ћ≥кроеконом≥ка > ћонопол≥¤ ≥ досконала конкуренц≥¤

јнтимонопольн≥ закони вт≥люють у житт¤ спец≥ально створен≥ органи. ” —Ўј Ц ‘едеральна торговельна ком≥с≥¤ й јнтитрест≥вське управл≥нн¤ ћ≥н≥стерства юстиц≥њ. √оловною метою антимонопольних закон≥в Ї обмеженн¤ монопол≥й та њх влади, створенн¤ конкурентного середовища, п≥дтримка др≥бного б≥знесу та спри¤нн¤ йому. Ќайсувор≥ше антимонопольний закон контролюЇ горизонтальн≥ злитт¤, тобто обТЇднанн¤ п≥дприЇмств, ¤к≥ виробл¤ють однотипн≥ товари ≥ послуги. ÷е призводить до монопол≥зац≥њ галуз≥ сл≥дуючими методами вт≥ленн¤ антимонопольних закон≥в:

а) л≥кв≥дац≥¤ ф≥рми;

б) високе оподаткуванн¤ монопольних прибутк≥в;

в) контроль за ц≥нами монопол≥ст≥в;

г) розукрупненн¤ монопол≥й та ≥н.

™вропейська та ¤понська системи антимонопольного права заборон¤ють не саму монопол≥ю, а лише њњ зловживанн¤ владою. “ак, картел≥ вважаютьс¤ корисними дл¤ розвитку економ≥ки, тому основною формою державного контролю Ї система реЇстрац≥њ картельних угод у спец≥альних органах ( у Ќ≥меччин≥ Ц ‘едеральне управл≥нн¤ картел≥в, в япон≥њ Ц  ом≥с≥¤ ≥з справедливих операц≥й ). Ѕ≥льш≥сть антимонопольних закон≥в у Ївропейських крањнах заборон¤ють так≥ види монопольних угод, ¤к угоди про под≥л ринк≥в, ф≥ксован≥ ц≥ни тощо. ” Ќ≥меччин≥ монопол≥Їю вважаЇтьс¤ компан≥¤, ¤ка зосередила у своњх руках третину об≥гу, в япон≥њ Ц коли частка компан≥њ перевищуЇ 50%, а двох Ц 75% ≥ б≥льше. ¬ ™— реЇстрац≥њ п≥дл¤гають лише т≥ угоди, ¤к≥ обмежують конкуренц≥ю м≥ж членами - учасниками ц≥Їњ орган≥зац≥њ. ѕерш≥ антимонопольн≥ законодавч≥ акти в ™вроп≥ були прийн¤т≥ в 30-т≥ роки XX ст. ѕри велик≥й р≥зноман≥тност≥ вс≥ вони передбачають головне - забезпеченн¤ свободи конкуренц≥њ шл¤хом обмеженн¤ монопол≥зму.

ѕрийн¤тт¤ антимонопольних закон≥в послаблюЇ процес монопол≥зац≥њ економ≥ки, спри¤Ї посиленню конкуренц≥њ. ¬одночас воно спр¤мовуЇ утворенн¤ монопол≥стичних обТЇднань у нов≥ форми (групов≥ монопол≥њ), у створенн¤ вертикальних структур (обТЇднанн¤ ф≥рм, повТ¤заних виробничою ≥ технолог≥чною залежн≥стю).

ќтже, ¤кщо узагальнити захисн≥ заходи в≥д монопол≥зму, ¤к≥ провод¤тьс¤ в крањнах з посл≥довно сформованою ринковою економ≥кою, њх можна звести до наступного:

Ѕ≥льш≥сть розвинутих крањн св≥ту прийн¤ла законодавч≥ акти, зг≥дно з ¤кими утворенн¤ обТЇднань картельного типу м≥ж п≥дприЇмствами заборонено. ÷е зроблено з метою захисту конкуренц≥њ за ц≥нами.

ќдночасно законодавства передбачають реЇстрац≥ю товарних знак≥в ≥ марок товар≥в дл¤ того, щоб зробити можливим диференц≥ац≥ю продукт≥в ≥ конкуренц≥ю за таким важливим параметром, ¤к ¤к≥сть.

ƒержавою регулюютьс¤, ¤к правило, й загальн≥ умови угод, тобто меж≥, в ¤ких може укладатис¤ господарський догов≥р. «начна частина текст≥в договор≥в заздалег≥дь визначаЇтьс¤ законодавством ≥ не може бути зм≥нена сторонами, що домовл¤ютьс¤. «роблено це дл¤ того, щоб постачальники не могли навТ¤зувати свою волю покупц¤м.

–≥вень концентрац≥њ в окремих галуз¤х наст≥льки високий, що в≥н в змоз≥ встановити своЇ пануванн¤ над ринком ≥ без укладанн¤ картельних угод. “ому в б≥льшост≥ крањн законодавство регулюЇ й це питанн¤. ƒл¤ цього вид≥л¤ютьс¤ р≥зн≥ критер≥њ монопол≥зац≥њ ринку, про що мова йшла вище.

ўоб визначити, чи Ї ц≥ни, за ¤кими продаютьс¤ товари, конкурентними чи монопольними, органи влади провод¤ть њх анал≥з, зд≥йснюють контроль над прибутками та витратами, пор≥внюють з ц≥нами на ≥нших, паралельних ринках.

јнал≥з антимонопольного законодавства закордонних крањн дозвол¤Ї вид≥лити так≥ антиконкурентные д≥њ: горизонтальн≥ обмеженн¤ конкуренц≥њ, вертикальн≥ обмеженн¤ конкуренц≥њ, зловживанн¤ дом≥нуючим положенн¤м на ринку, диверсиф≥кац≥ю та ≥н.

√оризонтальн≥ обмеженн¤ конкуренц≥њ визначаютьс¤ ¤к договори м≥ж сторонами, що ведуть справи на тому самому р≥вн≥ виробництва або розпод≥лу товар≥в (послуг). ¬они можуть вар≥юватис¤ в≥д простих двосторонн≥х угод до багатосторонн≥х угод. ƒо типових горизонтальних обмежень можна в≥днести картельн≥ договори, що, зокрема, регламентують ц≥ни, розд≥л¤ють ринки збуту, установлюють своЇр≥дн≥ умови торг≥вл≥, включаючи дисципл≥нарн≥ санкц≥њ за порушенн¤ договору його учасниками. √оризонтальн≥ обмеженн¤ конкуренц≥њ ставл¤тьс¤ до найб≥льше серйозних порушень антимонопольного законодавства.

ѕри вертикальному обмеженн≥ конкуренц≥њ, ¤к правило, обмежувальн≥ умови приймаютьс¤ в односторонньому пор¤дку, оск≥льки пануючий на ринку п≥дприЇмець у стан≥ нав'¤зати своњ умови б≥льш слабкому контрагенту. ƒо категор≥њ вертикальних обмежень конкуренц≥њ можна в≥днести насамперед договори про вин¤тков≥ торгов≥ операц≥њ (мова йде про договори продаж≥ лише визначеним покупц¤м або про придбанн¤ товар≥в т≥льки у визначених постачальник≥в), що зв'¤зують договори (продаж ≥з примусовим асортиментом, коли продавець обумовлюЇ продаж основного товару придбанн¤м другор¤дного, пов'¤заного з основним), встановленн¤ або п≥дтримка перепродажных ц≥н, обмежувальн≥ умови в договорах про передачу прав на об'Їкти промисловоњ власност≥ (договори поступки ≥ л≥ценз≥йн≥ договори). јле незважаючи на вищесказане, не завжди буваЇ легко в≥др≥знити горизонтальн≥ обмеженн¤ конкуренц≥њ в≥д вертикальних, наприклад, у випадку перехресного л≥цензуванн¤ у в≥дношенн≥ прав на промислову власн≥сть або коли конкуруюч≥ п≥дприЇмц≥ призначають один одного вин¤тковими дистрибьюторами своњх товар≥в.

ћонопол≥зац≥¤ ринку в закордонних крањнах проходить в основному двома шл¤хами:

а) придбанн¤м п≥дприЇмств конкурент≥в (горизонтальна ≥нтеграц≥¤) або

б) налагодженн¤м своЇњ власноњ системи постачанн¤ ≥ побуту товар≥в (вертикальна ≥нтеграц≥¤).

јнтиконкурентным можна також вважати придбанн¤ конкуруючих компан≥й: н≥¤ка корпорац≥¤, що займаЇтьс¤ торг≥влею, не маЇ права одержувати, пр¤мо або поб≥чно, весь або частину акц≥онерного кап≥талу (або майна ≥ншоњ корпорац≥њ).

4. ћонопол≥¤ ≥ досконала конкуренц≥¤ в господарськ≥й систем≥ ”крањни.

ѕ≥двод¤чи результати, можна сказати, що в зах≥дних крањнах проведенн¤ антимонопольноњ пол≥тики й антимонопольне законодавство одержали широкий розвиток, а головне, що цей механ≥зм контролю за монопол≥¤ми ≥ њњ негативними насл≥дками усп≥шно д≥Ї прот¤гом багатьох рок≥в. “ут теж Ї своњ негативн≥ чинники, наприклад, порушенн¤ непорушност≥ загальноњ заборони монопол≥й шл¤хом вин¤тки з ц≥Їњ заборони, що поширюЇтьс¤ ¤к на окрем≥ компан≥њ, так ≥ на ц≥л≥ галуз≥. јле в ц≥лому можна сказати, що антимонопольн≥ законодавства —Ўј ≥ крањн «ах≥дноњ ™вропи, хоч ≥ принципово в≥др≥зн¤ютьс¤ друг в≥д друга в багатьох в≥дношенн¤х, Ї скурпулезно продуманими й економ≥чно обгрунтованими, що обумовлюЇ можлив≥сть њхнього часткового використанн¤ в антимонопольн≥й пол≥тиц≥ ”крањни.

ј ¤ка ж ситуац≥¤ з антимонопольною д≥¤льн≥стю в ”крањн≥? «а словами спец≥ал≥ст≥в, дл¤ нашоњ крањни питанн¤ антимонопольноњ пол≥тики ¤вл¤ютьс¤ наст≥льки новими та незвичними, що не сприй≠маютьс¤ ≥нколи нав≥ть досв≥дченими експертами.

–азом з тим, специф≥ка економ≥ки ”крањни пол¤гаЇ в тому, що ще в пер≥од њњ входженн¤ в народногосподарську систему —–—– вона в≥др≥зн¤лас¤ одним з найвищих р≥вн≥в концентрац≥њ та централ≥зац≥њ виробництва, його монопол≥зац≥њ. —ьогодн≥ надм≥рний р≥вень моно≠пол≥зац≥њ не т≥льки збер≥гс¤, але у де¤к≥й м≥р≥ нав≥ть зб≥льшивс¤, оск≥льки держава прот¤гом останн≥х рок≥в, послабивши контроль над виробником, своЇчасно не впровадила механ≥зм його обмеженн¤ шл¤хом створенн¤ ≥ п≥дтримки конкуренц≥њ.

ѕро масштаби монопол≥зму в наш≥й крањн≥ поки що доводитьс¤ говорити, оперуючи наближеними цифрами. «а твердженн¤м голови јнтимонопольного ком≥тету ”крањни в 1993 роц≥ в ”крањн≥ було близько 540 п≥дприЇмств-монопол≥ст≥в, дол¤ ¤ких на загальнодер≠жавних ринках в≥дпов≥дних товар≥в перевищуЇ 35%, а в подальш≥ роки значних зм≥н не в≥дбулос¤.

”крањна ¤вл¤Їтьс¤ монопол≥стом в —Ќƒ з видобутку та збага≠ченн¤ титановоњ сировини, а також монопольно виробл¤Ї р≥дк≥снозе≠мель≠н≥ метали. Ќайб≥льш монопол≥зованими в ”крањн≥ ¤вл¤ютьс¤ ринки машинобудуванн¤ Ч 97,7%, медичноњ промисловост≥ Ч 75,7%, х≥м≥чноњ та нафтох≥м≥чноњ проми≠словост≥ Ч 68,9%, металург≥њ Ч 44,9%. Ќа початок 1995 року нара≠ховувалось понад 400 п≥дприЇмств, котр≥ займали монопольне ста≠новище на 460 рег≥ональ≠них ринках. «анадто монопол≥зован≥ також посередницьк≥ структури в агропромисловому комплекс≥.

јнтимонопольне законодавство в ”крањн≥ визначаЇ правов≥ ос≠нови обмеженн¤ монопол≥зму, недопущенн¤ недобросов≥сноњ конку≠ренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥ та зд≥йсненн¤ державного кон≠тролю за його дотриманн¤м. «аконом ”крањни Уѕро обмеженн¤ моно≠пол≥зму та недопущенн¤ недобросов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмниць≠к≥й д≥¤льност≥Ф, прийн¤тим у березн≥ 1992 р., зм≥нами до нього та прийн¤тим у червн≥ 1996 р. на його розвиток «аконом ”крањни Уѕро захист в≥д недобросов≥сноњ конкуренц≥њФ караютьс¤ вс≥ д≥њ п≥дприЇмц¤, ¤к≥ спр¤мован≥ на створенн¤ перешкод доступу на ринок ≥ншим та на встановленн¤ дискрим≥нац≥йних ц≥н на своњ товари. «акони спр¤мо≠ван≥ на зд≥йсненн¤ Удемонопол≥зац≥њ економ≥ки, ф≥нансовоњ, ма≠тер≥ально-техн≥чноњ, ≥нформац≥йноњ, консультативноњ та ≥ншоњ п≥дтрим≠ки п≥дприЇмц≥в, ¤к≥ спри¤ють розвитку конкуренц≥њФ.

”крањна, формуючи ефективне ринкове середовище, в «акон≥ Уѕро обмеженн¤ монопол≥зму та недопущенн¤ недобросов≥сноњ конкуренц≥њ у п≥дприЇмницьк≥й д≥¤льност≥Ф, теж зробила перш≥ кроки до цив≥л≥зац≥њ конкурентних процес≥в. ¬ ньому зокрема:

1. ƒано визначенн¤ монопольного становища п≥дприЇмства. «г≥дно з «аконом, монопол≥стом вважаЇтьс¤ п≥дприЇмство, частка ¤кого на ринку певного перевищуЇ 35%.

2. ¬изначено, що квал≥ф≥куЇтьс¤ ¤к зловживанн¤ монопольних становищем:

1	2	3	4	5	6	7	8

Ќазва: ћонопол≥¤ ≥ досконала конкуренц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-03 (10066 прочитано)