ѕол≥толог≥¤ > —уперечлив≥сть соц≥ально-економ≥чного та пол≥тичного розвитку рад¤нського сусп≥льства наприк≥нц≥ 20-х Ц у 30-т≥ роки
ѕерш≥ заходи украњн≥зац≥њ мали на мет≥ розширити вживанн¤ украњнськоњ мови, особливо у парт≥њ та ур¤д≥. Ќеобх≥дн≥сть цього була очевидною: у 1922 р. на одного члена омпарт≥њ ”крањни, ¤кий пост≥йно користувавс¤ украњнською мовою, припадало семеро тих, хто розмовл¤в лише рос≥йською, у ур¤д≥ ж це сп≥вв≥дношенн¤ було один до трьох. ” серпн≥ 1923 р., щоб усунути цю диспропорц≥ю, парт≥йн≥ та ур¤дов≥ службовц≥ отримали вказ≥вку пройти спец≥ально орган≥зован≥ курси украњнськоњ мови. “им, кому не вдалос¤ усп≥шно зак≥нчити њх, загрожувало зв≥льненн¤. ” 1925 р. чиновникам наказали користуватис¤ украњнською мовою в усьому ур¤довому листуванн≥ та публ≥кац≥¤х. ј в 1927 р. аганович оголосив, що все парт≥йне д≥ловодство вестиметьс¤ украњнською мовою. ѕопри в≥дсутн≥сть пом≥тного ентуз≥азму серед численних неукрањнських член≥в ур¤ду й парт≥њ нова пол≥тика дала вражаюч≥ результати. якщо в 1922 р. украњнською мовою велос¤ менш ¤к 20 % ур¤дових справ, то в 1927 р.Чвже 70 %. ¬одночас зросло число украњнц≥в в ур¤дових установах. ” 1923 р. украњнц≥ скдадали лише 35 % серед ур¤дових службовц≥в ≥ 23 % Ч серед член≥в парт≥њ. ƒо1926Ч1927 рр. њхн¤ частка становила в≥дпов≥дно 54 й 52 %. ќднак, отримавши б≥льш≥сть, украњнц≥ переважно зосереджувалис¤ на нижчих щабл¤х ур¤дово-парт≥йноњ ≥Їрарх≥њ. Ќаприк≥нц≥ 1920-х рок≥в њхнЇ представництво в ÷ не перевищувало 25 %.. ампан≥¤ украњн≥зац≥њ охопила вс≥ царини житт¤ –ад¤нськоњ ”крањни. Ќайб≥льший вплив вона справила на осв≥ту. Ќа в≥дм≥ну в≥д царського режиму –ади прид≥л¤ли велику увагу шк≥льництву, ≥ њхн≥ дос¤гненн¤ в ц≥й царин≥ вражають. “ака за≥нтересован≥сть по¤снюЇтьс¤ к≥лькома чинниками: з ≥деолог≥чноњ точки зору, щоб слугувати зразком нойого ладу, рад¤нське сусп≥льство мало бути осв≥ченим; б≥льше того, осв≥чене населенн¤ зб≥льшувало виробничий потенц≥ал ≥ м≥ць держави; ≥ нарешт≥, осв≥та надавала чудов≥ можливост≥ прищеплювати новим покол≥нн¤м рад¤нськ≥ ц≥нност≥. Ќайб≥льш вражаючих усп≥х≥в дос¤гли –ади в л≥кв≥дац≥њ неписьменност≥. ѕ≥д час революц≥њ письменними були близько 40 % м≥ського населенн¤; через 10 рок≥в Ч уже 70 %. Ќа сел≥ прот¤гом цього пер≥оду письменн≥сть зросла з 15 до понад 50 %. ќск≥льки масова осв≥тн¤ кампан≥¤ велас¤ украњнською мовою, то поширенн¤ осв≥ти означало й поширенн¤ украњн≥зац≥њ серед молод≥ крањни. –уш≥йною силою украњн≥зац≥њ системи осв≥ти був ћ. —крипник Ч голова ком≥сар≥ату осв≥ти з 1927 по 1933 р. ѕрацюючи з майже одержимою заповз¤т≥стю, в≥н дом≥гс¤ того, що в кульм≥нац≥йному дл¤ украњн≥зац≥њ 1929 р. понад 80 % загальноосв≥тн≥х шк≥л ≥ 30 % вищих учбових заклад≥в вели навчанн¤ виключно украњнськоюмовою. 97 % украњнських д≥тей навчалис¤ р≥дною мовою. —под≥валис¤, що рос≥йська та Їврейська меншост≥, маючи можлив≥сть навчатис¤ рос≥йською мовою, разом з тим проходитимуть курси украњнськоњ мови. ƒо революц≥њ, коли украњнських шк≥л практично не ≥снувало, украњноф≥ли могли лише мр≥¤ти про так≥ умови, що через 10 рок≥в њх створив —крипник. ”сп≥х цих заход≥в був тим б≥льш вражаючим, ¤кщо враховувати труднощ≥, ¤к≥ сто¤ли на њхньому шл¤ху, особливо нестачу квал≥ф≥кованих викладач≥в. ѕрограма украњн≥зац≥њ вимагала 100 тис. учител≥в, а њх. було лише 45 тис. ÷¤ нагальна потреба штовхнула —крипника до того, щоб спробувати запросити к≥лька тис¤ч учител≥в ≥з √аличини, але йому не вдалос¤ д≥стати на це дозв≥л ћоскви,Чможливо, тому, що рад¤нськ≥ власт≥ л¤кала висока нац≥ональна св≥дом≥сть галичан. Ќе вистачало також багатьох п≥дручник≥в. ≤нша проблема, що особливо гостро в≥дчувалас¤ в ун≥верситетах, пол¤гала в тому, що рос≥¤ни (а вони становили б≥льш≥сть викладач≥в вуз≥в) часто в≥дмовл¤лис¤ користуватис¤ Ђсел¤нськоюї мовою. “иповим у цьому план≥ був висл≥в професора “олстого з ќдеси: Ђя вважаю... вс≥х товариш≥в, котр≥ перейшли на читанн¤ лекц≥й украњнською мовою, ренегатамиї. ќднак нав≥ть в ун≥верситетах украњнськ≥ студенти незабаром стали переважати. Ўвидка украњн≥зац≥¤ осв≥ти спри¤ла зростанню загальних настроњв нац≥онального оптим≥зму, що њх уловив письменник Ѕорис јнтоненко-ƒгйидович: Ђ” марш≥ м≥льйон≥в на шл¤ху до украњнськоњ школиї в≥н вбачав Ђвогонь великого в≥дродженн¤ї. јналог≥чне в≥дродженн¤ переживала украњномовна преса, ¤ку жорстоко придушував царський режим ≥ дл¤ ¤коњ перш≥ роки рад¤нськоњ влади не були найспри¤тлив≥шими. ” 1922 р. з ус≥х публ≥кованих на ”крањн≥ кцижок лише 27 % виходили украњнською мовою, ц≥Їю ж мовою виходило близько-10 газет ≥ часопис≥в. ƒо 1927 р. украњнською мовою друкувалас¤ б≥льш ¤к половина книжок, а в 1933 р. з 426 газет республ≥ки 373 виходили р≥дною мовою. ”крањнська мова була впроваджена в оф≥церських школах та великих частинах в≥йськового резерву на ”крањн≥ Ч передус≥м внасл≥док скарг —крипника на те, що „ервона арм≥¤ Ї засобом русиф≥кац≥њ. ≤снували нав≥ть плани реорган≥зац≥њ арм≥њ за територ≥альним принципом. як не дивно, ц≥ проекти п≥дтримали так≥ в≥дом≥ командувач≥ „ервоноњ арм≥њ, котр≥ не були украњнц¤ми, ¤к ћихайло ‘рунзе та …она як≥р. ўоб украњн≥зац≥¤ мала довготривал≥ насл≥дки, необх≥дно було покласти край рос≥йськ≥й культурн≥й монопол≥њ в м≥стах. —оц≥ально-економ≥чн≥ зм≥ни, що сталис¤ у 1920-х роках, схил¤ли приб≥чник≥в украњн≥зац≥њ до думки, що це можна зд≥йснити. ћасовий курс на ≥ндустр≥ал≥зац≥ю, розпочатий –адами у 1928 р., створив велику потребу в м≥ських роб≥тниках. ¬одночас пол≥тика колектив≥зац≥њ зганила з земл≥ багатьох сел¤н. ”насл≥док цього маси украњнських сел¤н уливалис¤ в м≥ста, докор≥нно - зм≥нюючи етн≥чний склад пролетар≥ату й м≥ського населенн¤ в ц≥лому. “ак, ¤кщо у 1923 р. в “аких важливих промислових центрах, ¤к ’арк≥в, Ћуганськ та ƒн≥пропетровськ, украњнц≥ складали в≥дпов≥дно 38, 7 ≥ 16 % мешканц≥в, то через 10 рок≥в њхн¤ частка зросла до 50, 31 та 48 %. ƒо середини 30-х рок≥в украњнц≥ переважали майже в ус≥х великих м≥стах. ѕрограми украњн≥зац≥њ спонукали њх збер≥гати р≥дну мову ≥ не переходити на рос≥йську, ¤к це трапл¤лос¤ ран≥ше. Ќа ”крањн≥, ¤к ≥ скр≥зь у —х≥дн≥й ™вроп≥, культура й мова с≥льськоњ б≥льшост≥, здавалос¤, п≥дпор¤дкуЇ соб≥ культуру й мову м≥ськоњ меншост≥. —воњми- усп≥хами пол≥тика украњн≥зац≥њ, ¤ка, вт≥м, не зайшла так далеко, ¤к того хот≥ли —крипник з однодумц¤ми, насамперед завд¤чувала тому, що вона була пов'¤зана ≥з загальним процесом модерн≥зац≥њ. Ќе патр≥отизм ≥ не традиц≥онал≥зм були головними причинами збереженн¤ украњнц¤ми р≥дноњ мови. ÷е скор≥ше по¤снювалос¤ тим, що украњнська краще, н≥ж будь-¤ка ≥нша мова, давала њм змогу здобути осв≥ту, брати корисну ≥нформац≥ю з газет ≥ часопис≥в, сп≥лкуватис¤ з≥ службовц¤ми й виконувати своњ профес≥йн≥ обов'¤зки. «авд¤ки пол≥тиц≥ украњн≥зац≥њ украњнська мова перестала бути романтичною й малозрозум≥лою ≥деЇю-ф≥кс крих≥тноњ групки ≥нтел≥генц≥њ чи ознакою в≥дсталого сел¤нства. Ќатом≥сть вона перетворювалас¤ на основний зас≥б сп≥лкуванн¤ й самовираженн¤ сусп≥льства, що модерн≥зувалос¤. Ќац≥ональний комун≥зм «авд¤ки на¤вност≥ р≥зновид≥в комун≥зму, що розвинулис¤ у таких крањнах, ¤к итай та ёгослав≥¤, сьогодн≥ вже утвердилас¤ думка про те, що кожний народ може йти до комун≥зму власним шл¤хом. як ми переконалис¤, саме украњнськ≥, а також грузинськ≥ та тюркськ≥ б≥льшовики допомагали встановленню рад¤нськоњ влади у 1917Ч1920 рр. й першими зробили кроки в цьому напр¤м≥, започаткувавши ¤вище нац≥онального комун≥зму. ѕриб≥чники цього напр¤му були в≥дданими комун≥стами, ¤к≥ щир& в≥рили в те, що марксизм-лен≥н≥зм пропонуЇ найправильн≥ший шл¤х пор¤тунку длт≥ людства. –азом ≥з тим вони вважали, що дл¤ дос¤гненн¤ оптимальних результат≥в комун≥зм маЇ пристосовуватис¤ до специф≥чних нац≥ональних умов. ÷е означало, що рос≥йський шл¤х не був Їдиним ≥ що п≥дходи, обран≥ ≥ншими народами, мають р≥вне право на ≥снуванн¤. ≤накше кажучи, сл≥д було залучити до буд≥вництва комун≥зму нац≥онально-визвольн≥ сили, надавши йому певне Ђнац≥ональне обличч¤ї. ќск≥льки на —х≥дн≥й ”крањн≥ ≥снував тривалий зв'¤зок м≥ж украњнським нац≥ональним рухом ≥ соц≥ал≥змом, ≥дењ нац≥онального комун≥зму легко оволод≥ли багатьма украњнц¤ми у б≥льшовицькому табор≥. ўе у 1918 р. два комун≥сти Ч ¬асиль Ўахрай (перший ком≥сар закордонних справ в украњнському рад¤нському ур¤д≥) та його колега —ерг≥й ћазлах (старий б≥льшовик, Їврей за походженн¤м) Ч п≥ддали парњ≥ю нещадн≥й критиц≥ за лицем≥рну пол≥тику в нац≥ональному питанн≥ й зокрема стосовно украњнц≥в. явно -нат¤каючи на рос≥йський нац≥онал≥зм, що пройн¤в усю парт≥ю, у своњх памфлетах Ђ–еволюц≥¤ на ”крањн≥ї та Ђѕро тепер≥шнЇ становище на ”крањн≥ї вони п≥дкреслювали, що Ђдоки лишатиметьс¤ нерозв'¤заним нац≥ональне питанн¤, доки один народ правитиме, змушуючи ≥нший народ коритис¤, ми не матимемо соц≥ал≥змуї. „ерез р≥к нац≥ональний комун≥зм знову виринув у ѕ(б)” у форм≥ так званоњ федерал≥стськоњ опозиц≥њ на чол≥ з ёр≥Їм Ћапчинським. ÷е угрупованн¤ закликало до повноњ незалежност≥ рад¤нськоњ украњнськоњ держави, ¤ка б мала повну владу, включаючи в≥йськову й господарську, а також цезалежний центр парт≥њ, н≥¤к не п≥длеглий –ос≥йськ≥й омун≥стичн≥й парт≥њ. оли ћосква в≥дмовилас¤ розгл¤нути ц≥ вимоги, Ћапчинський з товаришами вийшли з парт≥њ, що викликало гучний скандал. « набиранн¤м оберт≥в пол≥тики украњн≥зац≥њ на перший план на ”крањн≥ знову вийшли тенденц≥њ нац≥онального комун≥зму, що, звичайно, пов'¤зувалис¤ з ≥менами його основних ≥деолог≥в. Ђ’вильовизмї. Ќайб≥льш в≥дкрито ≥ пристрасно закликав в≥дкинути Ђрос≥йський шл¤хї ћикола ’вильовий. ÷ей видатний д≥¤ч (справжнЇ пр≥звище ‘≥т≥льов) вир≥с на —х≥дн≥й ”крањн≥ в родин≥ др≥бного рос≥йського двор¤нина. ѕереконаний ≥нтернац≥онал≥ст, в≥н п≥д час громад¤нськоњ в≥йни приЇднуЇтьс¤ до б≥льшовик≥в, прагнучи вз¤ти участь у буд≥вництв≥ всезагального й справедливого комун≥стичного сусп≥льства.
Ќазва: —уперечлив≥сть соц≥ально-економ≥чного та пол≥тичного розвитку рад¤нського сусп≥льства наприк≥нц≥ 20-х Ц у 30-т≥ роки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3106 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
