ќбразотворче мистецтво > ≤конопис, розпис скла, малюванн¤ на тканинах та р≥дк≥сн≥ техн≥ки

” строкат≥й зб≥рц≥ колишнього –ум¤нцевського музею ћоскви було знайдено шедевр давньоруського живопису Ч ≥кону Дјрхангел" 12 ст. ƒовг≥ роки ≥кона перебувала п≥д п≥зн≥шими нашаруванн¤ми ≥ вважалас¤ твором 17ст. школи —имона ”шакова. ≤ хоч майже зовс≥м загинуло перв≥сне тло (залишки зеленого кольору Ч живопис 17 ст.), добре збережена голова знайомить ≥з творч≥стю талановитого художника середньов≥чч¤. —творений ним образ сповнений глибокого почутт¤. ¬елик≥, надм≥рно поб≥льшен≥ оч≥ задумлив≥ й смутн≥. √либока скорбота в них Ч основа емоц≥йного впливу ≥кони, позначеноњ дивним лакон≥змом форм. ћалюнок голови ч≥ткий ≥ впевнений, р≥шуче й точно вил≥плене пензлем обличч¤, обрамлене довгим волосс¤м, примхливо переплетеним ≥ н≥би перетканим золотими промен¤ми (зв≥дки й назва ≥кони Дјнгел Ч золоте волосс¤").

Ѕезсумн≥вно, спор≥днена з Дјрхангелом" ≥кона Д”стюзьке благов≥щенн¤" 12 ст. в обох схож≥ за типом ≥ рисунком голови архангел≥в. ” н≥й пом≥тне в≥длунн¤ елл≥н≥стичного у¤вленн¤ про форму: в статурн≥й постат≥ ћар≥њ уважно простежено пластику т≥ла, так само точно в≥дмодельовано й постать архангела. јле ¤кщо густ≥ червон≥ кольори мафор≥¤ й син≥ столи ћар≥њ надзвичайно багат≥ тонально, п≥дкреслюють вагом≥сть њњ постат≥, то вохрист≥ й зеленав≥ в св≥тл≥, н≥би фосфоризован≥, драпер≥њ √аврињла створюють в≥дчутт¤ легкост≥. –≥дк≥сна й ≥конограф≥¤ композиц≥њ, в ¤к≥й у лон≥ богоматер≥, за тканиною мафор≥¤, зображена дитина. Ќев≥домо, чи були перв≥сне крила в архангела (т≥, що зараз, в≥днос¤тьс¤ до 16ст. ≥ намальован≥ на новому левкас≥)!2. явно суперечить стилев≥ ≥кони ¤скраве зображенн¤ вгор≥, в центр≥, Двьтьхь дьнеми", занадто мажорне дл¤ стриманоњ паки, сцена сповнена тр≥умфу, стр≥мкого руху: ≥ ангели в польот≥, ≥ апостоли в хмарах Ч ус≥ вони р≥зноман≥тн≥ за позами, вигином крил, силуетом, витончен≥ за кольором, завд¤ки чому гор≥шн¤ частина ≥кони звучить ¤к оптим≥стичний хорал.

Ќадзвичайно по-р≥зному потрактован≥ св¤т≥ в ≥конах 12Ч13ст.: в образах одних зосереджено увагу на рисах аскетизму, що, очевидно, по¤снюЇтьс¤ зростанн¤м значенн¤ монастир≥в у феодальному укладов≥ держави, в образах ≥нших п≥дкреслено шл¤хетн≥сть, що ц≥лком ≥мпонуЇ великокн¤з≥вському середовищу.

Ќайб≥льш в≥зант≥йською з-пом≥ж староруських ≥кон можна вважати оглавне Дћол≥нн¤" 12 ст. з ”спенського собору ћосковського  ремл¤. ” композиц≥њ, що зображуЇ молодого ’риста й двох архангел≥в по боках, вражаЇ бездоганна чистота форми в рисунку, н≥би карбованому й витонченому, ч≥тк≥сть кожноњ детал≥, вишукан≥сть колориту. ≈моц≥йний тембр ≥кони визначають задумлив≥ обличч¤ архангел≥в, сповнен≥ внутр≥шньоњ зосередженост≥, ≥ мудрий ос¤¤ний лик ≈ммануњла.

¬≥зант≥йською сувор≥стю ов≥¤ний ≥ образ ’риста на лицевому боц≥ ≥кони Д—пас Ќерукотворний" 12ст. теж ≥з ”спенського собору ћосковського  ремл¤, де були з≥бран≥ найшанован≥ш≥ ≥ наймайстерн≥ш≥ на –ус≥ ≥кони.

” майже квадратне поле дошки твору вписане коло н≥мба, в ¤кому з ледве пом≥тною асиметр≥Їю намальовано голову ’риста. ¬≥дведений уб≥к погл¤д його очей виражаЇ непохитн≥сть, р≥шуч≥сть ≥ тверду волю, що посилено також злетом р≥зко зламаних бр≥в. “онко модельоване обличч¤ з м'¤кою бородою поЇднуЇтьс¤ в цьому твор≥ з п≥дкресленою граф≥чн≥стю рисунка ≥ з характерним дл¤ цього кола греко-ф≥льських ≥кон ретельно розробленим волосс¤м, що допомагаЇ площинному трактуванню голови в ц≥лому.

—южет Дѕоклон≥нн¤ хресту" на зворот≥ ≥кони, мабуть, було створено п≥зн≥ше (знаменно, що на тилу дошки в≥дсут≥ н≥й ковчег), в≥н, безперечно, стил≥стично вже пов'¤заний ≥з м≥сцевими локальними школами, можливо, новгородськими.

”рочисто й репрезентативно трактовано сюжет в ≥кон≥ Д”сп≥нн¤" 12Ч13ст. з ”спенськоњ церкви ƒес¤тинного монастир¤ в Ќовгород≥. ” твор≥, здаЇтьс¤, поЇднано те, що не можна поЇднати: смерть ≥ рад≥сть бутт¤. ¬ласне, важко знайти ще пам'¤тку староруського мал¤рства, де було б так конкретизовано тему смерт≥. ћар≥¤, ¤ка покоњтьс¤ на високому лож≥, вигл¤даЇ не заснулою, а мертвою. “ому сюжетно виправданий плач за нею апостол≥в, зображених навколо ложа. ≤ хоч кожен з них переживаЇ горе по-своЇму, загальний настр≥й скорботи посилюЇ монументальна статика нижньоњ частини композиц≥њ.

ƒл¤ —тародавньоњ –ус≥ було звичайним асоц≥ювати з зображенн¤м св¤тих патрон≥в конкретних людей, хоч тод≥шн≥м художникам було в≥доме й портретне мистецтво.  оли ж на –ус≥ вдавалос¤ ЂприЇднати до св¤тихї д≥йових ос≥б в≥тчизн¤ноњ ≥стор≥њ, то майстри в ≥конограф≥њ намагалис¤ ствердити ¤кнайб≥льше реальних ознак њхнього ≥снуванн¤.  анон≥зац≥¤ руських кн¤з≥в ¤к св¤тих мала вин¤тково пол≥тичне значенн¤, зайвий раз доводила незалежн≥сть ƒавньоруськоњ держави в≥д рел≥г≥йного протекторату ¬≥зант≥њ й утверджувала Дбожественне" походженн¤ феодальноњ влади. ѕоказове в цьому в≥дношенн≥ зведенн¤ в св¤т≥ мученики кн¤з≥в Ѕориса та √л≥ба, брат≥в ярослава ћудрого, вбитих у м≥жусобн≥й боротьб≥, ¤ким год≥ було приписати рел≥г≥йн≥ подвиги.

ѓхн≥ зображенн¤ набули широкого розповсюдженн¤. ≤конописц≥, либонь, ор≥Їнтувалис¤ на т≥ портрети, ¤к≥, ¤к пишуть джерела, сто¤ли б≥л¤ входу до мавзолею у ¬ишгород≥ п≥д  иЇвом, де кн¤з≥в було поховано. «в≥дси й та тенденц≥¤ до в≥дтворенн¤ ≥сторичних реал≥й, ¤ку спостер≥гаЇмо в намаганн≥ в≥добразити тогочасний од¤г, зброю тощо.

Ќайстар≥шою пам'¤ткою з ¤скраво вираженими ≥сторичними акцентами можна вважати ≥кону ДЅорис ≥ √л≥б" 12Ч13 ст. з ¬ознесенськоњ церкви —авва-¬ишерського монастир¤ поблизу Ќовгорода19. ÷¤ ≥кона, поза сумн≥вом, маЇ вже риси м≥сцевоњ, ≥ то висококвал≥ф≥кованоњ, школи. ’оч тв≥р цей ≥ рел≥г≥йного призначенн¤ (в≥н, ¤сна р≥ч, був храмовою ≥коною ¤коњсь Ѕорисогл≥бськоњ церкви), в ньому в≥дчутний де¤кий св≥тський нюанс. Ѕорис ≥ √л≥б подан≥ на повен зр≥ст, у застиглих урочисто-фронтальних позах. јле документальн≥сть, з ¤кою зображено зач≥ски, вбранн¤, шапки, меч≥, швидше нагадуЇ портрети кињвських кн¤з≥в на м≥н≥атюрах 11 ст. (“р≥рський псалтир та ≤зборник —в¤тослава), н≥ж ≥кони. ќднак характер до де¤коњ м≥ри темного, майже монохромного живопису викликаЇ аналог≥њ з окремими фресковими зображенн¤ми 12ст.: смугл¤в≥ лики контрастно висв≥тлено темпераментними движками, ¤к на нещодавно розкритому зображенн≥ нев≥домого св¤того в церкв≥ св.  ирила в  иЇв≥ (п≥вн≥чний п≥лон п≥вденного стовпа) або —оломона з церкви √еорг≥¤ —тароњ Ћадоги. ¬ 14 ст. ≥кону ретельно реставрували. ÷е даЇ право припускати, що створено њњ було значно ран≥ше.

—тил≥стичн≥ особливост≥ пам'¤тки п≥дтверджують думку про пост≥йне сп≥лкуванн¤ м≥ж собою художник≥в —тародавньоњ –ус≥. ≤ ¤кщо в 11 та на початку 12 ст. головним постачальником кадр≥в художник≥в дл¤ вс≥Їњ сх≥днослов'¤нськоњ держави був передус≥м  ињв, то в друг≥й половин≥ 12 Ч на початку 13 ст. у тому ж  иЇв≥ можна було зустр≥ти майстра ≥ з Ќовгорода, ≥ з √алича, ≥ з ¬олин≥, ≥ з „ерн≥гова, ≥ з ¬олодимира чи –остова. ѕерењжджали майстри Ч мандрували й пам'¤тки, особливо ≥кони та рукописи. ≤ хоч у кожному феодальному кн¤з≥вств≥ в ц≥ часи виникали й набували поширенн¤ м≥сцев≥ школи, давньоруське мистецтво не втрачало при цьому рис под≥бност≥ й стил≥стичноњ схожост≥. Ќезважаючи на строкату багатобарвн≥сть, воно проходило синхронно аналог≥чн≥ стад≥њ еволюц≥њ по вс≥й –уськ≥й земл≥. ÷е й даЇ право вважати мистецьку спадщину ƒавньоруськоњ держави сп≥льним джерелом дл¤ художньоњ культури трьох братн≥х слов'¤нських народ≥в Ч рос≥йського, украњнського й б≥лоруського.

Ќа джерела украњнського середньов≥чного мал¤рства проливаЇ св≥тло одинока пам'¤тка галицького живопису 12Ч13 ст. Ч ≥кона Дѕокрова". ѓњ творець належав до кола тих майстр≥в, ¤к≥ хоч ≥ не д≥стали належноњ профес≥йноњ п≥дготовки, але мали високе декоративне колористичне чутт¤. ћайстер Дѕокрови" вм≥Ї тонко поЇднувати брунатно-червон≥, ¤скраво-червон≥ й вишнев≥ тони з темними, син≥ми, зеленими та вохристими барвами. —л≥д в≥дзначити, що контурна л≥н≥¤ в майстра в≥д≥граЇ таку ж роль, ¤к ≥ в фресках та мозањках 11Ч13 ст. ≥ в п≥зн≥ших народних розписах. √алицька ≥кона Дѕокрова" довол≥ точно передаЇ легенду про Д¬лахернське чудо". ≤кона виникла в добу, коли галицькому кн¤зев≥ –оману та його нащадкам довелос¤ вести запеклу боротьбу з бо¤рською сваволею та ≥ноземними загарбниками^. ¬ ц≥й боротьб≥ кн¤з≥ потребували ≥деолог≥чноњ п≥дтримки. —в¤то покрови, ¤кого не знала ¬≥зант≥¤, утверджувало незалежн≥сть ƒавньоруськоњ держави й набувало патр≥отичного звучанн¤. «наменно, що в Ќовгород≥, ¬олодимир≥-—уздальському та √алицькому кн¤з≥вств≥ виникла й формувалас¤ його ориг≥нальна ≥конограф≥¤.

–иси обличч¤, форми т≥ла, бганки од¤гу майстри в≥дм≥чали легким контуром чорноњ або коричнево-червон¤стоњ фарби, а коли потр≥бно, й см≥ливою енерг≥йною л≥н≥Їю. јле контур тепер ще не в≥д≥граЇ такоњ активноњ рол≥, ¤к в ≥конах 16 ст.

ƒавн≥ украњнськ≥, ¤к ≥ 'взагал≥ вс≥ середньов≥чн≥ майстри, великого значенн¤ надавали технолог≥њ Ч одн≥й з передумов художньоњ завершеност≥ твор≥в ≥ довгого њхнього збер≥ганн¤.

” 15 ст. дл¤ де¤ких майстр≥в притаманне малюванн¤ р≥дко розведеними фарбами з просв≥чуванн¤м б≥лого крейд¤ного грунту, що даЇ н≥жну в≥брац≥ю кольор≥в. јле окрем≥ фарби, ¤к, наприклад, к≥новар, перекривають площину довол≥ щ≥льним шаром, здеб≥льшого без висв≥тлюванн¤ б≥лилом, що надаЇ кольоров≥ подиву г≥дну ≥нтенсивн≥сть ≥ чистоту звучанн¤. ѕластику форм п≥дкреслювали висв≥тлюванн¤м за допомогою незначноњ дом≥шки розведеного б≥лила до основноњ фарби або накладанн¤м прозорих б≥лильних мазк≥в, що давало на опуклост¤х ледь пом≥тне роз'¤сненн¤, позбавлене р≥зких контраст≥в св≥тла й т≥ней.  арнац≥ю звичайно малювали досить ¤сними вохристими фарбами з легким п≥друм'¤нюванн¤м по темному п≥дклад≥ Ч санкир≥ оливково-зеленого (р≥дше) чи вохристого, ≥ нав≥ть ≥нколи брунатного в≥дт≥нку. Ќай¤сн≥ш≥ м≥сц¤ в≥дзначали переважно б≥лильними паралельними штрихами Ч движками р≥зноњ довжини. “аким чином, створювалась н≥жна градац≥¤ в≥дт≥нк≥в, що з в≥дстан≥ ≥нод≥ викликаЇ враженн¤ в≥дточеноњ об'Їмност≥ форм.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ≤конопис, розпис скла, малюванн¤ на тканинах та р≥дк≥сн≥ техн≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (4388 прочитано)