ћенеджмент > ≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки

ј. ‘айоль вид≥л¤в п'¤ть функц≥й керуванн¤. Ќа його погл¤д, Укерувати означаЇ пророкувати ≥ планувати, орган≥зовувати, розпор¤джатис¤, координувати ≥ контролюватиФ. ≤нш≥ автори розробили ≥нш≥ перел≥ки функц≥й. ƒо них в≥днос¤ть плануванн¤, орган≥зац≥ю, мотивац≥ю, кер≥вництво, координац≥ю, контроль, комун≥кац≥ю, досл≥дженн¤, оц≥нку, прийн¤тт¤ р≥шень, п≥дб≥р персоналу, регулюванн¤ та ≥н. Ќа думку ћ. ћескона, Упроцес керуванн¤ складаЇтьс¤ з функц≥й плануванн¤, орган≥зац≥њ, мотивац≥њ ≥ контролю. ÷≥ чотири первинн≥ функц≥њ керуванн¤ об'Їднан≥ сполучними процесами комун≥кац≥њ й ухваленн¤ р≥шенн¤.  еруванн¤ (л≥дерство) розгл¤даЇтьс¤ ¤к самост≥йна д≥¤льн≥стьФ.

—итуац≥йний п≥дх≥д

≤снуюч≥ теор≥њ орган≥зац≥њ ≥ керуванн¤ не завжди взмоз≥ в≥дпов≥сти на питанн¤ практичного керуванн¤. “ому ≥нод≥ кер≥вники критикують теор≥њ керуванн¤ за њх Унепрактичн≥стьФ ≥ Ув≥д≥рван≥стьФ в≥д реального житт¤, нездатн≥сть служити конкретним ≥нструментом у практиц≥ роботи. як в≥дпов≥дь на таку критику з'¤вилас¤ ситуац≥йна теор≥¤ керуванн¤, ц≥ль ¤коњ Ц переор≥Їнтувати теор≥ю керуванн¤ в практику управл≥нськоњ д≥¤льност≥. јмериканський фах≥вець з керуванн¤ –.ћоклер указуЇ на те, що конкретн≥ ситуац≥њ, в ¤ких д≥Ї керуючий, наст≥льки р≥зноман≥тн≥, що неможливо анал≥зувати њх з погл¤ду сучасних теор≥й керуванн¤. ¬≥н вважаЇ, що потр≥бно розробл¤ти ситуац≥йн≥ принципи, що можуть бути корисними в конкретних д≥лових ситуац≥¤х. ÷¤ установка стала поступово дом≥нувати в систем≥ п≥дготовки ≥ п≥двищенн¤ квал≥ф≥кац≥њ менеджер≥в. ќтже ситуац≥йний п≥дх≥д припускаЇ, що застосуванн¤ тих або ≥нших метод≥в керуванн¤ визначаЇтьс¤ ситуац≥Їю.

ќск≥льки ≥снуЇ безл≥ч фактор≥в, що впливають на орган≥зац≥ю ¤к усередин≥ нењ, так ≥ в навколишньому середовищ≥, не ≥снуЇ Їдиного УкращогоФ способу керувати нею. Ќайефективн≥шим методом у конкретн≥й ситуац≥њ Ї той, котрий найб≥льш в≥дпов≥даЇ дан≥й ситуац≥њ.

—учасний етап розвитку управл≥нськоњ думки

Ќа сучасному етап≥ розвитку управл≥нськоњ думки йде пошук б≥льш досконалоњ модел≥ керуванн¤, спр¤мованоњ на п≥двищенн¤ адаптивних можливостей орган≥зац≥њ ≥ пристосуванн¤ до м≥нливих умов зовн≥шнього середовища. ќдним з перспективних напр¤мк≥в трансформац≥њ Ї гуман≥зац≥¤ ≥ посиленн¤ соц≥альноњ складового менеджменту, що передбачаЇ р≥шучий зсув акцент≥в у керуванн≥ з технолог≥чних ≥ технократичних п≥дход≥в на розвиток ≥нтелектуального потенц≥алу прац≥вника, на керуванн¤ повед≥нкою людини в орган≥зац≥њ ≥ формуванн¤ ефективного мотивац≥йного середовища. «агальна тенденц≥¤ в розвитку керуванн¤ така, що автократична й економ≥чна модел≥ керуванн¤, застосовуван≥ в чистому вид≥, усе част≥ше дають збоњ, а то ≥ просто не д≥ють. ÷≥ модел≥ поелементно ≥ системно насичуютьс¤ ≥ вит≥сн¤ютьс¤ б≥льш прогресивними модел¤ми керуванн¤, заснованими на людиноцентристськ≥й ≥деолог≥њ.  онцепц≥ю переходу в≥д твердоњ модел≥ до б≥льш ефективноњ м'¤коњ модел≥ запропонована ”.ќуч≥ й описана в його книз≥, що в ориг≥нал≥ називаЇтьс¤ "“еор≥¤ Z".

ѕродовжуЇ залишатис¤ попул¤рною ≥ далеко ще не вичерпала своњх можливостей концепц≥¤ "7-S", запропонована “.ѕ≥терсом ≥ –.”отерменом у книз≥ "” пошуках ефективного керуванн¤". ¬она Ї продовженн¤м ≥ розвитком системного п≥дходу в керуванн≥. јвтори обстежували 62 велик≥ американськ≥ корпорац≥њ, що за найжорстк≥шими критер≥¤ми були в≥днесен≥ до передових, ≥ прийшли до вт≥шного дл¤ себе висновку: за зразками ефективного керуванн¤ зовс≥м не обов'¤зково њхати в япон≥ю, вони Ї й в јмериц≥. Ќа њхню думку, ви¤вленн¤ загальних дл¤ них ус≥х рис ≥ ознак дасть у сукупност≥ шукану модель ефективного керуванн¤.  ращ≥ американськ≥ компан≥њ, ¤к з'¤сувалос¤, волод≥ють наступними характерними рисами:

ор≥Їнтац≥¤ на енерг≥йну ≥ швидку д≥ю;

пост≥йний контакт з≥ споживачем;

наданн¤ люд¤м визначеноњ автоном≥њ, заохоченн¤ њхньоњ заповз¤тливост≥;

розгл¤д людей ¤к головного джерела п≥двищенн¤ продуктивност≥ прац≥ й ефективност≥ виробництва;

зв'¤зок з житт¤м, посилений акцент на одну (або дек≥лька) ц≥нн≥сть, що маЇ ключове значенн¤ дл¤ даного б≥знесу;

обмеженн¤ своЇњ д≥¤льност≥ лише тим, що знаЇш ≥ вм≥Їш найкраще;

простота форм керуванн¤, нечисленн≥сть управл≥нського штату;

одночасне сполученн¤ в керуванн≥ вол≥ в одному ≥ твердост≥ в ≥ншому.

” запропонован≥й авторами модел≥ ч≥тко прогл¤даЇтьс¤ не лише принцип системност≥, але й адаптивност≥. ÷е закладено ¤к у стратег≥чних ц≥нн≥сних установках, так ≥ в гнучк≥й орган≥зац≥йн≥й структур≥, здатн≥й надзвичайно винах≥дливо й адекватно реагувати на будь-¤к≥ зм≥ни в навколишньому середовищ≥. ѕринцип "м'¤ко - жорстко" закладений в орган≥зац≥йн≥й структур≥, що складаЇтьс¤ ≥з семи взаЇмозалежних перем≥нних управл≥нських блок≥в (7-S) - structure (структура), strategy (стратег≥¤), systems (системи ≥ процедури соц≥альноњ технолог≥њ), shared values (сп≥льн≥, тобто под≥люван≥ вс≥ма ц≥нн≥сн≥ установки, культура), skills (сума навичок ≥ ум≥нь), style (стиль кер≥вництва), staff (склад прац≥вник≥в). ”с≥ блоки збалансован≥ ≥ гармон≥зован≥ в ¤к≥сному ≥ к≥льк≥сному в≥дношенн≥. «м≥ни в одному з них вимагають в≥дпов≥дних зм≥н в ≥нших. ќсновна функц≥¤ керуванн¤ пол¤гаЇ в тому, щоб вчасно ви¤вити необх≥дн≥сть зм≥н ≥ належним чином њх зд≥йснити.

¬ сучасному бурхливому б≥знес≥ особливо важливим Ї ситуац≥йний п≥дх≥д до керуванн¤. —пециф≥ка ≥ р≥вень ефективност≥ керуванн¤ в даному випадку визначаЇтьс¤ тим, наск≥льки правильно оц≥нена ситуац≥¤, чи правильно обрана "домашн¤ заготовка" дл¤ вир≥шенн¤ посталоњ задач≥, чи правильно обрана сукупн≥сть управл≥нських прийом≥в ≥ метод≥в з обл≥ком ус≥х позитивних ≥ негативних фактор≥в. ƒо ситуац≥йного керуванн¤ впритул примикаЇ розроблена ф≥нськими фах≥вц¤ми модель керуванн¤ за результатами, викладена в книз≥ " еруванн¤ за результатами".

ѕод≥њ, що в≥дбуваютьс¤ в економ≥чному ≥ громадському житт≥, часто з'¤вл¤ютьс¤ перед кер≥вниками, не говор¤чи вже про р¤дових прац≥вник≥в, ¤к незрозум≥л≥, неконтрольован ≥ непередбачен≥. ”правл≥нськ≥ кризи останн≥м часом виникають значно част≥ше ≥ њхн≥ насл≥дки ви¤вл¤ютьс¤ набагато б≥льш пагубними, чим це можна було б оч≥кувати. ”се це зажадало внесенн¤ коректив у теор≥ю ≥ практику керуванн¤. «а останн≥ роки сформувавс¤ ≥ розвиваЇтьс¤ новий напр¤мок наукового пошуку, що спираЇтьс¤ на "теор≥ю хаосу", на синергетичне знанн¤. ќр≥Їнтац≥¤ на цей напр¤мок Ц одна з найважлив≥ших тенденц≥й розвитку сучасноњ управл≥нськоњ думки. ≤ багато кер≥вник≥в уже почали розум≥ти, що соц≥альн≥ й економ≥чн≥ процеси далеко не завжди йдуть по л≥н≥йному, строго прогнозованому шл¤ху. “акож далеко не завжди, особливо на початку процесу, можна з≥ставити значим≥сть фактора впливу на систему, ступ≥нь його впливу ≥ масштаби можливих насл≥дк≥в.

ѕо "теор≥њ хаосу", де¤к≥ нав≥ть др≥бн≥ зм≥ни можуть привести до радикальних зм≥н у стан≥ ≥ призвести до ¤к≥сноњ трансформац≥њ системи. «авданн¤ кер≥вника пол¤гаЇ в тому, щоб "прораховувати" так≥ зм≥ни-"збудники" ≥ знаходити прийн¤тний спос≥б направл¤ти розвиток процесу в потр≥бне русло. “аких "збудник≥в" може бути трохи ≥ вони можуть складати визначений спектр. «м≥ни в зовн≥шньому середовищ≥ й у систем≥ неминуче привод¤ть до зм≥ни спектра цих "збудник≥в" ≥ в≥дпов≥дно до зм≥ни ступен¤ потенц≥алу впливу кожного з них ≥ можливих шл¤х≥в руху системи в майбутнЇ. ѕрогнозуванн¤ повед≥нки складних систем у нел≥н≥йних процесах носить не абсолютний, а стохастичний характер. ѕроте правильно обраний напр¤мок прогнозуванн¤ може ≥стотно знизити ризик помилки при ухваленн≥ управл≥нського р≥шенн¤. ј ц≥на помилки при керуванн≥ складними системами, ¤к правило, дуже висока.

 р≥м уже згаданих, можна назвати наступн≥ важлив≥ тенденц≥њ розвитку керуванн¤ на сучасному етап≥: формуванн¤ здатност≥ орган≥зац≥њ до пост≥йного в≥дновленн¤ ≥ пристосуванн¤ до м≥нливих умов; зростанн¤ значимост≥ керуванн¤ ≥нтелектуальним кап≥талом (людськими ≥ ринковими активами, ≥нтелектуальною власн≥стю, ≥нфраструктурними активами); зб≥льшенн¤ частки ≥нтелектуальноњ складовоњ у вироблених товарах ≥ послугах, в економ≥чних, комерц≥йних ≥ маркетингових операц≥¤х; економ≥чна глобал≥зац≥¤ ≥ необх≥дн≥сть врахуванн¤ цього фактору при формуванн≥ стратег≥й ст≥йкого розвитку орган≥зац≥й; розвиток системи керуванн¤ в≥ртуальними орган≥зац≥¤ми; формуванн¤ ≥ розвиток нових спец≥альних вид≥в менеджменту; зб≥льшенн¤ спектру стратег≥чного керуванн¤ на загальному управл≥нському пол≥; ¤к≥сне вдосконаленн¤ ≥нформац≥йноњ ≥ комун≥кац≥йноњ бази керуванн¤, орган≥зац≥¤ мон≥торингу управл≥нських процес≥в; розширенн¤ сфери практичного застосуванн¤ сучасних вид≥в управл≥нського анал≥зу (SWOT, PEST, SNW, корел¤ц≥йно-регрес≥йного, нел≥н≥йного, факторного й ≥н.); розвиток ≥ розширенн¤ сфери практичного застосуванн¤ концепц≥њ загального менеджменту ¤кост≥ (TQM); активна модерн≥зац≥¤ культури орган≥зац≥њ з урахуванн¤м нових вимог; п≥двищенн¤ ≥нтересу до ≥сторичних корен≥в в≥тчизн¤них управл≥нських традиц≥й, досв≥ду ≥ культури.

ƒжерела ≥нформац≥њ

ё.Ќ.Ѕарышников ДЁволюци¤ управленческой мыслиФ.

 афедра общего и специального менеджмента –оссийской академии государственной службы при ѕрезиденте –оссийской ‘едерации.

http://www.koism.rags.ru/publ/articles/11.php

–оссийский образовательный портал DISTANCE.RU.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: ≈волюц≥¤ управл≥нськоњ думки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (7345 прочитано)