ћенеджмент > ≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки

4.¬ажлив≥сть спонукальних мотив≥в зароб≥тноњ плати. –об≥тники одержують оплату за те, що вони зробили ≥ прем≥юютьс¤, ¤кщо вони перевищили встановлену норму.

5.—праведливий розпод≥л в≥дпов≥дальност≥ м≥ж роб≥тниками ≥ кер≥вниками. Ќайефективн≥ше використанн¤ персоналу ≥ ресурс≥в вимагаЇ дружньоњ кооперац≥њ м≥ж працею ≥ керуванн¤м.

” такий спос≥б серед основних положень школи наукового керуванн¤ ¤к≥ внесли вагомий внесок у теор≥ю ≥ практику керуванн¤ можна в≥дзначити наступн≥:

1.¬икористанн¤ наукового анал≥зу дл¤ визначенн¤ кращих способ≥в виконанн¤ задач≥.

2.ƒоб≥р прац≥вник≥в, що краще п≥дход¤ть дл¤ виконанн¤ задач, ≥ забезпеченн¤ њхнього навчанн¤.

3.«абезпеченн¤ прац≥вник≥в ресурсами, необх≥дними дл¤ ефективного виконанн¤ њхн≥х задач.

4.—истематичне ≥ правильне використанн¤ матер≥ального стимулюванн¤ дл¤ п≥двищенн¤ продуктивност≥.

5.¬≥дд≥ленн¤ плануванн¤ й обдумуванн¤ в≥д самоњ роботи.

якщо науковий управл≥нський п≥дх≥д в основному був нац≥лений на ефективн≥сть виробництва, то адм≥н≥стративний управл≥нський п≥дх≥д (1920-1950) був спр¤мований на удосконаленн¤ керуванн¤ орган≥зац≥Їю в ц≥лому. ћетою прихильник≥в адм≥н≥стративного п≥дходу було створенн¤ ун≥версальних принцип≥в керуванн¤. ѕредставники адм≥н≥стративноњ школи в керуванн≥, а саме Ц ј.‘айоль, Ћ.”рв≥к, ƒж.ћун≥, мали безпосередн≥й досв≥д роботи ¤к кер≥вник≥в вищоњ ланки керуванн¤ у великому б≥знес≥.

–одоначальником системного керуванн¤ орган≥зац≥Їю ("адм≥н≥стративна школа") по праву вважаЇтьс¤ ј.‘айоль (1841-1925). ¬≥н уперше представив у структурован≥й форм≥ д≥¤льн≥сть п≥дприЇмства. ¬с≥ операц≥њ, що зд≥йснюютьс¤ на п≥дприЇмств≥, в≥н зв≥в до шести вид≥в: виробнич≥ (виробництво конкретних вид≥в продукц≥њ, роб≥т ≥ послуг); ф≥нансов≥ (залученн¤ засоб≥в ≥ розпор¤дженн¤ ними); комерц≥йн≥ (куп≥вл¤, продаж, обм≥н); страхов≥ (страхуванн¤, охорона майна й ос≥б, гарантуванн¤ стаб≥льност≥ ≥ росту); обл≥ков≥ (бухгалтер≥¤, калькул¤ц≥¤, обл≥к, статистика); управл≥нськ≥ (виробленн¤ загальноњ програми п≥дприЇмства, п≥дб≥р кадр≥в, координуванн¤ зусиль, гармон≥зац≥¤ д≥й). ѕри цьому головна роль прид≥л¤лас¤ управл≥нськ≥й д≥¤льност≥. ј.‘айоль вид≥лив п'¤ть найважлив≥ших функц≥й керуванн¤ Ц передбачати, орган≥зовувати, розпор¤джатис¤, координувати ≥ контролювати. ¬≥н також сформулював своњ знаменит≥ ≥ донин≥ актуальн≥ 14 принцип≥в керуванн¤: под≥л прац≥, влада, дисципл≥на, посл≥довн≥сь та Їдн≥сть кер≥вництва, п≥дпор¤дкуванн¤ др≥бних ≥нтерес≥в загальному, винагорода, централ≥зац≥¤, ≥Їрарх≥¤, пор¤док, справедлив≥сть, стал≥сть складу персоналу, ≥н≥ц≥атива, Їднанн¤ персоналу.

ѕриблизно одночасно з ‘айолем н≥мецький соц≥олог ћакс ¬ебер (1864-1920) сформулював своњ ≥дењ про ≥деальний управл≥нський п≥дх≥д дл¤ великих орган≥зац≥й. Ќа його погл¤д, без розгалудженого бюрократичного апарату велике кап≥тал≥стичне виробництво взагал≥ не взмоз≥ правильно функц≥онувати. ¬≥н розум≥в бюрократ≥ю ¤к профес≥онал≥зм у сфер≥ керуванн¤, заснований на оволод≥нн≥ не лише необх≥дними навичками, але й особливого роду рац≥ональним знанн¤м. ¬ебер вважав, що в сфер≥ керуванн¤ виб≥р можливий лише м≥ж бюрократ≥Їю ≥ дилетантизмом (дилетант Ц аматор, що займаЇтьс¤ ¤ким-небудь мистецтвом або наукою без спец≥альноњ п≥дготовки; поверхово знайомий з ¤кою-небудь областю науки або мистецтва). —уть його ≥дей виражена в с≥мох основних характеристиках ≥деально формал≥зованоњ орган≥зац≥њ:

1.ѕод≥л прац≥, при ¤кому влада ≥ в≥дпов≥дальн≥сть ч≥тко визначен≥ дл¤ кожного прац≥вника й узаконен≥ ¤к оф≥ц≥йн≥ обов'¤зки.

2.Ѕюрократична система ≥Їрархична, тобто кожна вища посадова особа керуЇ нижчими ≥ у свою чергу п≥длегла б≥льш високопоставленому чиновников≥.

3.”с≥ члени орган≥зац≥њ п≥дбираютьс¤ на основ≥ техн≥чноњ квал≥ф≥кац≥њ за допомогою формальних ≥спит≥в або шл¤хом навчанн¤.

4.ѕосадов≥ особи призначаютьс¤, а не обираютьс¤.

5.јдм≥н≥стративн≥ посадов≥ особи працюють за ф≥ксовану плату ≥ Ї УкурТЇрнимиФ службовц¤ми.

6.јдм≥н≥стративн≥ посадов≥ особи не Ї власниками компан≥њ, де вони служать.

7.јдм≥н≥стративн≥ чиновники мають право регулювати д≥¤льн≥сть своњх п≥длеглих. ÷≥ правила повинн≥ бути безособовими ≥ застосовуватис¤ в ус≥х випадках.

¬ебер прагнув деперсон≥ф≥кувати багато управл≥нських функц≥й спод≥ваючись, що результативне одноман≥тт¤ може спри¤ти доброзичливому ≥ справедливому в≥дношенню до вс≥х роб≥тник≥в. ¬≥н також вважав, що його Урац≥ональна, залежна ≥ передбачувана системаФ забезпечить задов≥льне виконанн¤ багатьох одноман≥тних орган≥зац≥йних задач, а ≥Їрарх≥¤, влада ≥ бюрократ≥¤ лежать в основ≥ вс≥х соц≥альних орган≥зац≥й.

ќднак бюрократична модель керуванн¤ несла в соб≥ ≥ досить вагом≥ вади соц≥ального характеру: вона формувала тенденц≥ю н≥велюванн¤ людей (приведенн¤ до одного р≥вн¤). ” цих умовах роб≥тникам практично не потр≥бно займатис¤ розвТ¤занн¤м пост≥йно виникаючих виробничих, технолог≥чних ≥ ≥нших проблем, нема чого приб≥гати до будь-¤кого роду творчих пошук≥в, оск≥льки б≥льш≥сть р≥шень по р≥зних питанн¤х житт¤ приймаютьс¤ в управл≥нському центр≥ ≥ довод¤тьс¤ до прац≥вник≥в по скал¤рному ланцюз≥ розпор¤дженн¤ у форм≥ директив, що п≥дл¤гають неухильному виконанню. “ака модель б≥льш за все п≥дходить до арм≥йських умов.

—еред основних дос¤гнень класичноњ школи керуванн¤ варто в≥дзначити:

1. –озвиток принцип≥в керуванн¤.

2. ќпис функц≥й керуванн¤.

3. —истематизований п≥дх≥д до керуванн¤ вс≥Їю орган≥зац≥Їю.

” 1930-1950 р.р. активно розвиваЇтьс¤ нова школа теор≥њ керуванн¤ Ц доктрина Улюдських в≥дносинФ. –ух за людськ≥ в≥дносини зародилис¤ у в≥дпов≥дь на нездатн≥сть з боку представник≥в наукового керуванн¤ ≥ школи адм≥н≥стративного керуванн¤ ц≥лком усв≥домити людський фактор ¤к основний елемент ефективноњ орган≥зац≥њ.

ќдним з њњ основоположник≥в був американський соц≥олог ≥ психолог ≈лтон ћейо (1880-1949). ѕ≥сл¤ багатор≥чних експеримент≥в, особливо тих, котр≥ проводилис¤ на завод≥ У”естерн ≈лектрик ’оторнФ у ÷ицеро (штат ≤лл≥нойс), ≈. ћейо знайшов, що ч≥тко розроблен≥ роб≥тнич≥ операц≥њ ≥ гарна зарплата не завжди вели до п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ ¤к вважали представники школи наукового керуванн¤. ¬ окремих випадках вир≥шальний вплив на р≥ст продуктивност≥ прац≥ роб≥тника робл¤ть головним чином психолог≥чн≥ ≥ соц≥альн≥ фактори. Ќаприклад, ≥нод≥ прац≥вники реагували набагато сильн≥ше на тиск з боку колег по груп≥, чим на бажанн¤ кер≥вництва ≥ на матер≥альн≥ стимули.

≈.ћейо було п≥дм≥чено, що пог≥ршенн¤ соц≥ального кл≥мату на п≥дприЇмствах негативно в≥дбиваЇтьс¤ на економ≥чних показниках њхньоњ д≥¤льност≥. “ому, на його думку вс≥ проблеми виробництва повинн≥ розгл¤датис¤ з позиц≥й людських в≥дносин. ƒл¤ ≈.ћейо конфл≥кт м≥ж працею ≥ кап≥талом був ≥ррац≥ональним, ћейо не визнавав н≥¤кого виправданн¤ його ≥снуванню.

–ос≥йська школа керуванн¤ ≥ њњ представник≥ також внесли вагомий внесок у розвиток загальносв≥товоњ управл≥нськоњ думки. –ос≥йська модель керуванн¤, заснована на общинних, арт≥льних ≥ монастирських методах господарюванн¤, прот¤гом стол≥ть показувала свою економ≥чну заможн≥сть, дозвол¤ючи –ос≥њ грати на св≥тов≥й арен≥ роль великоњ держави. ” промисловому в≥дношенн≥ –ос≥¤ була одн≥Їњ ≥з самих розвинутих крањн св≥ту, ≥ тому управл≥нська наука тут розвивалас¤ тими ж темпами, що й у зах≥дних крањнах. ѕоказово те, що рос≥йськ≥ фах≥вц≥ розробили концептуальн≥ ≥ прикладн≥ основи "тейлоризму" значно ран≥ше, н≥ж це зробив сам ‘.“ейлор. ” 1860-1870р. учен≥ ћосковського вищого техн≥чного училища розробили ориг≥нальну методику рац≥онал≥зац≥њ трудових рух≥в, що була в 1873р. визнана г≥дною спец≥альноњ медал≥ на ¬сесв≥тн≥й торговельн≥й виставц≥ у ¬≥дн≥. ћетодика користувалас¤ попитом ≥ активно застосовувалас¤ в англ≥йськ≥й промисловост≥. Ќа початку ’’ в. у ѕетербурзькому пол≥техн≥чному ≥нститут≥ читавс¤ курс "ќрган≥зац≥¤ заводського господарства". Ќа початку 1920-х рок≥в досл≥дженн¤ в област≥ керуванн¤ були в≥дновлен≥, ≥ в результат≥ були сформульован≥ "основн≥ закони науковоњ орган≥зац≥њ виробництва ≥ Ќќѕ". ÷ентром рад¤нськоњ школи науковоњ орган≥зац≥њ прац≥ став ÷ентральний ≥нститут прац≥ на чол≥ з талановитим вченим ≥ ентуз≥астом ј. .√астЇвим. –ад¤нськ≥ вчен≥ на в≥дм≥ну в≥д зах≥дних вивчали не лише техн≥ку, трудовий процес, але й роб≥тника, розгл¤даючи його д≥ючим суб'Їктом. ” досл≥дженн¤х визначилис¤ дв≥ основн≥ групи концепц≥й керуванн¤: орган≥зац≥йно-техн≥чн≥ ≥ соц≥альн≥. ƒо першоњ в≥дносилис¤ концепц≥њ "орган≥зац≥йного керуванн¤" ј.ј.Ѕогданова, "ф≥з≥олог≥чного оптимуму" ќ.ј.≈рманського, "вузькоњ бази" ј. .√астЇва, "виробничого трактуванн¤" ≈.‘.–озмировича. ƒо другоњ групи Ц концепц≥ю "орган≥зац≥йноњ д≥¤льност≥" ѕ.ћ. ерженцева, "соц≥альновиробничу концепц≥ю керуванн¤ виробництвом" Ќ.ј.¬итку, "теор≥њ адм≥н≥стративноњ Їмност≥" ‘.–.ƒунаЇвського. ќдн≥Їю з основних розробок ÷ентрального ≥нституту прац≥ стала концепц≥¤ трудових установок, що м≥стить елементи ергоном≥ки, ≥нженерноњ психолог≥њ, орган≥зац≥њ робочого м≥сц¤, теор≥њ трудових рух≥в, самоорган≥зац≥њ трудового процесу. –екомендац≥њ ÷≤ѕ у вид≥ плакат≥в поширювалис¤ у виробничих колективах ≥ вив≥шувалис¤ на видних м≥сц¤х.

—учасн≥ американськ≥ автори звод¤ть зм≥ст доктрини людських в≥дносин до наступних положень:

1) людина ¤вл¤Ї собою соц≥альну тварину, що п≥дкор¤Їтьс¤ законам УчередиФ, ≥ потр≥бно створити так≥ методи керуванн¤, що регулювали б поводженн¤ людей у груп≥, орган≥зац≥њ;

2) з Уприродою людиниФ несум≥сна тверда ≥Їрарх≥¤ п≥длеглост≥ ≥ формал≥зац≥њ орган≥зац≥йних процес≥в, тому необх≥дно розробити так≥ методи керуванн¤, ¤к≥ могли б повн≥ше використовувати психолог≥чн≥ й емоц≥йн≥ особливост≥ прац≥вника, його ≥нтелектуальний потенц≥ал;

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (7345 прочитано)