≤стор≥¤ ”крањни > ѕлеменн≥ обТЇднанн¤ на ”крањн≥

ѕлеменн≥ обТЇднанн¤ на ”крањн≥

ѕлеменн≥ обТЇднанн¤ на ”крањн≥

¬ епоху, в ¤ку жили неандертальц≥, в≥дбулось остаточне становленн¤ людини. Ѕлизько 35 тис. рок≥в тому з'¤вились њхн≥ нащадки, що вже нале≠жали до сучасного типу - Ђлюдини розумноњї. ¬ ™вроп≥ њх ще називають кроманьйонц¤ми, за назвою грота  ро-ћаньйон (‘ранц≥¤), де вперше було знайдено п'¤ть к≥с≠т¤к≥в цього типу разом ≥з кам'¤ними знар¤дд¤ми прац≥ та просвердленими раковинами. ‘≥зичною будовою кроманьйонець н≥чим ≥стотно не в≥др≥з≠н¤вс¤ од сучасноњ людини.

“ехн≥ка виготовленн¤ знар¤дь прац≥ й госпо≠дарство кроманьйонц≥в дос¤гли вищого, н≥ж у неандертальц≥в, ступен¤ розвитку. ¬они вигото≠вл¤ли р≥зноман≥тн≥ знар¤дд¤ з каменю та к≥стки, прикраси, статуетки, що нагадують людину, ф≥гури тварин. ќсновним джерелом добуванн¤ њж≥ було полюванн¤ на великих тварин Ч мамон≠та, зубра, б≥зона, носорога, печерного ведмед¤. ћисливська збро¤ стала досконал≥шою Ч з'¤ви≠лис¤ дротики, гарпуни, списокидалки.

 романьйонц≥ й дал≥ споруджували житла на кшталт чуму чи ¤ранги, а також земл¤нки й нап≥вземл¤нки. як буд≥вельний матер≥ал викори≠стовувалос¤ дерево (жердини), к≥стки й шкури великих тварин. “ак, на буд≥вництво трьох жител й обладнанн¤ багатт¤ в поселенн≥ б≥л¤ ћежир≥ч на —ередньому ƒн≥пр≥ („еркаська обл.) було використано 1753 к≥стки мамонта. ѕ≥драховано, що дл¤ спорудженн¤ цих жител потр≥бно було забити 110 мамонт≥в.

” цю ж епоху склавс¤ родовий лад ≥ в≥дбула≠с¤ плем≥нна орган≥зац≥¤ сусп≥льства. ¬иникли давн≥ форми рел≥г≥йних в≥рувань: ан≥м≥зм Ч культ предк≥в ≥ вшануванн¤ померлих; маг≥¤ Ч в≥ра в те, що заклинанн¤ми та обр¤дами можна вплинути на х≥д под≥й; тотем≥зм Ч в≥ра в сп≥ль≠ного дл¤ конкретного колективу предка з≥ св≥ту тварин чи рослин; фетишизм Ч поклон≥нн¤ предметам неживоњ природи.

якраз у цю добу почавс¤ й процес виникнен≠н¤ рас Ч Ївропењдноњ, негроњдноњ та монголо≠њдноњ. ƒавн≥ раси менше в≥др≥зн¤лись одна в≥д одноњ, н≥ж сучасн≥, Ч вони мали ¤скраво виражен≥ риси походженн¤ в≥д Їдиного людського типу.

ѕо зак≥нченн≥ останнього льодовикового пер≥оду (14-12 тис. рок≥в тому) кл≥матичн≥ умови ™враз≥йського материка зазнали значних зм≥н. Ћьодовий покрив танув ≥ поступово в≥дступав у меж≥ своЇњ перв≥сноњ по¤ви в п≥вн≥чних широтах. ” результат≥ потепл≥нн¤ складалис¤ ландшафт≠но-географ≥чн≥ зони, близьк≥ до сучасних. «м≥≠нивс¤ рослинний ≥ тваринний св≥т.

Ќа територ≥¤х, де ран≥ше був степ, тундра чи льодовик, виросли л≥си. «никли мамонти, шерстист≥ носороги й ≥нш≥ тварини, котр≥ були головним об'Їктом полюванн¤ та джерелом њж≥ в попередн≥ часи. Ћ≥си заселили п≥вн≥чний олень, лось, кабан, бурий ведм≥дь, вовк, лисиц¤, бобер, и а степи Ч бик, к≥нь, антилопа-сайга й ≥нш≥ су≠часн≥ тварини.

ѕочалас¤ нова епоха, що д≥стала назву Ђсе≠редн≥й кам'¤ний в≥кї Ч мезол≥т. ”мови житт¤ людей, зокрема, добуванн¤ ними њж≥, р≥зко зм≥ни≠лис¤, що стало поштовхом до виготовленн¤ складн≥ших знар¤дь прац≥. Ѕули створен≥ вироби дл¤ обробл¤нн¤ дерева Ч долото, сокира, тесло; нов≥ знар¤дд¤ з к≥стки та дерева (нож≥, кинджали, списи) з р≥жучими крем'¤ними пластинами. “акож було зроблено важливе в≥дкритт¤ досить склад≠ного дл¤ того часу механ≥чного знар¤дд¤ Ч лука.

¬елик≥ родов≥ колективи мисливц≥в на мамон≠т≥в ≥ б≥зон≥в зм≥нилис¤ в≥дносно невеликими група≠ми мисливц≥в. ќзброЇна луком ≥ стр≥лами людина тепер мала б≥льшу самост≥йн≥сть ≥ можлив≥сть по≠лювати сама. « луком ≥ стр≥лами вона навчилас¤ забивати тварин на в≥дстан≥, а дичину Ч на льоту.

 р≥м мисливства, одним ≥з основних зан¤ть стаЇ рибальство. ¬ цей час були винайден≥ р≥зно≠ман≥тн≥ пристосуванн¤ дл¤ лову риби Ч гачки, с≥ть ≥з поплавц¤ми, складна система загородок на р≥ках та озерах, а також човни, видовбан≥ з ц≥льних стовбур≥в дерев, та весла. ¬ажливого значенн¤ набуло збиранн¤ р≥чкових ≥ морських черепашок, њст≥вних рослин та ¤г≥д. ƒомашньою твариною став собака Ч в≥днин≥ пост≥йний супутник людини.

Ќа в≥дм≥ну од попередн≥х час≥в, за доби мезо≠л≥ту почали ховати померлих уже не серед живих, тобто на територ≥њ сто¤нок, а за њхн≥ми межами Ч на давн≥х родових чи плем≥нних могильниках. “ак, у ƒн≥пропетровськ≥й област≥ досл≥джено три мо≠гильники б≥л¤ ¬олоського та ¬асил≥вки, на ¤ких ви¤влено близько 90 поховань. Ѕ≥льш≥сть захоронених Ч особи чолов≥чоњ стат≥, покладен≥ в моги≠ли на боц≥. —еред останк≥в померлих знайдено стр≥ли й нав≥ть наконечник дротика (де¤к≥ з них застр¤гли пр¤мо в к≥стках), а на де¤ких черепах Ї вм'¤тини в≥д удар≥в. ”се це св≥дчить про те, що тут були похован≥ члени роду або племен≥, котр≥ заги≠нули п≥д час сутичок. ƒетал≥ обр¤ду похованн¤, зокрема, ор≥Їнтац≥¤ померлих, вказують на те, що люди епохи мезол≥ту поклон¤лис¤, мабуть, небес≠ним св≥тилам, передус≥м Ч сонцю.

ѕоширенн¤ мисливства й зб≥льшенн¤ к≥ль≠кост≥ населенн¤ зумовили певне порушенн¤ еко≠лог≥чного балансу. ¬насл≥док цього в багатьох рег≥онах склалас¤ ситуац≥¤, названа кризою мисливського господарства. ѕрисвоююч≥ форми господарюванн¤ поступово вичерпували себе, а тому њм на зм≥ну йшли в≥дтворююч≥ форми. ÷е в≥дбулос¤ вже в епоху неол≥ту, коли стародавнЇ населенн¤ ”крањни дос¤гло нового ступен¤ свого культурно-≥сторичного розвитку.

¬ неол≥т≥, або новому кам'¤ному в≥ц≥ (VI-III тис. до Ќ.’.), приручаютьс¤ вс≥ основн≥ види до≠машн≥х тварин, виникаЇ прим≥тивне землеробст≠во. јле присвоююч≥ форми господарюванн¤, особливо в л≥сов≥й зон≥, ще довго в≥д≥грають важ≠ливу роль у життЇд≥¤льност≥ тогочасного насе≠ленн¤. Ћ≥сов≥ племена так званоњ Ђкультури ¤мко≠во-греб≥нцевоњ керам≥киї аж до к≥нц¤ неол≥ту (¤к ≥ в попередн≥ часи) ≥снували т≥льки за рахунок мис≠ливства, рибальства та збиранн¤ ¤г≥д. ” пол≥ськ≥й зон≥ особливого значенн¤ набуваЇ рибальство, ¤ке стаЇ визначальною формою господарюванн¤. ј в п≥вденному й п≥вденно-зах≥дних рег≥онах, на≠приклад, у населенн¤ культури л≥н≥йно-стр≥чковоњ керам≥ки, основне м≥сце належало вже прим≥тив≠ному землеробству та скотарству.

¬≥дм≥нност≥ в характер≥ господарюванн¤ в р≥зних рег≥онах ”крањни, на думку ƒ.“елег≥на, св≥дчать про нер≥вном≥рн≥сть ≥сторичного розвит≠ку неол≥тичного сусп≥льства, що пов'¤зано з природним оточенн¤м та ≥сторичною ситуац≥Їю в т≥ чи ≥нш≥ часи. Ќа п≥вноч≥ спри¤тлив≥ умови в епоху неол≥ту зумовлювали подальший розвиток традиц≥йних форм присвоюючого господарюван≠н¤. ј на п≥вдн≥, в степов≥й зон≥, вже в п≥зньому ме≠зол≥т≥ стало бракувати дичини, що було одн≥Їю з причин переходу людства до в≥дтворюючого гос≠подарюванн¤ Ч скотарства та землеробства (зе≠млю почали обробл¤ти за допомогою мотик з ро≠гу й к≥стки). ѕерех≥д племен в епоху неол≥ту до в≥дтворюючих форм господарюванн¤ був важли≠вим етапом в ≥стор≥њ людства в ц≥лому й тогочас≠ного населенн¤ ”крањни зокрема. ≤нод≥ цей процес називають неол≥тичною революц≥Їю. —правд≥, в галуз≥ давньоњ економ≥ки це був своЇр≥дний рево≠люц≥йний переворот, котрий розт¤гс¤ на значний в≥дтинок часу та зб≥гавс¤ з темпами соц≥ально-економ≥чного й культурного розвитку т≥Їњ епохи.

ќдним ≥з важливих дос¤гнень стаЇ виготов≠ленн¤ глин¤ного посуду. ¬ипалена на вогн≥ глина була першим штучним матер≥алом, котрий ство≠рила людина. як вважають досл≥дники, глин¤ний посуд виник шл¤хом обмазуванн¤ сирою глиною посуду, сплетеного ≥з лози. “акий посуд випадко≠во потрапл¤в у вогонь, дерев'¤на частина виго≠рала, а глина обпалювалас¤, ставала досить твердою та водонепроникною. ѕосуд швидко на≠був попул¤рност≥ й використовувавс¤ дл¤ р≥зних ц≥лей Ч приготуванн¤ њж≥, збер≥ганн¤ сипучих продукт≥в тощо. …ого форми та орнамент на р≥зних територ≥¤х мали своњ особливост≥. ѕо та≠ких масових знах≥дках археологи визначають ареали проживанн¤ окремих людських сп≥льнот (на земл¤х ”крањни вид≥лено понад 10 неол≥тич≠них археолог≥чних культур).

≈поха неол≥ту в ц≥лому належить до перв≥с≠нообщинноњ формац≥њ стародавнього сусп≥льст≠ва, в котр≥й, ¤к пор≥вн¤ти з попередн≥ми пер≥ода≠ми, в≥дбуваютьс¤ лише певн≥ соц≥альн≥ зм≥ни. ÷е плем≥нний лад, економ≥чною та соц≥альною осно≠вою ¤кого був матр≥архат.  олективн≥ могили, брак поховань, що вид≥л¤лис¤ б багатим ≥нвента≠рем чи особливост¤ми ритуалу, св≥дчать про соц≥альну р≥вн≥сть серед тогочасних людей. Ћи≠ше по¤ва кам'¤них булав в окремих похованн¤х (ћар≥уполь, ћик≥льське), котр≥, мабуть, мали значенн¤ символ≥в влади й п≥дпор¤дкуванн¤, вказуЇ на зародженн¤ ≥нститут≥в родовоњ влади.

«а характером матер≥альноњ культури та ос≠новних вид≥в зан¤ть неол≥тичн≥ культури ”крањ≠ни розпод≥л¤ютьс¤ на дв≥ зони: землеробсько-скотарську й мисливсько-рибальську.

’арактерною ознакою культур землеробсь≠ко-скотарськоњ зони Ї переважанн¤ плоскодон≠ноњ керам≥ки (р≥дко Ч круглодонноњ), прикраше≠ноњ здеб≥льшого л≥н≥йним, у тому числ≥ сп≥рально-мандровим, орнаментом. “ут з'¤вл¤Їтьс¤ роз≠писний посуд, використовуютьс¤ шл≥фован≥ кам'¤н≥ сокири, складаЇтьс¤ специф≥чний похо≠вальний обр¤д (покладенн¤ померлого в скорче≠ному вигл¤д≥ на боц≥ разом ≥з керам≥чними виро≠бами). Ќос≥¤ми культур ц≥Їњ зони були племена середземноморського типу.

ѕотр≥бно зазначити, що й нос≥њ археолог≥чних культур ѕол≥сс¤ зробили перш≥ кроки до в≥дтво≠рюючих форм господарюванн¤, хоча переважа≠ли традиц≥йн≥ зан¤тт¤. Ќа в≥дм≥ну од вищезгада≠них, дл¤ культур мисливц≥в ≥ рибалок типовою Ї на¤вн≥сть гостродонноњ керам≥ки, прикрашеноњ переважно штампованим орнаментом (¤мки, греб≥нцев≥ вдавленн¤). —еред крем'¤них вироб≥в важливе м≥сце пос≥дали сокири, здеб≥льшого нешл≥фован≥. “ут дом≥нуЇ обр¤д похованн¤ по≠мерлого вит¤гнуто, на спин≥, без керам≥ки. Ќос≥¤ми цих культур були переважно племена п≥зн≥х кроманьйонц≥в.

≈поха м≥д≥ Ч бронзи. “рип≥льська культура

≤анн≥ форми в≥дтворюючого господарю≠ванн¤, що зародились у згадану вище епоху, набули подальшого розвитку в перех≥дний пер≥од в≥д кам'¤ного в≥ку до епохи бронзи Ч в так званому Ђм≥дномуї в≥ц≥, або ж енеол≥т≥ (≤”-≤≤≤ тис. до Ќ.’.). ¬ цей час людство оволод≥ло першим металом Ч м≥ддю, знайомст≠во з ¤ким в≥дбулос¤ ще ран≥ше в Ѕлизькосх≥дно≠му рег≥он≥ (”-≤” тис. до Ќ.’.).

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ѕлеменн≥ обТЇднанн¤ на ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4897 прочитано)