≤стор≥¤ ”крањни > ѕлеменн≥ обТЇднанн¤ на ”крањн≥

ƒруга половина 1 тис. Ч це час, коли загаль≠нослов'¤нська сп≥льнота розпадаЇтьс¤ на три г≥лки: сх≥дну, зах≥дну й п≥вденну. ¬ нових умовах стар≥ назви (венеди, анти) в процес≥ розселенн¤ поступово зникають, натом≥сть з'¤вл¤ютьс¤ нов≥ найменуванн¤.

ѕлемена пол¤н у минувшину засел¤ли су≠часн≥  ињвщину й  ан≥вщину, древл¤н Ч —х≥дну ¬олинь, с≥вер¤н Ч ƒн≥провське Ћ≥вобережж¤.  р≥м них, на теренах ”крањни проживали улич≥ (ѕ≥вденне ѕодн≥пров'¤ й ѕобужж¤), хорвати (ѕрикарпатт¤ та «акарпатт¤), а також волин¤ни, або, ¤к њх ще називали, бужани («ах≥дна ¬олинь). ¬ археолог≥чних старожитност¤х ≥снуван≠н¤ сх≥днослов'¤нських племен другоњ половини 1 тис. н.е. ф≥ксуЇтьс¤ пам'¤тками  орчацькоњ, ѕеньк≥вськоњ та  олочинськоњ культур, п≥зн≥ше Ч Ћука-–айковецькоњ та ¬олинц≥всько-–оменськоњ, нос≥њ ¤ких уже доживають до час≥в формуванн¤  ињвськоњ –ус≥.

ѕочинаючи в≥д VI ст., коли слов'¤нськ≥ племе≠на активно за¤вл¤ють про своњ права на кордо≠нах ≥мпер≥њ, на них чимраз б≥льшу увагу зверта≠ють в≥зант≥йськ≥ автори. ќсь ¤к описуЇ њхнЇ житт¤ ѕрокоп≥й  есар≥йський: Ђѕлемена ц≥, склав≥н≥в ≥ ант≥в, не управл¤ютьс¤ одн≥Їю людиною, але здавна живуть у народовладд≥, ≥ тому в них виг≥дн≥ й невиг≥дн≥ справи завжди ведутьс¤ сп≥льно. ¬они вважають, що один ≥з бог≥в Ч тво≠рець блискавок Ч Їдиний володар всього, ≥ йому принос¤ть у жертву бик≥в ≥ вс¤ких жертовних тва≠рин. ƒол≥ ж вони не знають ≥ взагал≥ не визнають, що вона маЇ ¤кесь значенн¤. “а коли смерть уже в них у ногах, охоплен≥ вони хворобою або висту≠пають на в≥йну, то дають об≥тницю: ¤кщо уник≠нуть њњ, зараз же принесуть богу жертву за своЇ житт¤, а уникнувши [смерт≥], жертвують, що по≠об≥ц¤ли, й думають, що ц≥Їю жертвою купили соб≥ спас≥нн¤. “акож шанують вони ≥ р≥ки, ≥ н≥мф, ≥ де¤к≥ ≥нш≥ божества й принос¤ть жертви також њм ус≥м, ≥ при цих жертвах чин¤ть ворож≥нн¤. ј живуть вони в жалюг≥дних хатинах, розм≥щених далеко одна в≥д одноњ, ≥ кожний зм≥нюЇ, наск≥льки це можливо часто, м≥сце проживанн¤.

¬ступаючи в битву, б≥льш≥сть ≥де на ворог≥в п≥шими, маючи невелик≥ щити й списи в руках. ѕанцира ж н≥коли на себе не од¤гають; де¤к≥ не мають [на соб≥] н≥ х≥тона, н≥ [грубого] плаща, т≥льки штани... ™ в тих ≥ других Їдина мова, повн≥стю варварська. “а й зовн≥шн≥стю вони один в≥д одного н≥чим не в≥др≥зн¤ютьс¤. ¬с≥ вони ≥ висок≥, ≥ дуже сильн≥, т≥лом же та волосс¤м не дуже св≥тл≥ й не руд≥, зовс≥м не схил¤ютьс¤ й до чорноти, але вс≥ вони трохи червонуват≥. —пос≥б житт¤ [њх] грубий ≥ невибагливий, ¤к ≥ в масса-гет≥в [кочовик≥в]... ј вт≥м, вони менше всього п≥дступн≥ й химородн≥, але й у простот≥ [своњй] во≠ни збер≥гають гуннський норов. “а й ≥м'¤ за ста≠рих час≥в у склав≥н≥в ≥ ант≥в було однеї.

«вичайно, житт¤ слов'¤н було в≥дм≥нним од в≥зант≥йського, ¤ке насл≥дувало античн≥ традиц≥њ. “а й характеристика њх ≥сториком у де¤ких м≥сц¤х не позбавлена суб'Їктив≥зму.

¬ слов'¤нському господарств≥ переважало землеробство, передус≥м п≥дс≥чне (пол≥ська зона) та орне (Ћ≥состеп). Ќаприк≥нц≥ цього тис¤чол≥тт¤ перелогова система землекористуванн¤, мабуть, стала вит≥сн¤тис¤ двоп≥лл¤м. —еред злак≥в культивувалис¤ жито, ¤чм≥нь, дещо згодом ≥ пшениц¤. –озвивалос¤ скотарство, насамперед вирощу≠ванн¤ великоњ рогатоњ худоби й свиней.

ѕоступово вдосконалювалис¤ ремесла. ће≠талообробкою Ч виготовленн¤м знар¤дь прац≥ ≥з зал≥за або прикрас ≥з кольорових метал≥в Ч займались уже майстри-профес≥онали. ¬одно≠час гончарство, ткацтво, вичиненн¤ шкур, об≠робленн¤ каменю й дерева за умов натурально≠го способу житт¤ здеб≥льшого залишалис¤ в ро≠динних межах. ѕ≥дтвердженн¤м цього Ї л≥пний посуд б≥льшост≥ слов'¤нських культур ≥ гончарн≥ вироби пров≥нц≥йних римських майстерень, ¤к≥ в п≥сл¤черн¤х≥вський час вийшли з ужитку, поза¤к њх зам≥нили м≥сцев≥ вироби. ќбм≥н мав натураль≠ний характер, кр≥м територ≥њ „ерн¤х≥вськоњ куль≠тури, де в р≥зноетн≥чному середовищ≥ часто ви≠користовувалис¤ римськ≥ ср≥бн≥ денар≥њ.

≈коном≥чною основою сх≥днослов'¤нського сусп≥льства була родова власн≥сть на землю, а кожна група населенн¤ входила до складу пле≠мен≥. ¬одночас житт¤ на окремих поселенн¤х уже орган≥зовувалос¤ за новими нормами Ђпер≠в≥сноњ сус≥дськоњ общиниї. ¬ н≥й парна с≥м'¤ ще не була економ≥чно незалежною, а господарсь≠кими осередками були групи родич≥в з≥ сп≥льною власн≥стю Ч так зван≥ Ђосередки в≥докремленоњ власност≥ї (на в≥дм≥ну од б≥льш ранн≥х час≥в, коли вс≥Їю власн≥стю розпор¤джавс¤ р≥д). ћала с≥м'¤ з найближчих родич≥в (батьки й д≥ти) стала в≥д≥гравати пров≥дну роль уже за час≥в державо≠творенн¤, хоча прот¤гом другоњ половини 1 тис. н.е. ф≥ксуЇтьс¤ тенденц≥¤ розвитку процесу саме в цьому напр¤м≥.

ѕоступовий ≥ неухильний розвиток сх≥дних слов'¤н на шл¤ху до цив≥л≥зац≥њ зумовлював розклад перв≥сних в≥дносин. як ≥ в ≥нших народ≥в, початок непримиренних суперечностей ≥з тра≠диц≥¤ми перв≥снообщинного ладу був пов'¤заний ≥з по¤вою рабства Ч експлуатац≥њ людини люди≠ною. ѕрокоп≥й  есар≥йський з цього приводу пов≥домл¤Ї: Ђ—клав≥ни завжди вбивали вс≥х, хто [њм] зустр≥чавс¤. јле тепер, починаючи з цього моменту, ≥ вони, ≥ т≥, з ≥ншого загону, начебто сп'¤н≥вши в≥д поток≥в кров≥, вир≥шили вз¤ти в по≠лон де¤ких ≥з тих, хто потрапив њм до рук, ≥ тому вс≥ вони повертались додому, женучи з собою тис¤ч≥ полоненихї.

ѕрац¤ залежних давала ще ма≠ло економ≥чноњ вигоди. јле це були вже нов≥ в≥дносини, зовс≥м не характерн≥ дл¤ стосунк≥в м≥ж людом класичного родового устрою.

¬оЇнн≥ походи в слов'¤н, ¤к ≥ в ≥нших народ≥в, ¤к≥ перебували на етап≥ розкладу перв≥снооб≠щинних в≥дносин, попервах були справою доб≠ров≥льною, в них брали участь ус≥ бажаюч≥. «го≠дом починаЇ вид≥л¤тис¤ дружина, дл¤ ¤коњ в≥йна стаЇ профес≥йним зан¤тт¤м. ” трет≥й чверт≥ 1 тис. н.е. формуютьс¤ й союзи племен, в ареалах ¤ких зосереджуютьс¤ центри ≥нститут≥в влади цих союз≥в.  р≥м пол≥тико-адм≥н≥стративних функц≥й, так≥ пункти виконували рол≥ культових центр≥в, що й спри¤ло швидк≥й по¤в≥ також ≥ тор≠говельно-рем≥сничоњ функц≥њ. „аст≥ сутички з сус≥дами змушували дбати й про створенн¤ укр≥плених поселень-град≥в.

ƒосить швидко серед них почав вид≥л¤тис¤  ињв (кр≥м нього, ≥снували й ≥нш≥ Ч «имно на ¬о≠лин≥, ѕастирське на „еркащин≥, „ерн≥г≥в у ѕодв≠оЇнн≥, Ѕитиц¤ на ѕсл≥). ÷ьому спри¤ли, ¤к зазна≠чаЇ ѕ.“олочко, його м≥крогеограф≥чне положен≠н¤ (контроль над багатьма притоками ƒн≥пра Ч основними торговельними артер≥¤ми середньо≠в≥чч¤), виг≥дне топограф≥чне розташуванн¤ (на≠¤вн≥сть природних захисних рубеж≥в) на кордон≥ к≥лькох союз≥в племен.  онтактуванн¤ культур≠них елемент≥в, перейн¤тт¤ передових дос¤гнень слов'¤нських племен в≥д самого зародженн¤ забезпечили  иЇву високий р≥вень соц≥ально-економ≥чного розвитку. –анн≥й  ињв, ставши пол≥тичним центром ѕол¤нського союзу, зростав ≥ розвивавс¤ за рахунок припливу населенн¤ з р≥зних сх≥днослов'¤нських племен, ≥ вже на т≥ часи мав м≥жплем≥нний характер.

” межах союз≥в племен м≥ж њхн≥ми окреми≠ми складовими частинами налагоджувалис¤ т≥сн≥ш≥ зв'¤зки, переборювалас¤ вузькоплем≥нна в≥докремлен≥сть. ÷е засв≥дчуЇтьс¤ й пам'¤тками матер≥альноњ культури Ч вони н≥велюютьс¤, втрачають суто територ≥альн≥ особливост≥. —ло≠в'¤нське сусп≥льство переходило до нових в≥д≠носин, за ¤ких б≥льш≥сть населенн¤ в≥дстороню≠валась од управл≥нн¤ й розпод≥лу. ¬ утворенн¤х такого типу, що ран≥ше мали назву Ђв≥йськова демократ≥¤ї, а тепер част≥ше Ч Ђвождизмї (або Ђч≥фдомї), вже ≥снувала нер≥вн≥сть, але ще не було легал≥зованого апарату примусу. ’арактер≠ною рисою цього р≥вн¤ сусп≥льноњ орган≥зац≥њ бу≠ла кумул¤ц≥¤ св≥тськоњ та духовноњ влади. “ривав ≥ процес консол≥дац≥њ сх≥днослов'¤нських угру≠повань у Ђсуперсоюзиї племен. «окрема, на територ≥њ —ереднього ѕодн≥пров'¤ закладались основи –уськоњ земл≥ у вузькому значенн≥ цього пон¤тт¤ Ч територ≥њ  ињвщини, „ерн≥г≥вщини та ѕере¤славщини.

ƒавн≥ слов'¤ни дос¤гли й в≥дносно високого р≥вн¤ розвитку в ≥деолог≥чн≥й сфер≥. « письмових джерел в≥домо, що в них були культов≥ споруди Ч храми, капища й требища к≥лькох тип≥в (сто≠впопод≥бн≥ буд≥вл≥ п≥д дахом, в≥дкрит≥ й закрит≥ храми). ќдне з≥ св¤тилищ було в≥дкрите на —та-рокињвськ≥й гор≥ ¬.’войкою. ¬оно становило не≠правильний кам'¤ний пр¤мокутник ≥з заокругле≠ними кутами та чотирма виступами. ѕор¤д м≥стивс¤ жертовник.

” таких спорудах або ж просто неба сто¤ли ¤зичницьк≥ божества з дерева чи каменю.  ≥лька њх ви¤влено в ѕодн≥стров'њ. Ќайв≥дом≥шим серед них Ї так званий «бруцький ≥дол Ч –од. Ѕожест≠во становить високий чотиригранний стовп, на кожн≥й з≥ стор≥н ¤кого в три ¤руси нанесен≥ зоб≠раженн¤. ќчевидно, ц≥ три ¤руси символ≥зують поширений у давнину под≥л ¬сесв≥ту на небо Ч св≥т бог≥в, землю, населену людьми, та п≥дзем≠ний св≥т, де перебувають т≥, хто тримаЇ на соб≥ землю. “акий тричленний под≥л св≥ту д≥став назву Ђтеор≥¤ св≥тового дереваї.  р≥м антропо≠морфних божеств, слов'¤ни вшановували зв≥р≥в, дерева, кам≥нн¤ тощо.

ƒохристи¤нськ≥ в≥руванн¤ давн≥х слов'¤н знайшли в≥дображенн¤ ≥ в детал¤х поховального обр¤ду та в самому способ≥ його зд≥йсненн¤ Ч кремац≥њ. ћожна припускати т≥льки один напр¤мок перем≥щенн¤ померлого в простор≥ Ч разом ≥з димом поховального вогнища (воно споруджу≠валось у вигл¤д≥ будинку) вгору Ч на небо. –одо≠витого неб≥жчика супроводжували р≥зн≥ реч≥, збро¤, ≥нод≥ к≥нь чи наложниц¤. ѕрост≥ общинники (њх була переважна б≥льш≥сть) потрапл¤ли на нове м≥сце перебуванн¤ часто лише з л≥пним горщи≠ком, а то й нав≥ть без нього. јле над кожним померлим (кр≥м населенн¤ найп≥вденн≥ших сп≥льностей) насипавс¤ курган. ” сх≥дних слов'¤н, ¤к ≥ в ≥нших ≥ндоЇвропейц≥в, в≥рог≥дно, панувала цикл≥чна структура часу, коли все йде по зазда≠лег≥дь, раз ≥ назавжди встановленому колу. “ому кожна людина, ¤коњсь мит≥ перебуваючи в одному з≥ Ђсв≥т≥вї, через певний час могла перем≥ститис¤ в ≥нший Ч один & трьох названих вище.

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ѕлеменн≥ обТЇднанн¤ на ”крањн≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (4897 прочитано)