≤стор≥¤, теор≥¤ держави ≥ права >  омпетенц≥¤ державного органу ¤к вираз його спец≥альноњ правосуб'Їктност≥. ќб'Їкти правов≥дносин. ёридичний факт. ‘актичний (юридичний) склад

 омпетенц≥¤ державного органу ¤к вираз його спец≥альноњ правосуб'Їктност≥. ќб'Їкти правов≥дносин. ёридичний факт. ‘актичний (юридичний) склад

” кожноњ юридичноњ особи Ї два блоки компетенц≥њ. ѕерший блок складаЇ њњ правосуб'Їктн≥сть ¤к юридичноњ осо≠би Ч некомерц≥йноњ або комерц≥йноњ (визначаЇтьс¤ в момент створенн¤ ≥ реЇстрац≥њ; у комерц≥йноњ орган≥зац≥њ вона може бути зм≥нена прот¤гом д≥¤льност≥: а) добров≥льно за њњ р≥шенн¤м; б) примусово за р≥шенн¤м уповноваженого державного органу).

ƒругий блок Ч спец≥альна компетенц≥¤ (лат. competentia Ч здатн≥сть, в≥данн¤, належн≥сть за правом), ¤ка пол¤гаЇ у прав≥ в певних межах провадити профес≥йну д≥¤льн≥сть.

Ќаприклад, обс¤г спец≥альноњ компетенц≥њ комерц≥йного банку визначаЇтьс¤ у два способи:

через перел≥ченн¤ в закон≥ банк≥вських операц≥й, ¤к≥ банки можуть зд≥йснювати, ≥ встановленн¤ заборон дл¤ д≥¤льност≥ банк≥в;

через виданн¤ л≥ценз≥њ на банк≥вську д≥¤льн≥сть конкретному банку.

—пец≥альна компетенц≥¤ комерц≥йноњ орган≥зац≥њ виражаЇть≠с¤ у прав≥ провадити профес≥йну п≥дприЇмницьку д≥¤льн≥сть з метою одержанн¤ прибутку.

≤нша справа Ч компетенц≥¤ державного органу: в н≥й ви¤в≠л¤Їтьс¤ спец≥альна правосуб'Їктн≥сть державного органу ¤к ко≠лективного суб'Їкта правов≥дносин. ¬становлюючи компетен≠ц≥ю кожного ≥з орган≥в, держава зд≥йснюЇ не т≥льки Ђпод≥л пра≠ц≥ї м≥ж ними, а й под≥л державно-владних повноважень.

 омпетенц≥¤ державного органу (ур¤ду, м≥н≥стерства, парла≠менту, орган≥в суду, м≥л≥ц≥њ, прокуратури та ≥н.) Ч це закр≥плена законом (або ≥ншим нормативним актом) сукупн≥сть його влад≠них повноважень (прав ≥ обов'¤зк≥в), юридичноњ в≥дпов≥дально≠ст≥ ≥ предмета в≥данн¤.

 омпетенц≥ю державного органу можна зобразити за такою схемою:

ёридичн≥ повноваженн¤ (правообов'¤зкн) державного органу або його посадовоњ особи Ч вид ≥ зах≥д владного впливу на учас≠ника правових в≥дносин з метою реал≥зац≥њ припису правовоњ норми, дос¤гненн¤ певного соц≥ально-корисного результату. ÷ей вплив спр¤мований на задоволенн¤ домагань уповноваженого суб'Їкта або на винну особу.

ёридичн≥ повноваженн¤ не можуть бути представлен≥ ¤к одне лише право або один лише обов'¤зок. « одного боку, при зд≥йсненн≥ повноважень державним органом ≥ посадовими особами центр ваги у сп≥вв≥дношенн≥ прав ≥ обов'¤зк≥в припадаЇ на обов'¤зки, оск≥льки за њх невиконанн¤ настаЇ прит¤гненн¤ до юридичноњ в≥дпов≥дальност≥. « ≥ншого боку, державний орган ≥ посадов≥ осо≠би мають право вимагати в≥дпов≥дноњ повед≥нки в≥д ≥нших орга≠н≥в ≥ ос≥б, а також њх невтручанн¤ в сферу своЇњ компетенц≥њ, встановлену державою. “ому юридичн≥ повноваженн¤ постають ¤к певн≥ правообов'¤зки (поЇднанн¤ прав ≥ обов'¤зк≥в) Ч покла≠ден≥ обов'¤зки виконуютьс¤ через користуванн¤ над≥леними правами. ѕри формулюванн≥ повноважень законодавець в од≠них випадках може перенести центр ваги лише на права, в ≥н≠ших Ч лише на обов'¤зки.

¬ладн≥ повноваженн¤ державного органу виражаютьс¤, напри≠клад, у прав≥ видавати правов≥ акти Ч нормативн≥ та ≥ндив≥дуаль≠н≥, п≥дписувати цив≥льно-правов≥ договори, у можливост≥ забезпе≠чувати виконанн¤ ≥ додержанн¤ правових акт≥в примусовими засо≠бами (див. І Ђƒержавна служба...ї глави Ђћехан≥зм ≥ апарат державиї).

” правов≥й держав≥ кожний державний орган ≥ його посадов≥ особи мають компетенц≥ю, ¤ка визначаЇтьс¤ в нормативно-пра≠вових актах, ≥ зобов'¤зан≥ д≥¤ти в њњ межах. “ак, компетенц≥¤ гла≠ви держави, вищих орган≥в влади ≥ управл≥нн¤ визначаЇтьс¤ кон≠ституц≥Їю, а ≥нших державних орган≥в Ч законами ≥ положенн¤≠ми про ц≥ органи.

 омпетенц≥¤ державних орган≥в маЇ спец≥альний характер ≥ не Ї р≥вною дл¤ вс≥х орган≥в держави. ѕор¤док встановленн¤ ≥ обс¤г компетенц≥њ залежать в≥д того, до ¤коњ ланки державного апарату належить державний орган Ч законодавчоњ, виконавчоњ, судовоњ влади або орган≥в прокуратури та ≥н.

Ќа в≥дм≥ну в≥д ≥ндив≥дуальних суб'Їкт≥в правовий статус ко≠лективних суб'Їкт≥в Ч державних орган≥в ¤к суб'Їкт≥в правов≥д≠носин обмежуЇтьс¤ тими ц≥л¤ми ≥ завданн¤ми, заради ¤ких вони створюютьс¤.

—пециф≥ка виконанн¤ повноважень державними органами пол¤гаЇ в тому, що вони д≥ють у п≥дсистем≥ публ≥чного права (конституц≥йне, адм≥н≥стративне право), дл¤ ¤кого характерним Ї ≥мперативний метод Ч юридичноњ субординац≥њ ≥ п≥дпор¤дкова≠ност≥. « одного боку, це питанн¤ компетенц≥њ державних орган≥в ≥ посадових ос≥б, ¤к≥ мають правомочност≥ на виданн¤ в одно-стороньому пор¤дку ≥ндив≥дуального розпор¤дженн¤ з визначен≠н¤м прав ≥ обов'¤зк≥в п≥дпор¤дкованих ≥ п≥дзв≥тних ос≥б; а з ≥ншого боку Ч питанн¤ пасивноњ правосуб'Їктност≥ п≥дпор¤дкованих ≥ п≥дзв≥тних ос≥б, њх обов'¤зк≥в ≥ в≥дпов≥дальност≥. ¬ол¤ п≥длеглих не Ї визначальною дл¤ ≥ндив≥дуального акта, що видаЇтьс¤.

ќб'Їкти правов≥дносин

ќб'Їкти правов≥дносин Ч це матер≥альн≥ ≥ нематер≥альн≥ бла≠га, з приводу ¤ких суб'Їкти вступають у правов≥дносини, зд≥йс≠нюють своњ суб'Їктивн≥ юридичн≥ права ≥ суб'Їктивн≥ юридичн≥ обов'¤зки.

–озр≥зн¤ють так≥ види об'Їкт≥в правов≥дносин:

1) предмети матер≥ального св≥ту: реч≥, ц≥нност≥, майно тощо. –еч≥ Ч предмети природи в њх природному стан≥, а також створе≠н≥ в процес≥ трудовоњ д≥¤льност≥. ƒо них належать засоби вироб≠ництва, предмети споживанн¤. ÷≥нност≥ Ч грош≥, акц≥њ, вексел≥, обл≥гац≥њ, ц≥нн≥ документи (диплом, атестат).  уп≥вл¤-продаж продукт≥в, промислових товар≥в, м≥на, даруванн¤, спадкуванн¤ Ч це лише де¤к≥ правов≥дносини, де об'Їктом Ї предмети мате≠р≥ального св≥ту;

2) послуги виробничого ≥ невиробничого характеру Ч виконан≠н¤ роботи, обумовленоњ договором або контрактом, наприклад, догов≥р перевезенн¤, п≥др¤д на кап≥тальне буд≥вництво, вико≠нанн¤ п≥сн≥ на св¤тковому концерт≥ та ≥н.;

3) продукти духовноњ та ≥нтелектуальноњ творчост≥ Ч твори мистецтва, л≥тератури, живопису, к≥но, ≥нформац≥¤, комп'ютер≠н≥ програми та ≥нш≥ результати ≥нтелектуальноњ д≥¤льност≥, що захищаютьс¤ законом (наприклад, «акон ”крањни Ђѕро автор≠ське право ≥ сум≥жн≥ праваї). « њх приводу виникають правов≥д≠носини у суб'Їкт≥в права Ч громад¤н, ¤к≥ в≥дв≥дують музењ, ви≠ставки, б≥бл≥отеки, поетичн≥ вечори, а також купують книги, комп'ютерн≥ програми тощо. “ут у суб'Їкта ≥нтерес до об'Їкта духовний, ≥нтелектуальний;

4) особист≥ немайнов≥ блага Ч житт¤, здоров'¤, честь, г≥дн≥сть, право на осв≥ту та ≥нш≥ права ≥ свободи. Ќаприклад, м≥ж учнем ≥ кер≥вництвом школи виникають правов≥дносини. ѓх об'Їктом Ї не атестат, а осв≥та. ћ≥ж громад¤нином, що придбав пут≥вку в санатор≥й, ≥ адм≥н≥страц≥Їю санатор≥ю виникають правов≥дноси≠ни, њх об'Їкт Ч здоров'¤ громад¤нина; у будинку в≥дпочинку об'Їктом правов≥дносин Ї в≥дпочинок власника пут≥вки тощо.

ќб'Їкт правов≥дносин Ч це те, заради чого вони виникають. якщо об'Їкт права Ч сусп≥льн≥ в≥дносини, що можуть бути пред≠метом регулюванн¤ ≥ вимагають такого регулюванн¤, то об'Їкт правов≥дносин Ч вужче, конкретн≥ше Ч частинка сусп≥льних в≥дносин, елемент (одиниц¤ загального), з приводу ¤кого взаЇ≠мод≥ють суб'Їкти, те, на що спр¤мован≥ суб'Їктивн≥ юридичн≥ права ≥ обов'¤зки ос≥б. Ћюдина не може бути об'Їктом правов≥д≠носин.

¬иди правов≥дносин

1 2 3 4 5 Ќазва:  омпетенц≥¤ державного органу ¤к вираз його спец≥альноњ правосуб'Їктност≥. ќб'Їкти правов≥дносин. ёридичний факт. ‘актичний (юридичний) склад ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-21 (2437 прочитано)