ѕол≥толог≥¤ > —уперечлив≥сть соц≥ально-економ≥чного та пол≥тичного розвитку рад¤нського сусп≥льства наприк≥нц≥ 20-х Ц у 30-т≥ роки

—уперечлив≥сть соц≥ально-економ≥чного та пол≥тичного розвитку рад¤нського сусп≥льства наприк≥нц≥ 20-х Ц у 30-т≥ роки

ѕлан:

1. ¬оЇнний комун≥зм ≥ неп

2. —творенн¤ –ад¤нського —оюзу

3. ”крањн≥зац≥¤

4. Ќац≥ональний комун≥зм

5. –озвиток культури (Ћесь  урбас, ќлександр ƒовженко, ћихайло √рушевський, —ерг≥й ™фремов,)

6. ÷ерковне житт¤

¬ступ

ѕочинаючи розгл¤д ц≥Їњ досить ц≥кавоњ та небайдужоњ дл¤ вс≥х нас теми, хот≥лос¤ б зазначити, що с≥м неповних рок≥в в≥йни та громад¤нськоњ смути призвели п≥дпор¤дкован≥ б≥льшовикам територ≥њ колишньоњ –ос≥йськоњ ≥мпер≥њ до стану руњни. ¬ одн≥й лише ”крањн≥ побоњща, розстр≥ли та еп≥дем≥њ, пов'¤зан≥ з в≥йною, й особливо громад¤нською, забрали близько 1,5 млн житт≥в. Ќестача харч≥в, палива, безроб≥тт¤ змусили сотн≥ тис¤ч людей вињхати з м≥ста у село. ѕрактично припинилос¤ виробництво товар≥в. Ѕуло очевидно, що остаточно виснажене сусп≥льство не готове до кор≥нних соц≥альних перетворень, що њх планували б≥льшовики.

Ќезважаючи на перемогу, б≥льшовики, котр≥ у величезному та здеб≥льшого вороже настроЇному населенн≥ становили крих≥тну менш≥сть, були не в змоз≥ продовжувати реал≥зац≥ю задуманого. —мерть Ћен≥на у 1924 р. спричинилас¤ до кризи кер≥вництва, ¤ку поглиблювали запекл≥ суперечки в комун≥стичн≥й парт≥њ про напр¤ми створенн¤ нового сусп≥льства. «а таких обставин парт≥¤ зд≥йснювала поставлен≥ ц≥л≥ обережно й гнучко прот¤гом ус≥х 20-х рок≥в. ¬тручанн¤ ур¤ду у справи окремоњ особи ≥ сусп≥льних груп обмежувалос¤ лише випадками реагуванн¤ на в≥дкрит≥ виступи проти рад¤нськоњ пол≥тичноњ системи.

«авд¤ки поступкам ур¤ду дл¤ сел¤н та намаганн¤м –ад завоювати ширшу п≥дтримку серед нерос≥йських народ≥в у 20-т≥ роки впевнен≥сть украњнц≥в у власних силах, њхн≥ прагненн¤ переживали г≥дне подиву в≥дродженн¤, ≥ цей пер≥од часто вважають золотим в≥ком украњнц≥в п≥д владою –ад.

¬оЇнний комун≥зм ≥ неп

ѕол≥тика б≥льшовик≥в п≥д час громад¤нськоњ в≥йни значною м≥рою спричинила розвал економ≥ки. ѕрагнучи зразу ж установити соц≥ал≥стичний лад в економ≥ц≥ й водночас забезпечити продуктами „ервону арм≥ю та голодуюч≥ рос≥йськ≥ м≥ста, б≥льшовики ввели сувору економ≥чну пол≥тику, в≥дому п≥д назвою воЇнного комун≥зму.

¬она включала нац≥онал≥зац≥ю вс≥Їњ земл≥ та промислових п≥дприЇмств, примусову трудову моб≥л≥зац≥ю, рац≥онуванн¤ ур¤дом продукт≥в ≥ товар≥в та найб≥льш ненависний зах≥дЧ експропр≥ац≥ю зерна у сел¤н (Ђпродрозверсткуї).

ѕри п≥дтримц≥ озброЇних загон≥в б≥льшовицьк≥ чиновники, мов сарана, обс≥дали села, конф≥сковуючи зерно дл¤ потреб ур¤ду.

” в≥дпов≥дь на це б≥льш≥сть сел¤н зовс≥м припинила виробництво. ¬одночас ≥з загостренн¤м деф≥циту продукт≥в харчуванн¤ велик≥ райони ѕ≥вденноњ –ос≥њ та ”крањни охопила посуха, насл≥дком чого став голод 1921Ч1922 рр., що забрав житт¤ сотень тис¤ч людей на ”крањн≥ й ще б≥льше у ѕоволж≥. јле Ч на в≥дм≥ну в≥д своЇњ майбутньоњ повед≥нки Ч рад¤нський ур¤д не приховував на¤вност≥ голоду й орган≥зував у крањн≥ та за кордоном масову кампан≥ю допомоги голодуючим.

 атастроф≥чне становище в економ≥ц≥ призвело до р≥зкого зростанн¤ невдоволенн¤ б≥льшовиками, що вилилос¤ у в≥йськов≥ заколоти, велик≥ роб≥тнич≥ страйки та сел¤нськ≥ повстанн¤, ¤к≥ у 1921 р. охопили –ос≥ю та ”крањну. ’оч „ервона арм≥¤ й „ека нещадно придушували ц≥ повстанн¤, Ћен≥н був змушений визнати провал пол≥тики воЇнного комун≥зму й необх≥дн≥сть п≥ти на поступки, особливо сел¤нам.

≤ знову до гри вступила завидна тактична майстерн≥сть Ћен≥на, 21 березн¤ 1921 р. на ’ з'њзд≥ парт≥њ в≥н насилу переконуЇ своњх товариш≥в погодитис¤ на проведенн¤ новоњ економ≥чноњ пол≥тики (непу), та й то лише п≥сл¤ небезпечного  ронштадтського повстанн¤, що вибухнуло в дн≥ роботи з'њзду й продемонструвало непопул¤рн≥сть тод≥шньоњ пол≥тики –ад. Ќеп став компром≥сом, в≥дступом в≥д соц≥ал≥зму з метою дати крањн≥ можлив≥сть оправитис¤ в≥д громад¤нськоњ в≥йни. ќсновне завданн¤ непу зводилос¤ до того, щоб заспокоњти сел¤нство й забезпечити йому стимули до п≥двищенн¤ виробництва продукт≥в. «ам≥сть рекв≥зиц≥й зерна ур¤д обклав сел¤нство пом≥рним податком. —плативши його, сел¤нин м≥г продавати надлишки зерна за будь-¤кими ринковими ц≥нами. Ѕ≥дн≥ сел¤ни взагал≥ не мали сплачувати податку. ”р¤д також в≥дступив в≥д пол≥тики створенн¤ колективних господарств. Ќа ”крањн≥ б≥льш≥сть земель, нац≥онал≥зованих ÷ентральною –адою ще у 1918 р., тепер перерозпод≥л¤лас¤ м≥ж б≥дними сел¤нами.

ўоб стимулювати ≥нш≥ сектори економ≥ки, неп скасовував ур¤довий контроль над внутр≥шньою торг≥влею, знову в≥ддавав в оренду колишн≥м власникам невелик≥ виробництва й нав≥ть заохочував чужоземн≥ кап≥таловкладенн¤. ѕроте Ћен≥н ≥шов т≥льки на тимчасовий компром≥с ≥з кап≥тал≥змом ≥ не збиравс¤ в≥дмовл¤тис¤ в≥д мр≥њ створити соц≥ал≥стичну економ≥ку. “ому ур¤д лишав за собою контроль за такими Ђкомандними висотамиї в економ≥ц≥, ¤к важка промислов≥сть, банки, транспорт ≥ зовн≥шн¤ торг≥вл¤.

ћаючи гарантовану можлив≥сть продавати продукти голодним мешканц¤м м≥ст, 5 млн украњнських сел¤нських господарств швидко п≥двищили свою продуктивн≥сть. ” 1927 р. обробл¤лос¤ вже на 10 % б≥льше земл≥, н≥ж у 1913 р. “им часом виробництво предмет≥в споживанн¤, ¤ке стимулювали так зван≥ непмани, або др≥бн≥ п≥дприЇмц≥, що д≥¤ли з дозволу ур¤ду, також с¤гнуло довоЇнного р≥вн¤. ¬≥дставала лише важка промислов≥сть, що перебувала п≥д контролем ур¤ду. « поверненн¤м достатку й стиранн¤м у пам'¤т≥ кошмарних рок≥в громад¤нськоњ в≥йни украњнський сел¤нин став миритис¤ з б≥льшовицьким режимом, на ¤кий ран≥ше дививс¤ з великою п≥дозрою. ’оча до непу сел¤ни почали ставитис¤ б≥льш ло¤льно, Ћен≥н та його товариш≥ мали на мет≥ зовс≥м ≥нше.

¬они лише хот≥ли схилити населенн¤ на свою сторону.

—творенн¤ –ад¤нського —оюзу

’оч ¤к пов≥льно йшли Ћен≥н та б≥льшовики до визнанн¤ значенн¤ нац≥онал≥зму, захопивши владу, вони поставилис¤ до нац≥онального питанн¤ з обережн≥стю. « одного боку, п≥д час громад¤нськоњ в≥йни б≥льшовики виступали за самовизначенн¤ нац≥й Ђаж до в≥докремленн¤ та утворенн¤ самост≥йних державї. « ≥ншого боку, вони намагалис¤ придушити нац≥ональн≥ рухи п≥д приводом того, що њх очолюють Ђбуржуазн≥ елементиї, ¤к≥ начебто не можуть ≥ не будуть д≥¤ти в ≥нтересах роб≥тничого класу. јле п≥сл¤ поразки Ђбуржуазних нац≥онал≥ст≥вї б≥льшовики (влада ¤ких над населенн¤м ще достатньо не зм≥цн≥ла) мусили знаходити сп≥льну мову з рад¤нськими ур¤дами нерос≥йських народ≥в, що вони њх поставили.

ѕ≥дпор¤дкована ћоскв≥ комун≥стична парт≥¤ ц≥лком контролювала украњнський рад¤нський ур¤д, однак вона не могла розпустити чи поглинути його. Ќадто небезпечними були прецеденти, що св≥дчили не на користь такого кроку. ¬ Ѕрест-Ћитовську б≥льшовицька –ос≥¤ визнала ÷ентральну –аду та њњ √енеральний секретар≥ат ¤к суверенний ур¤д незалежноњ держави. «айшовши так далеко, щоб аж визнати суверенн≥сть украњнського Ђбуржуазного ур¤дуї, б≥льшовики навр¤д чи могли зробити менше дл¤ украњнського рад¤нського ур¤ду. ќтже, тепер цей ур¤д належало трактувати, принаймн≥ теоретично, так, наче в≥н мав суверенну владу. ¬≥дтак аж до 1923 р. рад¤нський ур¤д ”крањни окремо в≥д –ад¤нськоњ –ос≥њ п≥дтримував зовн≥шн≥ стосунки (уклавши 48 власних угод), в≥в зовн≥шню торг≥влю й нав≥ть почав закладати п≥двалини окремоњ украњнськоњ рад¤нськоњ арм≥њ.

—еред украњнських б≥льшовик≥в також ≥снували впливов≥ угрупованн¤, що виступали за украњнську рад¤нську державн≥сть. ƒо них уходили в основному боротьбисти та укап≥сти, що в 1919 р. в≥докремилис¤ в≥дпов≥дно в≥д украњнськоњ соц≥ал≥стичноњ та украњнськоњ соц≥ал-демократичноњ парт≥й ≥ перейшли до б≥льшовик≥в. ≤з цих двох груп найб≥льш численними ≥ впливовими були боротьбисти на чол≥ з ќлександром Ўумським, ¬асилем Ѕлакитним та ћиколою Ўинкарем. Ѕудучи за своЇю природою парт≥Їю народною, вони мали т≥сн≥ш≥ зв'¤зки з украњнським сел¤нством, н≥ж б≥льшовики. ѕ≥сл¤ провалу другого рад¤нського ур¤ду на ”крањн≥ п≥д в≥нець л≥та 1919 р. боротьбисти нав≥ть зробили спробу зам≥нити б≥льшовик≥в на чол≥ комун≥стичноњ революц≥њ на ”крањн≥. « ц≥Їю метою вони пере≥менувалис¤ на ”крањнську комун≥стичну парт≥ю (боротьбисти) й звернулис¤ на початку 1920 р. з проханн¤м прийн¤ти њх до  омун≥стичного ≤нтернац≥оналу ¤к окрему парт≥ю. “а коли п≥дпор¤дкований ћоскв≥  ом≥нтерн в≥дпов≥в в≥дмовою, боротьбисти були змушен≥ саморозпуститис¤. ќск≥льки б≥льшовики в≥дчували гостру потребу в украњномовних актив≥стах, близько 4 тис. боротьбист≥в було прийн¤то в парт≥ю 'й декого з них призначено на висок≥ посади в рад¤нському украњнському ур¤д≥. ÷ей крок дав змогу нац≥ональне св≥домим л≥вим вести всередин≥ рад¤нського режиму змаганн¤ за украњнську державн≥сть.

јналог≥чна ≥стор≥¤ сталас¤ з к≥лькома тис¤чами укап≥ст≥в. ¬они також спробували перехопити у б≥льшовик≥в Ђгр≥м та блискавкуї, насл≥дуючи њх. Ќазвавши себе ”крањнською комун≥стичною парт≥Їю, укап≥сти намагалис¤, й теж безусп≥шно, вступити до  ом≥нтерну. ¬ 1925 р. вони були змушен≥ розпуститис¤, й де¤к≥ з них, включаючи таких пров≥дник≥в, ¤к ћихайло “каченко та ёр≥й ћазуренко, з т≥Їњ ж причини, що й боротьбисти, тобто щоб впливати на украњнську пол≥тику парт≥њ зсередини, приЇдналис¤ до б≥льшовик≥в.

Ќа в≥дм≥ну в≥д цього зап≥зн≥дого поповненн¤ б≥льшовицьких лав ≥з його невизначеною ор≥Їнтац≥Їю було також к≥лька старих украњнських член≥в парт≥њ, ¤к≥ щиро прагнули перемоги комун≥зму на ”крањн≥. ¬они гадали, що найкращим способом дос¤гненн¤ ц≥Їњ мети була б Ђукрањн≥зац≥¤ї б≥льшовизму, аби зробити його приваблив≥шим дл¤ украњнц≥в. ÷е насамперед означало, що рад¤нський ур¤д мав також бути й украњнським ур¤дом. ћикола —крипник Ч близький соратник Ћен≥на й пров≥дна постать в ус≥х трьох рад¤нських украњнських ур¤дах Ч був найвидатн≥шим представником ц≥Їњ групи. Ќарешт≥, у збереженн≥ самовр¤дуванн¤ ”крањни був глибоко за≥нтересований р¤д б≥льшовик≥в-неукрањнц≥в, таких, наприклад, ¤к ’ристи¤н –аковськийЧголова украњнського рад¤нського ур¤ду, ¤кий у 1919 р. ставивс¤ до нац≥ональних прагнень украњнц≥в ≥з презирством, а в 1922 р. д≥йшов висновку, що чим б≥льший авторитет матиме украњнський рад¤нський ур¤д, тим б≥льше влади охопить в≥н особисто. “ому –аковський теж став антицентрал≥стом ≥ оборонцем украњнськоњ автоном≥њ.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: —уперечлив≥сть соц≥ально-економ≥чного та пол≥тичного розвитку рад¤нського сусп≥льства наприк≥нц≥ 20-х Ц у 30-т≥ роки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3106 прочитано)