ћ≥кроеконом≥ка > ћонопол≥¤ ≥ досконала конкуренц≥¤

Ќазван≥ типи конкурентноњ повед≥нки в р≥зноман≥тних формах застосовуютьс¤ залежно в≥д обраних метод≥в конкурентного суперництва. ¬ид≥л¤ють дв≥ основн≥ групи конкуренц≥њ: ц≥нов≥ й нец≥нов≥. ƒив. схему 6.

як св≥дчить схема, застосуванн¤ того ≥ншого методу, ¤кий у подальшому визначаЇ й тип конкурентноњ повед≥нки п≥дприЇмц¤ на ринку, не Ї самоц≥ллю. ¬изначальним у цьому процес≥ Ї прагненн¤ завоювати таке становище на ринку, ¤ке забезпечуЇ вилученн¤ додаткового прибутку. ≤сторично конкуренц≥¤ в ринков≥й економ≥ц≥ починалас¤ ≥з застосуванн¤ переважно метод≥в ц≥нового суперництва. ¬ умовах же сучасноњ конкуренц≥њ переважають нец≥нов≥ методи. ќснову суперництва м≥ж сучасними ф≥рмами складаЇ диференц≥йований попит. ÷е означаЇ, що розробл¤ючи стратег≥ю й тактику повед≥нки на ринку, ф≥рма (п≥дприЇмець ) насамперед дбаЇ про те, щоб створена продукц≥¤ за своњми споживчими ¤кост¤ми в≥дпов≥дала запитам споживач≥в. “ому неодм≥нною умовою економ≥чноњ пол≥тики ф≥рми Ї врахуванн¤ динам≥ки оч≥кувань споживач≥в. ј вже в рамках цих параметр≥в вона визначаЇ шл¤хи зменшенн¤ витрат ≥ зниженн¤ ц≥ни.

—хема 6

ћетоди ≥ форми конкуренц≥њ

ћетоди ‘орми

 онкуренц≥¤ - досить складний ≥ багатогранний процес. ўоб забезпечити усп≥х у ньому, ф≥рма ( п≥дприЇмець ) повинна дотримуватись певноњ стратег≥њ д≥й ф≥рми, спр¤мованих на дос¤гненн¤ њњ к≥нцевоњ мети.  ожна ф≥рма прагне, ¤к правило, монопол≥зувати ринок дл¤ максимал≥зац≥њ прибутку. ѕроте дос¤гнути цього, особливо в сучасних умовах, практично неможливо. “ому ф≥рма повинна передбачати у своњй д≥¤льност≥ одночасно принаймн≥ дв≥ стратег≥чн≥ настанови Ц настанову на монопол≥зац≥ю ринку й настанову на ≥нтеграц≥ю своЇњ д≥¤льност≥ в Їдиний процес функц≥онуванн¤ ринку. ќснову ц≥Їњ системи д≥й складаЇ пол≥стратег≥чний пошук.

ѕол≥стратег≥чний пошук - типове ¤вище дл¤ крањн з розвинутою ртнковою економ≥кою тому, що конкуренц≥¤ ≥ монопол≥¤ завждт виступали в н≥й ¤к парн≥ характеристики.  онкуренти суперничають за дос¤гненн¤ монопольного становища, але монопол≥зац≥¤ ринку кожним з них ви¤вл¤Їтьс¤ неможливою. ¬ той же час вони не можуть припинити боротьбу, тому що будуть усунен≥ суперниками. ƒе ж вих≥д ? ¬иходом ≥ Ї ≥нтеграц≥йна стратег≥¤, ¤ка ор≥ЇнтуЇтьс¤ на розум≥нн¤ ф≥рмами сп≥вв≥дношенн¤ Уконкуренц≥¤ - монопол≥¤Ф.

¬иб≥р стратег≥њ зд≥йснюЇтьс¤ ф≥рмами залежно в≥д њхньоњ ролевоњ ≥ зм≥стовноњ функц≥њ у процес≥ конкурентноњ взаЇмод≥њ. ¬≥дпов≥дно до цих функц≥й ринков≥ конкуренти класиф≥куютьс¤ за певними типами. ƒив. схему 7.

—хема 7.

“ипи конкурент≥в.

Ќа¤вн≥сть таких р≥знор≥дних конкурент≥в робить конкурентну боротьбу невичерпною. ¬елик≥ ф≥рми, маючи перевагу над суперниками в могутност≥, поступаютьс¤ перед ними в гнучкост≥, пристосованост≥ до особливих сегмент≥в ринку, ≥нновац≥йноњ активност≥. “ому певноњ монопол≥зац≥њ ринку великими ф≥рмами не в≥дбуваЇтьс¤, хоча прагненн¤ до цього ≥снуЇ.

ўоб зайн¤ти монопольне становище на ринку можуть бути використан≥ р≥зн≥ прийоми. ‘≥рма може п≥дкорити суперник≥в своњй вол≥, навТ¤зати њм своњ ≥нтереси або ж вит≥снити њх з ринку. ¬ минулому переважала в≥йна за повне знищенн¤ конкурент≥в. ” сучасних умовах п≥д впливом р≥зноман≥тних фактор≥в монопольн≥ пос¤ганн¤ зд≥йснюютьс¤ в основному через приЇднанн¤ суперник≥в ≥ п≥дкоренн¤ њх своњм ≥нтересам. ¬≥дбуваЇтьс¤ це шл¤хом скуповуванн¤, наданн¤ кредит≥в, а також укладанн¤ договор≥в про злитт¤ ф≥рм.

≤стотно, що це стосуЇтьс¤ крањн з розвинутою ринковою економ≥кою. ¬ ”крањн≥ ситуац≥¤ дещо ≥нша. ¬≥тчизн¤ний ринок фактично монопол≥зований ≥ довго ще буде залишатис¤ таким. «а цих умов описан≥ вище властивост≥ конкуренц≥њ про¤витис¤ повн≥стю не можуть. ѕ≥д питанн¤м знаходитьс¤ й сама на¤вн≥сть конкурентних в≥дносин. ѕроте, про зд≥йсненн¤ в ”крањн≥ реформ, нац≥лених на справжнЇ становленн¤ ринковоњ економ≥ки, назван≥ особливост≥ конкуренц≥њ безсумн≥вно почнуть д≥¤ти ≥ њх необх≥дно буде враховувати п≥дприЇмц¤м у практичн≥й господарськ≥й д≥¤льност≥.

 онкуренц≥¤ передбачаЇ такий стан ринку, коли жодна ф≥рма не в змоз≥ впливати на ринкову ц≥ну товару чи послуги. “акий вар≥ант конкуренц≥њ Ї ≥деальним ≥ характеризуЇтьс¤ ¤к досконала конкуренц≥¤. ” реальному господарюванн≥ ц¤ конкуренц≥¤ може ≥снувати лише ¤к еп≥зод, окремий момент тому, що розвиток конкурентних в≥дносин обТЇктивно веде до по¤ви монопол≥њ. ÷е в≥дбуваЇтьс¤ тому, що:

конкуренц≥¤ виходить з прагненн¤ отримати максимальний прибуток, а цей ≥нтерес може бути дос¤гнутий лише створенн¤м переваг дл¤ себе проти ≥нших ( механ≥зм подавленн¤ кращих сильн≥шим );

конкуренц≥¤ за своЇю природою передбачаЇ монопол≥ю тому, що вона споконв≥чно спираЇтьс¤ на приватну власн≥сть, а власн≥сть Ц це монопол≥¤ волод≥нн¤, користуванн¤ ≥ розпор¤дженн¤ чимось.

як пише в≥домий американський економ≥ст ѕ.—амуельсон в Ф≈коном≥ц≥Ф, сучасна система Ї зм≥шаною системою державного й приватного п≥дприЇмства, монопол≥њ ≥ конкуренц≥њ. јле тут Ї своњ УзаФ ≥ УпротиФ. Ќаприклад, в≥зьмемо монопол≥зм. ¬≥н руйн≥вно впливаЇ на ринковий механ≥зм, а через нього ≥ на економ≥ку в ц≥лому. ¬ чому це про¤вл¤Їтьс¤? Ќе маючи турбот про п≥дтриманн¤ сильного конкурентного тонусу, монопол≥¤ неминуче породжуЇ високий прибуток, њй зовс≥м необовТ¤зково засвоювати нов≥ технолог≥њ, знижувати затрати й розшир¤ти збут. ƒостатньо встановити монопольно висок≥ ц≥ни й навТ¤зати њх споживачам. ќстанн≥м доведетьс¤ змиритис¤ з тим, що к≥льк≥сть товар≥в зменшитьс¤ , бо п≥двищуючи ц≥ни, монопол≥¤ отримаЇ той самий прибуток (або й б≥льший), реал≥зуючи меншу к≥льк≥сть товар≥в. ћонопол≥зм також приводить до зниженн¤ ст≥йкост≥ механ≥зм≥в в≥дтворенн¤, може привести до розриву господарських звТ¤зк≥в. ќсобливо це стосуЇтьс¤ в≥тчизн¤ноњ економ≥ки, де будь Ц ¤к≥ неполадки на п≥дприЇмств≥ Ц в≥дразу ж в≥дбиваютьс¤ на робот≥ сотень п≥дприЇмств Ц сум≥жник≥в.

√альмуючи стимули використанн¤ дос¤гнень Ќ“ѕ, монопол≥¤ робить економ≥ку надзвичайно марнотратною, стримуЇ њњ ≥нтенсиф≥кац≥ю. “ам, де панують монопол≥њ, ц≥ни втрачають ринкову гнучк≥сть, недостатньо реагують на коливанн¤ попиту ≥ пропозиц≥њ, характеризуютьс¤ невисокою еластичн≥стю. ћонопол≥¤ глушить ≥мпульси, ¤к≥ йдуть в≥д попиту до виробництва, що дезор≥ЇнтуЇ ≥нвестиц≥йн≥ потоки, а потреби споживач≥в залишаютьс¤ незадоволеними. «важивши позитивн≥ ≥ негативн≥ риси й насл≥дки монопол≥зму, можна зробити однозначний висновок, ¤к його зробив ѕ.—амуельсон, що монопол≥зм Ц економ≥чне зло.

¬изнаючи це, породжуЇтьс¤ необх≥дн≥сть з боку сусп≥льства обмежувати можлив≥сть монопол≥ст≥в впливати на конкурентн≥ процеси, деформувати структуру ринкових в≥дносин. «ах≥дн≥ економ≥сти ц≥ питанн¤ почали ≥нтенсивно розробл¤ти ще на початку 60-х рок≥в нашого стол≥тт¤, що було повТ¤зане з актив≥зац≥Їю державного регулюванн¤ ринку. ўоб зд≥йснювати правове пересл≥дуванн¤ п≥дприЇмств-монопол≥ст≥в, необх≥дно було встановити меж≥, починаючи з ¤ких п≥дприЇмство або група п≥дприЇмств можуть суттЇво впливати на ринок, регулювати його в своњх ≥нтересах.

÷е саме стосуЇтьс¤ ≥ конкуренц≥њ. ўоб њњ зберегти, сусп≥льство повинно спри¤ти орган≥зац≥њ певноњ системи конкурентних в≥дносин. як же цив≥л≥зований св≥т захищаЇтьс¤ в≥д монопол≥зму? ўоб послабити негативн≥ насл≥дки монопол≥зац≥њ економ≥ки, зокрема практики монопол≥стичного ц≥ноутворенн¤, в розвинутих крањнах св≥ту приймають антимонопольн≥ закони, зд≥йснюють контроль за угодами м≥ж крупними компан≥¤ми тощо. ”перше так≥ закони були прийн¤т≥ наприк≥нц≥ XIX Ц на початку XX ст. у —Ўј,  анад≥, јвстрал≥њ, оск≥льки монопол≥зац≥¤ у цих крањнах в≥дбувалас¤ най≥нтенсивн≥ше.

јнтимонопольна д≥¤льн≥сть Ц це комплекс заход≥в, розроблених ≥ впроваджених у багатьох крањнах св≥ту, ¤к≥ спр¤мован≥ на обмеженн¤ д≥¤льност≥ монопол≥й, а також створенн¤ в≥дпов≥дного законодавства.

јнтимонопольн≥ закони формально заборон¤ли трести та де¤к≥ ≥нш≥ форми монопол≥й. ¬они грунтувалис¤ на такому розум≥нн≥ сутност≥ монопол≥й, ¤к повне (абсолютне) пануванн¤ одн≥Їњ компан≥њ ( чи њх обТЇднанн¤ ), або ц≥лковита в≥дсутн≥сть конкуренц≥њ. “аке тлумаченн¤ сутност≥ монопол≥й майже не зач≥пало ол≥гопол≥й, вони переважно не п≥дпадали п≥д д≥ю антимонопольного господарства.

ƒо антимонопольного законодавства належать також закони, ¤к≥ заборон¤ють або регулюють угоди п≥дприЇмств, спр¤мован≥ на обмеженн¤ конкуренц≥њ через под≥л ринк≥в, угод про ц≥ни, обмеженн¤ торг≥вл≥.

≤снують американська та Ївропейська системи антимонопольного права. јмериканська система бере св≥й початок в≥д закону Ўермана, котрий Ї Їдиним антитрест≥вським законом јмерики. ÷ей закон заборон¤Ї не лише р≥зн≥ форми монопол≥й, а й саму спробу монопол≥зувати торг≥влю.

“им самим законом заборон¤лис¤ трести ≥ картел≥ ( пули ). ўоб об≥йти його, монопол≥њ створювали холд≥нг Ц компан≥њ, зд≥йснювали повне злитт¤ корпорац≥й, за ¤кого л≥кв≥довувалис¤ виробнича ≥ правова самост≥йн≥сть компан≥й, що поглиналис¤, а картельн≥ угоди зам≥нювалис¤ негласними джентльменськими угодами або так званим л≥дерством у ц≥нах.

Ќаступн≥ закони заборон¤ли злитт¤ компан≥й, ¤кщо воно ≥стотно послаблювало конкуренц≥ю або призводило до утворенн¤ монопол≥й.

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ћонопол≥¤ ≥ досконала конкуренц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (10066 прочитано)