√рош≥ ≥ кредит > ‘орми грошей та њх еволюц≥¤

‘орми грошей та њх еволюц≥¤

ƒо виникненн¤ грошей люди безпосередньообм≥нювали товари на товари, що нин≥ називаЇтьс¤ бартером. ѕ≥зн≥ше з¢¤вились грош≥, ¤к≥ значно полегшили товарний обм≥н.

√рош≥ ¾ це ≥сторична категор≥¤. ¬они ≥снують так же давно, ¤к ≥ сама людська цив≥л≥зац≥¤. Ќа прот¤з≥ стол≥тт¤ пост≥йно зм≥нювались форма ≥ зм≥ст грошей ≥ сьогодн≥шн≥й њх стан не Ї завершальною фазою.

¬ оборот≥ грош≥ функц≥онують реально, ¤к на¤вна ц≥нн≥сть ≥ тому повинн≥ виступати в певн≥й форм≥, ¤ка забезпечувала б њм дов≥ру з боку суб¢Їкт≥в ринку та створювала достатн≥ зручност≥ останн≥м. ” м≥ру розвитку ринкових в≥дносин ускладнювалис¤ вимоги до грошовоњ форми з боку суб¢Їкт≥в ринку. ” в≥дпов≥дь на це грош≥ зм≥нювали свою форму, пост≥йно вдосконалюючи њњ. ” своњй еволюц≥њ грош≥ виступали у форм≥ товарних (металевих), символ≥чних (паперових), кредитних ≥ нового виду кредитних-електронних.

“оварн≥ грош≥. «а своњм м≥сцем у товарному обм≥н≥ грош≥ ¾ це особливий товар, що маЇ властив≥сть обм≥нюватис¤ на будь-¤кий ≥нший товар, тобто Ї загальним екв≥валентом.

“оварна пророда грошей визначаЇтьс¤ передус≥м њх походженн¤м. ¬они виникли ¤к продукт товарного обм≥ну, коли ринок стих≥йно висунув з товарного св≥ту один ¾ найб≥льш придатний за своњми природн≥ми та ф≥зичними властивост¤ми виконувати роль загального екв≥валента. як зас≥б обм≥ну грош≥ вперше з¢¤вились в ≥стор≥њ людства у вигл¤д≥ товар≥в. ” рол≥ грошей виступали найчаст≥ше предмети першоњ необх≥дност≥ (худоба, зерно, с≥ль, риба) ≥ форма грошей тод≥ зб≥галас¤ з формою (споживною варт≥стю) цих товар≥в. як правило, загальним екв≥валентом тод≥ був найб≥льш ходовий ≥ разом з тим найц≥нн≥ший дл¤ рег≥онального ринку товар, ¤кий в будь-¤кий час можна було обм≥н¤ти на ≥ншу споживну варт≥сть. ѕ≥зн≥ше на роль грошей стали претендувати предмети розкош≥ та дорогоц≥нн≥ вироби. ÷е можна по¤снити тим, що за своњми ф≥зичними властивост¤ми вони були б≥льш портативними, довше збер≥галис¤, мали б≥льш сталу варт≥сть тобто були б≥льш л≥кв≥дними. ѕроте ¤к перш≥, так ≥ друг≥ грош≥ були ще надзвичайно прим≥тивними, функц≥онували переважно поштучно, не п≥дл¤гаючи под≥лу, виступали в своЇму природному вигл¤д≥.

“оварн≥ грош≥ мали подв≥йне ≥снуванн¤ ¾ ¤к звичайний товар ≥ ¤к грош≥. ѕодв≥йн≥сть ви¤вл¤лась в њх споживн≥й ≥ в м≥нов≥й вартост≥. ќсоблив≥сть таких грошей пол¤гала в тому, що вони одночасно використовувались ¤к продукти дл¤ безпосереднього споживанн¤, так ≥ в ¤кост≥ засобу обм≥ну. “оварн≥ грош≥ мали одинакову варт≥сть при торг≥вл≥ ними ¤к звичайним товаром в ¤кост≥ грошей. Ќаприклад, ¤кщо какао використовувалось в ¤кост≥ грошей ≥ ¤к напиток, то в обох випадках воно мало одинакову варт≥сть .јналог≥чно ≥ золото мало одинакову варт≥сть в ¤кост≥ грошей, ¤к ювел≥рний вир≥б.

” м≥ру подальшого розширенн¤ ≥ поглибленн¤ товарно-грошових в≥дносин риок поставив перед грошовим товаром нов≥ вимоги: грош≥ повинн≥ бути однор≥дними, портативними, економ≥чно под≥льними, здатними тривалий час збер≥гати свою варт≥сть. «а своЇю природою попередн≥ грош≥ вже не в≥дпов≥дали таким вимогам. Ќа њх м≥сце ринок стих≥йно висунув р≥зн≥ метали, серед ¤ких було також ср≥бло ≥ золото. —першу металев≥ грош≥ виступали у форм≥ злитк≥в ср≥бла або золота, а п≥зн≥ше у форм≥ монети. ћеталев≥ грош≥ мали надзвичайну перевагу перед попередньою њх формою.

ƒо XIX ст. товарн≥ грош≥ були майже повн≥стю вит≥снен≥ металевими з≥ ср≥бла ≥ золота. ÷≥ грош≥ мали внутр≥шню варт≥сть, тобто були ц≥нними сам≥ по соб≥. “ому не було потреби, щоб ур¤д гарантував њх варт≥сть.  ≥льк≥сть грошей регулювалас¤ ринком через попит ≥ пропозиц≥ю на золото чи ср≥бло. Ќедол≥ки металевих грошей пол¤гали в тому, що вимагалис¤ ресурси, ¤к≥ без цього були обмеженими, щоб видобувати коштовн≥ метали.

ќтже, наступила епоха металевих грошей. ¬она характерна тим, що тривалий час в об≥г використовувалис¤ повноц≥нн≥ золот≥ або ср≥бн≥ монети, ном≥нальна варт≥сть ¤ких в≥дпов≥дала њхн≥й вагов≥й вартост≥, приватн≥ особи могли в≥льно придбати золот≥ монети взам≥н металевих зливк≥в; варт≥сть грошей безпесереднь залежала в≥д вартост≥ золота.

 оли роль грошей остаточно закр≥≥пилас¤ за одним товаром ¾ золотом, останнЇ вид≥лилос¤ ≥з св≥ту звичайних товар≥в ¤к њх антипод, ¤к самост≥йне економ≥чне ¤вище в особлив≥й форм≥, в≥дбулас¤ абсолютизац≥¤ споживноњ вартост≥ золота ¤к грошового товару, а його споживна варт≥сть ¤к звичайного товару набула другор¤дного значенн¤. ÷ей процес набув такого поширенн¤, що нав≥ть видатн≥ мислител≥ вважали золото грошима в≥д природи, але еволюц≥¤ грошей (в результат≥ ¤коњ м≥н¤Їтьс¤ форма ≥ зм≥ст грошей) п≥дтверджуЇ, що вони щось ≥нше, ширше, що не може бути виражене нав≥ть благородними менталами.

ћонета ¾ найдревн≥ша форма сучасних грошей. ¬она з¢¤вилас¤ в третьому стол≥тт≥ до н.е. п≥сл¤ закр≥пленн¤ рол≥ грошей за металами. ƒл¤ використанн¤ грошового металу при зд≥йсненн≥ платеж≥в йому надавали форму зливк≥в. ‘орма зливк≥в хоч ≥ мала ≥стотн≥ переваги перед попередн≥ми формами грошей, все таки не була позбавлена ≥стотних недол≥к≥в.

” кожн≥й плат≥жн≥й операц≥њ необх≥дно було зважувати зливки, визначати пробу ≥, що найг≥рше, д≥лити њњ на частини. ўоб уникнути цих незручностей, зливки робили р≥зноњ ваги, а щоб не зважувати ≥ не робити проби металу, найб≥льш в≥дом≥ купц≥ ставили на зливках своЇ тавро, ¤ке засв≥дчувало вагу ≥ пробу металу.

ќднак авторитет купц¤ ¤к приватноњ особи був обмеженим, ≥ його тавро могло задовольнити вузьке коло суб¢Їкт≥в ринку. « розвитком торг≥вл≥ виникла потреба тавруванн¤ зливк≥в б≥льш в≥домою й авторитетною особою, ≥ ц¤ функц≥¤ перейшла до держави. ƒержави стали виготовл¤ти за встановленою формою зливки металу, вагу ≥ пробу ¤ких засв≥дчували своњм штемпелем. “ак≥ зливки одержували назву монети9.

ћонета ви¤вилас¤ найдосконал≥шою формою д≥йсних грошей, тобто тих, що функц≥онують в об≥гу з власною субстанц≥оналною варт≥стю. Ќайб≥льшого розвитку вона дос¤гла в пер≥од золотого монометал≥зму, формою ≥снуванн¤ ¤кого був золотомонетний стандарт.

Ќа початку створенн¤ монет суб¢Їкти ринку не завжди дов≥р¤ли державному тавру ≥ нер≥дко вимагали зважуванн¤ монети. ќсобливо часто так≥ вимоги ставилис¤, коли монета використовувалас¤ дл¤ розрахунк≥в з ≥ноземними контрагентами. Ћише зростанн¤ економ≥чноњ могутност≥ ≥ стаб≥льност≥ держави, посиленн¤ дов≥ри до державноњ влади з боку суб¢Їкт≥в ринку, вдосконаленн¤ техн≥ки карбуванн¤, що ускладнювала п≥дробку монет, п≥двищили дов≥ру до монети, ¤ка стала прийматис¤ за рахунком, без зважуванн¤. «м≥нювалас¤ сама форма монети: в≥дом≥ монети квадратн≥, неправильноњ форми, овальн≥, проте найб≥льшого поширенн¤ набули кругл≥.

¬ умовах золотомонетного стандарту монети виготовл¤лись ≥з золота з невеликим дом≥шком (дл¤ м≥цност≥) ≥нших метал≥в (л≥гатури). ¬аг таких монет визначала њх варт≥сть. ћонета вважалась повноц≥нною, ¤кщо л≥гатура не перевищувала 10 в≥дсотк≥в. “ака монета ви¤вилас¤ найдосконал≥шою формою товарних грошей, тобто тих, що функц≥онують в об≥гу з власною варт≥стю. ¬она обслуговувала суб¢Їкт≥в ринку прот¤гом майже трьох тис¤чол≥ть. «а цей час вона теж розвивалась ≥ зм≥нювалась.

Ќа територ≥њ ”крањни за р≥зних час≥в в об≥гу знаходились так≥ монети: гривн¤, карбованець, шаг.

√ривн¤ ¾ це найстар≥ша шестиутна одиниц¤ ваги (приблизно фунт), що правила й за монету. ¬она под≥л¤лас¤ в р≥зн≥ часи на 20 ногат, на 25 чи п≥зн≥ше 50 кун, на 50 резан ≥ приблизно на 100 векш чи вевериць. ќднак реальна варт≥сть цих менших в≥д гривн≥ ном≥нал≥в незрозум≥ла.

√ривн¤ була золотою ≥ ср≥бною. —р≥бна важила вдв≥ч≥ б≥льше. «олота гривн¤ в  иЇв≥ д≥лилас¤ на 72 золотники, а в Ќовгород≥ ¾ на 96, ≥ за нењ платили 56 дукат≥в. ќдин золотник мав 4,2 г. ” XII стол≥тт≥ застосовували гривню кун (екв≥валент ц≥нного хутра або чужоњ монети), варт≥сть ¤коњ становила 25 кун або 50 резан. «олота гривн¤ дор≥внювала 50 гривн¤м кун,а ср≥бна ¾ 7,5. ѕот≥м монетна гривн¤ стала важити половину, а з XIII¾XIV стол≥тт¤ зменшилас¤ до 184 г. ср≥бла. Ќаприк≥нц≥ XIII стол≥тт¤ з¢¤вивс¤ зливок у половину грошовоњ гривн≥ ¾ карбованець, ¤кий ≥ вит≥снив гривню остаточно з об≥гу в XV стол≥тт≥.

 арбованець з¢¤вивс¤ у грошовому об≥гу кн¤жоњ –ус≥ в XIII стол≥тт≥ у вигл¤д≥ зливка ср≥бла. ¬≥д 1534 року карбованець став одиницею грошовоњ системи –ос≥њ ≥ мав 68 г. ср≥бла.  арбованець под≥л¤вс¤ на 100 коп≥йок або 200 шаг≥в чи 400 п≥вшаг≥в. « 1704 року регул¤рно карбували карбованц≥, ≥ цим започаткували дес¤ткову монетну систему. « к≥нц¤ XVIII стол≥тт¤ вага ср≥бла одного карбованц¤ с¤гала 18 г, а в 1897 роц≥ ср≥бло зам≥нено золотом (1/15 ≥мпер≥ала), однак золотих карбованц≥в не карбували. ѕ≥сл¤ першоњ св≥товоњ в≥йни карбували ср≥бн≥ карбованц≥, а в≥д 1924 року лише частково ср≥бн≥ ≥ щораз ≥з зменшеною його л≥гатурою (дом≥шкою). « 1950 року курс карбованц¤ обчислювали в≥дносно до золота (0,222168 г.), а з 1 с≥чн¤ 1961 року зб≥льшено варт≥сть до 0,987412 грама.

Ќазву УкарбованецьУ у сучасн≥й ”крањн≥ тлумачать в≥д карбуванн¤, тобто в≥д утворенн¤ рельЇфних зображень на поверхн≥ медалей та монет.

Ўаг ¾ це варт≥сть рос≥йськоњ п≥вкоп≥йки або польського Утро¤каФ. ѕоходженн¤ назви УшагФ ≥ дос≥ остаточно не з¢¤совано.

Ѕ≥лонна монета. Ќовий етап у розвитку монети ¤к форми д≥йсних грошей пов¢¤заний з виникненн¤м б≥лонноњ чи розм≥нноњ монети. √оловна в≥дм≥нн≥сть њњ пол¤гаЇ в тому, що вона карбуЇтьс¤ не з дорогоц≥нного металу, тому Ї неповноц≥нною, причому такою розм≥нна монета стала не одразу, а на певному етап≥ розвитку грошового об≥гу.

1	2	3	4	5

Ќазва: ‘орми грошей та њх еволюц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5496 прочитано)