ѕсихолог≥¤ > ѕредмет ≥ методолог≥чн≥ основи психолог≥њ управл≥нн¤
—учасний етап державотворенн¤ стимулюЇ вплив окремоњ людини та групи на процес управл≥нн¤ ≥ вплив управл≥нських в≥дносин на психолог≥ю окремоњ людини чи групи. ” зв'¤зку з цим актуал≥зуЇтьс¤ проблема формуванн¤ у кер≥вник≥в вм≥нн¤ ор≥Їнтува≠тис¤ в психолог≥њ людей. ƒане вм≥нн¤ розц≥нюЇтьс¤ ¤к один з най- ≤ важлив≥ших показник≥в профес≥онал≥зму кер≥вника нового покол≥нн¤. ”рахуванн¤ названого чинника спри¤тиме створенню у ≥. колективах морально-психолог≥чного кл≥мату, атмосфери творчого ≤ пошуку, корпоративноњ Їдност≥, подальш≥й психолог≥зац≥њ 5 функц≥онального зм≥сту управл≥нськоњ д≥¤льност≥, ефективному с розв ¤занню управл≥нських завдань. ”правл≥нська п≥дсистема представлена сп≥льною д≥¤льн≥стю великоњ групи ≥Їрарх≥чно взаЇмопов'¤заних кер≥вник≥в. ѕсихолог≥¤ управл≥нн¤ вивчаЇ способи њх взаЇмозв'¤зку, ¤к≥ дозвол¤ють перетворити результати ≥ндив≥дуальноњ д≥¤льност≥ в ц≥л≥сну колективну управл≥нську д≥¤льн≥сть. ≈фективн≥сть сп≥льноњ взаЇмод≥њ знаходитьс¤ п≥д впливом р≥зних чинник≥в: правових повноважень кер≥вник≥в, особливостей стимулюванн¤ прац≥, статевов≥кових в≥дм≥нностей, особист≥сних взаЇмостосунк≥в та ≥нше. Ќедосконал≥сть механ≥зм≥в взаЇмозв'¤зку про¤вл¤Ї себе в р≥зних формах, конфл≥ктах, психолог≥чних бар'Їрах тощо. —аме тому вивченн¤ психолог≥чних умов забезпеченн¤ ц≥л≥сного функц≥юванн¤ апарату управл≥нн¤ також розгл¤даЇтьс¤ ¤к одне з найважлив≥ших завдань психолог≥њ управл≥нн¤. ¬ажливим завданн¤м психолог≥њ управл≥нн¤ залишаЇтьс¤ проблема добору та комплектуванн¤ управл≥нських команд, њх психолог≥чна сум≥сн≥сть; п≥дготовка спец≥ал≥ст≥в, здатних до л≥дерства, до оптим≥зац≥њ службових та м≥жособист≥сних взаЇмостосунк≥в, до розробки наукових рекомендац≥й щодо п≥двищенн¤ ефективност≥ управл≥нськоњ д≥¤льност≥. …детьс¤ про оптим≥зац≥ю метод≥в п≥дготовки ≥ переп≥дготовки управл≥нського персоналу, пошук ≥ актуал≥зац≥ю психолог≥чного потенц≥алу орган≥зац≥њ (актив≥зац≥¤ людських ресурс≥в). ÷е, в свою чергу, допоможе сформувати у кер≥вник≥в вм≥нн¤ планувати ≥ прогнозувати д≥¤льн≥сть орган≥зац≥њ, здатн≥сть об'Їктивно оц≥нювати власну д≥¤льн≥сть ≥ д≥њ п≥длеглих, робити висновки, п≥двищувати свою квал≥ф≥кац≥ю ≥ майстерн≥сть персоналу, виход¤чи з вимог сьогоденн¤ та оч≥куваних зм≥н у майбутньому. «агалом, виход¤чи з Їдност≥ предмета ≥ об'Їкта психолог≥њ управл≥нн¤, до њњ ≥нтегральних завдань можна в≥днести наступн≥: 1. јнал≥з та вивченн¤ методолог≥чних ≥ теоретичних основ психолог≥њ управл≥нн¤, розробка метод≥в ≥ методик теоретико-прикладних досл≥джень, застосуванн¤ (з попередньою адаптац≥Їю) дл¤ потреб психолог≥њ управл≥нн¤ метод≥в ≥ методик, що розроблен≥ в ≥нших науках. 2. ¬и¤вленн¤ та досл≥дженн¤ структурних елемент≥в предмета ц≥Їњ науки: особистост≥ кер≥вника, його управл≥нськоњ д≥¤льност≥, особистост≥ п≥длеглого, психолог≥чних особливостей њх взаЇмод≥њ в процес≥ управл≥нн¤. 3. ¬ивченн¤ м≥ждисципл≥нарних зв'¤зк≥в психолог≥њ управл≥нн¤, досл≥дженн¤ акмеолог≥чних, соц≥окультурних, етнопсихолог≥чних та соц≥ально-психолог≥чних особливостей управл≥нськоњ д≥¤льност≥. 4. ¬и¤вленн¤ психолог≥чних показник≥в ефективност≥ управл≥нського розвитку кер≥вника та його управл≥нськоњ д≥¤льност≥ (умови ≥ чинники, руш≥йн≥ сили ≥ детерм≥нанти оптимального розвитку кер≥вника та результативност≥ управл≥нськоњ д≥¤льност≥). 5. –озробка практичних рекомендац≥й дл¤ кер≥вник≥в з метою покращенн¤ управл≥нськоњ д≥¤льност≥, д≥лового сп≥лкуванн¤, ефективного розв'¤занн¤ управл≥нських завдань та ≥нше. 6. “еоретико-методичне забезпеченн¤ навчальноњ дисципл≥ни "ѕсихолог≥¤ управл≥нн¤" та пов'¤заних з нею спец≥альних курс≥в, наукових сем≥нар≥в тощо. ќкреслен≥ завданн¤ психолог≥њ управл≥нн¤ можуть розв'¤зуватис¤ ≥ дос¤гатис¤ р≥зними шл¤хами. ѕо-перше, шл¤хом планом≥рноњ розробки теоретико-методолог≥чних проблем ц≥Їњ галуз≥ знань. ѕо-друге, шл¤хом науково-досл≥дноњ роботи психолог≥в, ¤к≥й в≥дкрите широке поле конкретних психолог≥чних особливостей практичноњ управл≥нськоњ д≥¤льност≥ кер≥вник≥в р≥зних ранг≥в. ѕо-третЇ, р≥шенн¤ певних завдань психолог≥њ управл≥нн¤ може зд≥йснюватис¤ в межах ≥нших галузей психолог≥чних знань, з ¤кими вона маЇ м≥ждисципл≥нарн≥ зв'¤зки ≥ т≥сно пов'¤зана. 1.2. ѕсихолог≥¤ управл≥нн¤ ¤к галузь психолог≥чноњ науки ѕсихолог≥¤ управл≥нн¤ ¤к наука, що зародилас¤ на меж≥ психолог≥чних дисципл≥н, розвиваЇтьс¤ у нерозривному зв'¤зку з ≥ншими галуз¤ми наукового знанн¤. Ќа сучасному етап≥ розвитку психолог≥чна наука - це розгалужена система наукових дисципл≥н. яке м≥сце займаЇ психолог≥¤ управл≥нн¤ в ц≥й систем≥? Ќа рис. 1 представлена схема м≥ждисципл≥нарних зв'¤зк≥в психолог≥њ управл≥нн¤, де показаний вих≥д психолог≥њ управл≥нн¤, в першу чергу, на так≥ галуз≥ психолог≥чного знанн¤, ¤к соц≥альна психолог≥¤, психолог≥¤ прац≥, акмеолог≥¤, психолог≥¤ кар'Їри, ≥нженерна психолог≥¤, загальна психолог≥¤, в≥кова та педагог≥чна психолог≥¤, етнопсихолог≥¤. ƒ≥алектика соц≥альних перетворень в наш≥й крањн≥ передбачаЇ зростанн¤ рол≥ кер≥вника в сусп≥льств≥, його д≥ловоњ, комун≥кативноњ, п≥дприЇмницькоњ, орган≥заторськоњ активност≥, його профес≥йних ¤костей ≥ психолог≥чних властивостей. ћовитьс¤ про переор≥Їнтац≥ю мисленн¤ особистост≥ кер≥вника, формуванн¤ в нових умовах вм≥нь ≥ навичок його взаЇмод≥њ ≥з соц≥умом, про самовдосконаленн¤ та самоактуал≥зац≥ю кер≥вника, запоб≥ганн¤ невдач, стрес≥в, хвилювань, розв'¤занн¤ конфл≥кт≥в. —учасна епоха передбачаЇ також перех≥д на вс≥х р≥вн¤х управл≥нськоњ взаЇмод≥њ «агальна психолог≥¤ ¬≥кова та педагог≥чна психолог≥¤ —оц≥альна психолог≥¤ ѕсихолог≥¤ прац≥ ≤нженерна психолог≥¤ ѕсихолог≥¤ кар'Їри –ис. 1. ћ≥ждисципл≥нарн≥ зв'¤зки психолог≥њ управл≥нн¤ (м≥жнац≥ональних, м≥ждержавних, м≥жособист≥сних) в≥д дом≥нанти конфронтац≥њ до дом≥нанти д≥алогу, в≥д пр≥оритету сили до пр≥оритету переконанн¤. ќтже, актуальн≥сть зв'¤зку психолог≥њ управл≥нн¤ ≥з соц≥альною психолог≥Їю очевидна, ¬ нових умовах господарюванн¤, п≥дприЇмництва та управл≥нн¤ виокремились перспективн≥ та недостатньо вивчен≥ сп≥льн≥ проблеми психолог≥њ управл≥нн¤ ≥ соц≥альноњ психолог≥њ. «окрема йдетьс¤ про ви¤вленн¤ ≥ розробку соц≥ально-психолог≥чних особливостей розвитку особистост≥ кер≥вника, соц≥ально-психолог≥чних чинник≥в управл≥нськоњ кар'Їри, соц≥ально-психолог≥чних детерм≥нант управл≥нського розвитку, соц≥ально-психолог≥чного консультуванн¤ з проблем управл≥нського розвитку, соц≥ально-психолог≥чних механ≥зм≥в управл≥нськоњ адаптац≥њ, соц≥ально-психолог≥чних механ≥зм≥в профес≥йноњ управл≥нськоњ деформац≥њ та регресивного особист≥сного розвитку. ќчевидним стаЇ також той факт, що методи п≥дготовки кер≥вник≥в, ¤к≥ використовувалис¤ й продовжують використовуватис¤ в наш≥й систем≥ осв≥ти, мають суттЇвий недол≥к: вони зор≥Їнтован≥ на передаванн¤ знань ≥ формуванн¤ часткових ум≥нь (в тому числ≥ й комун≥кативних); вони не спираютьс¤ на рефлекс≥ю ¤к внутр≥шн≥й механ≥зм розвитку профес≥йного мисленн¤, профес≥йноњ д≥¤льност≥ й сп≥лкуванн¤, на мотивац≥ю ¤к руш≥йну силу розвитку особистост≥ кер≥вника. јктуальною Ї також проблема комун≥кативноњ п≥дготовки кер≥вника, адже в умовах ринкових в≥дносин комун≥кабельн≥сть, вм≥нн¤ встановлювати д≥лов≥ контакти багато в чому визначаЇ усп≥шн≥сть у збут≥ продукц≥њ, отриманн≥ нових замовлень. ’оча сьогодн≥ в практичн≥й психолог≥њ не бракуЇ конкретних методик та методичних прийом≥в дл¤ розвитку у спец≥ал≥ст≥в, що працюють з людьми, в тому числ≥ й кер≥вник≥в, конкретних вм≥нь ≥ навичок сп≥лкуванн¤, взаЇмод≥њ, разом з тим комун≥кативна п≥дготовка кер≥вник≥в в сучасних умовах вимагаЇ не простого зб≥льшенн¤ психолог≥чних знань, або накопиченн¤ ≥ закр≥пленн¤ Ђефективнихї комун≥кативних вм≥нь, а серйозноњ переор≥Їнтац≥њ особистост≥ кер≥вника, що не користуЇтьс¤ авторитетом у робот≥ з людьми. —аме тому сучасний етап становленн¤ ≥ розвитку кер≥вника ¤к першочергове висуваЇ завданн¤ створенн¤ соц≥ально-психолог≥чноњ теор≥њ управл≥нського сп≥лкуванн¤ ≥ на ц≥й основ≥ - оптим≥зац≥¤ технолог≥й ≥ методик комун≥кативноњ п≥дготовки кер≥вника. ¬ир≥шенн¤ названих проблем можливо розв'¤зувати шл¤хом актуал≥зац≥њ комун≥кативного потенц≥алу учасник≥в д≥ловоњ взаЇмод≥њ, 16 що забезпечуЇтьс¤ за умов розум≥нн¤ управл≥нського сп≥лкуванн¤ ¤к д≥¤льност≥ принципово соц≥альноњ та д≥алог≥чноњ, тобто такоњ, ¤ка зд≥йснюЇтьс¤ вс≥ма учасниками управл≥нського процесу; розум≥нн¤ особистост≥ кер≥вника ¤к партнера, учасника сп≥льноњ д≥¤льност≥ й сп≥лкуванн¤, актуал≥зац≥њ його соц≥ально-психолог≥чноњ компетентност≥; формуванн¤ ≥ндив≥дуального ≥ групового стилю взаЇмод≥њ; урахуванн¤ етнопсихолог≥чних особливостей сп≥лкуванн¤ (при необх≥дност≥). «агалом, сл≥д зазначити, що сучасна наукова думка в галуз≥ психолог≥њ управл≥нн¤ ≥ соц≥альноњ психолог≥њ маЇ характеризуватис¤ посиленн¤м уваги до кер≥вника, його особист≥сноњ ≥дентиф≥кац≥њ, вивченн¤м руш≥йних сил його розвитку, урахуванн¤м соц≥ально-психолог≥чних умов життЇд≥¤льност≥ в особист≥сному розвитку кер≥вника. –азом з цим варто п≥дкреслити специф≥чн≥ особливост≥ та певн≥ в≥дм≥нност≥ у трактуванн≥ взаЇмов≥дносин в психолог≥њ управл≥нн¤ ≥ в соц≥альн≥й психолог≥њ. ѕо-перше, необх≥дно в≥дзначити, що соц≥ально-психолог≥чн≥ в≥дносини виступають ¤к стосунки м≥ж безпосередньо контактуючими людьми, об'Їднаними ц≥л¤ми, завданн¤ми сп≥льноњ д≥¤льност≥. ”правл≥нськ≥ в≥дносини робл¤ть д≥¤льн≥сть орган≥зованою, це не стосунки у зв'¤зку ≥з д≥¤льн≥стю, а т≥, що утворюють сп≥льну д≥¤льн≥сть. ѕо-друге, ¤кщо в соц≥альн≥й психолог≥њ окремий прац≥вник виступаЇ ¤к частина, елемент ц≥лого, тобто соц≥альноњ групи, поза ¤кою його повед≥нка не приймаЇтьс¤, то в психолог≥њ управл≥нн¤ вс≥ вони (≥ група, ≥ окремий роб≥тник) виступають у контекст≥ орган≥зац≥њ, в ¤к≥й, ≥ лише в н≥й, њх анал≥з в аспект≥ управл≥нн¤ Ї повним.
Ќазва: ѕредмет ≥ методолог≥чн≥ основи психолог≥њ управл≥нн¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-03-22 (16267 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
