ћенеджмент > ≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки

≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки

«м≥ст

¬ступ 3

ѕ'¤ть управл≥нських революц≥й 4

 ласиф≥кац≥¤ управл≥нських моделей 7

Ўколи керуванн¤ 8

ѕроцесовий п≥дх≥д у класиф≥кац≥њ 14

—итуац≥йний п≥дх≥д 14

—учасний етап розвитку управл≥нськоњ думки 15

ƒжерела ≥нформац≥њ 17

¬ступ

≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки найб≥льш ¤скраво в≥дображена в управл≥нських модел¤х, ¤к≥ були розроблен≥ вченими ≥ фах≥вц¤ми, а пот≥м реал≥зован≥ на практиц≥, з метою вир≥шити назр≥л≥ проблеми, висунут≥ сусп≥льством ≥ реальними потребами розвитку. ѕри керуванн≥ економ≥чними процесами ц≥ потреби (точн≥ше новий р≥вень потреб) обумовлюютьс¤ законом≥рност¤ми ≥ тенденц≥¤ми розвитку: матер≥ально-технолог≥чноњ бази виробництва; середньостатистичного прац≥вника ¤к нос≥¤ творчого потенц≥алу; економ≥чного ≥ соц≥ального середовища; управл≥нськоњ науки взагал≥.

¬≥дпов≥д≥ на питанн¤, що ставить житт¤, складають сукупн≥сть принцип≥в, п≥дход≥в, концептуальних погл¤д≥в на те, ¤к вир≥шувати оперативн≥, тактичн≥ ≥ стратег≥чн≥ задач≥. ”се це ≥ визначаЇ "плоть" ≥ "душу" моделей керуванн¤, що на момент њхнього формуванн¤ представл¤ють, ¤к правило, вершину еволюц≥њ управл≥нськоњ думки. ѕри цьому сам≥ модел≥ не застигають, а трансформуютьс¤ ≥ перетворюютьс¤ разом ≥ в≥дпов≥дно до зм≥н, що в≥дбуваютьс¤ в сусп≥льств≥. ћодель може неадекватно в≥дбивати потреби Ц ≥ тод≥, реал≥зована на практиц≥, вона стримуЇ (а то ≥ в≥дкидаЇ назад) економ≥чний ≥ соц≥альний розвиток. ћистецтво, в≥дпов≥дальн≥сть ≥ призначенн¤ кер≥вника пол¤гаЇ в тому, щоб правильно врахувати, про≥нтегрувати вс≥ найважлив≥ш≥ фактори ≥ тенденц≥њ ≥ прийн¤ти на озброЇнн¤ найб≥льш ефективну модель.

«≥ зм≥стовноњ точки зору еволюц≥¤ управл≥нськоњ думки ¤вл¤Ї собою процес формуванн¤ ≥ трансформац≥њ сукупност≥ погл¤д≥в на систему керуванн¤ в≥дпов≥дно до об'Їктивних умов ≥ потреб економ≥ки прот¤гом ≥сторично тривалого пер≥оду часу.  еруванн¤ ¤к практична д≥¤льн≥сть зародилос¤ в≥дразу ж ¤к т≥льки далекий предок нин≥шньоњ людини став усв≥домлювати себе соц≥альною ≥стотою, що було природньою реакц≥Їю на потребу в координуванн≥ сп≥льних д≥й людей дл¤ дос¤гненн¤ загальних ц≥лей, пов'¤заних, насамперед, з життЇзабезпеченн¤м.

—истему керуванн¤ можна розгл¤дати ≥ ¤к пох≥дну (результат), ≥ ¤к форму про¤ву сусп≥льних в≥дносин. якщо сусп≥льн≥ в≥дносини нос¤ть прим≥тивний характер (наприклад, у до≥сторичний, древн≥й пер≥од), то ≥ керуванн¤ виражаЇтьс¤ в зародковому або спрощеному вид≥. ѕо м≥р≥ того, ¤к розвивалис¤ й ускладнювалис¤ сусп≥льн≥ в≥дносини, по м≥р≥ становленн¤ ≥ розвитку господарськоњ, виробничоњ д≥¤льност≥, ускладнювалос¤, структурувалось ≥ зм≥стовно збагачувалос¤ саме керуванн¤. ќбразно кажучи, керуванн¤ ≥ за формою, ≥ за зм≥стом, пройшло у своЇму ≥сторичному розвитку приблизно такий же шл¤х, ¤кий пройшли за вс≥ епохи знар¤дд¤ прац≥ людини Ц в≥д ц≥пка ≥ кам'¤ноњ сокири до гнучких автоматизованих самонастроювальних виробництв ≥ суперсучасноњ електронноњ техн≥ки з≥ штучним ≥нтелектом.

ѕ'¤ть управл≥нських революц≥й

ѕерш≥, найпрост≥ш≥, зародков≥ форми упор¤дкуванн¤ й орган≥зац≥њ сп≥льноњ прац≥ ≥снували на стад≥њ перв≥снообщинного ладу. ” цей час керуванн¤ зд≥йснювалос¤ сп≥льно, ус≥ма членами роду, племен≥ або громади. —тар≥йшини ≥ вожд≥ род≥в ≥ племен уособлювали собою кер≥вний центр ус≥х вид≥в д≥¤льност≥ того пер≥оду. ѕерех≥д до виробл¤ючоњ економ≥ки ≥ став початком в≥дл≥ку в еволюц≥њ мистецтва керуванн¤, в≥хою в нагромадженн≥ людьми знань у ц≥й област≥.

” своЇму розвитку управл≥нська думка пережила ≥стотн≥ зм≥ни, що дозвол¤Ї вид≥лити визначн≥ етапи. Ќа думку ј.≤. равченка, на цих етапах керуванн¤ зм≥нювалос¤ наст≥льки радикально, що можна говорити про управл≥нськ≥ революц≥њ. ѕершу з них в≥н називаЇ рел≥г≥йно-комерц≥йною ≥ пов'¤зуЇ ≥з шумерською ≥ Їгипетською цив≥л≥зац≥Їю (приблизно 3000 р. до н.е.), коли каста жерц≥в перетворилас¤ в касту рел≥г≥йних функц≥онер≥в-менеджер≥в. ÷ьому передувала зам≥на св¤щенного звичаю приносити людськ≥ жертви на ритуальн≥ жертви у вид≥ дарунк≥в ≠≠≠≠Ц грошей, коштовностей, продукт≥в с≥льськогосподарськоњ, домашньоњ, рем≥сничоњ прац≥. ѕоступово церква, ¤ка власне кажучи була нев≥дд≥льною в≥д держави, стала контролювати величезне майно ≥ ц≥нност≥, що вимагало системного зд≥йсненн¤ функц≥й обл≥ку, контролю, розпод≥лу й обм≥ну. ѕри буд≥вництв≥, наприклад, споруджень ƒревнього ™гипту в ус≥й крас≥ було ви¤влено управл≥нське мистецтво й ум≥нн¤ планувати й орган≥зовувати довгостроков≥ роботи, моб≥л≥зовувати ≥ використовувати матер≥альн≥ ≥ людськ≥ ресурси. ” результат≥ в≥дбулос¤ в≥докремленн¤ (¤к≥сне перетворенн¤, стрибок) керуванн¤ ≥ його перетворенн¤ в ≥нструмент комерц≥йноњ ≥ рел≥г≥йноњ д≥¤льност≥. Ќа цьому ж етап≥ в≥дбуваЇтьс¤ в≥дмиранн¤ старого типу життЇзабезпеченн¤: полюванн¤, рибальство, зб≥р природних плод≥в ≥ перех≥д до принципово нового типу забезпеченн¤ продуктами Ц до орган≥зац≥њ њхнього виробництва (землеробство, тваринництво), що стало ≥мпульсом у розвитку господарського керуванн¤. ¬важають, що виникненн¤ писемност≥ в Ўумер≥њ повТ¤зане головним чином з управл≥нськими потребами жерц≥в вести обл≥к ≥ контроль за збором податк≥в ≥ нагромадженн¤м величезноњ к≥лькост≥ майна.

™гипетське мистецтво по зведенню п≥рам≥д ≥ гробниць (м≥ж 4000 ≥ 525 р. до н.е.) Ц св≥дченн¤ дос¤гнень не лише буд≥вельноњ механ≥ки, але ≥ керуванн¤ виробництвом ≥ величезною к≥льк≥стю роб≥тник≥в (до 100 000 чол.) прот¤гом 20 рок≥в. ќчевидно, що люди, ¤к≥ будували споруди ƒревнього ™гипту, не лише знали ¤к планувати об'Їкт, але й волод≥ли здатн≥стю до моб≥л≥зац≥њ ≥ використанн¤ людських ресурс≥в, вони контролювали ≥ координували процеси виробництва ≥ керуванн¤.

ƒруга управл≥нська революц≥¤ носить св≥тсько-адм≥н≥стративний характер ≥ повТ¤зана з ≥м'¤м вав≥лонського правител¤ ’амурап≥ (1792 - 1750р. до н.е.). ѕри ньому був створений знаменитий кодекс ’амурап≥, що м≥стив 285 закон≥в, ¤к≥ дозвол¤ли вибудувати ефективну систему керуванн¤ великими волод≥нн¤ми ≥ регулювати в≥дносини м≥ж соц≥альними групами населенн¤, спираючись не на особисту сваволю ≥ розмит≥ племенн≥ традиц≥њ, а на сформульован≥ в писемн≥й форм≥ правов≥ норми. ’амурап≥ вв≥в новий л≥дерський стиль, що на в≥дм≥ну в≥д попередн≥х правител≥в наочно демонстрував його прагненн¤ бути турботливим "батьком" ≥ захисником своњх п≥дданих, формуючи тим самим в≥дпов≥дну атмосферу ≥ мотивац≥ю повед≥нки.  одекс вав≥лонського цар¤ ’амурап≥ встановив юридичн≥ норми визначенн¤ м≥н≥мальноњ зароб≥тноњ плати ≥ винагороди, контролю ≥ в≥дпов≥дальност≥.

“рет¤ управл≥нська революц≥¤ носить виробничо-буд≥вничий характер ≥ зв'¤зуЇтьс¤ з ≥м'¤м цар¤ Ќавуходоносора II (605 - 562р. до н.е.), що був автором проект≥в ¬ав≥лонськоњ веж≥ ≥ вис¤чих сад≥в, системи виробничого контролю на текстильних фабриках ≥ зерносховищах. ¬ часи Ќавуходоносора застосовувалос¤ кольорове кодуванн¤ при контрол≥ продукц≥њ ≥ виплата прогресивноњ зароб≥тноњ плати. Ќа думку ј.≤. равченка, третю революц≥ю в менеджмент≥ характеризуЇ застосуванн¤ метод≥в керуванн¤ у проведенн≥ буд≥вельних роб≥т ≥ розробц≥ техн≥чно складних проект≥в, ефективних метод≥в керуванн¤ ≥ контролю ¤кост≥ продукц≥њ. ” ƒревньому –им≥ вона дала систему територ≥ального керуванн¤ ƒиоклет≥ана (243-316р. н.е.) ≥ адм≥н≥стративну ≥Їрарх≥ю –имськоњ католицькоњ церкви, що ≥ зараз вважаЇтьс¤ найб≥льш досконалою формальною орган≥зац≥Їю зах≥дного св≥ту.

ƒревн≥ ф≥лософи вважали, що причиною т¤жкого стану сусп≥льства, ¤к правило, Ї в≥дсутн≥сть ефективного керуванн¤. “ому питанн¤ про принципи справедливого й ефективного управл≥нн¤ було предметом м≥ркувань багатьох великих мислител≥в античност≥. «окрема, ѕлатон розгл¤дав керуванн¤ ¤к науку про загальне харчуванн¤ людей ≥ доводив, що д≥¤льн≥сть кер≥вника Ї важливим елементом системи життЇзабезпеченн¤ сусп≥льства. ћудре керуванн¤, думав в≥н, повинне ірунтуватис¤ на загальних ≥ розумних законах. ќднак закони сам≥ по соб≥ занадто абстрактн≥ ≥ догматичн≥ дл¤ того, щоб на њхн≥й основ≥ можна було в≥дшукати правильне р≥шенн¤ в кожн≥й конкретн≥й ситуац≥њ. “ому, на його погл¤д, доц≥льна приналежн≥сть владних повноважень не законам ¤к таким, а ¤комусь пол≥тиков≥, що волод≥Ї мистецтвом керуванн¤ сусп≥льними справами на основ≥ розуму, здатного до правильноњ ≥нтерпретац≥њ ≥ застосуванн¤ цих закон≥в. ” свою чергу јристотель вказував на необх≥дн≥сть розробки Упанськоњ наукиФ, що навчаЇ рабовласник≥в навичкам поводженн¤ з рабами, мистецтву керуванн¤ ними. ѕри цьому јристотель зауважував, що справа це досить складна, ≥ тому в тих, хто маЇ можлив≥сть уникнути таких турбот, керуючий бере на себе цей обов'¤зок, сам≥ ж вони займаютьс¤ пол≥тикою або ф≥лософ≥Їю.

„етверта управл≥нська революц≥¤ за часом зб≥глас¤ з промисловою революц≥Їю XVII-XIX стол≥ть ≥ власне кажучи стала њњ результатом. ѕерех≥д в≥д мануфактури (ручного виробництва) до фабричного (великого машинного) виробництва ознаменував р≥зкий под≥л прац≥ з закр≥пленн¤м за прац≥вниками ≥ виробничими п≥дрозд≥лами приватних функц≥й, що не могло не викликати по¤ви арм≥њ прац≥вник≥в, чиЇю Їдиною функц≥Їю стало "зведенн¤" воЇдино д≥¤льност≥ людей, зайн¤тих на визначен≥й д≥л¤нц≥, з метою зробити продукт при найменших витратах. ¬ласник знар¤дь виробництва в м≥ру укрупненн¤ фабрики перестаЇ безпосередньо брати участь не лише у виробничому процес≥ (дл¤ цього в≥н наймаЇ роб≥тник≥в), але й у процес≥ керуванн¤ виробництвом товар≥в ≥ в≥дтворенн¤м кап≥талу, перекладаючи ≥ доручаючи цю функц≥ю найманим кер≥вникам.  онтрольна функц≥¤ при цьому залишаЇтьс¤ за власником. јдм≥н≥струванн¤ ≥ менеджмент вид≥л¤ютьс¤ в самост≥йний вид д≥¤льност≥, а керуюч≥ стають найважлив≥шими учасниками господарсько-економ≥чних процес≥в.  еруванн¤ поступово стало перетворюватис¤ в специф≥чну галузь знань ≥ ум≥нь, ¤к≥ необх≥дно накопичувати, зб≥льшувати ≥ передавати ≥ншим.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (7345 прочитано)