‘≥лософ≥¤ > ‘≥лософ≥¤ ≤вана ‘ранка

—воЇр≥дн≥сть ≥ самобутн≥сть ‘ранкового рац≥онал≥зму пол¤гаЇ в тому, що в≥н досить добре уживаЇтьс¤ з р≥зними позитив≥стськими теч≥¤ми свого часу. ≤.‘ранко - вихованець Ћьв≥вського та ¬≥денського ун≥верситет≥в, де значною м≥рою розвивалис¤ позитив≥стськ≥ системи. ќстанн≥ не могли не позначитис¤ на становленн≥ ≤.‘ранка ¤к ф≥лософа. «вичайно, скажемо наперед, позитив≥змом у класичному розум≥нн≥ цього слова ≤.‘ранко не був, однак багато ц≥кавого, того, що в≥дпов≥дало його думкам ≥ переконанн¤м, в≥н м≥г використати, знайомл¤чись з творами репрезентант≥в цього ф≥лософського напр¤мку.

—ам позитив≥зм був досить таки поширеною теч≥Їю, ¤ка розпочала своЇ бутт¤ у 30-х роках XIX ст. ѓњ засновником вважаЇтьс¤ французький ф≥лософ ќгюст  онт, ¤кого, до реч≥, часто цитуЇ ≤.‘ранко. ” початковому тлумаченн≥ ќ. онта позитив≥зм означав вимогу до ф≥лософ≥в в≥дмовитис¤ в≥д пошук≥в першопричин, будь-¤ких субстанц≥йних начал ≥ взагал≥ надчуттЇвих сутностей. ÷≥ пошуки позитив≥сти характеризували ¤к безпл≥дну Ђметаф≥зикуї ≥ протиставл¤ли њм намаганн¤ побудувати системи Ђпозитивногої знанн¤, тобто знанн¤, ворожого спекул¤ц≥¤м, знанн¤ безперечного ≥ точного, знанн¤, що опираЇтьс¤ вин¤тково на факти. ‘≥лософським гаслом ќ. онта була формула Ђпрогрес ≥ пор¤докї. —усп≥льствознавство, на думку ќ. онта, маЇ перетворюватис¤ також у Ђпозитивну наукуї. ” позитив≥зм≥ були виражен≥ характерн≥ риси буденноњ св≥домост≥ початку XX ст. ƒо цих рис сл≥д в≥днести ¤скраво виражений практицизм, знев≥ру в п≥знавальн≥ здатност≥ людини ≥ запереченн¤ можливостей твердо обгрунтованого наукового прогнозуванн¤ майбутнього стану сусп≥льства. ” буденн≥й св≥домост≥ пор¤д ≥дуть ворож≥сть до ≥деал≥зму, д≥алектики та фетишизац≥¤ Ущоденного здорового глуздуФ. ѕозитив≥сти тлумачили науков≥ закони у природознавств≥ та соц≥олог≥њ ¤к лише ф≥ксац≥ю сп≥в≥снувань ≥ що найб≥льше Ч функц≥ональних залежностей м≥ж ¤вищами. Ќаука дл¤ позитив≥ст≥в була не б≥льш н≥ж зас≥б зручного ≥ Ђекономногої огл¤ду багатоман≥тност≥ в≥дчутт≥в суб'Їкта та кермо вузькоутил≥тарноњ ор≥Їнтац≥њ майбутн≥х в≥дчутт¤х. ѕозитив≥сти заперечували можлив≥сть ≥снуванн¤ наукових теор≥й соц≥ального розвитку, а науковий соц≥ал≥зм та комун≥зм прир≥внювали до м≥ф≥в та рел≥г≥йних догм, котр≥ позбавлен≥ наукового значенн¤.

‘ранков≥ симпат≥њ до позитивноњ ф≥лософ≥њ досить ¤скраво виражен≥ у статт≥ ЂЌаука ≥ њњ взаЇмини з працюючими класамиї. “ак, ≤.‘ранко пише: Ђ„и т≥ природнич≥ науки, ¤к≥ виросли з неточних ≥ розр≥знених досл≥джень грецьких натуральних ф≥лософ≥в ≥ александр≥йських учених, можуть витримати пор≥вн¤нн¤ з громадд¤м тепер≥шн≥х природничих знань, з докладн≥стю ≥ точн≥стю тепер≥шн≥х досл≥джень, з добросов≥сн≥стю ≥ лог≥кою тепер≥шнього наукового анал≥зу? „и спекул¤тивна грецька ф≥лософ≥¤ ѕлатона ≥ системи јр≥стотел¤, ¤ким на кожн≥м кроц≥ бракуЇ факт≥в, спостережень, опис≥в, Ч чи можуть вони йти в пор≥вн¤нн¤ з сучасним розвитком позитивноњ ф≥лософ≥њ, Ч вони, що м≥ст¤ть у соб≥ заледве слабк≥ њњ зародки?ї[16]. ÷ю цитату не сл≥д ототожнювати з так званою матер≥ал≥стичною критикою ≥деал≥стичноњ ф≥лософ≥њ. «вичайно, ≤.‘ранко дуже критично ставивс¤ до спекул¤тивноњ ф≥лософ≥њ ѕлатона, до ф≥лософськоњ системи јр≥стотел¤, але критикував ученн¤ тих класик≥в давньогрецькоњ ф≥лософ≥њ радше з позиц≥й позитив≥зму, н≥ж матер≥ал≥зму. « тих самих позиц≥й в≥н виступав проти ≥деал≥стичних настанов √егел¤, Ўопенгауера чи √артмана. ¬ такому ж план≥ маЇмо ≥ критику ≤.‘ранка ф≥лософ≥њ житт¤ ‘р≥др≥ха Ќ≥цше. ≤.‘ранков≥ б≥льше ≥мпонуЇ позитивне знанн¤, позитивна наука, ¤ка маЇ справу з конкретними фактами. ¬≥н, зокрема, пише: Ђ—правжн¤ наука не маЇ н≥чого сп≥льного -≥ жодними надприродними силами, з жодними вродженими ≥де¤ми, -≥ жодними внутр≥шн≥ми св≥тами, що керують зовн≥шн≥м св≥том. ¬она маЇ лише справу з≥ св≥том зовн≥шн≥м, з природою, Ч розум≥ючи ту природу ¤кнайширше, тобто включаючи до нењ все, що т≥льки п≥дпадаЇ п≥д наше п≥знанн¤: також ≥ люди з њх поступом, ≥стор≥Їю, рел≥г≥¤ми, ≥ вс≥ т≥ незл≥ченн≥ св≥ти, що заповнюють прост≥р. —ама людина Ї т≥льки одним з неск≥нченних створ≥нь природи. “≥льки природа даЇ людин≥ засоби до житт¤, до задоволенн¤ своњх потреб, до розкош≥ ≥ щаст¤. ѕрирода Ї дл¤ людини вс≥м. ѕоза природою нема п≥знанн¤, нема ≥стини. ≤ лише природа Ї т≥Їю книгою, ¤ку людина мусить пост≥йно читати, бо т≥льки з нею може з'¤витис¤ дл¤ людини блаженна правдаї[17].

‘ранко оц≥нив людину ¤к мисл¤чу ≥стоту, ¤к творц¤, що п≥дкор¤Ї соб≥ рослинний ≥ тваринний св≥т. јкцентуЇ увагу, що саме духовн≥ начала в≥др≥зн¤ють людину в≥д ≥нших природних речей, у тому числ≥ й тварин. —аме духовн≥ властивост≥ дають людин≥ Уздатн≥сть жити й працювати сп≥льно, мислити, в≥дчувати, робити висновки, спостер≥гати; вони робл¤ть њњ людиною в повному значенн≥ цього словаФ[18].  ожна окрема людина Ї неповторна ≥ в той же час Ї часточкою людства, немов одна цеглина, Ум≥льйони ¤ких складають все людствоФ. ќдночасно вона належить до певного етносу, риси ¤кого в≥дбиваютьс¤ в особ≥ ≥ндив≥да. ќск≥льки людина живе в сусп≥льств≥, то вона виробила певн≥ Упон¤тт¤ про житт¤ з людьми, про обходженн¤ з ними; то Ї пон¤тт¤ ≥стинност≥, справедливост≥, правди, при¤зн≥ та добра. ÷≥ пон¤тт¤ Ї основою моральност≥Ф.[19] —аме мораль Узм≥нюЇ тваринну природу людини... робить њњ здатною до сприйн¤тт¤ щаст¤, ¤к внутр≥шнього самозадоволенн¤, так ≥ сусп≥льного, що ірунтуЇтьс¤ на узгоджен≥й прац≥ вс≥х людей ≥ на братськ≥й взаЇмн≥й любов≥Ф. ” пон¤тт≥ людини ‘ранко бачив Їдн≥сть духа ≥ т≥ла, ¤к Їдн≥сть нерозривного ц≥лого, в особ≥ ≥снуючого. ” ц≥й Їдност≥ в≥н бачив живу силу, ¤ка творить ≥ керуЇ житт¤м.

Ќаука, на думку ≤.‘ранка, повинна сповн¤ти дв≥ неодм≥нн≥ умови: вчити нас п≥знавати закони природи ≥ вчити користати з тих закон≥в. ”крањнський мислитель, ¤к ≥ позитив≥сти, в≥ддавав пр≥оритет науц≥ ¤к форм≥ сусп≥льноњ св≥домост≥, котра може перебудувати св≥т на краще. ѕравда, тут ≤.‘ранко вводить ще одну категор≥ю Ц категор≥ю прац≥. Ѕез сусп≥льно-корисноњ прац≥ сама наука Ї безпл≥дною. Ћюдина, пише ≤.‘ранко, дос¤гне щаст¤ аж тод≥, Ђ...коли наука ≥ прац¤ з≥ллютьс¤ до нењ воЇдино; коли вс¤ка њњ наука буде корисною працею дл¤ сусп≥льства, а вс¤ка прац¤ буде ви¤вом њњ розвинутоњ думки, розуму, науки. ≤ народи т≥льки тод≥ зможуть дос¤гнути щаст¤ ≥ свободи, коли вс≥ будуть вченими прац≥вниками, тобто коли кожний буде розвинутий розумове, по можливост≥ ¤кнайвсеб≥чн≥ше, ≥ коли кожен буде у змоз≥ використовувати своњ сили на добро загалу ≥ на добро своЇ власнеї[20]. ‘ранко в≥рив у можлив≥сть удосконаленн¤ людини ≥ сусп≥льства завд¤ки науц≥ ≥ прац≥, бо це було, на його думку, вже щось конкретне ≥ ц≥лком можливе ≥ не лежало Ђпоза межами можливогої. јдже ≥ наука, ≥ прац¤ у позитивному њх розум≥нн≥ були дл¤ ≤вана ‘ранка тим, що Ї природне ≥ реальне, тим, що позбавл¤Ї ¤кихось ≥деал≥стичних метаф≥зичних пон¤ть, абстракц≥й, схоластики в г≥ршому њњ розум≥нн≥.

≤ван ‘ранко доводив, що не ≥снуЇ пр¤моњ залежност≥ у розвитку матер≥альноњ ≥ духовноњ культур, ≥ не матер≥альна стимулюЇ розвиток духовноњ, а здеб≥льшого навпаки. ¬≥н не сприймав знамениту маркс≥вську тезу про те, що сусп≥льне бутт¤ визначаЇ сусп≥льну св≥дом≥сть. ¬ажливим дл¤ ≤.‘ранка Ї фактор вол≥ у сусп≥льн≥й св≥домост≥. «вичайно, не сл≥д звинувачувати мислител¤ у волюнтаризм≥, хоча цей елемент присутн≥й у його ф≥лософських сентенц≥¤х, але саме цей елемент пов'¤заний з реальним ≥ позитивним знанн¤м реал≥й.

≤вана ‘ранка не можна вважати позитив≥стом у класичному розум≥нн≥ цього слова. ¬≥н не був позитив≥стом-теоретиком. ” соц≥альн≥й ф≥лософ≥њ ≤.‘ранка позитив≥зм про¤вивс¤ на практиц≥ ≥ в≥д≥грав таки позитивну роль у його науково-просв≥тницьк≥й д≥¤льност≥.

ѕроблема сусп≥льного прогресу в прац¤х ≤вана ‘ранка.

—ьогодн≥ перед молодою ”крањнською державою, ¤к ≥ перед кожним њњ громад¤нином, стоњть питанн¤: ¤ке сусп≥льство ми будуЇмо? „и процес становленн¤ суверенноњ ”крањни Ч це сусп≥льний поступ чи регрес? як≥ критер≥њ застосувати, щоб визначити нашу нин≥шню ситуац≥ю ≥ сусп≥льний прогрес взагал≥? ўо визначальне у тлумаченн≥ цього пон¤тт¤?

1	2	3	4	5	6	7

Ќазва: ‘≥лософ≥¤ ≤вана ‘ранка
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-12-18 (12134 прочитано)