ќбразотворче мистецтво > ≤конопис, розпис скла, малюванн¤ на тканинах та р≥дк≥сн≥ техн≥ки

–обота над живописною композиц≥Їю на скл≥ под≥л¤Їтьс¤ на так≥ етапи:

≤. ѕ≥дготовчий пер≥од.

1. ¬иб≥р теми та еск≥зн≥ пошуки.

2. ¬иконанн¤ робочого еск≥зу.

3. ƒоб≥р кольоровоњ пал≥три дл¤ живописноњ роботи.

4. ѕ≥дготовка скла (вир≥зка, шл≥фуванн¤ крањв, знежиренн¤). II. ∆ивопис на скл≥.

1. ¬иконанн¤ контурного рисунка.

2. Ќанесенн¤ елемент≥в декору, др≥бних деталей.

3. «аповненн¤ малюнка кольором.

4. «амальовка тла та збагаченн¤ художньоњ роботи р≥зними п≥дкладками (фольгою, кольоровим папером тощо).

III. ќформленн¤ композиц≥њ у завершенну художню р≥ч.

1. ¬иб≥р матер≥алу дл¤ рамки.

2. ¬иготовленн¤ рамки, що п≥дкреслюЇ задум ≥ надаЇ робот≥ завершеного вигл¤ду.

3. –обота над створенн¤м експозиц≥њ.

ѕеред тим, ¤к проектувати самост≥йну композиц≥ю, д≥т¤м необх≥дно отримати де¤к≥ навички роботи з матер≥алом, в≥дчути його специф≥ку, щоб пот≥м при виготовленн≥ еск≥зу врахувати все у своњй робот≥. ÷е можна зробити, вв≥вши в програму зан¤ть завданн¤ асоц≥ативного плану, на зразок таких Ч Ђвеселкаї, Ђзах≥д сонц¤ над моремї тощо, де ще немаЇ складного контуру.

Ќанос¤чи фарбу, д≥ти спостер≥гають, ¤к вона л¤гаЇ на скло, а дивл¤чись на свою роботу з т≥Їњ сторони, з ¤коњ вона буде сприйматись гл¤дачами, розвивають у соб≥ в≥дчутт¤ зворотнього ефекту, ¤ке так необх≥дне дл¤ цього виду живопису. “ому починати краще з безпосередньоњ роботи на скл≥, а пот≥м, врахувавши вс≥ специф≥чн≥ особливост≥, приступати до еск≥зноњ п≥дготовки майбутньоњ композиц≥њ.

 оли ж робота в гуртку вже розгорнута ≥ в д≥тей Ї знанн¤ декоративноњ композиц≥њ, в≥дчутт¤ роботи з матер≥алом, нюанс≥в живописноњ техн≥ки, робота над кожною новою композиц≥Їю починаЇтьс¤ з еск≥зу.

ѕ≥д час навчанн¤ ≥ закр≥пленн¤ отриманих навичок живопису на скл≥ можна користуватись, ¤к ≥ народн≥ майстри минулого, дереворитами, гравюрами чи ≥ншими зразками.

«найомл¤чись з декоративними композиц≥¤ми народних та профес≥йних художник≥в, д≥ти робл¤ть самост≥йн≥ композиц≥њ, використовуючи в≥дшл≥фовану стил≥стичну образну мову, кожен раз додаючи до нењ своЇ. ¬≥д≥бран≥ устален≥ прийоми ≥ засоби стил≥зац≥њ народного мистецтва допомагають учн¤м знайти правильне вир≥шенн¤ тем у живопис≥ на скл≥. ј њх ц≥кавить усе Ч зображенн¤ флори ≥ фауни, народн≥ звичањ ≥ обр¤ди, ≥сторичне минуле й сьогоденн¤. ѕедагог сл≥дкуЇ за поступовим опануванн¤м д≥тьми техн≥ки живописних роб≥т, ускладнюючи, диференц≥юючи й ур≥зноман≥тнюючи завданн¤, надаючи њм можлив≥сть самост≥йного вибору тем.

ѕ≥сл¤ збиранн¤ в≥дпов≥дних матер≥ал≥в ≥ розробки майбутньоњ композиц≥њ, виконуЇтьс¤ кольоровий робочий еск≥з. ƒал≥ добираЇтьс¤ в≥дпов≥дна кольорова пал≥тра дл¤ живопису.

Ќаступним етапом Ї п≥дготовка скла. ” моњй практиц≥ були де¤к≥ сумн≥ви щодо п≥дготовки матер≥алу, а саме, чи можна дов≥р¤ти д≥т¤м р≥занн¤ скла.

ѕ≥сл¤ попереднього ознайомленн¤ з техн≥кою безпеки, п≥д пильним нагл¤дом учител¤, учн≥ почали виконувати все в≥д початку й до к≥нц¤ самост≥йно.

¬ир≥зане скло знежирюють. —початку притрушують його молотою крейдою чи зубним порошком, а пот≥м змивають все це содовим розчином ≥ теплою водою. ј можна почистити його одеколоном або спиртом. ќсь скло дл¤ роботи ≥ готове.  оли вс≥ п≥дготовч≥ операц≥њ зак≥нчен≥, приступають безпосередньо до живопису на скл≥.

ѕ≥д час навчанн¤ д≥тей основ живопису на скл≥, особливо на початковому етап≥, рекомендуЇмо:

Ч не захоплюватись зайвою детал≥зац≥Їю роботи, ¤ка веде до надм≥рного подр≥бленн¤ площини малюнка ≥ порушуЇ ц≥л≥сн≥сть сприйн¤тт¤;

Ч не проводити занадто тонких контурних л≥н≥й;

Ч намагатис¤ використовувати обмежену к≥льк≥сть кольор≥в пал≥три, що полегшуЇ створенн¤ живописноњ гармон≥њ.

∆ивописна робота виконуЇтьс¤ в так≥й посл≥довност≥. ѕ≥д скло п≥дкладаЇтьс¤ робочий еск≥з (попердньо змочений водою дл¤ кращого прилипанн¤ або прикр≥плений зажимами) ≥ чорною фарбою чи тушшю обвод¤тьс¤ спочатку вс≥ основн≥ контури, а п≥сл¤ њх висиханн¤, ≥ решта др≥бних деталей та елемент≥в декору. ўоб на скл≥ знов не з'¤вились жиров≥ пл¤ми, треба малювати акуратно, не торкаючись його поврехн≥ рукою.

 оли чорна фарба висохне, приступають до заповненн¤ площин малюнка в≥дпов≥дними кольорами, користуючись розробленим еск≥зом. ‘арби нанос¤ть почергово, наприклад, спочатку заливаютьс¤ вс≥ д≥л¤нки, що мають жовтий кол≥р, пот≥м зелений ≥ так дал≥, поступово заповнюючи малюнок в≥д св≥тлих до темних тон≥в. ¬ останню чергу замальовуЇтьс¤ тло композиц≥њ. Ќабираючи фарби на пензель, намагаютьс¤ ¤комога р≥вном≥рн≥ше заливати обмежену контуром д≥л¤нку малюнка. якщо в композиц≥њ необх≥дно ви¤вити ¤кусь фактуру, то краще це робити пензлем, а дл¤ р≥вном≥рн≥шого залитт¤ площини можна ви-користовувити поролонов≥ тампони. ƒл¤ великих д≥л¤нок скла робл¤ть тампони б≥льшого розм≥ру, а дл¤ менших Ч менш≥ (дл¤ кожноњ фарби потр≥бен окремий тампон чи пензель).

“емперн≥ й ол≥йн≥ фарби, нанесен≥ тонким шаром, дають ¤скрав≥ барвист≥ кольори. –озписувати скло можна ще ан≥л≥новими фарбами чи р≥знокольоровою тушшю, розведеними на желатин≥. ћи у своњй практиц≥ також розписували гуаше-вими фарбами, зм≥шаними з клеЇм ѕ¬ј та водо-пол≥мерними флуоресцентними фарбами, розведеними сил≥катним клеЇм Ч ≥ результат був непоганий.

яким би м≥цним не був шар фарби на скл≥, з часом на ньому можуть з'¤витись подр¤пини ≥ тр≥щини. ўоб цього не трапилос¤, потр≥бно його захистити. Ќезамальовану сторону скла ще раз вимивають ≥ насухо протирають. якщо робота невеликого розм≥ру, з≥ зворотнього боку п≥дкладають чисте прозоре скло за розм≥ром роботи ≥ склеюють њх м≥ж собою по периметру скотчем чи паперовою стр≥чкою. ѕ≥сл¤ цього живопис можна спогл¤дати з обох стор≥н. ўоб роботу можна було експонувати, ≥з жерст¤ноњ стр≥чки виготовл¤ють утримувач≥, прикр≥плюють њх з трьох стор≥н ≥ з'Їднують м≥ж собою шнуром. ≤ншим вар≥антом захисту може слугувати картон, вир≥заний за розм≥ром роботи ≥ з'Їднаний з≥ склом по периметру клейкою стр≥чкою. ƒл¤ експонуванн¤ такоњ роботи достатньо п≥дклењти петл≥ до картону. —л≥д зазначити, що п≥дкладка може бути ¤к з б≥лого, так ≥ з тонованого картону, що гармо-нюЇ з кольоровою гамою живопису. якщо такий картон вир≥зати б≥льшим за розм≥ри роботи, то в≥н одночасно слугуватиме ≥ рамкою.

’удожники ≥ теоретики мистецтва розгл¤дають рамку картини ¤к суттЇву частину живописноњ композиц≥њ. –амка живописноњ картини на скл≥ маЇ бути пов'¤заною ¤к з≥ зм≥стом, сюжетом роботи, так ≥ з ≥нтер'Їром прим≥щенн¤. ¬она слугуЇ перех≥дним м≥стком в≥д гл¤дача до картини ≥ допомагаЇ погл¤ду проникнути у св≥т художнього образу.

якщо рамка виготовлена з картону, њй нескладно надати форму Їдину з≥ зм≥стом, що працюЇ на композиц≥ю, скеровуЇ увагу гл¤дача на живопис.  ольорова гама рамки, сгармон≥зована з колоритом живописноњ роботи на скл≥, допомагаЇ розкрити зм≥ст, надаЇ робот≥ завершеного вигл¤ду.

ѕрикр≥плюЇтьс¤ скло до такоњ рамки тонким дротом або металевими зажимами по кутах. ƒерев'¤н≥ рамки р≥зноњ конф≥гурац≥њ можна виготовл¤ти у шк≥льн≥й стол¤рн≥й майстерн≥.

∆ивопис на скл≥, оформлений в≥дпов≥дним чином, складаЇ враженн¤ завершеноњ композиц≥њ ≥ може слугувати прикрасою шк≥льних прим≥щень, домашнього ≥нтер'Їру, подарунковим виробом.

«ан¤тт¤ в гуртку живопису на скл≥ Ч ефективна форма залученн¤ учн≥в до декоративного мистецтва. ¬они спри¤ють розвитку творчих зд≥бностей, образного мисленн¤, естетичного смаку, формуванню особливого Ђк≥нематограф≥чногої в≥дчутт¤ зворотнього ефекту, пробуджують ≥нтерес до ≥стор≥њ, етнограф≥њ, культури нашого народу. Ѕезпосередн≥сть сприйн¤тт¤ навколишнього св≥ту, образн≥сть мисленн¤, неспод≥ван≥ асоц≥ац≥њ та аналог≥њ робл¤ть ц≥кавою ≥ самобутньою дит¤чу творч≥сть у техн≥ц≥ живопису на скл≥.

≤≤≤ „ј—“»Ќј

’”ƒќ∆Ќ≤… –ќ«ѕ»— “ јЌ»Ќ

« давн≥х час≥в в≥домо к≥лька вид≥в техн≥ки нанесенн¤ рисунка на тканину. ÷е, так зван≥, сухий розпис, холодний 1 гар¤чий батик. ÷≥ техн≥ки мають ¤к сп≥льн≥, так ≥ в≥дм≥нн≥ риси. ƒл¤ розпису потр≥бн≥: дерев'¤на рама, на ¤ку нат¤гають тканину;

посудини дл¤ барвник≥в; резерв (дл¤ холодного батика); в≥ск (дл¤ гар¤чого батика); спец≥альний ≥нструмент Ч ть¤нтинг. як правило, дл¤ розпису використовують бавовн¤н≥ або шовков≥ натуральн≥ тканини.

—”’»… –ќ«ѕ»—

—ухий розпис Ч один з найдавн≥ших вид≥в сх≥дних техн≥к, що виник у  итањ та япон≥њ. ” давн≥ часи в цих крањнах, використовуючи мотиви кв≥т≥в, риб, птах≥в, розписували великий асортимент текстильних вироб≥в Ч панно-ширми, декоративн≥ панно, л≥хтар≥-св≥тильники, к≥моно, покривала, штори та ≥н. ÷ей вид мистецтва в наш час досить поширений на ”крањн≥.

ƒл¤ сухого розпису тканину нат¤гують на раму за допомогою булавок або пришивають до планок рами ≥ покривають легким розчином желатину, користуючись широкою щ≥точкою або флейцем. ѕокривають поперем≥нними рухами по горизонтал≥ зл≥ва направо 1 справа нал≥во, починаючи зверху вниз. ѕот≥м тканину просушують, п≥сл¤ чого ол≥вцем (2¬Ч4¬) легенько нанос¤ть рисунок ≥ працюють нап≥всухим пензлем. «астосовують ан≥л≥нов≥ барвники, ¤к≥ розвод¤ть у тепл≥й вод≥ до повного розчиненн¤. Ќа пензлик набирають таку к≥льк≥сть фарби, щоб вона не капала з нього, бо ≥накше зайва фарба розпливатиметьс¤ на тканин≥. ÷ей вид розпису нагадуЇ акварельний живопис.

ѕрацюючи в техн≥ц≥ сухого розпису, сл≥д пам'¤тати що нею можна користуватись лише дл¤ створенн¤ декоративних панно. ¬иконувати художн≥ вироби утил≥тарного призначенн¤ в ц≥й техн≥ц≥ не можна, бо фарба легко змиваЇтьс¤ нав≥ть у раз≥ незначного потрапленн¤ на нењ води.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ≤конопис, розпис скла, малюванн¤ на тканинах та р≥дк≥сн≥ техн≥ки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (4388 прочитано)