√рош≥ ≥ кредит > √рош≥

‘ома јкв≥нський засуджував лихварство. Ќа його думку, ст¤гу≠вати проценти, надаючи грош≥ в позичку, означало б продавати те, чого насправд≥ не ≥снуЇ. “ут немаЇ р≥вност≥, а тому нема ≥ справед≠ливост≥. ќск≥льки грош≥ винайдено дл¤ обм≥ну, Ђперший ≥ головний результат користуванн¤ грошима пол¤гаЇ в њх уживанн≥ або витра≠т≥ї. „ерез це несправедливо, кр≥м поверненн¤ самих грошей, отри≠мувати ще й плату за користуванн¤ ними. ¬одночас јкв≥нат пого≠джувавс¤ з тим, що процент можна розгл¤дати ¤к винагороду за ризик утратити позичен≥ грош≥ та ¤к своЇр≥дне в≥дшкодуванн¤ втра≠чених доход≥в, котр≥ позичкодавець м≥г би мати, використавши по≠зичен≥ комусь грош≥ у власних ≥нтересах. “им самим ‘ома јкв≥нсь≠кий займав компром≥сну позиц≥ю не т≥льки з питанн¤ торгового прибутку, а й процента.

ѕроблем≥ грошей було присв¤чено Ђ“рактат про походженн¤, природу, юридичну п≥дставу та зм≥ну грошейї, написаний францу≠зьким ученим Ўколою ќремом (ќресмом) (бл. 1323 Ч 1382). ” ньому висловлено думку, що грош≥ Ї штучним ≥нструментом, ¤кий люди винайшли задл¤ полегшенн¤ товарообм≥ну. «олото та ср≥бло стали грошима завд¤ки своњм природним властивост¤м. —початку вони були звичайними товарами ≥ лише поступово набули рол≥ гро≠шових метал≥в. Ќ≥кола ќрем був противником псуванн¤ монети, оск≥льки вона не Ї власн≥стю корол¤, хоч ≥ карбуЇтьс¤ з його портре≠том. ¬≥н зазначав, що зм≥на ваги ≥ ц≥нност≥ монет завдаЇ збитку тор≠г≥вл≥ та кредиту, знец≥нюЇ р≥зн≥ грошов≥ доходи. ќтже, заслугою ќрема Ї спроба розкрити походженн¤ ≥ суть грошей, законом≥рност≥ грошового об≥гу.

« сучасник≥в досить глибоко досл≥джував економ≥чну ц≥нн≥сть грошей –≥кардо. –≥кардо багато уваги прид≥л¤в анал≥зу грошей ≥ грошово≠го об≥гу. ÷е не випадково. ƒосконало знаючи правила б≥ржовоњ гри, в≥н намагаЇтьс¤ теоретично обгрунтувати проблему грошового об≥≠гу.  р≥м того, це питанн¤ було тод≥ надзвичайно актуальним у зв'¤зку з припиненн¤м јнгл≥йським банком у 1797 p. обм≥ну банк≠нот на золото, що зумовило њхнЇ знец≥ненн¤. —аме тому –≥кардо вз¤в активну участь у полем≥ц≥, що розгорнулас¤ з цього приводу.

“еор≥ю грошей –≥кардо будуЇ на основ≥ своЇњ теор≥њ ц≥нност≥. √рош≥ в≥н розгл¤даЇ ¤к товар, що маЇ ц≥нн≥сть. ќсновою грошовоњ системи Ї золото. ÷≥нн≥сть золота ≥ ср≥бла, ¤к ≥ будь-¤кого ≥ншого товару, визначаЇтьс¤ витратами прац≥. «а даноњ ц≥нност≥ грошей њхн¤ к≥льк≥сть в об≥гу залежить в≥д суми товарних ц≥н. ѕроте використанн¤ золота –≥кардо вважаЇ дорогим ≥ нерозумним ≥ розробл¤Ї про≠ект системи паперового грошового об≥гу.

ѕаперов≥ грош≥, писав –≥кардо, не мають внутр≥шньоњ ц≥нност≥. ƒл¤ наданн¤ њм ц≥нност≥ необх≥дно, щоб њхн¤ к≥льк≥сть Ђрегулювалась зг≥дно з ц≥нн≥стю металу, ¤кий служить грошовою одиницеюї. ѕ≥зн≥≠ше, однак, –≥кардо в≥д≥йшов в≥д ц≥Їњ правильноњ концепц≥њ ≥ виступив ¤к прихильник к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей. ¬≥н за¤вив, що в об≥гу може бути будь-¤ка к≥льк≥сть не лише паперових знак≥в, а й золотих монет, ¤к≥й протисто¤тиме сукупна маса товар≥в. —п≥вв≥дношенн¤ цих вели≠чин ≥ визначаЇ ¤к р≥вень ц≥н, так ≥ ц≥нн≥сть самих грошей.

4. ѕоходженн¤, суть та варт≥сть грошей

ўоб дати науково достов≥рне тлумаченн¤ сут≥ грошей, потр≥бно перш за все досл≥дити њх походженн¤. Ќа жаль, св≥това економ≥чна думка не дала однозначного по¤сненн¤ цього процесу.

ѕочинаючи з јр≥стотел¤ ≥ до 18 ст. в теор≥њ грошей була широко розповсюджена думка, що грош≥ виникли внасл≥док угоди м≥ж людьми або запроваджен≥ законодавчими актами держави задл¤ полегшенн¤ обм≥ну товар≥в. “аке трактуванн¤ походженн¤ грошей одержало назву рац≥онал≥стичноњ концепц≥њ.

ѕроте науковий анал≥з походженн¤ та природи грошей, зроблений класиками пол≥тичноњ економ≥њ ј.—м≥том, ƒ.–икардо,  .ћарксом дов≥в безп≥дставн≥сть рац≥онал≥стичноњ концепц≥њ. јдже грош≥ в њх найпрост≥ших про¤вах виникли на ранн≥х ступен¤х розвитку сусп≥льства, коли н≥ фактор взаЇмноњ домовленост≥, н≥ державна влада просто не могли в≥д≥гравати ≥стотноњ рол≥ в формуванн≥ економ≥чних в≥дносин, тим б≥льше конституювати таку складну њх форму ¤к грош≥.

«асновники класичноњ пол≥тичноњ економ≥њ д≥йшли висновку, що виникненн¤ грошей зумовлено труднощами безпосереднього обм≥ну продуктами прац≥. Ќа найнижчих щабл¤х економ≥чного розвитку, коли виробники т≥льки почали одержувати надлишки продукт≥в своЇњ прац≥ ≥ хот≥ли њх обм≥н¤ти, зробити це було досить складно: бажанн¤ двох субТЇкт≥в ринку щодо обм≥ну споживними вартост¤ми не сп≥впадали. Ќаприклад, власник шк≥в овець хот≥в вим≥н¤ти на них зерно, але власнику зерна потр≥бна була сокира. ƒобре, ¤кщо власник останньоњ мав потребу в шк≥рах овець, тод≥ обм≥н м≥г в≥дбутис¤. ” противному раз≥ вс≥ троЇ н≥чого не могли придбати ≥ поверталис¤ з ринку з≥ своњми товарами.

ѕоступово учасники обм≥ну впевнювалис¤ в тому, що серед продукт≥в, котр≥ обм≥нюютьс¤ на ринку, Ї такий, ¤кий найчаст≥ше питають, тобто в≥н маЇ найб≥льшу споживну варт≥сть. ÷ей продукт завжди можна легко обм≥н¤ти на необх≥дне в даний момент благо. ѕрипустимо, що таким продуктом у дан≥й м≥сцевост≥ Ї с≥ль. якщо вона ви¤витьс¤ в м≥сц≥ обм≥ну, то власник овечих шк≥р одразу обм≥н¤Ї њх на с≥ль, за ¤ку пот≥м вим≥н¤Ї необх≥дне йому зерно пр¤мо чи опосередковано: спочатку ¾ сокиру, а за нењ ¾ зерно.

¬ даному випадку с≥ль виступаЇ дл¤ власника шк≥р не просто споживною варт≥стю, а засобом обм≥ну, тобто виконуЇ найпрост≥шу функц≥ю грошей. « розвитком ≥ ускладненн¤м обм≥ну так≥ продукти стають дедал≥ бажан≥шими дл¤ учасник≥в обм≥ну. ѓх починають приймати вс≥ в обм≥н на звичайн≥ продукти, ≥ тим самим вони поступово набувають новоњ споживноњ вартост≥ ¾ властивост≥ бути загальним товарним екв≥валентом. ¬ окремих м≥сцевост¤х, де з глибокоњ давнини в≥дбувавс¤ обм≥н, поступово вид≥л¤лис¤ своњ товари на роль загального екв≥валенту. ¬ так≥й рол≥ у р≥зних народ≥в виступали худоба, хутра, с≥ль, зерно, черепашки, метали та ≥н.

—тих≥йне закр≥пленн¤ за одним з товар≥в рол≥ загального екв≥валенту означало по сут≥ по¤ву грошей в њх найпрост≥шому вигл¤д≥ ¬они вже могли виконувати висх≥дн≥, базов≥ грошов≥ функц≥њ ¾ засобу вим≥рюванн¤ вартост≥ та засобу об≥гу. ѕроте на ц≥й прим≥тивн≥й форм≥ розвиток грошей не зупинивс¤.

¬ м≥ру розвитку товарного виробництва, зростанн¤ продуктивност≥ прац≥, ускладненн¤ та розширенн¤ територ≥альних меж обм≥ну ринок неухильно посилював вимоги до грошового товару. «окрема, посилювалис¤ вимоги щодо портативност≥, здатност≥ легко д≥литис¤ ≥ в≥дновлювати потр≥бну форму, довготривалого збер≥ганн¤ ф≥зичних ¤костей, високоњ питомоњ вартост≥ та здатност≥ тривало утримувати њњ на незм≥нному р≥вн≥ та ≥н. ‘ормуванн¤ вказаних вимог призвело спочатку до зам≥ни в рол≥ загального екв≥валенту звичайних товар≥в першоњ необх≥дност≥ /худоба, с≥ль, зерно/ товарами ¾ прикрасами /перли, черепашки, хутра тощо/, а пот≥м цих останн≥х ¾ кусочками метал≥в, спочатку звичайних /зал≥зо, м≥дь/, а пот≥м ¾ благородних /ср≥бло, золото/.

ѕотреби ринку в забезпеченн≥ ефективного обм≥ну та його вимоги до грошей набули поступово наст≥льки важливого значенн¤, що в≥дбулос¤ розмежуванн¤ природноњ споживноњ вартост≥ грошового товару, ¤к його здатност≥ задовольн¤ти певну потребу людини, ≥ його специф≥чноњ споживноњ вартост≥ ¤к грошей ¾ здатност≥ задовольн¤ти потреби ринку в засобах об≥гу, збер≥ганн¤ вартост≥ тощо. ¬ ц≥й ¤кост≥ грошовий товар набув здатност≥ задовольн¤ти будь-¤ку потребу людини, знеособлену абстрактну людську потребу ¤к таку. ѕричому в м≥ру актуал≥зац≥њ другоњ споживноњ вартост≥ грошового товару послаблювавс¤ звТ¤зок останнього з першочерговими життЇвими потребами в к≥нцевому рахунку взагал≥ передати роль грошей нематер≥альному нос≥ю, що сталос¤ в середин≥ 20-го стол≥тт¤ через демонетизац≥ю золота.

як видно з викладеного, виникненн¤ та розвиток грошей ¾ це тривалий еволюц≥йний процес, зумовлений стих≥йним розвитком товарного виробництва та обм≥ну. “аке трактуванн¤ походженн¤ грошей одержало назву еволюц≥йноњ концепц≥њ. ¬оно Ї б≥льш науково достов≥рним ≥ створюЇ спри¤тливу базу дл¤ ви¤сненн¤ сут≥ грошей « нього випливаЇ р¤д важливих в цьому в≥дношенн≥ висновк≥в:

по-перше, грош≥ за походженн¤ ¾ це товар, але не просто товар, а нос≥й певних сусп≥льних в≥дносин, формуванн¤ ¤ких зумовило вид≥ленн¤ ≥з широкого р¤ду звичайних товар≥в одного ¾ грошового;

по-друге, ¤к результат тривалого еволюц≥йного розвитку товарного виробництва ≥ ринку грош≥ сам≥ не можуть бути застиглим, раз ≥ назавжди даним ¤вищем, а повинн≥ пост≥йно розвиватис¤ ¤к по сут≥, так ≥ за формами ≥снуванн¤;

по-третЇ, грош≥ не можуть бути в≥дм≥нен≥ чи зм≥нен≥ угодою людей або р≥шенн¤м держави до тих п≥р, поки ≥снують адекватн≥ грошам сусп≥льн≥ в≥дносини, так само, ¤к ≥ не можуть бути Увведен≥Ф там, де таких в≥дносин не ≥снуЇ.

¬изнанн¤ еволюц≥йноњ концепц≥њ походженн¤ грошей не в≥дм≥н¤Ї зовс≥м питанн¤ про роль рац≥онального фактора в творенн≥ грошей, перш за все про роль держави. «авд¤ки своњй сусп≥льн≥й природ≥ ≥ надзвичайно важлив≥й економ≥чн≥й та соц≥альн≥й рол≥ грош≥ ≥ держава ≥снують в т≥сному взаЇмозвТ¤зку ≥ взаЇмовплив≥. “ому нема п≥дстав взагал≥ заперечувати роль держави в еволюц≥њ грошей. јле ц¤ роль не конституююча, а трансформуюча, тобто не держава створюЇ грош≥ ¤к економ≥чне ¤вище, але вона може визначати та зм≥нювати зовн≥шн≥ атрибути грошей, тобто впливати на форму грошей з метою кращого пристосуванн¤ њх до ефективного виконанн¤ сусп≥льноњ рол≥. Ќаприклад, держава надала металевим грошам форму монети, завд¤ки держав≥ стала можливою зам≥на золотих грошей неповноц≥нними кредитними гр≥шми, держава визначаЇ ном≥нал, форму, пор¤док ем≥с≥њ грошових знак≥в тощо. јле вс≥ ц≥ д≥њ держави щодо грошей не зач≥пають њх сут≥, не визначають ≥ не в≥дм≥н¤ють њњ, тобто мають ч≥тко визначен≥ меж≥. якщо ж держава в своњх трансформуючих д≥¤х виходить за ц≥ меж≥, наприклад, ем≥туЇ так≥ грош≥, ¤к≥ втрачають дов≥ру до себе з боку сусп≥льства, а отже ¾ перестають бути гр≥шми по сут≥, то сама економ≥чна д≥йсн≥сть почне УшукатиФ чи створювати б≥льш над≥йн≥ грош≥, зокрема вдастьс¤ до послуг ≥ноземноњ валюти чи кредитних зобовТ¤зань /вексел≥в/ над≥йних комерц≥йних структур. «а таких умов держава змушена буде обмежити св≥й вплив на грош≥ вказаними межами, зам≥нити Уне¤к≥сн≥Ф грош≥ ¤к≥сними, пров≥вши грошову реформу, ≥ надал≥ рахуватис¤ з обТЇктивною природою грошей в своњх трансформуючих д≥¤х.

1	2	3	4	5	6

Ќазва: √рош≥
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (10199 прочитано)