ћенеджмент > Ќевербальн≥ засоби комун≥кац≥њ

∆ести незгоди можна назвати жестами витисненн¤, оск≥льки вони ви¤вл¤ютьс¤ внасл≥док стримуванн¤ своЇњ думки. «биранн¤ не≥снуючих ворсинок з костюма Ї одним з таких жест≥в. —п≥врозмовник, що збираЇ ворсинки, звичайно сидить, в≥двернувши в≥д ≥нших, ≥ дивитьс¤ в п≥длогу. ÷е найб≥льш попул¤рний жест несхваленн¤.  оли сп≥врозмовник пост≥йно збираЇ ворсинки з од¤гу, це Ї ознакою того, що йому не подобаЇтьс¤ усе, що тут говоритьс¤, нав≥ть ¤кщо на словах в≥н з ус≥м згодний.

∆ести готовност≥ сигнал≥зують про бажанн¤ зак≥нчити розмова чи зустр≥ч ≥ виражаютьс¤ в подач≥ корпуса вперед, при цьому обидв≥ руки лежать на кол≥нах чи тримаютьс¤ за б≥чн≥ крањ ст≥льц¤. якщо кожноњ з цих жест≥в ви¤вл¤Їтьс¤ п≥д час розмови, то варто брати ≥н≥ц≥ативу у своњ руки ≥ першим запропонувати зак≥нчити бес≥ду. ÷е дозволить вам зберегти психолог≥чну перевагу ≥ контролювати ситуац≥ю.

 р≥м розгл¤нутих ран≥ше поз ≥ жест≥в ≥снують ≥ ≥нш≥, котр≥ не менш красномовно передають той чи ≥нший внутр≥шн≥й стан сп≥врозмовник≥в. “ак, за допомогою потиранн¤ долонь в≥дгадуютьс¤ позитивн≥ чеканн¤. «чеплен≥ пальц≥ рук позначають розчаруванн¤ ≥ бажанн¤ сп≥врозмовника сховати своЇ негативне в≥дношенн¤ до почутого.

—укупн≥сть жест≥в. ќдн≥Їю з найб≥льш серйозних помилок, що можуть допустити новачки в справ≥ вивченн¤ мови т≥ла, Ї прагненн¤ вид≥лити один жест ≥ розгл¤дати його ≥зольовано в≥д ≥нших жест≥в ≥ обставин. Ќаприклад, поч≥суванн¤ потилиц≥ може означати тис¤чу речей - лупа, блохи, вид≥ленн¤ поту, непевн≥сть, чи безпам'¤тн≥сть проголошенн¤ неправди - у залежност≥ в≥д того, ¤к≥ ≥нш≥ жести супроводжують це поч≥суванн¤, тому дл¤ правильноњ ≥нтерпретац≥њ ми повинн≥ враховувати весь комплекс супров≥дних жест≥в.

як ≥ будь-¤ка ≥нша мова, мова т≥ла складаЇтьс¤ з≥ сл≥в, пропозиц≥й ≥ знак≥в пунктуац≥њ.  ожен жест под≥бний одному слову, а слово може мати к≥лька р≥зних значень. ÷≥лком зрозум≥ти значенн¤ цього слова ви можете т≥льки тод≥, коли вставите це слово в пропозиц≥ю пор¤д з ≥ншими словами. ∆ести надход¤ть у форм≥ "пропозиц≥й" ≥ точно говор¤ть про д≥йсний стан, настр≥й ≥ ставленн¤ людини. —постережлива людина може прочитати ц≥ невербальн≥ пропозиц≥њ ≥ пор≥вн¤ти њх з≥ словесними пропозиц≥¤ми що говорить.

ћал. 1 показуЇ сукупн≥сть жест≥в, що позначають критично оц≥нне ставленн¤, головним тут Ї жест "п≥дпиранн¤ щоки вказ≥вним пальцем", у той час ¤к ≥нший палець прикриваЇ рот, а великий палець лежить п≥д п≥дбор≥дд¤м. Ќаступним п≥дтвердженн¤м того, що слухаючий в≥дноситьс¤ до вас критично, Ї те, що ноги його м≥цно схрещен≥, а друга рука лежить поперек т≥ла, ¤к би захищаючи його, а голова ≥ п≥дбор≥дд¤ нахилен≥ (вороже). ÷¤ невербальна пропозиц≥¤ говорить вам приблизно наступне: "ћен≥ не подобаЇтьс¤ те, що ви говорите, ≥ ¤ з вами не згодний".

ћал. 1 “ипова поза критичноњ оц≥нки

«б≥г сл≥в ≥ жест≥в. якби ви були сп≥врозмовником людини, показаного на мал.1, ≥ попросили його виразити свою думку щодо того, що ви т≥льки що сказали, на що в≥н би в≥дпов≥в, що з вами не згодний, то його невербальн≥ сигнали були б конгруентними, тобто в≥дпов≥дали б його словесним висловленн¤м. якщо ж в≥н скаже, що йому дуже подобаЇтьс¤ усе, що ви говорите, в≥н буде брехати, тому що його слова ≥ жести будуть неконгруентними. ƒосл≥дженн¤ довод¤ть, що невербальн≥ сигнали несуть у 5 раз≥в б≥льше ≥нформац≥њ, чим вербальн≥, ≥ у випадку, ¤кщо сигнали неконгруентн≥, люди покладаютьс¤ на невербальну ≥нформац≥ю, в≥ддаючи перевагу њњ, а не словесн≥й.

„асто можна спостер≥гати, ¤к ¤кий-небудь пол≥тик стоњть на трибун≥, м≥цно схрестивши руки на груди (захисна поза ) з опущеним п≥дбор≥дд¤м (критична чи ворожа поза), ≥ говорить аудитор≥њ про те, ¤к сприйн¤тливо ≥ дружелюбно в≥н ставитьс¤ до ≥дей молод≥. ¬≥н може спробувати переконати аудитор≥ю у своЇму теплом, гуманнм ставленн¤м, робл¤чи швидк≥, р≥зк≥ удари по трибун≥. «иімунд ‘рейд один раз пом≥тив, що коли одна пац≥Їнтка словесно переконувала його в т≥м, що вона щаслива в шлюб≥, вона несв≥домо зн≥мала з пальц¤ ≥ над¤гала обручку. ‘рейд зрозум≥в значенн¤ цього мимов≥льного жесту ≥ не здивувавс¤, коли стали позначатис¤ с≥мейн≥ проблеми ц≥Їњ пац≥Їнтки.

 лючем до правильноњ ≥нтерпретац≥њ жест≥в Ї врахуванн¤ вс≥Їњ сукупност≥ жест≥в ≥ конгруентн≥сть вербальних ≥ невербальних сигнал≥в.

ѕоложенн¤ в сусп≥льств≥ та багатство жестикул¤ц≥њ. Ќауков≥ досл≥дженн¤ в галуз≥ л≥нгв≥стики показали, що ≥снуЇ пр¤ма залежн≥сть м≥ж соц≥альним статусом, владою, престижем людини ≥ њњ словниковим запасом. ≤ншими словами, чим вище соц≥альне чи профес≥йне положенн¤ людини, тим вище його здатн≥сть сп≥лкуватис¤ на р≥вн≥ сл≥в ≥ фраз. ƒосл≥дженн¤ в област≥ невербалики ви¤вили залежн≥сть м≥ж красномовн≥стю людини ≥ ступенем жестикул¤ц≥њ, використовуваноњ людиною дл¤ передач≥ зм≥сту своњх пов≥домлень. ÷е означаЇ, що ≥снуЇ пр¤ма залежн≥сть м≥ж соц≥альним станом людини, його престижем ≥ к≥льк≥стю жест≥в ≥ рух≥в, ¤кими вона користуЇтьс¤. Ћюдина, що знаходитьс¤ на вершин≥ соц≥альних чи сход≥в профес≥йноњ кар'Їри, може користуватис¤ багатством свого словникового запасу в процес≥ комун≥кац≥њ, у той же час ¤к людина менш реал≥зована профес≥йно буде част≥ше покладатис¤ на жести, а не на слова в процес≥ сп≥лкуванн¤.

Ўвидк≥сть де¤ких жест≥в ≥ њхн¤ очевидн≥сть дл¤ ока залежить в≥д в≥ку людини. Ќаприклад, ¤кщо 5-л≥тн¤ дитина скаже неправду своњм батькам, то в≥дразу ж п≥сл¤ цього вона прикриЇ одн≥Їю чи обома своњми руками рот (мал.2,а). ÷ей жест "прикриванн¤ рота рукою" п≥дкаже батькам про те, що дитина збрехала, але

ћал.2 а) ƒитина обманюЇ б) ѕ≥дл≥ток обманюЇ в) ƒорослий обманюЇ

прот¤гом усього свого житт¤ людина використовуЇ цей жест, коли бреше, але, зазвичай зм≥нюЇтьс¤ т≥льки швидк≥сть зд≥йсненн¤ цього жесту.  оли п≥дл≥ток говорить неправду, рука прикриваЇ рот майже так само, ¤к ≥ в п'¤тил≥тньоњ дитини, але т≥льки пальц≥ злегка обвод¤ть л≥н≥ю губ (мал.2,б). ÷е жест прикриванн¤ рукою рота стаЇ б≥льш витонченим у дорослому в≥ц≥.  оли доросла людина бреше, його мозок посилаЇ йому ≥мпульс прикрити рот, у спроб≥ затримати слова обману, ¤к це робитьс¤ п'¤тил≥тньою чи дитиною п≥дл≥тком, але в останн≥й момент рука ухил¤Їтьс¤ в≥д рота ≥ народжуЇтьс¤ ≥нший жест-дотик до носа (мал.2, в). “акий жест Ї н≥ що ≥нше, ¤к удосконалений дорослий вар≥ант того ж жесту прикриванн¤ рота рукою, що був присутн≥й у дитинств≥. ÷е приклад того, що з в≥ком жести людей стають менш пом≥тними ≥ б≥льш завуальованими, тому завжди складн≥ше зчитати ≥нформац≥ю 50-р≥чноњ людини, н≥ж молодоњ.

ћожлив≥сть п≥дробити мову рух≥в. Ќайб≥льш типовим питанн¤м Ї "„и можлива п≥дробка у власн≥й мов≥ т≥ла?" «азвичай в≥дпов≥дь на це питанн¤ Ц негативна, тому що вас видасть в≥дсутн≥сть конгруентност≥ м≥ж жестами, м≥кросигналами орган≥зму ≥ сказаними словами. Ќаприклад, розкрит≥ долон≥ асоц≥юютьс¤ з чесн≥стю, але, коли ошуканець розкриваЇ вам своњ об≥йми ≥ посм≥хаютьс¤ вам, одночасно говор¤чи неправду, м≥кросигнали його орган≥зму видадуть його потаЇмн≥ думки. ÷е можуть бути звужен≥ з≥ниц≥, п≥дн¤та брова чи скривленн¤ куточка рота, ≥ вс≥ ц≥ сигнали будуть суперечити розкритим об≥ймам ≥ широк≥й посм≥шц≥. ” результат≥ рецип≥Їнт схильний не в≥рити тому, що в≥н чуЇ. «даЇтьс¤, начебто в людському мозку Ї запоб≥жний прилад, що "зашкалюЇ" щоразу, ¤к т≥льки в≥н реЇструЇ неконгруентн≥ невербальн≥ сигнали.

≤снують, однак, випадки, коли мов≥ т≥ла спец≥ально навчають дл¤ дос¤гненн¤ спри¤тливого враженн¤. ¬≥зьм≥ть, наприклад, конкурси краси ћ≥с чи јмерика ћ≥с ¬сесв≥т, на ¤ких кожна конкурсантка навчаЇтьс¤ таким рухам т≥ла, що випром≥нюють теплоту ≥ щир≥сть. „им з б≥льшою майстерн≥стю учасниц¤ конкурсу буде передавати ц≥ сигнали, тим б≥льше бал≥в вона одержить в≥д судд≥в.

јле нав≥ть досв≥дчен≥ фах≥вц≥ можуть ≥м≥тувати потр≥бн≥ рухи т≥льки прот¤гом короткого пер≥оду часу, оск≥льки незабаром орган≥зм мимовол≥ передасть сигнали, що суперечать його св≥домим д≥¤м. Ѕагато пол≥тик≥в Ї досв≥дченими фах≥вц¤ми в област≥ коп≥юванн¤ мови т≥ла ≥ використовують це дл¤ того, щоб домогтис¤ розташуванн¤ своњх виборц≥в ≥ змусити њх пов≥рити своњм словам. ѕро тих пол≥тичних д≥¤ч≥в, ¤к≥ усп≥шно це проробл¤ють, говор¤ть, що в них Ї " божий дарунок". ќбличч¤ част≥ше, н≥ж будь-¤ка ≥нша частина людського т≥ла використовуЇтьс¤ дл¤ прихованн¤ помилкових висловлень. ћи посм≥хаЇмос¤, киваЇмо головою ≥ п≥дморгуЇмо в спроб≥ сховати неправду, але, на жаль, дл¤ нас, наше т≥ло своњми знаками говорить щиру правду, ≥ спостер≥гаЇтьс¤ нев≥дпов≥дн≥сть м≥ж сигналами, що зчитуютьс¤ з обличч¤ ≥ з т≥ла, ≥ словами. ¬ивченн¤ вираженн¤ обличч¤ Ї мистецтвом саме по соб≥.

¬ажко насл≥дувати ≥ п≥дробл¤ти мову т≥ла прот¤гом довгого пер≥оду часу, але корисно навчитис¤ використовувати позитивн≥, в≥дкрит≥ жести дл¤ усп≥шного сп≥лкуванн¤ з ≥ншими людьми ≥ позбутис¤ в≥д жест≥в, що несуть негативне забарвленн¤? ÷е дозволить почувати себе б≥льш впевнено з людьми ≥ зробить вас б≥льш привабливим дл¤ них.

ѕроблема з неправдою пол¤гаЇ в т≥м, що наша п≥дсв≥дом≥сть працюЇ автоматично ≥ незалежно в≥д нас, тому наша мова рух≥в видаЇ нас з головою. ќт чому в≥дразу пом≥тно, коли брешуть люди, що р≥дко говор¤ть неправду, незалежно в≥д того, наск≥льки переконливо вони це п≥днос¤ть. ” той самий момент, коли в≥н починають брехати, њхнЇ т≥ло починаЇ давати зовс≥м протилежн≥ сигнали, що даЇ вам в≥дчутт¤, що вам брешуть ѕ≥д час обману наша п≥дсв≥дом≥сть викидаЇ пучок нервовоњ енерг≥њ, що ви¤вл¤Їтьс¤ в жестах, що суперечать тому, що сказала людина. ƒе¤к≥ люди, чињ профес≥њ безпосередньо пов'¤зан≥ з обманом у р≥зних формах, так≥ ¤к пол≥тичн≥ д≥¤ч≥, адвокати, актори до такого ступен¤ натренували своњ рухи, що важко пом≥тити, що вони говор¤ть неправду, ≥ люди потрапл¤ють на њхню вудку, дов≥р¤ючи њм.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: Ќевербальн≥ засоби комун≥кац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (10206 прочитано)