ѕсихолог≥¤ > ѕредмет ≥ методолог≥чн≥ основи психолог≥њ управл≥нн¤
ўо стосуЇтьс¤ зв'¤зку психолог≥њ управл≥нн¤ з акмеолог≥Їю, то очевидним дл¤ названих галузей знань Ї той факт, що опануванн¤ секретами майстерност≥, формуванн¤ психолог≥чноњ готовност≥ зд≥йснювати управл≥нську д≥¤льн≥сть ефективно ≥ результативно, баченн¤ ≥ розум≥нн¤ кер≥вником шл¤х≥в, що ведуть до профес≥онал≥зму маЇ сьогодн≥ ¤к теоретичне, так ≥ практичне значенн¤, адже непрофес≥онал≥зм в управл≥нн≥ не т≥льки перешкоджаЇ процесу державотворенн¤, а й спри¤Ї зростанню психолог≥чного дискомфорту, невизначеност≥, розгубленост≥, апат≥њ тощо. ќдн≥Їю з актуальних проблем акмеолог≥њ Ї формуванн¤ загальних принцип≥в вдосконаленн¤ профес≥йноњ д≥¤льност≥ та сп≥лкуванн¤ спец≥ал≥ст≥в, що працюють в сфер≥ пол≥тики, економ≥ки, управл≥нн¤, осв≥ти ≥ в багатьох ≥нших галуз¤х житт¤. оли йдетьс¤ про високий профес≥онал≥зм людини, то з ним пов'¤зують не т≥льки ¤скравий розвиток зд≥бностей, але й ірунтовн≥ знанн¤ в т≥й галуз≥ д≥¤льност≥, в ¤к≥й цей профес≥онал≥зм про¤вл¤Їтьс¤. «в≥дси Ї зрозум≥лою нагальна розробка акмеолог≥Їю такого кола проблем, ¤к Ђпрофес≥онал≥зм особистост≥ї, Ђпрофес≥онал≥зм д≥¤льност≥ї, Ђпрофес≥онал≥зм сп≥лкуванн¤ї, Ђшл¤хи попередженн¤ профес≥йноњ деформац≥њї, Ђшл¤хи дос¤гненн¤ вершин профес≥онал≥змуї тощо. —аме, в першу чергу, в частин≥ Ђпрофес≥онал≥зм д≥¤льност≥ та сп≥лкуванн¤ї вбачаЇтьс¤ безпосередн≥й вих≥д психолог≥њ управл≥нн¤ на акмеолог≥ю, адже профес≥онал≥зм кер≥вника пр¤мо пов'¤заний з проблемою психолог≥њ сп≥лкуванн¤, а ефективна управл≥нська д≥¤льн≥сть часто-густо нев≥д'Їмна в≥д профес≥йного сп≥лкуванн¤. ¬ залежност≥ в≥д виду м≥жособист≥сного сп≥лкуванн¤, воно в б≥льш≥й або менш≥й м≥р≥ маЇ в≥дношенн¤ до питанн¤ про продуктивн≥сть або непродуктивн≥сть м≥жособист≥сних контакт≥в, а отже, ≥ до питанн¤ про продуктивн≥сть, або непродуктивн≥сть профес≥йноњ управл≥нськоњ д≥¤льност≥. “аким чином безпосередн≥й або опосередкований вплив того чи ≥ншого виду сп≥лкуванн¤ (мовне -немовне, д≥лове - неформальне, необх≥дне - бажане - нейтральне -небажане тощо) може виразитис¤ в дос¤гненн≥ певного результату д≥¤льност≥ кер≥вника (низького чи високого), позитивних чи негативних соц≥ально-психолог≥чних зрушень та ≥н. ¬ажливим у зв'¤зку з цим Ї з'¤суванн¤ того, в ¤к≥й м≥р≥ комун≥кативна активн≥сть кер≥вника колективу пов'¤зана з ≥ндив≥дуально-психолог≥чними та особист≥сними особливост¤ми його член≥в. ÷≥ знанн¤ дозвол¤ть суб'Їкту д≥¤льност≥ в певн≥й м≥р≥ прогнозувати характер д≥лових м≥жособист≥сних контакт≥в, вплив≥в учасник≥в взаЇмод≥њ один на од≠ного, а зв≥дси ≥ усп≥шно розпод≥л¤ти дорученн¤, враховувати ≥нди≠в≥дуально-психолог≥чн≥ властивост≥ та особливост≥ при зд≥йсненн≥ управл≥нн¤. “радиц≥йно акмеолог≥¤ розгл¤даЇ феноменолог≥ю, законом≥рност≥ та механ≥зми розвитку людини на стад≥њ њњ зр≥лост≥. ¬ той же час набутт¤ соц≥ального ≥ морального досв≥ду, розвиток вм≥нь ≥ навичок, в тому числ≥ й управл≥нських, що Ї нев≥д'Їмними показниками майстерност≥ й профес≥онал≥зму кер≥вника, закладаютьс¤ ще в дитинств≥. ќтже, зр≥лою людина не народжуЇтьс¤, на стан зр≥лост≥ Ђпрацюютьї вс≥ попередн≥ етапи розвитку особистост≥. “аким чином йдетьс¤ про корекц≥ю де¤ких вих≥дних наукових даних, зокрема про розширенн¤ прийн¤тих в≥кових рамок акмеолог≥њ (про включенн¤ дошк≥льного ≥ шк≥льного в≥ку в галузь акмеолог≥њ). ¬ ц≥й частин≥ вбачаЇтьс¤ не лише зв'¤зок психолог≥њ управл≥нн¤ з акмеолог≥Їю, але зв'¤зок названих галузей знанн¤ з в≥ковою та педагог≥чною психолог≥Їю, що в≥дкриваЇ дл¤ них нов≥ перспективи наукових досл≥джень. јктуальн≥сть поставленоњ проблеми очевидна, адже соц≥ально-економ≥чн≥ процеси, що в≥дбуваютьс¤ в ”крањн≥, загострили проблему раннього формуванн¤ у особистост≥ профес≥йних основ њњ житт¤, ¤к≥ допоможуть забезпечити њй ст≥йк≥сть ≥ стаб≥льн≥сть в нових умовах. ≤нтенсиф≥кац≥¤ м≥жнародних зв'¤зк≥в, зростанн¤ к≥лькост≥ економ≥чних, культурних та ≥нших в≥дносин м≥ж державами актуал≥зують значенн¤ в рамках психолог≥њ управл≥нн¤ та етнопсихолог≥њ теоретичних ≥ практичних розробок проблем м≥жнац≥ональних д≥лових контакт≥в: профес≥онал≥зм сучасноњ управл≥нськоњ д≥¤льност≥ передбачаЇ на¤вн≥сть у спец≥ал≥ст≥в знань та вм≥нь з питань нац≥онально-психолог≥чноњ детерм≥нац≥њ д≥лових м≥жнародних переговор≥в, неформального сп≥лкуванн¤ з представниками р≥зних нац≥ональностей, що зумовлюЇ вивченн¤ соц≥окультурних та етнопсихолог≥чних особливостей управл≥нн¤. ѕерспективною у зв'¤зку з цим Ї постановка питанн¤ про пошук шл¤х≥в регул¤ц≥њ д≥ловоњ взаЇмод≥њ ¤к всередин≥ одн≥Їњ етн≥чноњ групи, так ≥ на м≥жнац≥ональному р≥вн≥. ¬се це спри¤тиме процесу адаптац≥њ суб'Їкт≥в управл≥нн¤ в ≥ноетн≥чному середовищ≥, у взаЇмод≥њ з ≥ноетн≥чним сп≥врозмовником, ефективному розв'¤занню етн≥чних конфл≥кт≥в, ви¤вленню джерел п≥двищенн¤ результативност≥ профес≥йноњ управл≥нськоњ д≥¤льност≥. ќзначен≥ проблеми до недавнього часу недостатньо вир≥шувалис¤ ¤к в межах психолог≥њ управл≥нн¤, так ≥ в рамках етнопсихолог≥њ, в той час ¤к знанн¤ нац≥онально-психолог≥чних особливостей д≥ловоњ взаЇмод≥њ Ї вкрай необх≥дними дл¤ спец≥ал≥ст≥в системи управл≥нн¤, адже у представник≥в р≥зних етнос≥в ≥снують своњ устален≥ норми взаЇмов≥дносин ≥ обм≥ну необх≥дною ≥нформац≥Їю, особливост≥ повед≥нки, орган≥зац≥њ управл≥нськоњ ƒ≤яЋ№Ќќ—“≤ “ќўќ. “еоретичним обірунтуванн¤м сутност≥ проблеми Ї твердженн¤ про те, що ц≥л≥сна система управл≥нн¤ ¤вл¤Ї собою лог≥чний взаЇмозв'¤зок нац≥онально-психолог≥чних особливостей взаЇмод≥њ та загальнолюдських ц≥нностей комун≥кац≥њ. ћовитьс¤ про допустим≥сть присутност≥ етнопсихолог≥чного рел¤тив≥зму в д≥¤льност≥ кер≥вника (у нього мають формуватис¤ так≥ ¤кост≥, ¤к≥ б, з одного боку, дозвол¤ли йому ефективно пристосовуватис¤ до традиц≥й, звичок, стереотип≥в повед≥нки, особливостей культури управл≥нн¤ ≥ноетн≥чних представник≥в, а з другого , - не входили б у суперечн≥сть з його нац≥ональною псих≥кою та загальнолюдськими ц≥нност¤ми); урахуванн¤ специф≥ки про¤ву етн≥чноњ самосв≥домост≥ ≥ндив≥да п≥д час д≥ловоњ взаЇмод≥њ; про розвиток можливостей адаптац≥њ та персон≥ф≥кац≥њ в умовах нац≥онально неоднор≥дних взаЇмов≥дносин; розвиток навичок ≥ вм≥нь управл≥нськоњ взаЇмод≥њ з представниками р≥зних нац≥ональностей та народ≥в. ѕерспективн≥сть розвитку психолог≥њ управл≥нн¤ обумовлена також њњ зв'¤зками ≥ з такими галуз¤ми ≥ напр¤мками психолог≥чноњ науки, ¤к психолог≥¤ прац≥, ≥нженерна психолог≥¤, психолог≥¤ кар'Їри. ѕсихолог≥¤ управл≥нн¤, широко використовуючи досв≥д, накопичений психолог≥Їю прац≥, розкриваЇ перед виробниками, п≥дприЇмц¤ми, економ≥стами шл¤хи п≥двищенн¤ ефективност≥ сп≥льноњ д≥¤льност≥, дозвол¤Ї оптим≥зувати процеси управл≥нн¤, управл≥нськ≥ в≥дносини. ¬ той же час, в психолог≥њ управл≥нн¤, на в≥дм≥ну в≥д психолог≥њ прац≥, актуальною Ї не проблема в≥дпов≥дност≥ спец≥ал≥ста його профес≥њ, не проблема профес≥йного добору ≥ профес≥йноњ ор≥Їнтац≥њ, а проблема в≥дпов≥дност≥ прац≥вника орган≥зац≥њ, проблема добору людей в орган≥зац≥ю та њх повед≥нка стосовно особливостей ц≥Їњ орган≥зац≥њ. ѕсихолог≥¤ управл≥нн¤, спираючись на знанн¤ ≥з галуз≥ ≥нженерноњ психолог≥њ даЇ рекомендац≥њ, що дозвол¤ють ≥нтенсиф≥кувати д≥¤льн≥сть кер≥вника в процес≥ прийн¤тт¤ управл≥нських р≥шень, оптим≥зувати функц≥ональний зм≥ст управл≥нськоњ д≥¤льност≥, ви¤вити ст≥йк≥ ≥ндив≥дуальн≥ властивост≥, ¤к≥ про¤вл¤ютьс¤ в д≥¤льност≥ кер≥вника. ¬икористовуючи дан≥ самост≥йного наукового напр¤му, ¤ким Ї психолог≥¤ кар'Їри, психолог≥¤ управл≥нн¤ може детально вивчати характер зм≥н управл≥нськоњ д≥¤льност≥ у час≥, психолог≥чн≥ механ≥зми просуванн¤ кер≥вника в ≥Їрарх≥чн≥й систем≥ управл≥нн¤, планувати систему формуванн¤ управл≥нських кадр≥в. «агалом, вивченн¤ резервних можливостей м≥ждисципл≥нарних зв'¤зк≥в психолог≥њ управл≥нн¤ Ї одним з перспективних напр¤мк≥в њњ розвитку, диференц≥ац≥њ та ≥нтеграц≥њ. 1.3. —труктура, функц≥њ та основн≥ категор≥њ психолог≥њ управл≥нн¤ —труктура психолог≥њ управл≥нн¤ обумовлена тими завданн¤ми, що ставить перед собою названа наука, ≥ тими функц≥¤ми, ¤к≥ вона зд≥йснюЇ в систем≥ сусп≥льних в≥дносин. ќтже, елементами ≥ компонентами структури психолог≥њ управл≥нн¤ Ї загальна теор≥¤ управл≥нн¤ та загальн≥ теоретичн≥ основи психолог≥њ, спец≥альн≥ психолог≥чн≥ теор≥њ ≥ методи психолог≥чних досл≥джень. «азначен≥ загальн≥ теоретичн≥ основи психолог≥њ дають у¤вленн¤ про природу особистост≥, психолог≥чн≥ особливост≥ њњ внутр≥шнього св≥ту, руш≥йн≥ сили њњ розвитку ≥ становленн¤, закони повед≥нки в т≥й чи ≥нш≥й ситуац≥њ, причини ≥ мотиви д≥й, сенс ≥снуванн¤ ≥ призначенн¤ особистост≥ у сусп≥льств≥, особливост≥ про¤ву людини на перетин≥ б≥олог≥чного ≥ соц≥ального, ф≥зичного ≥ псих≥чного, ≥ндив≥дуального ≥ групового, суб'Їктивного ≥ об'Їктивного, внутр≥шнього ≥ зовн≥шнього, матер≥ального ≥ морального. «агальна теор≥¤ управл≥нн¤ даЇ знанн¤ про систему управл≥нн¤, розкриваЇ роль ≥ м≥сце управл≥нськоњ д≥¤льност≥ в соц≥ально-економ≥чному розвитку держави, в п≥двищенн≥ ефективност≥ та результативност≥ прац≥, формулюЇ основн≥ методолог≥чн≥ п≥дходи до психолог≥чного анал≥зу управл≥нськоњ д≥¤льност≥ кер≥вника або колективних суб'Їкт≥в управл≥нн¤. онкретизац≥ю й уточненн¤ загальних положень теор≥њ управл≥нн¤ ≥ основ психолог≥њ стосовно окремих особливостей ≥ механ≥зм≥в орган≥зованоњ д≥¤льност≥ зд≥йснюють спец≥альн≥ психолог≥чн≥ й управл≥нськ≥ теор≥њ: теор≥њ, що вивчають закони розвитку ≥ становленн¤ кер≥вника в систем≥ управл≥нн¤; теор≥њ, що досл≥джують закони розвитку трудових сп≥льнот ≥ груп; теор≥њ, що розкривають законом≥рност≥ й механ≥зми життЇд≥¤льност≥ орган≥зованих груп в окремих соц≥окультурних, етнопсихолог≥чних та соц≥ально-психолог≥чних сферах.
Ќазва: ѕредмет ≥ методолог≥чн≥ основи психолог≥њ управл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (16267 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
