥ п≥дприЇмств, що п≥дривало саму ≥дею госпрозрахунку. «окрема, були введен≥ л≥м≥ти на створенн¤ фонд≥в економ≥чного стимулюванн¤, перевищувати ¤к≥ нав≥ть високорентабельн≥ п≥дприЇмства не мали права. ¬есь додатко≠вий прибуток у вигл¤д≥ "в≥льного залишку" приходилось пе≠рераховувати в державний бюджет. “аким чином, п≥дприЇм≠ства, ¤к≥ усп≥шно працювали, не заохочувались.

ƒуже швидко п≥д контроль вищесто¤щих орган≥зац≥й по≠пав ≥ фонд розвитку виробництва, ¤кий став включатись в централ≥зований план розпод≥лу кап≥тальних вкладень. “а≠ким чином в≥дбувалось жорстке обмеженн¤ повноважень п≥дприЇмств у прав≥ розпор¤джатись власними коштами.

Ќайб≥льш вразливим елементом господарськоњ реформи були взаЇмини в≥дносно самост≥йних п≥дприЇмств ≥ держав≠них управл≥нських структур, ¤к≥ в своњй д≥¤льност≥ все б≥льше спирались на адм≥н≥стративн≥ методи. јпарат м≥н≥стерств пост≥йно розроставс¤, виникали нов≥ п≥дрозд≥ли, фактичне прийн¤тт¤ р≥шень розпод≥л¤лось м≥ж численними ≥нстанц≥≠¤ми парт≥йно-господарськоњ ≥Їрарх≥њ, де вс≥ документи необ≠х≥дно було "ув'¤зувати" ≥ "узгоджувати".

¬≥д самого свого початку реформа була приречена на пораз≠ку, оск≥льки вона залишала без зм≥н глибинн≥ в≥дносини вироб≠ництва - в≥дносини власност≥. ¬ реформ≥ були закладен≥ не≠сум≥сн≥ принципи: розширенн¤ прав п≥дприЇмств ≥ посиленн¤ централ≥зац≥њ. ’оча п≥дприЇмства ставали формально б≥льш са≠мост≥йними, вони не мали права самост≥йно визначати ц≥ну на свою продукц≥ю. “а ж ситуац≥¤ була ≥ з правом п≥дприЇмства самост≥йно розпор¤джатис¤ робочою силою, наймати необх≥д≠них прац≥вник≥в, зв≥льн¤ти зайвих чи тих хто погано працюЇ.

« великими труднощами вписувалось в реформу впровад≠женн¤ нових технолог≥й, оск≥льки воно вимагало часу на њх освоЇнн¤ та навчанн¤ роб≥тник≥в; адже при цьому могло в≥дбу≠тис¤ тимчасове скороченн¤ випуску продукц≥њ, чого, щоб не з≥рвати планових показник≥в, не могли допустити управл≥нц≥.

ѕом≥тному тиску стали п≥ддаватис¤ т≥ вчен≥, ¤к≥ намагалис¤ в своњх розробках знайти вир≥шенн¤ проблем рад¤нськоњ еко≠ном≥ки шл¤хом розширенн¤ д≥њ закону вартост≥ ≥ де¤ких еле≠мент≥в ринковоњ економ≥ки, оск≥льки в њх пропозиц≥¤х прогл¤≠дались загрози командно-адм≥н≥стративн≥й систем≥ в ц≥лому.

“аким чином, економ≥чна реформа 1965 року знаменува≠ла собою найб≥льш масштабну спробу вдосконаленн¤ соц≥ал≥≠стичноњ системи господарюванн¤, але ц¤ спроба ви¤вилась половинчатою ≥ не дала пом≥тних ст≥йких результат≥в. ѕарт≥йне кер≥вництво крањни, зд≥йснивши дек≥лька крок≥в вперед до ринку, не насм≥лилось на подальшу трансформац≥ю господарсь≠коњ системи, оск≥льки це неминуче зумовило б необх≥дн≥сть ≥ пол≥тичноњ л≥берал≥зац≥њ.

Ќаростанн¤ кризових ¤вищ в рад¤нськ≥й економ≥ц≥

ѕоступово ≥з загальноприйн¤того лексикону стало зника≠ти слово "реформа", а на його м≥сц≥ з'¤вились терм≥ни "покра≠щанн¤", "вдосконаленн¤". ≤ хоча на парт≥йних з'њздах ≥ плену≠мах продовжували звучати фрази про необх≥дн≥сть "орган≥ч≠ного поЇднанн¤ дос¤гнень науково-техн≥чноњ революц≥њ з пе≠ревагами соц≥ал≥стичноњ системи господарюванн¤", в≥домчий монопол≥зм неминуче в≥дкидав ≥дею науково-техн≥чного про≠гресу, все б≥льшого значенн¤ набирала ≥нертн≥сть антирефор≠маторського мисленн¤.

як ун≥версальний зас≥б розв'¤занн¤ вс≥х соц≥ально-еконо≠м≥чних проблем проголошувалось п≥двищенн¤ кер≥вноњ рол≥ комун≥стичноњ парт≥њ, поширенн¤ парт≥йного контролю на вс≥ сфери житт¤ сусп≥льства. ” в≥дпов≥дност≥ з р≥шенн¤ми XXIV з'њзду  ѕ–— (1971) в —татут парт≥њ було внесено положенн¤ про те, що правом контролю за д≥¤льн≥стю адм≥н≥страц≥њ, на≠д≥л¤лись парт≥йн≥ орган≥зац≥њ не т≥льки в сфер≥ виробництва, а й у науково-досл≥дних ≥нститутах, навчальних закладах, куль≠турно-просв≥тницьких установах тощо. ѕри цьому збер≥галось ун≥кальне становище: парт≥¤ всюди керуЇ ≥ контролюЇ, а за по≠милки в≥дпов≥дають державн≥ органи ≥ кер≥вники п≥дприЇмств.

ѕо вс≥й крањн≥ поширилась практика орган≥зац≥њ р≥знома≠н≥тних "почин≥в", що була спр¤мована на дос¤гненн¤ небувалих господарських результат≥в типу: здати держав≥ "6 м≥льйон≥в тонн узбекськоњ бавовни", "1 м≥льйон тонн кубанського рису", "казах≠станський м≥ль¤рд пуд≥в зерна" та ≥н. ѕри цьому зовс≥м не п≥дра≠ховувались пр¤м≥ збитки, що були пов'¤зан≥ з велетенським напруженн¤м людських ресурс≥в, з порушенн¤м еколог≥њ.

¬ цей час великих усп≥х≥в дос¤гла так звана "т≥ньова еконо≠м≥ка", ¤ка розвивалась завд¤ки тотальному одержавленню госпо≠дарських структур ≥ спритного ман≥пулюванн¤ деф≥цитом. ќсоб≠ливо абсурдним вигл¤дало посиленн¤ загального деф≥циту на фон≥ надзвичайно великих надлишк≥в р≥зноман≥тних вид≥в сиро≠вини ≥ матер≥ал≥в. ј оск≥льки кер≥вники п≥дприЇмств не могли самост≥йно розпор¤джатис¤ надлишковими ресурсами, то за них цю справу робили п≥дп≥льн≥ д≥лки, ¤к≥ виконували ринков≥ функц≥њ ≥ допомагали (але в спотворен≥й форм≥) п≥дтримувати д≥Їздатн≥сть рад¤нськоњ економ≥ки, задовольн¤ючи њњ потреби. "“≥ньовий б≥знес", зрощуючись з представниками парт≥йно-державного апарату в центр≥ ≥ на м≥сц¤х, контролював м≥л≥ардн≥ обороти кошт≥в, ¤к≥ не обкладалис¤ податком.

"“≥ньова економ≥ка" була неоднор≥дною за своЇю структу≠рою. —юди можна в≥днести ¤к ≥ндив≥дуальну трудову д≥¤льн≥сть (кустарне виробництво, медичн≥ послуги, побутове обслуговуванн¤ населенн¤), ¤ка суворо заборон¤лась або об≠межувалась, так ≥ суто крим≥нальну д≥¤льн≥сть, пов'¤зану з великими крад≥жками товар≥в ≥ сировини, мах≥нац≥¤ми ≥з зв≥тн≥стю, виготовленн¤м на державних п≥дприЇмствах не≠врахованоњ продукц≥њ та њњ подальший продаж через держав≠ну торгову мережу, валютн≥ операц≥њ ≥ т. ≥н. «а р≥зними оц≥н≠ками, до середини 1980-х рок≥в в ц≥й сфер≥ економ≥ки було зайн¤то приблизно 15 млн. ос≥б.

¬ ц≥ роки кер≥вництво крањни намагалось в≥д≥йти в≥д ек≠стенсивного розвитку економ≥ки, але робити це вдавалось все важче. ≤ хоча оф≥ц≥йно було за¤влено, що крањна ≥ще в 1930-х роках пройшла стад≥ю ≥ндустр≥ал≥зац≥њ, в д≥йсност≥ економ≥ка —–—– 1960-х Ч 1970-х рок≥в не в≥др≥зн¤лась високим р≥внем техн≥чного розвитку. як ≥ ран≥ше, в≥дбувавс¤ процес переходу в≥д домашинних метод≥в прац≥ до машинноњ техн≥ки в ус≥х галуз¤х матер≥ального виробництва, в той час ¤к промислово розвинут≥ крањни уже давно п≥шли вперед по шл¤ху науково-техн≥чного прогресу.

«окрема, частка зайн¤тих важкою ф≥зичною працею в про≠мисловост≥ —–—– на початку 1980-х рок≥в складала близько 40% (50 млн. ос≥б), в буд≥вництв≥ - 60%, в с≥льському госпо≠дарств≥ Ч близько 70%.

ƒл¤ немехан≥зованих виробництв були характерними низь≠кий р≥вень орган≥зац≥њ прац≥, порушенн¤ трудовоњ дисципл≥ни, пов'¤зан≥ з пи¤цтвом, високий р≥вень плинност≥ кадр≥в.

ƒл¤ приросту кожного додаткового в≥дсотка валового внут≠р≥шнього продукту доводилось затрачувати все б≥льш≥ кошти. “ак, ¤кщо в роки четвертоњ п'¤тир≥чки на потреби народного господарства вид≥л¤лось трохи б≥льше третини вс≥х бюджет≠них асигнувань, то в одинадц¤т≥й п'¤тир≥чц≥ - уже 56%. ѕост≥йно скорочувались асигнуванн¤ на соц≥ально-культурн≥ програми: з 37,4% в 1970 р. до 32,5% в 1985 роц≥. ¬еликого напруженн¤ зазнавала економ≥ка через нестачу людських ре≠сурс≥в. ѕост≥йне зниженн¤ народжуваност≥ призводило до по≠м≥тного зменшенн¤ частки населенн¤, ¤ка включалась в су≠сп≥льне виробництво: з 12 млн. ос≥б в 1971-1975 роках до « млн. ос≥б в 1981-1985 роках.

¬арт≥сть незайн¤тих робочих м≥сць на п≥дприЇмствах крањ≠ни дос¤гла 12% в≥д загальноњ вартост≥ основних виробничих фонд≥в, що ¤вл¤ло небезпеку дл¤ нормального функц≥онуван≠н¤ економ≥ки. ѕричому гостра нестача робочоњ сили в одних рег≥онах крањни поЇднувалась з њњ надлишком в ≥нших.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: √осподарство св≥ту ≥ ”крањни в друг≥й половин≥ 60-х Ч на початку 90-х рок≥в XX стол≥тт¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4731 прочитано)