≤стор≥¤ ”крањни > –озвиток м≥ст ≥ ремесла  ињвськоњ –ус≥

÷ехов≥ орган≥зац≥њ в≥д≥гравали позитивну роль у розвитку м≥ського ремесла. ¬они захищали ≥нтереси рем≥сник≥в, спри¤ли пол≥пшенню ¤кост≥ продукц≥њ, спец≥ал≥зац≥њ виробник≥в, њхн≥ми негативними рисами були надм≥рна регламентац≥¤, соц≥альн≥ протир≥чч¤ м≥ж членами цех≥в, неврахуванн¤ ≥нтерес≥в покупц≥в.

ћ≥сце промисл≥в у господарств≥. ¬ажливе м≥сце в господарств≥ займали промисли. Ќадзвичайно багата р≥зноман≥тними природними ресурсами ”крањна стала одним з найважлив≥ших постачальник≥в сировини ≥ нап≥вфабрикат≥в дл¤ багатьох крањн ™вропи. ќдним з найважлив≥ших промисл≥в було виробництво зал≥за, що мало багатов≥ков≥ традиц≥њ. —ировиною дл¤ нього були болотн≥ руди, ¤к≥ добували в≥дкритим способом. «ал≥зорудн≥ промисли були поширен≥ в  ињвському ѕол≥сс≥, на „ерн≥гово-—≥верщин≥, ¬олин≥, в √аличин≥.

«ростало значенн¤ деревообробних промисл≥в, де працювали ¤к залежн≥, так ≥ в≥льнонайман≥ роб≥тники. Ћ≥с використовували в буд≥вельн≥й справ≥, дл¤ виготовленн¤ транспортних засоб≥в, мебл≥в, знар¤дь прац≥. « деревини отримували також смолу, дьоготь, лико тощо. –≥зко зр≥с попит на поташ Ч компонент дл¤ виготовленн¤ скла, мила, фарб.

ћлинарство було монопол≥Їю феодал≥в ≥ джерелом значних прибутк≥в. ” XIVЧXV ст. земл≥ часто надавалис¤ разом з млинами. ћлини були вод¤ними.  р≥м перемелюванн¤ зерна њх використовували у р≥зних виробництвах Ч вал¤нн≥ сукна, переробц≥ ол≥йних культур, дл¤ зал≥зорудноњ справи, обробки дерева (тартаки).

ќтже, XIVЧXV ст. характеризувалис¤ пом≥тними зрушенн¤ми в ремесл≥, що ви¤вл¤лос¤ у формуванн≥ цех≥в, зростанн≥ числа рем≥сник≥в та њхн≥х спец≥альностей.

¬иникненн¤ м≥ст. ¬≥докремленн¤ ремесла в≥д землеробства, концентрац≥¤ рем≥сник≥в у поселенн¤х, розвиток торг≥вл≥ призвели до утворенн¤ на –ус≥ м≥ст. ” VIЧIX ст. це були "гради" (городища) Ч невелик≥ укр≥плен≥ поселенн¤ ¤к центри землеробськоњ округи. „астина з них перетворилас¤ на м≥ста Ч рем≥сничо-торгов≥ осередки ≥ адм≥н≥стративно-пол≥тичн≥ центри земель.

—тародавн≥ м≥ста утворювалис¤ по-р≥зному. якщо в «ах≥дн≥й ™вроп≥ на розвиток м≥ст мали значний вплив античн≥ традиц≥њ, то в  ињвськ≥й –ус≥ м≥ста розвивалис¤ п≥д впливом внутр≥шн≥х фактор≥в. «а археолог≥чними матер≥алами визначаютьс¤ так≥ шл¤хи њхнього становленн¤: торгово-рем≥сничий, общинно-феодальний ≥ державний. ≤нод≥ на торгово-рем≥снич≥ осередки перетворювались села. Ѕагато м≥ст заснували кн¤з≥, зокрема √алич, Ћьв≥в, ярослав, ≤з¤слав, ¬олодимир та ≥н. ¬иникали м≥ста ≥ з бо¤рських садиб. ‘еодальн≥ м≥ста розвивалис¤ з центр≥в м≥жплем≥нних союз≥в. „асто м≥ста формувалис¤ на м≥сц≥ оборонних зас≥к, навколо ¤ких групувалос¤ населенн¤, шукаючи захисту в≥д степових коч≥вник≥в.

XIIЧXIII ст. Ч пер≥од розкв≥ту середньов≥чного м≥ста, коли формувавс¤ зовн≥шн≥й вигл¤д, плануванн¤, арх≥тектура, оборонн≥ споруди, високого р≥вн¤ дос¤гли м≥ське ремесло ≥ торг≥вл¤. Ћ≥топис "ѕов≥сть временних л≥т" нараховуЇ на –ус≥ в IXЧ’ ст. 20 м≥ст, таких ¤к  ињв, „ерн≥г≥в, ѕере¤слав, Ћюбеч, ¬ишгород. ” ’ ст. л≥тописи згадують 32 м≥ста, в XI ст.Ч близько 60, а в XIII ст. њх нараховувалос¤ майже 300.

Ќайб≥льше м≥ст було в  ињвськ≥й земл≥ Ч 80, серед них ¬ишгород, Ѕ≥лгород, ¬асил≥в,  орсунь. Ќа Ћ≥вобережж≥ знаходилис¤ „ерн≥г≥в, ѕере¤слав, Ќовгород-—≥верський, ѕутивль, Ћюбеч. «ростала к≥льк≥сть м≥ст в зах≥дноукрањнських земл¤х. Ћише в √аличин≥ ≥ ’олмщин≥ на початок XIV ст. њх було 22, близько 10 м≥ст Ч на ¬олин≥. ¬ XII ст. великим м≥стом став √алич Ч центр √алицько-волинського кн¤з≥вства. ѕриблизно 13Ч15 % населенн¤ жило в м≥стах.

—труктура м≥ста в  ињвськ≥й –ус≥ мало чим в≥др≥зн¤лас¤ в≥д зах≥дноЇвропейськоњ. ћ≥сто або замок був одночасно резиденц≥Їю кн¤з¤ чи бо¤рина ≥ укр≥пленн¤м на випадок нападу. –оль ц≥Їњ частини м≥ста особливо зросла п≥д час феодальних м≥жусобиць. –ем≥снич≥ майстерн≥, житлов≥ будинки та ≥нш≥ споруди розм≥щувалис¤ навколо замку в передм≥ст¤х. ≈коном≥чним осередком ≥ центром громадського житт¤ м≥ста був "торг" Ч ринок. ћ≥ста належали уд≥льним кн¤з¤м, великим бо¤рам, були центрами рем≥сництва ≥ торг≥вл≥ дл¤ с≥льськоњ округи, що т¤ж≥ла до них.

ћ≥ста збер≥гали зв'¤зок ≥з с≥льським господарством. –ем≥сники ≥ купц≥ розводили велику рогату худобу, коней, к≥з, овець, св≥йську птицю. «а м≥стом були уг≥дд¤, що њм належали. “ут вирощували с≥льськогосподарськ≥ культури, заготовл¤ли с≥но, вид≥л¤ли пасовища тощо. ∆итлов≥ будинки рем≥сник≥в майже не в≥др≥зн¤лис¤ в≥д сел¤нських хат.

” к≥нц≥ XII ст., за даними ћ. √рушевського, найб≥льшим м≥стом був  ињв, де проживало близько 100 тис. чол. ќсобливо в≥н зр≥с при правл≥нн≥ ярослава ћудрого. Ѕуло збудовано —оф≥њвський собор, багато церков.  ињв залишавс¤ б≥льше адм≥н≥стративним ≥ торговим центром, н≥ж рем≥сничим. “ут було численне купецьке населенн¤.

XIVЧXV ст. були пер≥одом урбан≥зац≥њ ™вропи. ƒосить швидко зростала чисельн≥сть м≥ст в ”крањн≥. ¬≥дбудовувались стар≥ м≥ста, зруйнован≥ ординською навалою, виникали нов≥.  ињв збер≥г за собою пров≥дне м≥сце в господарському житт≥. «росло значенн¤ Ћьвова, населенн¤ ¤кого наприк≥нц≥ XV ст. становило близько 10 тис. чол. ” –уському ≥ Ѕелзькому воЇводствах в XIVЧXV ст. статус м≥ст отримали 92 населених пункти. Ќа Ѕуковин≥ в друг≥й половин≥ XV ст. ≥снувало близько 50 м≥ст, населенн¤ багатьох з них становило лише 500 чол.

ѕ≥сл¤ зв≥льненн¤ з-п≥д золотоординського ≥га в 60-х роках XIV ст. украњнськ≥ земл≥ зазнавали значних напад≥в кримсько-татарських орд. ƒл¤ оборони в≥д них було збудовано ц≥лу систему оборонних замк≥в, багато з ¤ких переросли на м≥ста. «амки будували переважно з дерева. Ћише  ам'¤нець-ѕод≥льський, ’отин, ћеджиб≥ж, —кала, ∆ванець, —мотрич на ѕод≥лл≥ та Ћуцьк на ¬олин≥ мали кам'¤н≥ кр≥пленн¤. ƒо замку прил¤гали м≥ськ≥ ринки, будинки феодал≥в, купц≥в, рем≥сник≥в. “еритор≥ю м≥ста обносили дерев'¤ним частоколом або кам'¤ним муром. « XVI ст. кам'¤н≥ будинки починають споруджувати велик≥ феодали та найбагатш≥ купц≥.

ћ≥ста належали держав≥ (20%), церкв≥ та магнатам (80%). ћ≥щани пост≥йно в≥дчували тиск з боку власник≥в. ÷е позначалос¤ на њхньому соц≥альному ≥ економ≥чному житт≥. ¬они перебували у феодальн≥й залежност≥, ¤к ≥ сел¤ни, в≥дробл¤ли ренту та р≥зн≥ повинност≥: гужову, в≥йськову, ремонтували замки, платили за шлюб.

ќдн≥Їю з особливостей розвитку украњнських м≥ст було те, що духовн≥ та св≥тськ≥ феодали волод≥ли великими земельними д≥л¤нками в корол≥вських м≥стах. ÷≥ волод≥нн¤ називалис¤ юридиками ≥ не п≥дпор¤дковувалис¤ м≥ськ≥й адм≥н≥страц≥њ та суду. ≤нод≥ юридики зобов'¤зан≥ були виконувати повинност≥ на користь феодала. « вол≥ старости чи феодала на м≥щан накладалис¤ р≥зн≥ податки за право торг≥вл≥ чи виробництва. Ўл¤хта часто просто грабувала заможних купц≥в. ¬ ”крањн≥ корол≥вська влада виступила на захист ≥нтерес≥в феодал≥в, а не м≥ст, ¤к це було в «ах≥дн≥й ™вроп≥. ќднак дл¤ того щоб забезпечити м≥н≥мальн≥ умови розвитку м≥ст, литовськ≥ велик≥ кн¤з≥, польськ≥ корол≥, феодали надавали м≥стам ”крањни можлив≥сть обмеженого самовр¤дуванн¤.

«а зразок бралас¤ харт≥¤ вольностей м≥ста ћагдебурга, тому це право д≥стало назву "магдебурзького. ѕрот¤гом XIV ЧXV ст. магдебурзьке право отримали —анок (1339 р). Ћьв≥в (1356 p.),  ам'¤нець-ѕод≥льський (1374 p.), Ћуцьк (1432 p.),  ременець (1438 p.), ∆итомир (1444 p.),  ињв (1494 p.). ѕри наданн≥ магдебурзького права з м≥ст ст¤гувалась певна сума, визначена у прив≥лењ. Ќаселенн¤ зв≥льн¤лось в≥д натуральних повинностей ≥ сплачувало грошов≥ податки з торг≥вл≥ та промисл≥в. ћ≥ське населенн¤ зв≥льн¤лос¤ в≥д управл≥нн¤ й суду великокн¤з≥вського або корол≥вського нам≥сника. ћ≥ське самовр¤дуванн¤ Ч маг≥страт складавс¤ з "лави" на чол≥ з в≥йтом (суд у крим≥нальних справах) ≥ ради з бургом≥страми (адм≥н≥стративний орган ≥ суд у цив≥льних справах).

ћагдебурзьке право на украњнських земл¤х було обмеженим. «а м≥щанами збер≥гавс¤ обов'¤зок в≥дбуванн¤ численних повинностей.  орол≥вськ≥ нам≥сники самов≥льно втручалис¤ у справи м≥ст. ¬≥йта призначав великий кн¤зь чи король. Ћише м≥щанство м. Ћьвова мало право самост≥йно обирати людину на цю посаду.

¬ XIVЧXV ст. в ”крањн≥ в≥дбувс¤ процес зростанн¤ чисельност≥ ≥ноземц≥в. ” √аличин≥, на «ах≥дн≥й ¬олин≥ та «ах≥дному ѕод≥лл≥ в XIV ст. польськ≥ колон≥сти в де¤ких м≥стах становили б≥льш≥сть населенн¤. ‘еодали запрошували н≥мецьких, голландських та ≥нших рем≥сник≥в, њм надавались значн≥ прив≥лењ. ”крањнськ≥ м≥щани њх не мали. ѓм заборон¤ли займатис¤ торг≥влею, певними видами ремесел, посел¤тис¤ в престижних частинах м≥ста, на них не поширювалос¤ магдебурзьке право. —тановище пог≥ршувалос¤ ще й тим, що влада п≥дтримувала католицьку церкву, ¤ка була на боц≥ ≥ноземних колон≥ст≥в.

2. ќсновн≥ особливост≥ та законом≥рност≥

господарського розвитку крањн св≥ту (1940-1970 рр.)

≈коном≥ка крањн св≥ту в роки другоњ св≥товоњ в≥йни

ƒинам≥ка та структурн≥ зм≥ни господарського розвитку другоњ половини 40Ч70-х рок≥в XX ст.

≈коном≥ка крањн св≥ту в роки другоњ св≥товоњ в≥йни

ƒруга св≥това в≥йна (1939Ч1945 pp.) була небаченим лихом в ≥стор≥њ людства. ћинуло вже 50 рок≥в п≥сл¤ њњ зак≥нченн¤, але й дос≥ економ≥сти та ≥сторики не можуть остаточно п≥драхувати матер≥альних ≥ людських втрат. ” роки в≥йни в б≥льшост≥ крањн господарство занепало або розвивалос¤, ор≥Їнтуючись на задоволенн¤ лише воЇнних потреб. ™диною державою, що не лише не зазнала краху, а навпаки, ви¤вилас¤ в 1945 p. сильною державою, були —Ўј.

ќбс¤г промислового виробництва —Ўј значно зр≥с. ” 1939Ч1944 pp. виплавка стал≥ зб≥льшилас¤ на 70%, електростал≥, легованоњ стал≥ Ч б≥льше н≥ж у 4 рази, прокатуЧ на 56,7 %, видобуток кам'¤ного вуг≥лл¤ Ч на 60 %, а кокс≥вного Ч в 4 рази. ƒинам≥чно розвивалис¤ кольорова, х≥м≥чна, електротехн≥чна, нафтопереробна, автомоб≥льна, л≥такобуд≥вна галуз≥. Ќайшвидше розвивалас¤ суднобуд≥вна промислов≥сть.

1	2	3	4	5

Ќазва: –озвиток м≥ст ≥ ремесла  ињвськоњ –ус≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (3683 прочитано)