√рош≥ ≥ кредит > Ќац≥ональна валюта ”крањни та шл¤хи њњ стаб≥л≥зац≥њ

60

30

0

2 5 8 11 2 5 8 11 2 5 8 11 2 5 8 11

1993 1994 1995 1996

ƒанi графiка свiдчать про те, ¤к мiс¤ць у мiс¤ць розвивавс¤ iнфл¤цiйний процес, i, вiдповiдно, зростали середнi оптовi та роздрiбнi цiни. ÷е ¤вище перетворилос¤ на могутнiй каталiзатор спаду виробництва, загального зростанн¤ виробничих витрат i собiвартостi товарноњ продукцiњ, що, в свою чергу, пiдштовхувало виробникiв до чергового пiдвищенн¤ цiн. ќптовi цiни особливо швидко зростали у паливнiй i хiмiчнiй промисловостi, електроенергетицi, чорнiй металургiњ та машинобудуваннi, а з роздрiбних цим характеризувалис¤ цiни на продукти харчуванн¤, ¤кi прот¤гом багатьох дес¤тир≥ч були штучно заниженi й дотувалис¤ з держбюджету. ¬загалi ранiше роздрiбнi цiни в ”крањнi нiколи не зростали такими темпами, i це викликало справжнiй шок у основноњ маси населенн¤.

¬ипереджаюче зростанн¤ оптових цiн руйнуЇ безпосередньо виробничу сферу, гальмуючи або навiть припин¤ючи iнвестицiйнi процеси. ¬одночас, хоча й повiльнiшi, але теж досить бурхливi темпи зростанн¤ роздрiбних цiн руйнують соцiальну сферу, пригнiчують економiчнi iнтереси людей до активноњ пiдприЇмницькоњ та трудовоњ дi¤льностi, тобто дiють у тому ж самому негативному напр¤мi.

¬се це викликало таке ¤вище, ¤к неплатоспроможнiсть бiльшостi юридичних та фiзичних осiб, незважаючи на безперервне накачуванн¤ грошового обiгу дедалi бiльшою масою паперових грошей. «а оцiнкою —Ѕ––, за 1992 р. неплатежi в ”краiнi становили 40% усього њњ ¬¬ѕ.” 1993 р. обс¤ги неплатежiв продовжували зростати, викликаючи рiзке скороченн¤ i навiть припиненн¤ товарного виробництва на багатьох пiдприЇмствах.

¬ цих умовах монетарна полiтика ЌЅ” перетворилас¤ на потужний iнфл¤цiйний фактор. ƒержава почала негайно покривати зростаючий грошовий дефiцит найпростiшим шл¤хом-емiсiЇю вiдповiдноi маси грошей. ¬они були направленi на покритт¤ готiвкового попиту, бюджетнi дотацiњ, кредитуванн¤ виробникiв i споживачiв (включаючи i ¤вних банкрутiв). “iльки у першому кварталi 1993 р. дл¤ пiдтримки јѕ  було надано майже 1 трлн. крб. пiльгових кредитiв й бiл¤ 3 трлн. крб. фiнансовоњ допомоги. ¬еличезноњ кредитноњ допомоги потребували й iншi галузi народного господарства-в березнi того ж року њм було надано кредит у 606 млрд. крб. дл¤ проведенн¤ залiку взаЇмних боргiв. «агальна сума емiсiњ готiвки за сiчень-квiтень 1993 р. дос¤гла 598,3 млрд. крб., що у 10 разiв перевищувало емiсiю за такий же перiод 1992 р. Ќа прот¤зi 1993 року монетарна маса збiльшилас¤ з 26 до 47,2 трилiона карбованцiв, тобто у 1,8 раза, нiж вона становила у попередньому роцi. √рошова емiсi¤, ¤к i цiни швидко вийшла з-пiд належного державного контролю.

√рошовi знаки (купоно-карбованцi), випущенi в ”краiнi на початку 1992 р. замiсть росiйського рубл¤ почали катастрофiчно знецiнюватис¤. Ѕурхливе знецiненн¤ грошей пiдiрвало виконанн¤ ними властивих њм ринкових функцiй, i перш за все-стимулюючоњ. «Тњдаючи фонди нагромадженн¤ i споживанн¤, гiперiнфл¤цi¤ загальмувала пiдприЇмницьку i трудову активнiсть в крањнi.

¬тративши контроль за емiсiЇю грошей, за рухом видаткiв та цiн, грошового обiгу i кредитних ресурсiв, украњнський ур¤д тодi так i не знайшов надiйних регулюючих механ≥змiв дл¤ активного впливу на iнфл¤цiйнi процеси та погашенн¤ њх негативного впливу на економiчне i соцiальне становище в крањнi.

÷iнова та iнфл¤цiйна спiраль, ¤ка стала розкручуватис¤ з початку 1993 р., у другому пiврiччi знову пiшла вгору. ƒо кiнц¤ 1993 р., коли iнфл¤цiйна спiраль розкрутилас¤ до найвищоњ фази, банки змушенi були додатково випустити в обiг величезну масу грошей. ÷е автоматично викликало черговий стрибок цiн. ƒевальвацi¤ карбованц¤ набула катастрофiчного характеру. ¬ листопадi ур¤д адмiнiстративно запровадив його фiксований курс, що пiдхльоснуло активнiсть тiньового валютного ринку.

ќтже, у 1992-1994 рр. в ”крањнi проводилас¤ помилкова економiчна полiтика, що фактично мала не антиiнфл¤цiйний, а проiнфл¤цiйний вплив на економiчну систему крањни.

ѕри цьому ур¤д застосовував в основному два антиiнфл¤цiйних заходи-обмеженн¤ фондiв споживанн¤ пiдприЇмств i регулюванн¤ цiн. јдмiнiстративний контроль цiн було введено ”казом президента Уѕро заходи щодо стримуванн¤ темпiв зростанн¤ цiнФ. «гiдно з ним пiдприЇмства всiх форм власностi могли пiдвищувати оптовi цiни на продукцiю тiльки у разi зростанн¤ витрат на виробництво, ¤ке не залежить вiд њхньоњ господарськоi дi¤льностi. ÷им же ”казом вводилос¤ обмеженн¤ розмiру надбавки дл¤ торговельних i постачальницько-збутових пiдприЇмств у розмiрi не бiльше 55% вiд цiни виробника. јле, ¤к свiдчать наслiдки, цi заходи спрацювали недостатньо ефективно. Ќасамперед, цiни тодi вже досить надiйно вийшли з-пiд державного контролю, i знову пiдпор¤дкувати њх системi жорсткого державного контролю було дуже важко. ўодо обмеженн¤ фондiв споживанн¤, то це мало б сенс тодi, коли було б що обмежувати.

—еред найбiльш негативних наслiдкiв того перiоду слiд вiдмiтити:

-серйозне порушенн¤ виробничоi та фiнансовоi систем функцiонуванн¤ економiки;

-пiдiрванн¤ схильностi до заощадженн¤ практично у всiх економiчних агентiв;

-руйнуванн¤ на цiй основi системи забеспеченн¤ вiдтворюючих процесiв в економiцi;

-надмiрну диференцiацiю населенн¤, окремих галузей й регiонiв за рiвнем доходiв.

ѕiд впливом iнфл¤цiњ обс¤ги номiнальних грошових доходiв населенн¤ зростали, а його реальнi доходи, у звТ¤зку з випереджаючим пiдвищенн¤м роздрiбних цiн на товари та послуги, навпаки зменшувалис¤. ћетоди iндексацiњ доходiв не забеспечували компенсацiњ втрат вiд гiперiнфл¤цiњ. “iльки у 1993 р. при зростаннi цiн на рiк бiльш нiж у 100 разiв реальна зарплата зменшилас¤ на 52%. ≈фект вiд запровадженн¤ ур¤дом пiльг на оподаткуванн¤ доходiв громад¤н стосовно молозабеспечених, багатодiтних, чорнобильцiв, ветеранiв та iн. теж був мiнiмальним, оскiльки самi оподатковуванi доходи населенн¤ були мiзернi i не встигали за зростанн¤м цiн.

ƒилема, що постала перед украњнським ур¤дом, пол¤гала в тому, ¤ким чином, скорочуючи темпи iнфл¤цiњ, не посилити стагнацiњ виробництва. јле вона не була вирiшена належним чином. ¬iдновити економiку за умов надмiрних податкiв, ¤кi пригнiчують виробництво, звужують базу оподаткуванн¤ i примушують платникiв приховувати своњ доходи, неможливо. —лiд вiдмiтити хоча б такий факт: до введенн¤ податку на прибуток пiдприЇмств з 1993 року, ст¤гавс¤ податок на доход пiдприЇмств. ѕри цьому пiдприЇмства, за iснуванн¤ спецiального податку на фонд зарплати, були змушенi фактично двiчi сплачувати його, оскiльки фонд зарплати Ї складовою частиною доходу.

ѕолiтика посиленн¤ державного контролю й регулюванн¤ (стримуванн¤ цiн, завищенний обмiнний курс, дуже високi податки) призвела до формуванн¤ потужного тiньового сектору економiки в ”крањнi. «а вiдсутностi ефективного контролю за формуванн¤м доходiв, бiльшiсть зусиль держави були сконцентрованi на скорочуваному державному секторi. ¬ результатi на фонi втрати державою значноњ частини доходiв, ¤кi можна було б отримати шл¤хом проведенн¤ податковоњ розумноњ пол≥тики, основний т¤гар недофiнансуванн¤ л≥г на сектор, ¤кий поки-що був основою ≥снуванн¤ самоњ держави.

„ерез недосконал≥сть нашоњ податковоњ системи спад валового продукту в ”крањн≥ й за 1996 рiк склав бiл¤ 10%, а у галуз¤х машинобудуванн¤ й легкоњ промисловост≥ дос¤гаЇ 20%.

ќтже, завданн¤ подальшого реформуванн¤ економ≥ки, що сто¤ть перед ”крањною, можуть бути вир≥шен≥ т≥льки за умов реал≥зац≥њ посл≥довноњ пол≥тики ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ, та вiдновленн¤ накопичень населенн¤. Ѕез цього забезпечити стiйке економiчне зростанн¤ на базi вiдродженн¤ ≥нвестиц≥йноњ активностi й поступовий пiдйом життЇвого рiвн¤ Ї неможливим. —учасний перiод с найважливiшою фазою реформ. ќстаннiм часом у цьому напр¤мi зроблено р¤д крокiв i найважливiшим з них Ї введенн¤ у вереснi 1996 року нацiональноњ валюти-гривнi. ÷е дало змогу в значнiй мiрi стабiлiзувати грошовий обiг в крањнi.

як мiра, що маЇ запобiгти необумовленому зростанню заробiтноњ плати на пiдприЇмствах,  абiнетом ћiнiстрiв у 1995 роцi було прийн¤то постанову про пор¤док визначенн¤ сум, що внос¤тьс¤ до бюджету в звТ¤зку з перевищенн¤м фонду споживанн¤. “обто зростанн¤ зарплати може вiдбуватис¤ тiльки у межах iндекса мiс¤чноњ iнфл¤цiњ.

3.3. ≤нш≥ шл¤хи та методи подальшого зм≥цненн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ валюти

—таб≥льн≥сть нац≥ональноњ валюти залежить в≥д економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ в крањн≥ ≥ навпаки. —пробуЇмо спочатку визначитис¤ ≥з розум≥нн¤м пон¤тт¤ "економ≥чна стаб≥л≥зац≥¤", поглибити його звичайне трактуванн¤ при розробц≥ в≥дпов≥дноњ пол≥тики в ”крањн≥.

ќчевидно, економ≥чну стаб≥л≥зац≥ю сл≥д розум≥ти не ¤к стан, а ¤к стратег≥чний процес, що пол¤гаЇ у наближенн≥ до економ≥чноњ стаб≥льност≥. ÷ей процес маЇ значну тривал≥сть. ≤з розгл¤дуваних крањн лише т≥, що втратили стаб≥льн≥сть внасл≥док другоњ св≥товоњ в≥йни, можуть сьогодн≥ бути охарактеризован≥ ¤к так≥, що вийшли з розр¤ду нестаб≥льних економ≥чних систем. ” ≥нших крањнах процес стаб≥л≥зац≥њ триваЇ.

¬≥дпов≥дно повинн≥ формулюватис¤ ≥ критер≥њ стаб≥л≥зац≥њ. як продемонстрував досв≥д, ними не можуть виступати зниженн¤ до певноњ, заздалег≥дь визначеноњ величини темп≥в ≥нфл¤ц≥њ, коливань курсу нац≥ональноњ валюти, збалансуванн¤ деф≥циту бюджету чи плат≥жного балансу.  ритер≥Їм може бути лише посиленн¤ д≥њ ринкових регул¤тор≥в, ≥ дл¤ кожного конкретного стану економ≥чноњ системи ≥снуЇ св≥й, ≥ндив≥дуальний, р≥вень макроеконом≥чних показник≥в, за ¤кого система отримуЇ здатн≥сть до саморегулюванн¤.

ќтже, стаб≥л≥зац≥¤ Ї комплексним пон¤тт¤м, що враховуЇ стан ус≥х без вин¤тку складових економ≥чноњ системи. «а умови визначенн¤ економ≥чною пол≥тикою держави критер≥Їм стаб≥л≥зац≥њ недостатню к≥льк≥сть конкретних економ≥чних показник≥в неминучим Ї наростанн¤ макроеконом≥чних диспропорц≥й. “ак, в ”крањн≥ прот¤гом останн≥х рок≥в зд≥йснювалас¤ пол≥тика грошово-ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ, було дос¤гнуто низьких показник≥в ≥нфл¤ц≥њ та ст≥йкого високого курсу гривн≥. ќднак нин≥ спостер≥гаЇтьс¤ глибока криза ф≥нанс≥в п≥дприЇмств, 50% ¤ких у 1997р. були збитковими, р≥зке пог≥ршенн¤ структури грошовоњ маси, майже половина ¤коњ представлена гот≥вкою, зб≥льшенн¤ внутр≥шнього боргу, не наголошуючи вже на перманентному спад≥ виробництва. ƒос¤гненн¤ локальноњ стаб≥льност≥ (наприклад, грошовоњ) Ї неодм≥нною складовою стратег≥њ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ.

≈коном≥чне зростанн¤ Ї показником д≥Ївост≥ процес≥в саморегул¤ц≥њ у довготривалому пер≥од≥. јдже њхн¤ основа - узгодженн¤ ≥нтерес≥в приватних економ≥чних суб'Їкт≥в з сусп≥льним ≥нтересом та м≥ж собою, а вони, у свою чергу, базуютьс¤ на потреб≥ пост≥йного зростанн¤. ≈коном≥чне зростанн¤ Ї лог≥чним насл≥дком усп≥шноњ стаб≥л≥зац≥њ, даЇ можлив≥сть утримувати стаб≥льн≥сть прот¤гом тривалого часу. «ростанн¤ Ї також необх≥дною умовою стаб≥л≥зац≥њ через те, що у б≥льшост≥ стаб≥л≥зац≥йних процес≥в необх≥дн≥ значн≥ зусилл¤ стосовно структурноњ перебудови економ≥ки. ќтже, практика нестаб≥льних економ≥к засв≥дчила, що економ≥чне зростанн¤ Ї нев≥д'Їмною складовою економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ.

ѕерший етап економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ, що пов'¤заний з усуненн¤м головних деструктивних чинник≥в та ≥нституц≥йним шоком, часто супроводжуЇтьс¤ спадом виробництва. ќднак в≥н не може тривати б≥льше, н≥ж 2-3 роки. ќск≥льки дал≥, що особливо показово дл¤ ”крањни, цей спад, власне, починаЇ генерувати чинники, що руйнують економ≥чну систему.

ѕерех≥д до економ≥чного зростанн¤ можна розгл¤дати ¤к критер≥й усп≥шност≥ першого етапу стаб≥л≥зац≥йноњ стратег≥њ. ≈коном≥чне зростанн¤, що зумовлюЇтьс¤ п≥двищенн¤м стаб≥льност≥ економ≥ки ≥ зм≥цнюЇ цю стаб≥льн≥сть, характеризуЇ процес розширеного сусп≥льного в≥дтворенн¤. ¬иход¤чи ≥з визначенн¤, наведеного у першому розд≥л≥ роботи, Їдн≥сть стаб≥л≥зац≥њ та зростанн¤ може бути охарактеризована пон¤тт¤м економ≥чна безпека.  рањни, у ¤ких п≥д д≥Їю вбудованих регул¤тор≥в запрацював процес сусп≥льного в≥дтворенн¤, через що сформувалас¤ значна протид≥¤ зовн≥шн≥м та внутр≥шн≥м загрозам, мають високий р≥вень економ≥чноњ безпеки (крањни-колишн≥ учасниц≥ другоњ св≥товоњ в≥йни, япон≥¤ ≥, певною м≥рою, де¤к≥ Ќ≤ ). –¤д перех≥дних економ≥к знаход¤тьс¤ на шл¤ху п≥двищенн¤ економ≥чноњ безпеки, проте чотирир≥чний досв≥д економ≥чного зростанн¤ поки що недостатн≥й дл¤ оц≥нки його ст≥йкост≥. ƒл¤ б≥льшост≥ крањн Ћатинськоњ јмерики та де¤ких перех≥дних економ≥к, до ¤ких в≥днос¤тьс¤ майже вс≥ колишн≥ рад¤нськ≥ республ≥ки, характерно зб≥льшенн¤ насамперед внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х загроз економ≥чн≥й безпец≥.

ƒл¤ забезпеченн¤ ефективноњ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ критично важливими Ї три головн≥ характеристики економ≥чноњ стратег≥њ: њњ структура, посл≥довн≥сть та ≥нституц≥йне забезпеченн¤.

—труктура економ≥чноњ пол≥тики у ринков≥й економ≥ц≥ визначаЇтьс¤ структурою суб'Їкта пол≥тики та теоретичною основою його д≥¤льност≥, р≥внем розвитку ринкового середовища, ≥нституц≥йною структурою сусп≥льства, певними екзогенними чинниками. —труктурован≥сть економ≥чноњ стратег≥њ передбачаЇ на¤вн≥сть ч≥тко визначеноњ та в≥рно сформульованоњ мети, набору стратег≥чних напр¤м≥в, що виход¤ть з головних тенденц≥й розвитку економ≥чноњ системи, стратег≥чних завдань ≥ пр≥оритет≥в, ¤к≥, власне, покликан≥ забезпечити стаб≥л≥зац≥ю та економ≥чне зростанн¤, та в≥дпов≥дних њм заход≥в економ≥чноњ тактики.

ƒосв≥д засв≥дчив, що крањни ≥з розвиненою структурою економ≥чноњ стратег≥њ - Ќ≥меччина, ‘ранц≥¤, япон≥¤, ѕ≥вденна  оре¤, “айвань,  итай - мали найб≥льший усп≥х. ” цих державах завданн¤ та напр¤ми економ≥чноњ стратег≥њ було ч≥тко п≥дпор¤дковано стратег≥чн≥й мет≥ - стаб≥л≥зац≥њ економ≥ки та забезпеченню економ≥чного зростанн¤. ѕевн≥ диспропорц≥њ призводили до структурних суперечностей, ≥нфл¤ц≥йних тенденц≥й, хоча швидко були л≥кв≥дован≥ д≥Їю переважно властивих цим системам ринкових важел≥в.

Ќатом≥сть у р¤д≥ крањн сталис¤ значн≥ деформац≥њ структури економ≥чноњ стратег≥њ. “ак, у Ћатинськ≥й јмериц≥ вони в¤вл¤лис¤ у надм≥рному одержавленн≥ економ≥ки, пот≥м - у наданн≥ невиправданого пр≥оритету грошов≥й стаб≥л≥зац≥њ та вир≥внюванню зовн≥шньоторговельного балансу за рахунок ≥нших завдань економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ. ” Ќ≤ , насамперед третьоњ "хвил≥", завданн¤ залученн¤ ≥ноземних ≥нвестиц≥й та зб≥льшенн¤ зовн≥шньоторговельного обороту набуло властивостей стратег≥чного напр¤му. ÷е у друг≥й половин≥ 90-хрок≥в зумовило низький р≥вень економ≥чноњ безпеки цих крањн. ¬одночас побудова збалансованоњ структури економ≥ки в≥д≥йшла у њхн≥х стаб≥л≥зац≥йних стратег≥¤х на другий план.

” перех≥дних сусп≥льствах в≥дбуваютьс¤ значн≥ зрушенн¤ у структур≥ сусп≥льноњ системи, що викликаЇ порушенн¤ ≥ в економ≥чн≥й стратег≥њ. ” б≥льшост≥ з них сл≥д говорити передус≥м про недостатню визначен≥сть стратег≥чноњ мети. ќск≥льки за останню ставивс¤ перех≥д до ринковоњ економ≥ки, принижувалас¤ роль економ≥чноњ стратег≥њ, що пол¤гала здеб≥льшого у пол≥тиц≥ л≥берал≥зац≥њ. ” стратег≥¤х за умов переростанн¤ л≥берал≥зац≥њ ц≥н, зниженн¤ бюджетного деф≥циту, анти≥нфл¤ц≥йноњ пол≥тики, приватизац≥њ державноњ власност≥ у стратег≥чн≥ напр¤ми в≥дбувалос¤ суттЇве пог≥ршенн¤ показник≥в економ≥чноњ безпеки. јдже ц≥ завданн¤ мають сенс лише ¤к складов≥ пакету заход≥в економ≥чноњ стратег≥њ, що засв≥дчив досв≥д Ќ≤  або економ≥к повоЇнноњ в≥дбудови. “ому ≥ в ”крањн≥, де характеру стратег≥чних напр¤м≥в набули анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика, м≥н≥м≥зац≥¤ бюджетного деф≥циту та стаб≥л≥зац≥¤ валютного курсу, спостер≥гаЇтьс¤ тривалий економ≥чний спад та розпад тих складових економ≥чноњ системи, що не вход¤ть до зазначених напр¤м≥в, насамперед власне виробничого комплексу. —таб≥л≥зац≥йна стратег≥¤ у перех≥дних економ≥ках була усп≥шною передус≥м у крањнах, де держава залишила за собою роль головного реформатора або повернула њњ (ѕольща, ”горщина, „ех≥¤,  итай), координуючи та контролюючи процеси економ≥чноњ трансформац≥њ.

—труктурован≥сть економ≥чноњ стратег≥њ передбачаЇ також на¤вн≥сть розвинених суб'Їкт≥в та об'Їкт≥в економ≥чноњ стратег≥њ. “ому сл≥д зазначити, що вбудован≥ регул¤тори економ≥чноњ системи за своЇю формою Ї д≥¤ми економ≥чних суб'Їкт≥в у дос¤гненн≥ власних економ≥чних ≥нтерес≥в. “аким чином, адекватне функц≥онуванн¤ системи ринкових регул¤тор≥в можливе лише за умови здатност≥ приватних економ≥чних суб'Їкт≥в розробл¤ти та зд≥йснювати власн≥ ефективн≥ економ≥чн≥ стратег≥њ. ” свою чергу, економ≥чна стратег≥¤ держави пр¤мо чи опосередковано повинна впливати на д≥¤льн≥сть приватних економ≥чних суб'Їкт≥в, формуЇтьс¤ у розрахунку на њхню рац≥ональну реакц≥ю.

” зв'¤зку з цим одн≥Їю з найважлив≥ших рис усп≥шних стратег≥й стаб≥л≥зац≥њ було саме першочергове спри¤нн¤ розвитков≥ приватних економ≥чних суб'Їкт≥в, зм≥цненню нац≥ональних виробник≥в ¤к первинноњ ланки нац≥ональноњ економ≥ки, в≥дновленню та розширенню њхн≥х зв'¤зк≥в. якщо у «ах≥дн≥й ™вроп≥ п≥сл¤ другоњ св≥товоњ в≥йни в≥дновленн¤ ефективних суб'Їкт≥в приватноњ економ≥чноњ влади не вимагало значних зусиль, то в япон≥њ та Ќ≤ , а особливо у перех≥дних економ≥ках, усе було навпаки. япон≥њ та Ќ≤  завд¤ки застосуванню стратег≥њ спри¤нн¤ розвитку нац≥ональних п≥дприЇмств, ≥нституц≥йних схем њхньоњ взаЇмод≥њ, п≥дтримки державноњ та приватноњ власност≥ вдалос¤ закласти п≥двалини стаб≥льноњ економ≥чноњ системи. Ќатом≥сть розрахунок на самост≥йний розвиток приватних п≥дприЇмств п≥сл¤ л≥берал≥зац≥њ економ≥ки у ÷ентральн≥й та —х≥дн≥й ™вроп≥, Ћатинськ≥й јмериц≥ не мав бажаних результат≥в, через що ур¤ди цих крањн змушен≥ були перейти до активноњ пол≥тики розвитку ≥нституц≥йноњ структури. √оловною причиною трансформац≥йноњ кризи та кризи у Ћатинськ≥й јмериц≥ 80-90-х Ї переоц≥нка здатност≥ приватних економ≥чних суб'Їкт≥в зд≥йснювати ефективну економ≥чну стратег≥ю за умов р≥зкого в≥дходу держави в≥д регулюванн¤ економ≥ки.

¬иход¤чи з наведеного вище, можна визначити причину надм≥рноњ тривалост≥ трансформац≥йноњ кризи в ”крањн≥. ¬она пол¤гаЇ у тому, що в економ≥чн≥й стратег≥њ держави останн≥х рок≥в об'Їктом виступали економ≥чн≥ показники, а не конкретн≥ економ≥чн≥ суб'Їкти. ÷е призвело до пост≥йного пог≥ршенн¤ становища п≥дприЇмств, перешкодило створенню нових ефективних приватних власник≥в. ќтже, стратег≥¤ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ реал≥зовувалас¤ без попереднього забезпеченн¤ суб'Їктноњ бази ц≥Їњ стратег≥њ. «а таких умов пересл≥дуванн¤ економ≥чним суб'Їктом власних ≥нтерес≥в може набувати руйн≥вного дл¤ сусп≥льства характеру, що й продемонстрував досв≥д крањн Ћатинськоњ јмерики, ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи ≥ ”крањни.

” контекст≥ економ≥чноњ безпеки в≥дпов≥дно можна визначити категор≥њ економ≥чноњ безпеки держави та економ≥чноњ безпеки приватних економ≥чних суб'Їкт≥в. ≈коном≥чна безпека держави ¤к категор≥¤ вищого пор¤дку маЇ виступати у ц≥й д≥алектичн≥й пар≥ визначальною саме тому, що њњ п≥дтриманн¤ неможливе без належного р≥вн¤ економ≥чноњ безпеки економ≥чних суб'Їкт≥в. ≈фективною може визнаватис¤ лише така економ≥чна стратег≥¤ держави, що реально спри¤Ї розвитков≥ д≥Ївих приватних економ≥чних стратег≥й.

ѕол≥тика економ≥чноњ л≥берал≥зац≥њ та "шоковоњ терап≥њ" становить значну небезпеку дл¤ приватних економ≥чних суб'Їкт≥в, хоча ≥ встановлюЇ видиму безпеку держави: низьк≥ р≥вн≥ ≥нфл¤ц≥њ, деф≥цит≥в бюджету та плат≥жного балансу. як засв≥дчив досв≥д перех≥дних економ≥к, ц≥ показники економ≥чноњ безпеки держави при збереженн≥ неспри¤тливоњ дл¤ розвитку нац≥онального виробництва економ≥чноњ пол≥тики Ї нетривкими. ” раз≥ "зат¤гуванн¤" такоњ пол≥тики, ¤к це сталос¤, зокрема в ”крањн≥, можливе посиленн¤ антагон≥зму ≥нтерес≥в держави, приватних економ≥чних суб'Їкт≥в та населенн¤, що Ї дуже небезпечним дл¤ економ≥чноњ та загалом нац≥ональноњ безпеки держави. ќстаннЇ наочно п≥дтверджують численн≥ громадськ≥ заворушенн¤ в крањнах Ћатинськоњ јмерики, под≥њ в јлбан≥њ, Ѕолгар≥њ тощо.

¬иход¤чи з динам≥чност≥ структури економ≥чноњ стратег≥њ, необх≥дною Ї вимога щодо њњ посл≥довност≥. јдже у нестаб≥льн≥й економ≥ц≥ в≥дбуваютьс¤ пост≥йн≥ зм≥ни стану економ≥чноњ системи, макроеконом≥чних показник≥в, що враховуютьс¤ при розробц≥ економ≥чних стратег≥й р≥зних р≥вн≥в. –адикально, особливо у перех≥дних економ≥ках, зм≥нюЇтьс¤ ≥нституц≥йна структура, у тому числ≥ - структура орган≥в державноњ влади. “аким чином, через трансформац≥њ, що в≥дбуваютьс¤ з суб'Їктами та об'Їктами економ≥чноњ стратег≥њ, пост≥йно мають зм≥нюватис¤ њњ напр¤ми, завданн¤ та пр≥оритети, а також стратег≥чна мета. Ќайб≥льший усп≥х у процес≥ стаб≥л≥зац≥њ мали крањни, що зд≥йснювали посл≥довну економ≥чну стратег≥ю, кожний з етап≥в ¤коњ спиравс¤ на дос¤гненн¤ попереднього та формував передумови переходу до наступного. «а умов нестаб≥льност≥ ринкова економ≥ка ви¤вл¤Ї тенденц≥ю до зб≥льшенн¤ стих≥йних неконструктивних ¤вищ ≥ водночас не чинить оп≥р державному впливу. “ому за найефективн≥шу можна вважати стратег≥ю, за ¤коњ зд≥йснюЇтьс¤ активне державне втручанн¤ на ранн≥х стад≥¤х розбудови ринку з поступовим наданн¤м частини управл≥нських функц≥й приватним економ≥чним суб'Їктам у м≥ру њхньоњ готовност≥ до цього.

—л≥д зазначити, що у певний короткий пром≥жок часу економ≥чна стратег≥¤ держави може становити загрозу дл¤ економ≥чних суб'Їкт≥в. ¬она в≥д≥граватиме стимулюючу роль. Ќай¤скрав≥ший приклад - стратег≥¤ "шоковоњ терап≥њ". ќднак у крањнах, де вона мала усп≥х, њњ часов≥ рамки були жорстко обмежен≥.  ритичним чинником стало й економ≥чне п≥дгрунт¤, на ¤кому вона зд≥йснювалас¤. ќтже, можна констатувати, що такий тип стаб≥л≥зац≥йноњ стратег≥њ результативний, ¤кщо в≥н застосовуЇтьс¤ за на¤вност≥ значноњ ≥нфл¤ц≥њ попиту та припин¤Їтьс¤ в≥дразу п≥сл¤ дос¤гненн¤ стаб≥л≥зуючого ефекту. ћожна згадати також л≥берал≥зац≥ю зовн≥шньоњ торг≥вл≥, що призводить до зростанн¤ конкурентного тиску. ÷е, у свою чергу, загрожуЇ безпец≥ нац≥ональних виробник≥в. Ѕудучи застосованою п≥сл¤ проведенн¤ структурноњ перебудови та на баз≥ активноњ промисловоњ пол≥тики, така л≥берал≥зац≥¤ мала б усп≥х. ѕроте реал≥зована без належноњ п≥дготовки, вона може пригн≥чувати нац≥ональне виробництво. “ому актуальним Ї питанн¤ щодо необх≥дност≥ вчасноњ в≥дмови в≥д заход≥в економ≥чноњ пол≥тики, що вже виконали своЇ призначенн¤ та перетворилис¤ на дестаб≥л≥зуюч≥ чинники. ÷е стосуЇтьс¤ важел≥в грошово-кредитноњ, курсовоњ, бюджетно-податковоњ пол≥тики, регулюванн¤ ц≥н, на¤вност≥ державного кап≥талу в певних галуз¤х тощо. ƒл¤ визначенн¤ д≥йсноњ рол≥ цих чинник≥в у стаб≥л≥зац≥йному процес≥ необх≥дний пост≥йний мон≥торинг њхнього впливу на економ≥чну безпеку держави.

ѕрактика св≥дчить, що посл≥довн≥сть економ≥чноњ стратег≥њ Ї визначальним елементом локальноњ або короткотерм≥новоњ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ. ѕосл≥довна анти≥нфл¤ц≥йна стратег≥¤ дос¤гла значних усп≥х≥в у р¤д≥ крањн Ћатинськоњ јмерики, ÷ентральноњ та —х≥дноњ ™вропи, хоча у довготривалому план≥ не обов'¤зково призводила до економ≥чного зростанн¤. ќстанньому також не спри¤ла стаб≥л≥зац≥¤ де¤ких макроеконом≥чних показник≥в, дос¤гнута в ”крањн≥. ƒо того ж р¤д заход≥в стаб≥л≥зац≥йноњ стратег≥њ став об'Їктивною загрозою безпец≥ приватних економ≥чних суб'Їкт≥в крањни. —пробу "шоковоњ терап≥њ" було зд≥йснено за умов уже розкрученоњ ≥нфл¤ц≥йноњ сп≥рал≥ та значноњ ≥нфл¤ц≥њ витрат, тому вона мала суттЇвий руйн≥вний вплив на сферу виробництва.

як вже зазначалос¤, показником ефективност≥ стратег≥њ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ Ї швидк≥сть та варт≥сть переходу до тривкого економ≥чного зростанн¤. ÷е означаЇ, що стаб≥л≥зац≥йн≥ заходи не повинн≥ руйнувати п≥двалин економ≥чного зростанн¤. “аким чином, ¤кщо посл≥довн≥сть економ≥чноњ стратег≥њ Ї в≥дпов≥дальною за економ≥чну стаб≥л≥зац≥ю, зростанн¤ зумовлюЇтьс¤ реальним наповненн¤м ц≥Їњ стратег≥њ.

” б≥льшост≥ нестаб≥льних економ≥к перший етап стаб≥л≥зац≥йноњ стратег≥њ розпочинавс¤ з жорстких засоб≥в монетарного регулюванн¤, хоча у крањнах, де ц¤ стратег≥¤ була найефективн≥шою, не ц≥ заходи в≥д≥гравали визначальну роль. ћонетарн≥ обмеженн¤ там поЇднувалис¤ ≥з регулюванн¤м розпод≥лу кредитних ресурс≥в, розвитком структур ≥нвестуванн¤. ” довготерм≥новому план≥ головним напр¤мом стаб≥л≥зац≥йноњ стратег≥њ маЇ бути зм≥на технолог≥чноњ та ≥нституц≥йноњ структури економ≥чноњ системи.

« огл¤ду на те, що промисловий потенц≥ал нестаб≥льних економ≥к, ¤к правило, потребуЇ ≥стотного вдосконаленн¤, найб≥льша увага прид≥л¤лас¤ промислов≥й пол≥тиц≥. «важаючи на те, що формуванн¤ ефективноњ ≥нституц≥йноњ структури приватних економ≥чних суб'Їкт≥в лише тривало, стратег≥њ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ на перспективних напр¤мах передбачали розвиток державноњ власност≥ з наступним поступовим зменшенн¤м њњ ваги. «вертаЇ на себе увагу активне спри¤нн¤ розвитку широкоњ мереж≥ кооперац≥йних зв'¤зк≥в, особливо в япон≥њ та Ќ≤ , а також у де¤ких перех≥дних економ≥ках. “ака мережа ≥стотно прискорила процес становленн¤ ≥нституц≥йноњ системи розробки ≥ реал≥зац≥њ стратег≥й приватних економ≥чних суб'Їкт≥в, спри¤Ї зб≥льшенню ст≥йкост≥ економ≥чноњ системи, отже - п≥двищенню р≥вн¤ економ≥чноњ безпеки ¤к п≥дприЇмств, так ≥ держави. Ўирокого поширенн¤ набув пр≥оритет п≥двищенн¤ ефективност≥ використанн¤ власност≥ над зм≥ною њњ форми.

“ому з огл¤ду на важлив≥сть модерн≥зац≥њ промисловоњ структури стратег≥¤ стаб≥л≥зац≥њ насамперед повинна зм≥цнювати ф≥нансовий потенц≥ал економ≥ки: проблема ф≥нансуванн¤ економ≥чних перетворень була одн≥Їю з ключових у повоЇнн≥й в≥дбудов≥, у Ќ≤ ,  итањ. ¬она вир≥шувалас¤ за рахунок комб≥нац≥њ державних, позичкових та внутр≥шн≥х приватних ресурс≥в. –уйнуванн¤ ф≥нанс≥в п≥дприЇмств внасл≥док деформованоњ економ≥чноњ стратег≥њ у перех≥дних економ≥ках призвело до надто пов≥льноњ структурноњ перебудови ≥, ¤к насл≥док, тривалоњ ≥нфл¤ц≥њ, внутр≥шн≥х та зовн≥шн≥х дисбаланс≥в. „ерез особливу важлив≥сть ф≥нансовоњ системи њњ л≥берал≥зац≥¤ у б≥льшост≥ нестаб≥льних економ≥к, що дос¤гли певних усп≥х≥в, проводилас¤ поступово та п≥сл¤ суттЇвого зменшенн¤ макроеконом≥чних диспропорц≥й. ѕоказово, що ¤к крањни повоЇнного пер≥оду (‘ранц≥¤), так ≥ Ќ≤  (ѕ≥вденна  оре¤), перех≥дн≥ економ≥ки (ѕольща) тривалий час збер≥гали значний чи повний контроль держави над банк≥вським сектором. ƒосв≥д нестаб≥льних економ≥к засв≥дчив, що активна анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика може мати незначний гальмуючий вплив на економ≥чний розвиток, ¤кщо стратег≥¤ п≥дприЇмств грошово-ф≥нансовоњ сфери узгоджена (зокрема через експанс≥ю державноњ власност≥) з напр¤мами ≥ завданн¤ми економ≥чноњ стратег≥њ держави.

—пециф≥чною рисою нестаб≥льних економ≥к Ї можлив≥сть використанн¤ на користь економ≥чного зростанн¤ нав≥ть тих чинник≥в, що у стаб≥льних розвинених економ≥ках розгл¤даютьс¤ ¤к негативн≥. ÷е стосуЇтьс¤ ≥нфл¤ц≥йного ф≥нансуванн¤ економ≥чного зростанн¤, стимулюючоњ та компенсац≥йноњ рол≥ державних ≥нвестиц≥й, ц≥льового використанн¤ зовн≥шньоњ ≥ внутр≥шньоњ заборгованостей та характерних дл¤ Ќ≤  конверс≥њ "рентноњ активност≥", патернал≥стських ≥ корпоратив≥стських тенденц≥й. ¬их≥д за меж≥ традиц≥йного п≥дходу до регулюванн¤ ринковоњ економ≥ки, вдале використанн¤ елемент≥в нестаб≥льност≥ виступали чинниками, спри¤тливими дл¤ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ у р¤д≥ розгл¤дуваних крањн.

“аким чином, заходи державноњ економ≥чноњ стратег≥њ повинн≥ в≥дпов≥дати насамперед поточному стану нестаб≥льноњ економ≥чноњ системи, враховуючи њњ успадкован≥ складов≥ та майбутн≥ елементи, що т≥льки зароджуютьс¤.

Ќов≥тн¤ економ≥чна ≥стор≥¤ ”крањни може слугувати ¤скравим прикладом еклектичного застосуванн¤ р≥зних ≥нструмент≥в економ≥чноњ пол≥тики, спроб використанн¤ важел≥в ринкового регулюванн¤ за умов ринковоњ недостатност≥, намагань некритичного застосуванн¤ окремих заход≥в, "випробуваних" заруб≥жним досв≥дом, у в≥дрив≥ в≥д загального стратег≥чного контексту. Ќасл≥дками стали дез≥нтеграц≥¤ економ≥чноњ системи, зб≥льшенн¤ антагон≥стичних суперечностей, порушенн¤ процесу сусп≥льного в≥дтворенн¤. «астосуванн¤ заход≥в економ≥чноњ пол≥тики, не адекватних станов≥ економ≥чноњ системи, Ї серйозною загрозою економ≥чн≥й безпец≥ ”крањни.

–≥зке зростанн¤ ступен¤ "в≥дкритост≥" ринкових економ≥чних систем характерно дл¤ 80-90-хрок≥в. « одного боку, це розширюЇ доступн≥сть ф≥нансових ресурс≥в, даЇ можлив≥сть зд≥йснювати м≥жнародн≥ спец≥ал≥зац≥ю та розпод≥л прац≥, полегшуЇ рух технолог≥й, орган≥зац≥йних ≥нновац≥й тощо. « ≥ншого - може спричин¤ти негативн≥ потоки кап≥тал≥в, посилювати нестаб≥льн≥сть нац≥ональноњ валюти та виступати чинником ≥мпорту ≥нфл¤ц≥њ, а також ≥стотно обмежуЇ самост≥йн≥сть нац≥ональноњ економ≥чноњ пол≥тики. ќтже, крањни з нестаб≥льною економ≥кою постають перед проблемою рац≥онального поЇднанн¤ стратег≥њ внутр≥шньоњ стаб≥л≥зац≥њ та дестаб≥л≥зуючого впливу зовн≥шньоеконом≥чних чинник≥в. —л≥д зазначити, що ур¤ди Ќ≤  у ц≥лому усп≥шно розв'¤зали цю суперечн≥сть, у державах Ћатинськоњ јмерики вона набула значноњ гостроти. ” перех≥дних економ≥ках цю проблему поки що не вир≥шено.

Ќадто швидке "в≥дкритт¤" нац≥ональних економ≥к призводить до структурних шок≥в у р¤д≥ галузей, що ви¤вл¤ютьс¤ неспроможними до швидкоњ перебудови в≥дпов≥дно до вимог м≥жнародноњ конкуренц≥њ. „ерез спад виробництва у цих галуз¤х п≥двищуЇтьс¤ потреба в ≥мпорт≥. “аким чином, структурн≥ зм≥ни у таких економ≥ках в≥дбуваютьс¤ практично некеровано та часто не в≥дпов≥дають стратег≥чним ≥нтересам ≥ потребам економ≥чноњ безпеки. Ќ≤  та япон≥¤, що змогли ефективно включитис¤ до св≥товоњ економ≥чноњ системи, застосовували стратег≥ю поступового допуску ≥ноземних конкурент≥в на внутр≥шн≥ ринки, диференц≥ац≥њ протекц≥он≥стських заход≥в по галуз¤х у поЇднанн≥ з активним розвитком експортних виробництв. Ќа в≥дм≥ну в≥д зазначених крањн, у Ћатинськ≥й јмериц≥, ÷ентральн≥й та —х≥дн≥й ™вроп≥ в≥дбулас¤ р≥зка зм≥на економ≥чноњ пол≥тики в≥д протекц≥он≥зму до зовн≥шньоеконом≥чноњ л≥берал≥зац≥њ. «авд¤ки цьому р≥зко знизивс¤ р≥вень економ≥чноњ безпеки п≥дприЇмств, що ви¤вилис¤ неконкурентоспроможними. “ому й виникли значн≥ структурн≥ деформац≥њ.

ќтже, "в≥дкритт¤" нестаб≥льноњ економ≥ки може бути усп≥шним лише у поЇднанн≥ з в≥дпов≥дними промисловою та ≥нституц≥йною пол≥тиками, що повинн≥ створити необх≥дну масу ефективно д≥ючих ст≥йких приватних економ≥чних суб'Їкт≥в.

” м≥жнародному рус≥ кап≥тал≥в на¤вний значний потенц≥ал нестаб≥льност≥ дл¤ малорозвинених крањн. Ќа тл≥ високих процентних ставок у нестаб≥льних економ≥ках зростаЇ небезпека зд≥йсненн¤ спекул¤тивних операц≥й короткотерм≥нових кап≥тал≥в, що врешт≥ спричин¤ють в≥дплив ф≥нансових ресурс≥в з крањни. як продемонстрував досв≥д, залученн¤ позичкових кап≥тал≥в та портфельних ≥нвестиц≥й маЇ сенс, ¤кщо у крањн≥ на¤вна розвинена структура приватних економ≥чних суб'Їкт≥в, здатних до ефективного використанн¤ отриманих кошт≥в у стратег≥чних ц≥л¤х. як засв≥дчила практика Ќ≤ , пр¤м≥ ≥нвестиц≥њ, що спр¤мован≥ насамперед на експортне виробництво, також можуть бути пров≥дником нестаб≥льност≥, оск≥льки р≥зко зб≥льшують залежн≥сть головних макроеконом≥чних пропорц≥й та економ≥чноњ пол≥тики в≥д зовн≥шн≥х дл¤ даноњ економ≥чноњ системи чинник≥в.

¬ ”крањн≥ внасл≥док тривалого економ≥чного спаду (за час реформ втрачено понад половину виробничого потенц≥алу) суперечн≥сть м≥ж нац≥ональною економ≥чною системою та св≥товою економ≥кою набула особливоњ гостроти. ‘актично пол≥тика р≥зкого "в≥дкритт¤" економ≥ки стала важливою загрозою економ≥чн≥й безпец≥, оск≥льки призвела до зниженн¤ конкурентоспроможност≥ украњнського виробника, вит≥сненн¤ його з внутр≥шн≥х ринк≥в, масового залученн¤ короткотерм≥нових ≥ноземних кап≥тал≥в, використаних на потреби поточного споживанн¤, врешт≥ - до значного обмеженн¤ самост≥йност≥ у проведенн≥ економ≥чноњ пол≥тики держави.

ƒинам≥чн≥сть структури, набору суб'Їкт≥в та об'Їкт≥в економ≥чноњ стратег≥њ звертають увагу на меж≥ ефективност≥ економ≥чноњ пол≥тики держави у ринков≥й економ≥ц≥, ≥накше кажучи, на ступ≥нь регулюючого впливу держави та т≥ чи ≥нш≥ складов≥ економ≥чноњ системи, за ¤кого державна економ≥чна пол≥тика спри¤Ї п≥двищенню р≥вн¤ економ≥чноњ безпеки. „ерез те, що ц≥ меж≥ визначаютьс¤ насамперед здатн≥стю економ≥чноњ системи до саморегулюванн¤, в умовах нестаб≥льноњ економ≥ки вони значно зм≥нюютьс¤.

ќчевидно, що гранична межа державноњ активност≥, нижче ¤коњ втручанн¤ держави недостатньо дл¤ забезпеченн¤ м≥н≥мальних вимог економ≥чноњ безпеки, утворена необх≥дн≥стю п≥дтримки ринкового середовища. ќтже, держава повинна забезпечувати базов≥ ринков≥ параметри в≥дпов≥дно до в≥домих тез про "в≥дмови ринку", контролювати дотриманн¤ положень економ≥чного, цив≥льного та крим≥нального права, забезпечувати ц≥л≥сн≥сть територ≥њ тощо.

¬изначити верхню межу, за ¤кою економ≥чна пол≥тика держави втрачаЇ свою ефективн≥сть, перетворюючись на загрозу економ≥чн≥й безпец≥, значно важче.  ожна ≥з розгл¤дуваних крањн мала власний р≥вень верхньоњ меж≥ ефективност≥ економ≥чноњ стратег≥њ, до того ж з≥ зм≥ною етап≥в економ≥чних перетворень ц¤ межа ≥стотно зм≥щувалас¤. ¬исокий р≥вень державного втручанн¤ спроможний спри¤ти швидк≥й побудов≥ розвиненоњ структури економ≥чних суб'Їкт≥в за невеликий пром≥жок часу, ¤к у Ќ≤ , а також ≥ призвести до значних структурних диспропорц≥й, ¤к у Ћатинськ≥й јмериц≥. ќднак стратег≥¤ л≥берал≥зац≥њ та швидкого в≥дходу держави в≥д метод≥в пр¤мого регулюванн¤ економ≥ки у Ќ≥меччин≥ та ≤тал≥њ принесла швидкий усп≥х, а у перех≥дних економ≥ках викликала глибоку трансформац≥йну кризу. ” перех≥дних економ≥ках "шокова терап≥¤" була усп≥шною не в ус≥х крањнах, а стратег≥¤ поступових зм≥н не обов'¤зково спричин¤ла стагнац≥ю.

ѕроблема меж ефективност≥ економ≥чноњ пол≥тики держави в ”крањн≥ потребуЇ окремого детального вивченн¤. «а попередньою оц≥нкою можна констатувати, що через наведену вище деформац≥ю структури економ≥чноњ стратег≥њ у крањн≥ за р¤дом показник≥в державний вплив знаходитьс¤ за нижньою межею ефективност≥, хоча за р¤дом напр¤м≥в спостер≥гаЇтьс¤ надм≥рне регулюванн¤, що деформуЇ ≥нформац≥йне поле, "збурюЇ" приватн≥ економ≥чн≥ стратег≥њ ≥ загрожуЇ економ≥чн≥й безпец≥ ”крањни. “аким чином, оск≥льки ≥нституц≥йний шок призв≥в до вакууму ¤к державноњ, так ≥ приватноњ влади, у крањн≥ не використовуЇтьс¤ повною м≥рою потенц≥ал, що теоретично маЇ держава у на¤вних на даний момент межах ефективност≥.

ќтже, досв≥д нестаб≥льних економ≥к дозвол¤Ї зробити висновок про значний вплив структурних чинник≥в на ефективн≥сть заход≥в державноњ економ≥чноњ пол≥тики. –озвинен≥сть ринковоњ ≥нфраструктури ви¤вилас¤ критичною дл¤ заход≥в щодо короткотерм≥новоњ грошово-ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ, а стан ≥нституц≥йноњ структури - дл¤ довготривалоњ пол≥тики технолог≥чноњ перебудови та зростанн¤.

Ќезважаючи на значну р≥зноман≥тн≥сть стратег≥й економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ та зростанн¤, застосованих у нестаб≥льних економ≥чних системах, вони мають сп≥льн≥ риси. ¬≥дпов≥дно до проведеного анал≥зу, у тих крањнах, де ≥стотно п≥двищивс¤ р≥вень економ≥чноњ безпеки завд¤ки реал≥зац≥њ таких стратег≥й, останн≥ характеризувалис¤ ц≥л≥сн≥стю структури, в≥рним визначенн¤м балансу м≥ж державною та приватними економ≥чними стратег≥¤ми та њхн≥м узгодженн¤м, ч≥ткою посл≥довн≥стю стратег≥чних заход≥в та њхн≥м наповненн¤м зг≥дно об'Їктивних потреб економ≥чних систем. ќтже, один з головних висновк≥в даного анал≥зу пол¤гаЇ у тому, що сп≥льним елементом усп≥шних економ≥чних стратег≥й у нестаб≥льних економ≥чних системах Ї опора њх на ч≥тк≥ ≥нституц≥йн≥ структури реал≥зац≥њ економ≥чноњ влади в≥д м≥кро- до макрор≥вн¤. —аме на¤вн≥сть таких структур, до ¤ких вход¤ть ≥нститути державноњ влади, координац≥њ ≥нтерес≥в на м≥крор≥вн≥, зв'¤зку м≥кро- та макрор≥вн¤, механ≥зми включенн¤ до м≥жнародних сусп≥льних в≥дносин, Ї визначальним чинником ефективност≥ економ≥чноњ стратег≥њ. ≤нституц≥йна база також виступаЇ основою економ≥чноњ безпеки, забезпечуючи розпод≥л стратег≥чних функц≥й м≥ж м≥кро- та макрор≥внем ≥ визначаючи оптимальну дл¤ даних умов масу економ≥чноњ влади у сусп≥льств≥.

’арактерною особлив≥стю рол≥ та м≥сц¤ держави у нестаб≥льних економ≥чних системах Ї необх≥дн≥сть пост≥йного доведенн¤ лег≥тимност≥ њњ ≥снуванн¤ та пол≥тики. “ому особливого значенн¤ набуваЇ консол≥дац≥¤ ≥нтерес≥в найвпливов≥ших суб'Їкт≥в економ≥чноњ влади через розпод≥л вигод, отриманих завд¤ки економ≥чному зростанню.

—уб'Їкт державноњ економ≥чноњ стратег≥њ маЇ складну структуру ≥ представлений законодавчими ≥ виконавчими (галузево-функц≥ональними, узгоджувальними, рег≥ональними) ≥нститутами. ƒосв≥д нестаб≥льних економ≥к продемонстрував надзвичайну важлив≥сть Їдност≥ г≥лок влади та державних ≥нститут≥в, взаЇмноњ узгодженост≥ та наступност≥ њхньоњ пол≥тики. ƒо суб'Їкт≥в приватних економ≥чних стратег≥й вход¤ть п≥дприЇмства, њхн≥ об'Їднанн¤ ≥ союзи. ¬ключенн¤ р≥зного роду д≥лових союз≥в до складу суб'Їкт≥в економ≥чноњ пол≥тики держави дозволило зд≥йснювати максимально ефективний та оперативний зв'¤зок м≥ж ≥нститутами державноњ влади та суб'Їктами приватних економ≥чних стратег≥й, на ¤к≥, власне, ≥ спр¤мований вплив цих ≥нститут≥в. «алученн¤ п≥дприЇмц≥в до прийн¤тт¤ економ≥чних р≥шень та виробленн¤ державноњ економ≥чноњ стратег≥њ надаЇ можлив≥сть реал≥зовувати найспри¤тлив≥шу дл¤ розвитку нац≥онального виробництва та б≥знесу економ≥чну пол≥тику. ƒуже важливо й те, що за таких умов економ≥чна пол≥тика держави ви¤вл¤Їтьс¤ прозорою та передбачуваною, отже, може бути найкращим чином врахована у приватних економ≥чних стратег≥¤х. ¬ япон≥њ, ‘ранц≥њ, Ќ≤ , де така пол≥тика партнерства набула найб≥льшого розвитку, з'¤вилас¤ можлив≥сть створенн¤ перспективних план≥в соц≥ально-економ≥чного розвитку, що спри¤ли дос¤гненню оптимальноњ структури та посл≥довност≥ економ≥чних стратег≥й цих крањн.

¬становленн¤ партнерських в≥дносин держави ≥ б≥знесу, прозор≥сть економ≥чноњ пол≥тики, значна увага, що прид≥л¤лас¤ розвитку людського кап≥талу ≥ соц≥альноњ сфери, стали важливими чинниками стаб≥л≥зац≥њ нац≥ональних економ≥к, концентрац≥њ ≥нтерес≥в р≥зних р≥вн≥в на економ≥чн≥й стаб≥льност≥ й зростанн≥. Ѕуло дос¤гнуто також однакове спр¤муванн¤ стратег≥й зм≥цненн¤ економ≥чноњ безпеки п≥дприЇмств та держави у ц≥лому. ќднак у Ћатинськ≥й јмериц≥, б≥льшост≥ перех≥дних економ≥к, у тому числ≥ й в ”крањн≥, де економ≥чна пол≥тика часто знаходитьс¤ п≥д впливом ≥ноземних владних суб'Їкт≥в або нац≥ональних нап≥вт≥ньових угруповань, економ≥чна пол≥тика держави може бути одн≥Їю ≥з значних загроз економ≥чн≥й безпец≥ п≥дприЇмств.

¬исновки

—казане св≥дчить, що проблеми нац≥ональноњ валюти повинн≥ бути пост≥йно в пол≥ зору пров≥дних науковц≥в крањни, фах≥вц≥в високого гатунку з метою забезпеченн¤ в крањн≥ економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ, а надал≥ економ≥чного зростанн¤, без чого неможливе забезпеченн¤ нац≥ональноњ, пол≥тичноњ, економ≥чноњ, ф≥нансовоњ, еколог≥чноњ безпеки ”крањни в св≥товому товариств≥ сп≥вдружност≥ крањн.

—таб≥льна нац≥ональна валюта держави Ц це ознаки њњ економ≥чноњ ≥ пол≥тичноњ стаб≥льност≥, авторитету у св≥т≥ ≥ благополучч¤ њњ громад¤н. Ќаша держава вже на початку свого ≥снуванн¤ з≥ткнулас¤ з труднощами пов'¤заними з утриманн¤м стаб≥льност≥ своЇњ валюти. ћи пережили г≥пер≥нфл¤ц≥ю, велик≥ стрибки ц≥н та обезц≥ненн¤ зароблених грошей. ¬ивченн¤ та анал≥з фактор≥в що впливають на стаб≥льн≥сть, вживанн¤ необх≥дних заход≥в повинне вивести нац≥ональну економ≥ку з кризи та забезпечити економ≥чне зростанн¤ держави.

” ход≥ розробки та реал≥зац≥њ стратег≥й економ≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ в ”крањн≥ не було враховано накопиченого досв≥ду регулюванн¤ нестаб≥льних економ≥чних систем, в≥дбулос¤ некритичне застосуванн¤ теоретичноњ та практичноњ бази, надбаноњ розвиненими економ≥ками ≥ непридатноњ дл¤ перех≥дного пер≥оду. ” п≥дготовц≥ заход≥в щодо виходу економ≥ки ≥з трансформац≥йноњ кризи та переходу до економ≥чного зростанн¤ необх≥дна переор≥Їнтац≥¤ методолог≥чних засад економ≥чноњ пол≥тики на теор≥њ нестаб≥льних економ≥к. ƒжерелом практичного досв≥ду (з урахуванн¤м неможливост≥ його пр¤мого некритичного запозиченн¤) повинна виступати практика пол≥тики держави у нестаб≥льних економ≥чних системах.

“имчасова грошова стаб≥л≥зац≥¤, що хибно трактуЇтьс¤ в ”крањн≥ ¤к дос¤гненн¤ макроеконом≥чноњ стаб≥льност≥, не м≥стить передумов дл¤ економ≥чного зростанн¤ через надто обмежене тлумаченн¤. «алишаючи макроеконом≥чну стаб≥л≥зац≥ю ¤к стратег≥чну мету ”крањнськоњ держави на нин≥шньому етап≥, необх≥дно ≥стотно розширити критер≥њ стаб≥л≥зац≥њ, зрозум≥ти економ≥чне зростанн¤ ¤к одну з њњ нев≥д'Їмних складових.

Ќерозвинен≥сть та деформован≥сть структури економ≥чноњ стратег≥њ, непосл≥довн≥сть в њњ проведенн≥ Ї головними чинниками тривалоњ трансформац≥йноњ кризи, що призвела до р≥зкого пог≥ршенн¤ стану економ≥чноњ безпеки держави.  ритично важливими на даному етап≥ реформ в ”крањн≥ Ї ч≥тке визначенн¤ стратег≥чноњ мети, напр¤м≥в, завдань та пр≥оритет≥в економ≥чноњ стратег≥њ держави, дос¤гненн¤ њхньоњ прозорост≥ та лег≥тимност≥, забезпеченн¤ наступност≥ та науково виваженоњ посл≥довност≥ економ≥чноњ пол≥тики держави.

≤нституц≥йний вакуум, що утворивс¤ в ”крањн≥ п≥сл¤ розпаду адм≥н≥стративно-командноњ системи, стаЇ на перешкод≥ встановленню ефективних систем мотивац≥њ, узгодженню ≥нтерес≥в р≥зних економ≥чних суб'Їкт≥в та њхньому зосередженню на ц≥л¤х макроеконом≥чноњ стаб≥л≥зац≥њ та економ≥чного зростанн¤, дос¤гненню оптимальноњ спр¤мованост≥ економ≥чноњ стратег≥њ держави. ѕершочергового значенн¤ набуваЇ розвиток широкоњ мереж≥ ≥нститут≥в, мета ¤ких - узгодженн¤ приватних економ≥чних стратег≥й та економ≥чноњ стратег≥њ держави, що в≥дбиваЇ реальний взаЇмозв'¤зок стан≥в њхньоњ економ≥чноњ безпеки; встановленн¤ легальних можливостей в≥дкритого впливу економ≥чних суб'Їкт≥в на розробку державноњ стратег≥њ; створенн¤ умов дл¤ формуванн¤ ефективноњ структури власност≥ в економ≥ц≥ ”крањни.

ќсновним ≥з метод≥в зм≥цненн¤ украњнськоњ нац≥ональноњ валюти повинна стати ефективна ур¤дова анти≥нфл¤ц≥йна пол≥тика, ¤ка повинна виразитись в осмисленому ≥ ч≥тко продуманому державному контролю та регулюванню ц≥н, обм≥нного курсу та реальноњ ц≥ни нац≥ональноњ валюти.

–озв'¤занн¤ вказаних завдань реально спри¤тиме над≥йн≥й стаб≥л≥зац≥њ нац≥ональноњ валюти ”крањни, стане запорукою пол≥тичноњ, економ≥чноњ, ф≥нансовоњ, еколог≥чноњ безпеки держави.

—писок використаних джерел

Ѕалов ¬.¬ –егулирование валютных отношений современного капитализма. - ћ., 1977.

Ѕогин¤ ƒ., ¬олинський “. ѕитанн¤ макроекономiчноi стабiлiзацiњ в ”крањнi // ≈кономiка ”краiни. Ц 1996. - є2. - —.4-13.

¬алюты стран мира. —правочник. - ћ., 1976 . - 312с.

¬асилик ќ.ƒ. ƒержавн≥ ф≥нанси ”крањни: Ќавч. пос≥бник. Ц  .: ¬ища шк., 1997. Ц 383 с.

¬ачевський ћ. ќснови науковоњ ≥нформац≥њ: Ќавч. п≥дручник. Ц ƒрогобич: ¬идавнича ф≥рма У¬≥дродженн¤Ф, 1995. Ц 134 с.

√аль ¬. „ерез пад≥нн¤ до стаб≥л≥зац≥њ. ќсобливост≥ розвитку валютно≠го ринку ”крањни в 1998 роц≥ // ¬≥сник Ќац≥онального банку ”крањни. Ч 1999. Ч є3. Ч —. 15.

√альчинський ј.—. —учасна валютна система. Ц  .: LIBRA,1993. Ц 96 с.

√альчинський ј.—.“еор≥¤ грошей. Ц  .: ќснови, 1996. Ц 413 с.

√альчинський ј.—. ”крањна: поступ у майбутнЇ. Ц  .: ќснови, 1999. Ц 220с.

ƒавыдов ј.ё. »нфл¤ци¤ в экономике: мировой опыт и наши проблемы. - ћ.: ћеждународные отношени¤, 1991.

ƒолан Ё. ћакроэкономика. - —анкт-ѕетербург: УЋитера плюсФ, 1994.

ƒолгов —.». Ќова¤ европейска¤ валюта Ц евро. Ц ћ., 1998. Ц 64 с.

≈коном≥ка заруб≥жних крањн./ «а ред. ‘≥л≥пенка ј.— Ц  : Ћиб≥дь, 1996. - 412с.

«агородн≥й ј.√., ¬ознюк √.Ћ., —мовженко “.—. ‘≥нансовий словник. Ц Ћьв≥в: ¬идавництво ƒержавного ун≥верситету УЋьв≥вська пол≥техн≥каФ, 1996. Ц 384 с.

»лларионов ј. ‘инансова¤ стабилизаци¤ в республиках бывшего ———– // ¬опросы экономики. Ц 1996. - є2. - —.88 - 97.

 вартальн≥ передбаченн¤. Ц с≥чень, 2000.

 овалюк ќ.ћ. ‘≥нанси ”крањни кн¤жоњ доби // ‘≥нанси ”крањни. Ц 1998. - є 5. Ц —.99 Ц 102.

 рупка ћ.≤., ќстроверх ѕ.≤., –еверчук —. . ќснови економ≥чноњ теор≥њ / «а ред. к.е.н., доц. ѕ.ќстроверха, —.–еверчука. Ц Ћьв≥в: ѕриватне видавничо-пол≥граф≥чне п≥дприЇмство Ђƒ≥алогї, 1997. Ц 276 с.

Ћап≥шко ћ.Ћ. ќснови ф≥нансово-статистичного анал≥зу економ≥чних процес≥в. Ц Ћьв≥в: —в≥т, 1995. Ц 328 с.

Ћютий ќ.≤. √рошово-кредитна пол≥тика та њњ реал≥зац≥¤ в ”крањн≥ // ‘≥нанси ”крањни. Ц 2000. - є 1. Ц —.20 Ц 24.

ћакконелл –. ., Ѕрю Ћ.—. Ёкономикс: принципы, проблемы, политика. Ц ћ.: –еспублика, 1995.

ћакроекономiка: пiдручник / «а ред. —авченка ј.√., ѕухтасвич √.ќ. та iн. -  ињв, 1995.

ћихайличевський —. ™вро Ц перший р≥к п≥сл¤ запровадженн¤ // ¬≥сник ЌЅ”. - є 1, с≥чень, 2000. Ц 24 с.

ћ≥жнародн≥ валютно-кредитн≥ в≥дносини: ѕ≥дручник / ј.—.‘≥л≥пенко, ¬.≤.ћазуренко, ¬.ƒ.—≥кора та ≥н.; за ред. ј.—.‘≥л≥пенка. Ц  .: Ћиб≥дь, 1997. Ц 208 с.

Ќиколишин ё. ƒещо про нац≥ональну валюту // —оц≥ально-економ≥чн≥ досл≥дженн¤ в перех≥дний пер≥од (ўор≥чник наукових праць). ¬ипуск ≤≤ / ЌјЌ ”крањни, ≤нститут рег≥ональних досл≥джень. –едкол.: в≥дп. ред. ћ.≤.ƒол≥шн≥й. Ц Ћьв≥в, 1997. Ц —.404 Ц 406.

ѕанчишин —.ћ., Ѕун¤к ¬.Ѕ., —тасишин ј.¬. ‘≥скльн≥ аспекти ≥нфл¤ц≥йного процесу в умовах трансформац≥њ ”крањни // ‘≥нанси ”крањни. Ц 1998. - є 5. Ц —.61 Ц 66.

ѕархоменко ћ.ћ. ¬плив введенн¤ Ївро на ф≥нансову систему ”крањни // ”крањна в ’’≤ стол≥тт≥: концепц≥њ та модел≥ економ≥чного розвитку / ћатер≥али допов≥дей V ћ≥жнародного конгресу украњнських економ≥ст≥в, м.Ћьв≥в, 22-26 травн¤ 2000 р. (¬ двох частинах) ЌјЌ ”крањни. ≤нститут рег≥ональних досл≥джень. –едкол.: в≥дп. ред. академ≥к ЌјЌ ”крањни ћ.≤.ƒол≥шн≥й. „.≤.Ц Ћьв≥в, 2000. Ц —. 237 Ц 239.

ѕинзенык ¬. ћакроэкономическа¤ стабилизаци¤ в ”краине: итоги и проблемы первого года // ¬опросы экономики. Ц 1996. - є2. - —.88-97.

ѕинзенык ¬. ”краина: мифы и реальность макроэкономической стабилизации // ¬аш партнер. Ц 1994. - є47. - —.18.

ѕоддерьог≥н ј.ћ., Ќаумова Ћ.ё. ƒе¤к≥ питанн¤ ф≥нансовоњ стаб≥л≥зац≥њ в ”крањн≥ // ‘≥нанси ”крањни. Ц 1999. - є 12. Ц —.8 Ц 14.

–айзберг Ѕ.ј., Ћозовский Ћ.ћ. —тародубцева ≈.Ѕ. —овременный экономический словарь - ћ.: ≤Ќ‘ј.ћ, 1997. - 492с.

–ивак ќ.—. ћонетарна пол≥тика в ”крањн≥ // ”крањна в ’’≤ стол≥тт≥: концепц≥њ та модел≥ економ≥чного розвитку / ћатер≥али допов≥дей V ћ≥жнародного конгресу украњнських економ≥ст≥в, м.Ћьв≥в, 22-26 травн¤ 2000 р. (¬ двох частинах) ЌјЌ ”крањни. ≤нститут рег≥ональних досл≥джень. –едкол.: в≥дп. ред. академ≥к ЌјЌ ”крањни ћ.≤.ƒол≥шн≥й. „.≤.Ц Ћьв≥в, 2000. Ц —. 225 Ц 227.

–оманюк —.ј.,  ул≥к ќ.ќ. ћон≥торинг соц≥ально-економ≥чного становища ”крањни та њњ рег≥он≥в за с≥чень-липень 2000 року. - www.me.gov.ua - —.99.

—емюелсон ѕ., Ќордгауз ¬. ћакроекономiка. -  .: ќснови, 1995.

—татистичний щор≥чник ”крањни за 1998 р≥к. Ц  .: “ехн≥ка, 1999. Ц 576с.

“еори¤ финансов: ”чебн. пособие / Ќ.≈.«а¤ц, ћ. .‘исенко, “.≈.Ѕондарь и др. Ц 2-е изд., стереотип. - ћн.: ¬ыш.шк., 1998. Ц 368 с.

“имофссв ¬. ƒо питанн¤ антиiнфл¤цiйного оподаткуванн¤ i регулюванн¤ цiн в умовах ринкових вiдносин // ≈кономiка ”краiни. Ц 1993. - є1. - —.37-45.

”крањнська –ад¤нська ≈нциклопед≥¤ (виданн¤ друге). “.2Ц   .: √оловне виданн¤ ”–≈, 1978. - 541с.

”крањна за роки незалежност≥. Ц 2-е виданн¤, переробл., допов. та розшир. Ц  .: Ќора-пр≥нт, 1999. Ц 280 с.

‘ишер —., ƒорнбуш –., Ўмалензи –. Ёкономика. Ц ћ.: ƒело, 1993.

÷иганов —.ј. Ўл¤хи п≥двищенн¤ ефективност≥ грошово-кредитного регулюванн¤ економ≥ки // ‘≥нанси ”крањни. Ц 2000. - є 1. Ц —.11 Ц 19.

„ернецький ¬. ™вро проти долара // ¬≥сник ЌЅ”. - є 12, грудень, 1998. Ц 21 с.

Ўем¤тенко ¬.√. ≈вро Ц две стороны одной монеты. Ц ћ.,1998. Ц 345 с.

ёщенко ¬.ј., ћ≥щенко ¬.≤. ¬алютне регулюванн¤: Ќавч. пос≥бн. Ц .: “-во Ђ«нанн¤ї,  ќќ, 1999. Ц 359 с.

ƒодатки

ƒодаток 1. Ќом≥нальн≥ та pеальн≥ обм≥нн≥ куpси (в сеpедньому за пеp≥од)

1	2	3	4	5	6	7	8	9	10	11	12	13	14	15	16	17	18	19	20	21

Ќазва: Ќац≥ональна валюта ”крањни та шл¤хи њњ стаб≥л≥зац≥њ
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (19543 прочитано)