ѕсихолог≥¤ > ѕредмет ≥ методолог≥чн≥ основи психолог≥њ управл≥нн¤

ѕредмет ≥ методолог≥чн≥ основи психолог≥њ управл≥нн¤

1.1. ѕредмет ≥ завданн¤ психолог≥њ управл≥нн¤

ѕсихолог≥¤ управл≥нн¤ в≥дносно молода галузь психолог≥њ, њњ становленн¤ в≥дбувалос¤ за умов значного розвитку сусп≥льних ≥ економ≥чних наук. ќснови психолог≥њ управл≥нн¤ формувалис¤ п≥д впливом економ≥ки, наукового управл≥нн¤, к≥бернетики, соц≥олог≥њ, психолог≥њ прац≥, соц≥альноњ психолог≥њ. ѕри цьому кожна ≥з дисципл≥н зробила св≥й внесок у розвиток психолог≥њ управл≥нн¤, формулюванн¤ њњ завдань ≥ предмета.

Ќа р≥зних етапах розвитку психолог≥њ управл≥нн¤ в њњ предмет включали наступн≥ аспекти:

Х соц≥ально-психолог≥чн≥ питанн¤ виробничих груп ≥ колектив≥в, психолог≥чн≥ особливост≥ д≥¤льност≥ кер≥вника, психолог≥чн≥ проблеми добору кер≥вних кадр≥в, психолого-педагог≥чн≥ особливост≥ њх п≥дготовки ≥ переп≥дготовки;

Х функц≥онально-структурний анал≥з управл≥нськоњ д≥¤льност≥, соц≥ально-психолог≥чний анал≥з виробничих ≥ управл≥нських колектив≥в, психолог≥чн≥ проблеми взаЇмов≥дносин в колектив≥;

Х сукупн≥сть псих≥чних ¤вищ ≥ в≥дносин в орган≥зац≥њ (психолог≥чн≥ чинники ефективноњ д≥¤льност≥ кер≥вник≥в, психолог≥чн≥ особливост≥ прийн¤тт¤ ≥ндив≥дуальних ≥ групових р≥шень, психолог≥чн≥ проблеми л≥дерства тощо).

¬ар≥ативн≥сть розум≥нн¤ предмета психолог≥њ управл≥нн¤ по¤снюЇтьс¤, з одного боку, тим, що в≥н Ї ¤вищем зм≥нним, ¤ке пост≥йно перебуваЇ п≥д впливом конкретних наукових, ≥сторичних, соц≥ально-економ≥чних, психолог≥чних процес≥в, пов'¤заних ≥з ≥нтелектуал≥зац≥Їю прац≥, п≥двищенн¤м профес≥йного ≥ осв≥тнього р≥вн¤ прац≥вник≥в, ростом матер≥альних ≥ духовних потреб тощо, а з другого, - на¤вн≥стю р≥зних п≥дход≥в у визначенн≥ предмета психолог≥њ управл≥нн¤. Ќа думку заруб≥жних вчених, у 70-х роках

двадц¤того стол≥тт¤ в≥дбулас¤ революц≥¤ в управл≥нн≥, ¤ка спричинила розширенн¤ сфери управл≥нн¤ ¤к науки за меж≥ економ≥ки ≥ промислових п≥дприЇмств.

”правл≥нн¤ стало розгл¤датис¤ ¤к ц≥леспр¤мований вплив на систему. ¬оно зд≥йснюЇтьс¤ таким чином, щоб система переходила ≥з одного стану в необх≥дний ≥нший стан. ¬иокремилис¤ умови, що спри¤ють ефективному функц≥юванню будь-¤коњ системи управл≥нн¤: система, що п≥ддаЇтьс¤ управл≥нню, повинна бути над≥лена здатн≥стю переходити в р≥зн≥ стани, зм≥нювати своњ властивост≥; система управл≥нн¤ повинна мати реальну можлив≥сть зм≥нювати стан об'Їкта управл≥нн¤ (це той, чи т≥, ким управл¤ють); управл≥нн¤ повинно бути ц≥леспр¤мованим, тобто потр≥бно визначити бажаний майбутн≥й стан керованоњ системи; система управл≥нн¤ повинна мати можлив≥сть вибору вар≥анта р≥шенн¤, що приймаЇтьс¤, ≥з певноњ к≥лькост≥ вар≥ант≥в; будь-¤ка система управл≥нн¤ повинна мати реальн≥ ресурси: матер≥альн≥, трудов≥, ≥нтелектуальн≥ тощо; система, що п≥ддаЇтьс¤ управл≥нню, повинна мати ≥нформац≥ю про поточний стан справ (зворотн≥ зв'¤зки); дл¤ того, щоб ефективно ≥ результативно керувати, потр≥бно систематично оц≥нювати ¤к≥сть управл≥нн¤. ”правл≥нн¤ набуло статусу техн≥чного (управл≥нн¤ техн≥чними системами - машинами, виробництвом), економ≥чного, соц≥ального, у ход≥ ¤кого регулюютьс¤ р≥зн≥ в≥дносини м≥ж сп≥льнотами людей.

ѕри вс≥х в≥дм≥нност¤х м≥ж системами, загальним дл¤ них Ї факт присутност≥ людини в процес≥ управл≥нн¤. ќсобист≥сний чинник Ї тою психолог≥чною компонентою, що вносить ≥ндив≥дуальне забарвленн¤ у д≥¤льн≥сть. «м≥ни в управл≥нн≥ обумовили зм≥ни нормативних вимог до кер≥вник≥в, до њх техн≥чноњ компетентност≥, здатност≥ ор≥Їнтуватис¤ у зростаючих ≥нформац≥йних потоках, вм≥нн¤ використовувати засоби д≥лового сп≥лкуванн¤, створювати працездатн≥ колективи з людей, що дотримуютьс¤ р≥зних принцип≥в ≥ ц≥нностей.  ер≥вник став розгл¤датис¤ ¤к особист≥сть, ¤ка повинна впливати на ефективн≥сть використанн¤ вс≥х природних ≥ сусп≥льних ресурс≥в, зд≥йснювати перспективне ≥ поточне плануванн¤, п≥двищувати культуру прац≥, регулювати взаЇмов≥дносини в

колектив≥ та багато ≥ншого.

Ќазван≥ особливост≥ зумовили розвиток психолог≥њ управл≥нн¤, ¤ка характеризувалас¤ вченими з р≥зних позиц≥й. «г≥дно з першим п≥дходом психолог≥¤ управл≥нн¤ - це розширенн¤ розум≥нн¤ ≥нженерноњ психолог≥њ за рахунок соц≥отехн≥чних систем. ÷е ≥нженерно-психолог≥чний п≥дх≥д у визначенн≥ предмета психолог≥њ управл≥нн¤, основним постулатом ¤кого була в≥дсутн≥сть принципових в≥дм≥нностей м≥ж д≥¤льн≥стю оператора ≥ д≥¤льн≥стю кер≥вника. “им самим в≥дкидалас¤ ¤к≥сна своЇр≥дн≥сть особистост≥ та групи людей ¤к об'Їкт≥в управл≥нн¤. ѕредставники даного напр¤мку в предмет психолог≥њ управл≥нн¤ включали наступн≥ аспекти: психолог≥чн≥ особливост≥ процес≥в переробки й генеруванн¤ ≥нформац≥њ, структури та елемент≥в управл≥нськоњ д≥¤льност≥, орган≥зац≥њ управл≥нськоњ прац≥.

« позиц≥й ≥ншого п≥дходу - соц≥ально-психолог≥чного -предметом психолог≥њ управл≥нн¤ вважаютьс¤ соц≥ально-психолог≥чн≥ особливост≥ д≥¤льност≥ кер≥вника, що вступаЇ у взаЇмод≥ю ≥з соц≥альним оточенн¤м, пошук ст≥йких рис кер≥вник≥в, що про¤вл¤ютьс¤ у способах взаЇмод≥њ з п≥длеглими ≥ визначають ефективн≥сть кер≥вництва. “ут, власне, йдетьс¤ про актуал≥зац≥ю психолог≥чноњ своЇр≥дност≥ особистост≥ та групи в систем≥ управл≥нн¤ ≥ недостатньо звертаЇтьс¤ уваги на загальн≥ законом≥рно-' ст≥ управл≥нськоњ д≥¤льност≥.

ѕодальший розвиток психолог≥њ управл≥нн¤ ¤к самост≥йноњ науковоњ дисципл≥ни пов'¤заний з визначенн¤м њњ предмета ¤к ≥ндив≥дуальноњ та сп≥льноњ управл≥нськоњ д≥¤льност≥ кер≥вник≥в /ј.  итов, ј.‘≥л≥пов/. Ќа думку ‘. √енова, предметом психолог≥њ управл≥нн¤ Ї вивченн¤ псих≥ки людини, психолог≥чних характеристик управл≥нськоњ д≥¤льност≥ кер≥вника, анал≥з ¤костей, котр≥ необх≥дн≥ дл¤ усп≥шного зд≥йсненн¤ названоњ д≥¤льност≥.

—учасний етап розвитку сусп≥льства ≥ самоњ психолог≥њ управл≥нн¤ вимагаЇ певноњ конкретизац≥њ й уточненн¤ такого розум≥нн¤ њњ предмета. ќсоблив≥сть психолог≥њ управл≥нн¤ пол¤гаЇ в тому, що њњ об'Їктом Ї орган≥зована (≥ндив≥дуальна ≥ сп≥льна) д≥¤льн≥сть людей, об'Їднаних загальними ≥нтересами ≥ ц≥л¤ми,

симпат≥¤ми ≥ ц≥нност¤ми, п≥дпор¤дкованих правилам ≤ нормам орган≥зац≥њ, людей, що виконують сп≥льну роботу у в≥дпов≥дност≥ ≥з економ≥чними, соц≥альними, технолог≥чними, корпоративними, правовими та орган≥зац≥йними вимогами. Ќорми, правила ≥ вимоги, що склалис¤ в орган≥зац≥њ, породжують особлив≥ психолог≥чн≥ в≥дносини м≥ж людьми - управл≥нськ≥ в≥дносини, що утворюють сп≥льну д≥¤льн≥сть. —аме тому в сферу психолог≥њ управл≥нн¤ входить вивченн¤ психолог≥чних особливостей д≥¤льност≥ кер≥вника, або групи кер≥вник≥в, формуванн¤ програми д≥¤льност≥ п≥длеглих, спр¤мованоњ на зм≥ну стан≥в керованого об'Їкта в заданому напр¤мку. “аким чином, об'Їкт вивченн¤ психолог≥њ управл≥нн¤ складають люди, що у ф≥нансовому ≥ юридичному в≥дношенн≥ вход¤ть в самост≥йн≥ орган≥зац≥њ, њх стосунки в орган≥зац≥њ, де учасники об'Їднан≥ загальним пор¤дком, пов'¤зан≥ один з одним сукупн≥стю аспект≥в в≥дпов≥дальност≥ - моральноњ, матер≥альноњ, соц≥альноњ, психолог≥чноњ, правовоњ.

ќтже, психолог≥¤ управл≥нн¤ - це галузь психолог≥њ, ¤ка вивчаЇ психолог≥чн≥ законом≥рност≥ управл≥нськоњ д≥¤льност≥. як наука психолог≥¤ управл≥нн¤ продукуЇ психолог≥чн≥ знанн¤, що застосовуютьс¤ при вир≥шенн≥ проблеми управл≥нн¤ д≥¤льн≥стю орган≥зац≥њ. ¬она охоплюЇ наступне коло завдань та проблем психолог≥чн≥ особливост≥ управл≥нськоњ д≥¤льност≥ (функц≥ональний зм≥ст управл≥нськоњ д≥¤льност≥, чинники, що впливають на њњ ефективн≥сть, мотивац≥¤ управл≥нськоњ прац≥); психолог≥чн≥ аспекти управл≥нн¤ у сфер≥ виробництва, б≥знесу, осв≥ти, науки, культури, спорту тощо; психолог≥чн≥ особливост≥ д≥¤льност≥ кер≥вника (стил≥ управл≥нн¤, психолог≥чн≥ ¤кост≥ кер≥вника, мотивац≥йна сфера особистост≥ кер≥вника, психолог≥чн≥ показники ефективност≥ управл≥нського розвитку кер≥вника, попередженн¤ профес≥йноњ управл≥нськоњ деформац≥њ й регресивного особист≥сного розвитку кер≥вника); сп≥вв≥дношенн¤ Ђ≥ндив≥дуальногої ≥ Ђгруповогої в психолог≥њ управл≥нн¤; психолог≥¤ кадровоњ пол≥тики в управл≥нн≥ (психолог≥чн≥ основи добору та навчанн¤ управл≥нських кадр≥в); психолог≥¤ вир≥шенн¤ управл≥нських завдань (психолог≥¤ прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень); соц≥ально-психолог≥чн≥ аспекти

управл≥нськоњ д≥¤льност≥; психолог≥чн≥ особливост≥ створенн¤ ≥м≥джу орган≥зац≥њ та кер≥вника. Ќагальною потребою сьогоденн¤ стаЇ всеб≥чне осмисленн¤ психолог≥Їю управл≥нн¤ даних про умови ≥ чинники, руш≥йн≥ сили ≥ детерм≥нанти розвитку особистост≥ ¤к суб'Їкта управл≥нн¤. ” зв'¤зку з цим набувають актуальност≥ проблеми вивченн¤ специф≥ки мотивац≥йноњ сфери кер≥вник≥в, розвиток ¤коњ Ї стрижнем становленн¤ особистост≥.

Ќе менш значущими Ї завданн¤, пов'¤зан≥ з анал≥зом стартових умов розвитку особистост≥ кер≥вника, адаптивних процес≥в в м≥кросоц≥ум≥, тип≥в кер≥вник≥в, стил≥в кер≥вництва. ¬ даному контекст≥ варто окремо вид≥лити завданн¤, спр¤мован≥ на вивченн¤ особистост≥ ¤к об'Їкта управл≥нн¤. …детьс¤ про психолог≥чну культуру управл≥нн¤ п≥длеглими, про новий п≥дх≥д до управл≥нн¤, ¤кий базуЇтьс¤ на визнанн≥ пр≥оритету особистост≥. Ќе втрачають гостроти проблеми досл≥дженн¤ соц≥ально-психолог≥чних особливостей управл≥нськоњ д≥¤льност≥. ћовитьс¤, в першу чергу, про психолог≥ю д≥лового сп≥лкуванн¤, психолог≥чн≥ механ≥зми пере≠конуючого впливу п≥д час д≥ловоњ взаЇмод≥њ, м≥жособист≥сн≥ конф≠л≥кти та шл¤хи њх розв'¤занн¤, психолог≥чн≥ бар'Їри сп≥лкуванн¤, етнопсихолог≥чн≥ особливост≥ суб'Їкт≥в взаЇмод≥њ. ќстаннЇ (етно≠психолог≥чн≥ особливост≥ сп≥лкуванн¤) у зв'¤зку з ≥нтенсиф≥кац≥Їю м≥жнародних контакт≥в, зростанн¤м к≥лькост≥ д≥лових в≥дносин ¤к в середин≥ одн≥Їњ етн≥чноњ групи, так ≥ на м≥жнац≥ональному р≥вн≥, стаЇ все б≥льш актуальним ≥ перспективним серед ≥нших завдань психолог≥њ управл≥нн¤.

1	2	3	4	5

Ќазва: ѕредмет ≥ методолог≥чн≥ основи психолог≥њ управл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (16267 прочитано)