ѕол≥толог≥¤ > —уперечлив≥сть соц≥ально-економ≥чного та пол≥тичного розвитку рад¤нського сусп≥льства наприк≥нц≥ 20-х Ц у 30-т≥ роки

Ќезважаючи на те, що б≥льш≥сть видатних учених ”крањни не належали до б≥льшовик≥в, а де¤к≥ нав≥ть в≥дкрито п≥дтримували украњнський нац≥онал≥зм, рад¤нський ур¤д не мав ≥ншого вибору, ¤к сформувати з них серцевину јкадем≥њ. « переходом у середин≥ 1920-х рок≥в до пол≥тики украњн≥зац≥њ украњнськ≥ комун≥сти, що керували м≥н≥стерством осв≥ти, зробили спробу переконати багатьох пров≥дних учених, ¤к≥ п≥д час громад¤нськоњ в≥йни вињхали за кордон, повернутис¤ на батьк≥вщину. «авд¤ки цьому в 1924 р. повернувс¤ до  иЇва патр≥арх украњнськоњ науки (≥ пол≥тичний опонент комун≥ст≥в) ћихайло √рушевський, ¤кий став новим членом јкадем≥њ та розпочав систематичне досл≥дженн¤ украњнськоњ ≥стор≥њ. “ак само зробили й багато ≥нших учених, ¤к≥ проживали за кордоном чи -в «ах≥дн≥й ”крањн≥. “ому водночас ≥з швидким зростанн¤м престижу јкадем≥њ вона лишалас¤ твердинею Ђбуржуазно-нац≥онал≥стичнихї тенденц≥й.

ѕершим президентом јкадем≥њ став славетний вчений ¬олодимир ¬ернадський. ќднак своњм розвитком јкадем≥¤ значною м≥рою завд¤чувала й невтомним зусилл¤м њњ в≥це-президента —ерг≥¤ ™фремова ≥ вченого секретар¤ јгатангела  римського. ƒо 1924 р. в јкадем≥њ нал≥чувалос¤ 37 нових член≥в ≥ близько 400 член≥в-кореспондент≥в.  ≥льк≥сть њњ публ≥кац≥й зросла з 32 у 1923 р. до 136 у 1929 р. ≤з трьох њњ секц≥й Ч ≥сторико-ф≥лолог≥чноњ, ф≥зико-математичноњ та сусп≥льно-економ≥чноњ найдинам≥чн≥шою та найважлив≥шою була перша секц≥¤, в ¤к≥й пров≥дна роль належала √рушевському. ¬она складалас¤ з дес¤тк≥в кафедр, ком≥с≥й та ком≥тет≥в, що займалис¤ систематичним вивченн¤м багатьох аспект≥в украњнськоњ ≥стор≥њ, л≥тератури та мови. ÷¤ секц≥¤ видавала часопис Ђ”крањнаї, що був справжн≥м рупором украњнознавчих студ≥й; кр≥м того, њњ члени друкували сер≥њ ≥нших пер≥одичних видань ≥ сотн≥ монограф≥й. ƒо видатних член≥в ц≥Їњ секц≥њ, кр≥м √рушевського, належали ≥сторики ƒмитро Ѕагал≥й, ћихайло —лабченко, ќлександр ќглоблин ≥ …осип √ермайзе, л≥тературознавц≥ —ерг≥й ™фремов та ¬олодимир ѕеретц, етнограф јндр≥й Ћобода,

мистецтвознавець ќлекс≥й Ќовицький ≥ сходознавець јгатангел  римський.

” сусп≥льно-економ≥чн≥й секц≥њ ц≥нну працю з ≥стор≥њ украњнського права написав ћикола ¬асиленко; першим досл≥дником економ≥чноњ географ≥њ ”крањни став  ост¤нтин ¬облий. ’оча спочатку ф≥зико-математична секц≥¤ не грала такоњ важливоњ рол≥, ¤ку стала виконувати згодом, у н≥й також працювала низка видатних учених ≥з св≥товими ≥менами. —еред них Ч математик ƒмитро √раве, ф≥зик ћикола  рилов, х≥м≥ки Ћев ѕисаржевський та ¬олодимир  ≥ст¤к≥вський. јкадем≥¤ була хоч ≥ великим, проте не Їдиним осередком науки на ”крањн≥. ƒва њњ члени Ч ≥сторики Ѕагал≥й та —лабченко Ч заснували досл≥дницьк≥ центри у ’арков≥ та ќдес≥. “ак≥ ж центри було в≥дкрито й у менших м≥стах, зокрема ѕолтав≥, „ерн≥гов≥ та ƒн≥пропетровську.

Ќа противагу впливов≥ на сусп≥льн≥ й гуман≥тарн≥ науки багатьох немарксистських учених у 1929 р. рад¤нський ур¤д заснував у ’арков≥ ≤нститут марксизму. …ого мета пол¤гала у п≥дготовц≥ фах≥вц≥в ≥з ф≥лософ≥њ, пол≥теконом≥њ та ≥стор≥њ, що могли б викладати св≥й предмет ≥з марксистськоњ точки зору та виступати ≥деолог≥чними оборонц¤ми режиму. ѕров≥дною постаттю в ≤нститут≥ став галичанин ћатв≥й яворський, ¤кий намагавс¤ по-марксистському витлумачити ≥стор≥ю ”крањни й створив школу украњнських ≥сторик≥в-марксист≥в.

÷ерковне житт¤

ѕравославна церква слугувала опорою царського режиму на ”крањн≥. ѕ≥сл¤ того ¤к кињвський митрополит у 1686 р. був поставлений п≥д зверхн≥сть московського патр≥арха, вона перейн¤ла московськ≥ церковн≥ канони, стала посилювати русиф≥кац≥ю, пропов≥дувати в≥рн≥сть царю та ≥мпер≥њ. ≤ хоч п≥д к≥нець XIX ст. серед нижчого духовенства … особливо сем≥нарист≥в почала поширюватис¤ нац≥ональна та соц≥альна св≥дом≥сть, ставленн¤ украњнськоњ ≥нтел≥генц≥њ до церкви залишалос¤ в ц≥лому неоднозначним, оск≥льки њњ вважали твердинею сусп≥льного консерватизму та антиукрањнських настроњв.

–еволюц≥¤ й прагненн¤ нац≥онального самови¤ву, ¤к≥ њњ супроводжували, неодм≥нно мали в≥дбитис¤ й на украњнськ≥й церкв≥. Ќа Їпарх≥альних з≥бранн¤х, а також зборах солдат≥в ≥ сел¤н у 1917Ч1918 рр. висувалис¤ пропозиц≥њ роз≥рвати зв'¤зки з ћосквою й утвердити церкву на ”крањн≥ ¤к незалежну (автокефальну) установу. ÷¤ ≥де¤ знайшла приб≥чник≥в серед нижчого духовенства й особливо м≥ськоњ ≥нтел≥генц≥њ. “ому в 1918 р. з ц≥Їю метою було створено ¬сеукрањнську ÷ерковну –аду. ѕроте ÷ентральна –ада з њњ л≥вими нахилами не ви¤вила до ц≥Їњ справи великого ≥нтересу.

≤дею про розрив церковних зв'¤зк≥в з ћосквою одностайно п≥дтримав не хто ≥нший, ¤к консервативний ур¤д гетьмана —коропадського й особливо його м≥н≥стри у справах рел≥г≥њ ¬асиль «≥нк≥вський та ќлександр Ћотоцький. ѕ≥сл¤ пад≥нн¤ —коропадського на б≥к церковноњ самост≥йност≥ стала також ƒиректор≥¤. јле оск≥льки обидва ур¤ди трималис¤ недовго, њхн¤ п≥дтримка не дала конкретних результат≥в.

як не парадоксально, але кампан≥¤ за самост≥йну украњнську православну церкву дос¤гла апогею за рад¤нськоњ влади. ¬важаючи найнебезпечн≥шим рел≥г≥йним супротивником –ос≥йську православну церкву на чол≥ з новообраним патр≥архом “ихоном, рад¤нськ≥ власт≥ не перешкоджали виникненню рел≥г≥йних груп, що п≥дривали вплив ≥снуючоњ церкви. “им ≥ по¤снюЇтьс¤ њхн¤ тод≥шн¤ терпим≥сть до украњн≥зац≥њ церкви.

÷¤ тенденц≥¤ наштовхнулас¤, проте, на значний оп≥р. …ого насамперед чинили патр≥арх “ихон ≥ майже вс≥ православн≥ ≥Їрархи на ”крањн≥. ѕогрожуючи в≥длученн¤м в≥д церкви, вони неодноразово блокували спроби ¬сеукрањнськоњ ÷ерковноњ –ади поширити св≥й вплив. “аке в≥дверто вороже ставленн¤ утримувало багатьох св¤щеник≥в ≥ мир¤н в≥д переходу на б≥к автокефал≥ст≥в.

ѕопри ц≥ перешкоди 21 жовтн¤ 1921 р. п≥д час собору, на ¤кий з≥бралос¤ 500 делегат≥в (у тому числ≥ 64 св¤щеники), –ада зробила р≥шучий крок. Ќехтуючи канонами та ≥гноруючи погрози ≥Їрарх≥в, –ада обрала одного ≥з своњх член≥в, св¤щеника ¬асил¤ Ћипк≥вського, митрополитом, ¤кий тут же висв¤тив арх≥Їпископа й чотирьох Їпископ≥в. ¬они в свою чергу рукопоклали к≥лькасот св¤щеник≥в та д¤к≥в. ƒал≥ –ада п≥дтвердила свою попередню ухвалу створити ”крањнську автокефальну православну церкву (”јѕ÷).

Ќова церква швидко зростала. ” 1924 р. вона вже мала 30 Їпископ≥в, близько 1500 св¤щеник≥в, понад 1100 параф≥й (≥з загальноњ њхньоњ к≥лькост≥ 9 тис.) та м≥льйони в≥руючих. ƒо нењ приЇдналос¤ багато украњнських параф≥й у —получених Ўтатах,  анад≥ та ™вроп≥. Ќа в≥дм≥ну в≥д традиц≥йного православ'¤, що пишалос¤ своЇю консервативн≥стю, украњнська церква впровадила численн≥ нововведенн¤, ¤к, зокрема, користуванн¤ у церковних в≥дправах украњнською мовою зам≥сть церковнослов'¤нськоњ. ¬она осучаснила зовн≥шн≥й вигл¤д своњх св¤щеник≥в, заборонивши традиц≥йн≥ ризи, довге волосс¤ та бороди. –адикальним в≥дступом в≥д давньоњ практики стало те, що в ”јѕ÷ св¤щеникам дозвол¤лос¤ одружуватис¤. «г≥дно з духом часу украњнська церкви зайн¤ла демократичн≥ позиц≥њ в питанн≥ про самовр¤дуванн¤. ¬она в≥дкинула авторитаризм патр≥аршоњ системи, надавши найвищу владу в церкв≥ виборн≥й рад≥ Їпископ≥в, св¤щеник≥в ≥ мир¤н. ¬она також поширила принцип виборност≥ на призначенн¤ Їпископ≥в ≥ параф≥¤льних св¤щеник≥в. ” п≥дірунт≥ цих реформ лежало прагненн¤ новоњ церкви наблизитис¤ до в≥руючих, залучивши њх до своЇњ д≥¤льност≥, що значною м≥рою по¤снюЇ перш≥ усп≥хи ”јѕ÷.

÷≥ здобутки не могли, однак, вр¤тувати нову церкву в≥д де¤ких недол≥к≥в. –адикальне порушенн¤ канон≥чноњ практики, неодноразов≥ за¤ви патр≥арха “ихона про њњ незаконн≥сть, невизнанн¤ њњ ≥ншими патр≥архами поза межами —–—– створили ”јѕ÷ репутац≥ю, що в≥дштовхувала в≥д нењ багатьох њњ посл≥довник≥в.  р≥м того, запроваджен≥ ”јѕ÷ виборн≥ демократичн≥ засади призводили до численних сутичок м≥ж духовенством ≥ мир¤нами. ўойно заснована церква майже не мала економ≥чноњ бази. ўе серйозн≥ше сто¤ла проблема нестач≥ св¤щеннослужител≥в. ѕосп≥шне й часто випадкове висв¤ченн¤ Їпископ≥в ≥ св¤щеник≥в вело до того, що в≥дпов≥дальн≥ посади ≥нколи займали недостатньо п≥дготовлен≥ особи, ¤к≥ зрештою ви¤вл¤лис¤ ще й податливими на тиск з боку ур¤ду. ѕо м≥р≥ того ¤к ц≥ недол≥ки стали випливати на поверхню, зростанн¤ ”јѕ÷ упов≥льнювалос¤. ѕроте, залишаючись серйозною перешкодою впливам –ос≥йськоњ православноњ церкви (¤ку п≥дтримували духовенство й особливо ченц≥, рос≥йська менш≥сть та консервативн≥ елементи украњнського населенн¤), вона збер≥гала за собою прихильн≥сть величезноњ б≥льшост≥ право-

славних на ”крањн≥.

Ќабагато серйозн≥шу загрозу дл¤ ”јѕ÷ ¤вл¤ла пол≥тика ур¤ду. «анепокоЇн≥ неспод≥ваними усп≥хами украњнськоњ церкви, рад¤нськ≥ власт≥ застосували до нењ принцип Ђпод≥л¤й ≥ володарюйї. ¬они спри¤ли виникненню на ”крањн≥ дисидентських церковних груп, що п≥дривали не лише –ос≥йську православну церкву, а й њњ украњнську суперницю. Ќа початку 1920-х рок≥в власт≥ п≥дтримали Ђпрогресивнуї групу п≥д назвою Ђјктив≥стська ’ристова церкваї Ч фракц≥ю, що в≥дкололас¤ в≥д патр≥аршоњ церкви.  оли ц≥й груп≥ не вдалос¤ здобути попул¤рн≥сть на ”крањн≥, власт≥ стали оп≥кати новостворену —оборно-Їпископальну церкву, що з'¤вилас¤ у 1925 р. п≥д кер≥вництвом “еоф≥ла Ѕульдовського. ¬иступаючи за церковну незалежн≥сть ”крањни, ¤коњ, на њњ думку, сл≥д було добиватис¤ канон≥чними шл¤хами, ц¤ церква, проте, в≥дкрито займала проур¤дову позиц≥ю.

Ќезважаючи на вс≥ тактичн≥ заходи, ур¤д не зм≥г знищити чи п≥дкорити ”јѕ÷. Ќавпаки, попри вс≥ своњ недол≥ки вона дедал≥ зростала. ¬≥дтак у 1926 р. рад¤нська влада розпочала фронтальний наступ, наклавши висок≥ податки на украњнськ≥ параф≥њ та обмеживши д≥¤льн≥сть духовенства. Ќезабаром п≥сл¤ цього власт≥ звинуватили митрополита Ћипк≥вського ≥ р¤д його приб≥чник≥в в украњнському нац≥онал≥зм≥, заарештували њх ≥ розпустили ¬сеукрањнську ÷ерковну –аду. ’оч ”јѕ÷ дали про≥снувати ще к≥лька рок≥в, було очевидним, що њњ, ¤к ≥ взагал≥ рел≥г≥ю в —–—–, чекало похмуре майбутнЇ.

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: —уперечлив≥сть соц≥ально-економ≥чного та пол≥тичного розвитку рад¤нського сусп≥льства наприк≥нц≥ 20-х Ц у 30-т≥ роки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-17 (3106 прочитано)