≤стор≥¤ ”крањни > –озвиток м≥ст ≥ ремесла  ињвськоњ –ус≥

–озвиток м≥ст ≥ ремесла  ињвськоњ –ус≥

–озвиток ремесел ≥ промисл≥в.

–озвиток рем≥сничих цех≥в в ”крањн≥.

ћ≥сце промисл≥в у господарств≥.

¬иникненн¤ м≥ст.

–озвиток ремесел ≥ промисл≥в.

 ињвська доба ознаменувалас¤ розкв≥том ремесла. –ем≥сники мешкали в м≥стах, феодальних замках, бо¤рських вотчинах, с≥льських поселенн¤х. ћ≥ське ремесло в≥др≥зн¤лос¤ в≥д с≥льського складн≥стю, розгалужен≥стю, вироби Ч ¤к≥стю. ≤снувало понад 60 вид≥в ремесел.

ѕров≥дними галуз¤ми були металург≥¤ та обробка зал≥за. ¬≥дбулас¤ спец≥ал≥зац≥¤ ковальськоњ справи. «а даними археолог≥чних досл≥джень, нал≥чувалос¤ до 150 вид≥в вироб≥в ≥з зал≥за ≥ стал≥. Ќайб≥льше знайдено предмет≥в дл¤ веденн¤ с≥льського господарства Ч сокир, серп≥в, к≥с, наральник≥в, лопат, нож≥в, цв¤х≥в, п≥дков, кресал, пр¤жок, замк≥в, ключ≥в, гак≥в, обруч≥в. ¬ажливе м≥сце займало виготовленн¤ зброњ, кольчуг. ѕри виробленн≥ зал≥зних ≥ сталевих речей застосовували зварюванн¤, карбуванн¤, р≥занн¤, обпилюванн¤, пол≥руванн¤, па¤нн¤. ѕроводилис¤ наварюванн¤ сталевих лез ≥ терм≥чна обробка зал≥за. ≤снувало до 16 спец≥альностей рем≥сник≥в з обробки зал≥за ≥ стал≥.

ƒавньоруськ≥ рем≥сники дос¤гли високоњ майстерност≥ в ливарн≥й справ≥, центрами ¤коњ були  ињв, Ћьв≥в, ¬олодимир, √алич ≥ ’олм. «а словами л≥тописц¤, в ’олм≥ дл¤ церкви —в¤тоњ Ѕогородиц≥ майстри вилили пом≥ст з м≥д≥ й чистого олова, що "блищав, ¤к дзеркало". ƒл¤ цього храму частину дзвон≥в привезли з  иЇва, а решту вилили на м≥сц≥. «а наказом волинського кн¤з¤ ¬олодимира ¬асильковича було вилито м≥дн≥ двер≥ дл¤ церкви в Ћюбомл≥. ≤ по сьогодн≥ красуЇтьс¤ в кафедральному храм≥ —в¤того ёра у Ћьвов≥ дзв≥н-велет, вилитий м≥сцевими майстрами в 1341 p. «береглос¤ ≥м'¤ автора знаменитого витвору Ч як≥в —кора. ѕор¤д з виливанн¤м поширеними були куванн¤ та карбуванн¤, переважно посуду. ћ≥ддю оковували щити.

¬исокорозвиненим ремеслом було виготовленн¤ прикрас з кольорових ≥ благородних метал≥в. ѕрийн¤тт¤ христи¤нства ≥ буд≥вництво церков спри¤ло розвитку виготовленн¤ предмет≥в церковного вжитку. « м≥д≥ виливали дзвони ≥ хрести. ёвел≥ри славилис¤ далеко за межами краю. ѕрикраси виробл¤ли способом тисненн¤ ср≥бла ≥ золота, волоч≥нн¤ дроту, виготовленн¤ скан≥, назерн≥, ф≥л≥гран≥ (перегородчастоњ емал≥). Ўироко застосовували техн≥ку позолоти, оздобленн¤ ср≥бних вироб≥в черню.

≤нтенсивно розвивалос¤ гончарство. ¬оно було поширене ¤к у м≥стах, так ≥ на сел≥. ѕосуд, що виробл¤вс¤ у м≥ст≥, в≥др≥зн¤вс¤ ¤к≥стю обробки ≥ р≥зноман≥тн≥шими формами. ћайже весь в≥н виготовл¤вс¤ на ручних гончарних кругах, обпалювавс¤ в спец≥альних печах Ч горнах, що мали двох'¤русну конструкц≥ю з глин¤ною перегородкою м≥х ¤русами та п≥ччю в нижньому ¤рус≥. ћайстри виготовл¤ли миски, горщики, черпаки, кухл≥, пр¤лиц≥ дл¤ ткач≥в, св≥тильники, писанки, ≥грашки, реч≥ церковного вжитку. ƒл¤ нанесенн¤ орнаменту на посуд застосовували складн≥ штампи, ≥нод≥ покривали реч≥ поливою. ¬иробл¤лас¤ цегла Ч пл≥нфа, з ¤коњ будували кн¤з≥вськ≥ палаци, храми, фортец≥.

¬исокого р≥вн¤ дос¤гло склоробне виробництво, продукц≥ю ¤кого вивозили за кордон. ƒл¤ монументального живопису (мозањки) використовували р≥знокольорову смальту (кубики з≥ скл¤ноњ маси). ≤з скла робили прикраси. ћатер≥алами дл¤ виробництва скла були п≥сок, поташ, вапно, кухонна с≥ль. „асто скло заварювали.

Ќайпоширен≥шими в ”крањн≥ були ремесла, пов'¤зан≥ з обробкою деревини. ѕовсюдно використовували сокири, долота, кл≥щ≥, струги, пилки. ≤снував токарний верстат. ƒо найдавн≥ших вироб≥в дерев'¤них справ майстр≥в в≥днос¤ть вози, колеса, човни, д≥жки, бодн≥, в≥дра, корита, ложки. « дерева робили буквально все Ч в≥д колиски, домовини, мебл≥в до палац≥в, храм≥в.

—еред ≥нших ремесел в≥дом≥ кравецтво, обробка к≥стки та каменю, обробленн¤ шкур ≥ виробництво з них од¤гу ≥ взутт¤. « шкури кравц≥ шили кожухи, шапки, шевц≥ Ч чоботи, черевики, ходаки. ѕрост≥ люди широко використовували личаки, постоли. « полотна та сукна шили свити, жупани, плащ≥, кирењ, шапки, штани, запаски, по¤си, хустки, сорочки, гун≥. ѕр¤д≥нн¤ ≥ ткацтво довго залишалис¤ рем≥сничою д≥¤льн≥стю.

¬исокого розвитку набули буд≥вельна справа ≥ арх≥тектура. ”  иЇв≥ були споруджен≥ ƒес¤тинна церква, ”спенський ≥ —оф≥њвський собори. «олот≥ ворота, в √алич≥ Ч 20 мурованих церков, серед ¤ких ”спенський собор, в „ерн≥гов≥ Ч —паський ≥ Ѕорисо-√л≥бський собори. —лавилис¤ мостобуд≥вники. ѕро м≥ст через ƒн≥про пов≥домл¤Ї л≥топис за 1115 р.

≤снувало три категор≥њ рем≥сник≥в Ч с≥льськ≥, вотчинн≥, м≥ськ≥. –емесло у вотчин≥ було засновано на прац≥ залежних сел¤н. —воњ вироби вотчинн≥ рем≥сники в≥ддавали феодалу в форм≥ натуральноњ ренти. „астина з них працювала у двор≥ феодала. ќднак б≥льш≥сть вироб≥в ремесла сел¤ни виготовл¤ли у своњх дворах. ћ≥ськ≥ рем≥сники под≥л¤лис¤ на дв≥ групи Ч залежних в≥д феодала та в≥льних. “ак, важко у¤вити, щоб рем≥сники-ювел≥ри могли ≥снувати без оп≥ки феодал≥в. –азом з тим рем≥сники-ковал≥ здеб≥льшого були в≥льними. ƒе¤к≥ рем≥сники потрапл¤ли через борги в залежн≥сть до купц≥в ≥ монастир≥в.

” м≥стах  ињвськоњ –ус≥ рем≥сники селилис¤ за профес≥йним принципом, утворювали сп≥лки, що називалис¤ дружинами.  ожна дружина, ¤к ≥ цехи у «ах≥дн≥й ™вроп≥, виробл¤ла св≥й статут, виконувала в≥йськов≥ повинност≥ перед кн¤зем. ÷е були зародки майбутн≥х цех≥в. ѕобут рем≥сник≥в мало чим в≥др≥зн¤вс¤ в≥д с≥льського. Ќевелика хатина з господарськими прим≥щенн¤ми (майстерн¤, хл≥в дл¤ утриманн¤ худоби ≥ птиц≥) переважали серед м≥ських жител. –ем≥сники обробл¤ли городи, утримували худобу ≥ птицю, займалис¤ ≥ншими видами с≥льськогосподарського виробництва.

«а соц≥альним складом рем≥сники були неоднор≥дн≥. « зростанн¤м м≥ст вид≥л¤Їтьс¤ верх≥вка. ¬она була нечисленною, формувалась за профес≥йним принципом: ювел≥ри, майстри зброњ, ≥конописц≥ тощо. ÷е були рем≥сники, ¤к≥ працювали на задоволенн¤ потреб феодал≥в ≥ церкви, збагачувалис¤, почали в≥д≥гравати пров≥дну роль у м≥стах. ” 1072 p. на кн¤з≥вському з'њзд≥ були присутн≥ представники заможних рем≥сник≥в.

ћонголо-татарська навала призвела до тимчасового занепаду ремесел, зникненн¤ окремих рем≥сничих профес≥й, але поступово прот¤гом XIVЧXV ст. вони в≥дродилис¤. Ќайб≥льшими центрами рем≥сництва стали  ињв, Ћьв≥в,  ам'¤нець-ѕод≥льський, Ћуцьк. ” к≥нц≥ XV ст. в украњнських м≥стах було понад 150Ч200 рем≥сничих спец≥альностей. Ќа вс≥й територ≥њ ”крањни добували ≥ плавили руду. «ал≥зо варили 8Ч10 год у спец≥альних печах-домниц¤х. ѕри них були кузн≥, в ¤ких робили з сирого зал≥за метал, придатний дл¤ виготовленн¤ р≥зних предмет≥в. « 16 кг сирого зал≥за отримували 8Ч11 кг ¤к≥сного металу. „астину його рем≥сники в≥ддавали держав≥ або феодалам ¤к податок.

ƒл¤ ливарництва характерним було виникненн¤ ≥ розвиток замковоњ артилер≥њ. “ехнолог≥чно складн≥шим стало виробництво дзвон≥в, прикрас, предмет≥в церковного вжитку. ёвел≥ри навчилис¤ поЇднувати р≥зноман≥тн≥ матер≥али (золото, ср≥бло, коштовне кам≥нн¤, к≥стку, дерево, скло тощо).

«росло значенн¤ буд≥вельноњ справи. ÷е був пер≥од ≥нтенсивного буд≥вництва оборонних споруд, палац≥в, церков, монастир≥в з каменю ≥ цегли. ¬еликими замками були  ињвський на «амков≥й гор≥, Ћуцький верхн≥й.  ременецький. ѕочали споруджувати кам'¤н≥ арков≥ мости.

–озвиток рем≥сничих цех≥в в ”крањн≥. ¬ украњнських м≥стах зб≥льшувалас¤ к≥льк≥сть рем≥сник≥в, ¤к≥ становили значну частину населенн¤ ≥ почали об'Їднуватис¤ в цехи. ѕерша згадка про рем≥снич≥ цехи в ”крањн≥ датуЇтьс¤ 1386 p., коли була видана цехова грамота дл¤ шевц≥в ѕеремишл¤. ѕричини њх виникненн¤ були т≥ сам≥, що й на «аход≥: необх≥дн≥сть боротьби проти державноњ адм≥н≥страц≥њ та феодал≥в, вузьк≥сть внутр≥шнього ринку, оборонн≥ ц≥л≥. ” Ћьвов≥ за першим реЇстром рем≥сничих цех≥в 1425 p. ≥снували так≥ цехи: пекар≥в, ковал≥в, шевц≥в, кравц≥в, лимар≥в, с≥дельник≥в, солодовик≥в (пивовар≥в),  ушн≥р≥в (кожушанник≥в). Ќаприк≥нц≥ XV ст. у Ћьвов≥ було 500 рем≥сник≥в 36 спец≥альностей, об'Їднаних в 14 цехах. ѕрот¤гом XV ст. цехи поширилис¤ по вс≥й ”крањн≥. ”  иЇв≥ були цехи кравц≥в, кушн≥р≥в, шевц≥в, ковал≥в, пекар≥в, золотар≥в, цирульник≥в тощо. ÷ехи мали власний статут, суд, своњ св¤та, св¤тих, прапори, до складу њх входили майстри, п≥дмайстри, учн≥. Ќа чол≥ цеху сто¤в виборний майстер.  ≥льк≥сть майстр≥в була обмеженою. ѕ≥дмайстер м≥г стати майстром, склавши ≥спит Ч подавши шедевр (вз≥рець певного виробу) ≥ заплативши високий вступний внесок. ќсоблив≥стю цеховоњ орган≥зац≥њ в ”крањн≥ було те, що вона об'Їднувала не т≥льки за профес≥йною ознакою, а й за нац≥ональними чи рел≥г≥йними ознаками.

«начна частина рем≥сник≥в не була об'Їднана в цехи. ÷е так зван≥ партач≥, що формувалис¤ з сел¤н-ут≥кач≥в, с≥льських рем≥сник≥в ≥ цехових п≥дмайстр≥в. ¬они були зародком в≥льнонайманих роб≥тник≥в. ћ≥ж цеховими рем≥сниками ≥ партачами точилас¤ гостра боротьба. „асто на боц≥ партач≥в виступали магнати, ¤к≥ використовували њх дл¤ своњх потреб, переховуючи у власних маЇтках.

« розвитком ремесла в≥дбувалос¤ соц≥альне розшаруванн¤ всередин≥ цеховоњ орган≥зац≥њ. ћайстри експлуатували п≥дмайстр≥в ≥ учн≥в, утруднювали њм перех≥д у майстри ≥ п≥дмайстри. ¬ажке становище ц≥Їњ категор≥њ рем≥сник≥в призвело до утворенн¤ п≥дмайстрами в XV ст. своЇњ фаховоњ орган≥зац≥њ Ч господи, ¤ка захищала њхн≥ ≥нтереси в≥д утиск≥в цеховоњ верх≥вки. ¬ 1469 p. у Ћьвов≥ ≥снувала господа п≥дмайстр≥в ткацького цеху, в 1483 p. у  оростен≥ Ч п≥дмайстр≥в шевського цеху.

Ќац≥онально-рел≥г≥йний гн≥т щодо украњнських рем≥сник≥в призв≥в до по¤ви категор≥њ так званих перехожих рем≥сник≥в, ¤ка була особливо поширеною на Ќаддн≥пр¤нськ≥й ”крањн≥. Ўукаючи кращоњ дол≥, вони переходили з одного м≥ста до ≥ншого. ” чисельному в≥дношенн≥ ц¤ категор≥¤ рем≥сник≥в була невеликою.

1	2	3	4	5

Ќазва: –озвиток м≥ст ≥ ремесла  ињвськоњ –ус≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3683 прочитано)