√рош≥ ≥ кредит > ‘орми грошей та њх еволюц≥¤

ћожлив≥сть функц≥онуванн¤ в об≥гу б≥лонноњ монети по¤снюЇтьс¤ тим, що ном≥нальна варт≥сть золотих монет може за певних причин в≥дхил¤тись в≥д реальноњ вартость. як в≥домо, в≥д тривалого об≥гу монети стираютьс¤, ≥ варт≥сть золота, що раельно залишаЇтьс¤ в монет≥, зменшуЇтьс¤. ѕроте в об≥гу монети продовжують циркулювати в своњй ном≥нальн≥й вартост≥. ќтже в об≥гу з¢¤вилис¤ розм≥нн≥ монети, ном≥нальна варт≥сть ¤ких значно перевищувала њхню вагому варт≥сть. ” так≥й вартост≥ монети продовжують усп≥шно виконувати основн≥ фунуц≥њ. ≤ це може продовжуватись до тих п≥р, поки ц≥ни на товари залишатьс¤ незм≥нними ≥ збер≥гаЇтьс¤ дов≥ра до держави ¤к ем≥тента монет.

ћожлив≥сть в≥дхиленн¤ та в≥докремленн¤ вартост≥ золота ¤к товару ≥ ¤к грошей здавна пом≥чена суб¢Їктами ринку ≥ широко використовувалас¤ в ≥нтересах тих, хто карбував монети. Ќа ц≥й можливост≥ базувалос¤ звичайне карбуванн¤ фальшивих монет приватними особами, в≥доме ще ≥з стародавн≥х час≥в. ѕроте й держави нер≥дко випускали в об≥г неповноц≥нн≥ (фальшив≥) монети з метою пол≥пшенн¤ ф≥нансового становища своЇњ скарбниц≥, чи в ≥нтересах певних клас≥в ≥ окремих соц≥альних груп населенн¤. якраз заради цього вс≥ держави з перших крок≥в свого ≥снуванн¤ домагалис¤ повноњ монопол≥зац≥њ карбуванн¤ монети.

–озм≥нна монета карбувалась спочатку з дорогоц≥нного металу, а згодом ≥з сплав≥в звичайних метал≥в (м≥дь, бронза, н≥кель). ¬арт≥сть металу, витраченого на б≥льйон, Ї меншою в≥д ном≥налу. ƒержава своњм р≥шенн¤м надаЇ таким монетам силу законного плат≥жного засобу. «розум≥ло, що б≥лонн≥ монети функц≥онують в об≥гу ¤к своЇр≥дн≥ знаки вартост≥ повноц≥нноњ монети. ≈м≥с≥¤ таких монет стала прибутковою справою дл¤ держави. ѕрибуток державноњ скарбниц≥ приносить чеканка т≥льки неповноц≥нних (б≥лонних) монет. ћонетний доход (сеньйораж) створюЇтьс¤ внасл≥док перевищенн¤ ном≥нальноњ вартост≥ монети над реальними затратами на њх виготовленн¤.

 арбуванн¤ пор¤д з повноц≥нною монетою неповноц≥нноњ було першою реакц≥Їю грошей на нову вимогу об≥гу ¾ вимогу економ≥чност≥, що ставала дедал≥ в≥дчутн≥шою у м≥ру розвитку товарно-грошових в≥дносин. –озм≥нна моната найактивн≥ше використовуЇтс¤ в об≥гу ≥ тому найшвидше стираЇтьс¤. Ѕ≥льше того, висока варт≥сть дорогоц≥нного металу робить необх≥дним карбуванн¤ розм≥нноњ монети надто малих розм≥р≥в. “ому вона була незручною у користуванн≥ ≥ легко губилас¤, що призводило до додаткових витрат дорогоц≥нного металу. ¬иготовленн¤ њњ ≥з звичайного дешевого металу було об¢Їктивною необх≥дн≥стю, а усп≥шне функц≥онуванн¤ пор¤д з повноц≥нною монетою спри¤ло пошукам людством альтернативи грошам з власною субстанц≥ональною варт≥стю.

ѕереваги б≥лонноњ монети допомогли њй залишитис¤ в об≥гу ≥ п≥сл¤ того, коли монета ¤к форма д≥йсних грошей Уз≥йшла з≥ сцениФ. ≤ сьогодн≥ вона широко використовуЇтьс¤ в ус≥х крањнах, нав≥ть у тих, ¤к≥ дос¤гли великих усп≥х≥в у розвитку безгот≥вкових розрахунк≥в ≥ високого р≥вн¤ техн≥зац≥њ грошового об≥гу.

Ќин≥ в ус≥х крањнах св≥ту карбують лише неповноц≥нну розм≥нну монету. « дорогоц≥нних метал≥в держави пер≥одично карбують т≥льки юв≥лейн≥ та мемор≥альн≥ монети, ¤к≥ у загальний об≥г не поступають.

ћонети вважаютьс¤ символ≥чними грошима, ¤кщо њх варт≥сть в ¤кост≥ грошей б≥льша за варт≥сть н≥келю або м≥д≥, ≥з ¤ких вони виготовлен≥. ѕравда, ≥нколи бувають випадки, коли варт≥сть такого металу р≥зко зростаЇ в≥дносно њх вартост≥ в ¤кост≥ грошей. ” таких випадках ц≥ монети зникають з об≥гу.

ѕаперов≥ (символ≥чн≥) грош≥. ≈поха товарних (металевих) грошей вимостила шл¤х дл¤ паперових грошей. «а зм≥стом паперов≥ грош≥ ¾ це знаки д≥йсних золотих або ср≥бних грошей, випущених державою в об≥г, над≥лен≥ примусовим курсом ≥ зам≥нюють товарн≥ грош≥ в њхн≥й функц≥њ засобу об≥гу ≥ платежу. ѕаперов≥ грош≥ не мають власноњ вартост≥. ≤сторично вони з¢¤вились в об≥гу ¤к зам≥нники золотих ≥ ср≥бних монет. ¬важають, що вперше паперов≥ грош≥ були випущен≥ в  итаю ще в XIII ст.

ѕерш≥ в≥домост≥ про паперов≥ грош≥ ми знаходимо в опов≥данн≥ ≥тал≥йц¤ ћарко ѕоло, котрий мандрував на —ход≥ прот¤гом 24 рок≥в з (1271-1295рр.). ѕриблизний виклад його пов≥домленн¤ такий: У¬елик≥ аркуш≥ паперу розр≥зають на кусочки р≥зноман≥тноњ величини. Ќайменш≥ ≥з них коштують один динар≥й. Ќаступн≥ ¾ в≥дпов≥дно 3,5,10 венец≥анським ср≥бним грошам. ¬иготовленн¤ цих паперових монет проводитьс¤ з великими церемон≥¤ми, н≥би вона виготовл¤Їтьс¤ з чистого золота або ср≥бла. Ќа кожному кусочку паперу дек≥лька чиновник≥в ставл¤ть своњ п≥дписи та печатку, а пот≥м ще особливий чиновник прикладаЇ печетку великого хана. ≤ таких грошей випущено в об≥г ст≥льки, що не вистачило б вс≥Їњ скарбниц≥ дл¤ њх погашенн¤. “ак≥ грош≥ розповсюджуютьс¤ на вс≥ пров≥нц≥њ, що п≥двласн≥ богдихану ≥ використовуютьс¤ ¤к зас≥б об≥гу. ѕ≥д страхом смерт≥ н≥хто не маЇ права в≥дмовитись в≥д њх прийому. “орг≥вц≥ беруть њх охоче, оск≥льки вони використовуютьс¤ в ¤кост≥ платежу. Ќер≥дко богдихан проголошуЇ, що особи, котр≥ мають золото, ср≥бло, перлини та ≥нш≥ дорогоц≥нност≥ повинн≥ терм≥ново представити все це в банк ( ). «а вс≥ ц≥ ц≥нност≥ богдихан платить т≥льки паперовими грошима. ѕод≥бна торг≥вл¤ приносить богдихану чудотворн≥ Убариш≥Ф ¤кщо у кого-небудь порвавс¤ або спортивс¤ Упап≥рецьФ, то в≥н пр¤мо в≥дправл¤Їтьс¤ до банку ≥ його там обм≥н¤ють на новий, т≥льки беруть з нього за це три в≥дсотки. ј ¤кщо хтось побажаЇ мати золоту чи ср≥бну монету, то в≥н ≥де в банк ≥ отримуЇ њх за паперов≥ грош≥, причому останн¤ приймаЇтьс¤ за њх варт≥стю.

” ™вроп≥ паперов≥ грош≥ з¢¤вилис¤ значно п≥зн≥ше, у ‘ранц≥њ ем≥с≥¤ њх розпочалас¤ з 1716 р. ¬ јнгл≥њ в к≥нц≥ XVIII ст. –ос≥¤ випустила паперов≥ асигнац≥њ в 1769 р. за цариц≥  атерини II дл¤ ф≥нансуванн¤ в≥йни з “уреччиною. ≈м≥с≥¤ паперових грошей у ѕ≥вн≥чн≥й јмериц≥ почала зд≥йснюватис¤ в к≥нц≥ XVII ст.

ѕо¤ва символ≥чних знак≥в повноц≥нних грошей, що запроваджувалис¤ в об≥г силою держави ≥ спирались на њњ авторитет, не було чимось випадковим. ÷е ц≥лком природний, прогресивний процес розвитку грошей, пов¢¤заний з розширенн¤м масштаб≥в товарного обм≥ну та ринкових в≥дносин. ѕаперов≥ грош≥ не вносили ≥стотних зм≥н у принципи функц≥онуванн¤ грошового об≥гу. Ѕ≥льше того, вони спрощували грошовий об≥г, надаючи йому б≥льшоњ гнучкост≥ та економ≥чност≥.

ќб¢Їктивна можлив≥сть ≥ необх≥дн≥сть зам≥ни д≥йсних грошей ном≥нальними знаками вартост≥ випливаЇ ≥з функц≥њ грошей засобу об≥гу, в ¤к≥й грош≥ виступають посередником в обм≥н≥ товар≥в. ≤сторично доказано, що цю функц≥ю можуть виконувати реальн≥ грош≥ нав≥ть без матер≥альноњ субстанц≥њ.

–инков≥ в≥дносини, що охопили вс≥ сфери сусп≥льства поставили перед грошовим товаром нов≥, ще складн≥ш≥ вимоги, зокрема:

грошовий товар повинен легко в≥дтворюватись у визначених обс¤гах в≥дпов≥дно до зростаючих масштаб≥в сусп≥льного виробництва й товарного об≥гу;

грошовий товар маЇ виробл¤тис¤ з м≥н≥мльними затратами з тим, щоб м≥н≥м≥зувати сусп≥льн≥ витрати об≥гу;

об¢Їктивна неможлив≥сть забезпечити потреби об≥гу повноц≥нними грошима;

зростанн¤ економ≥чного потенц≥алу держави ¤к суб¢Їкта товарно-грошових в≥дносин.

“аким вимогам не зм≥г задовольн¤ти жодний товар, нав≥ть благородн≥ метали. «олото ви¤вилось останн≥м натурально-речовим нос≥Їм грошей.

Ќов≥ ¤к≥сн≥ зм≥ни в систем≥ грошових в≥дносин почали формуватись з по¤вою в об≥гу нерозм≥нних на золото чи ср≥бло паперових грошей. Ѕ≥льш≥сть крањн «аходу припинили такий обм≥н в роки Увеликоњ депрес≥њФ 1929-1933 рр. ≥ в перш≥ п≥сл¤кризов≥ роки. ќднак такий обм≥н ще збер≥гавс¤ в сфер≥ м≥жнародних валютних в≥дносин.

« припиненн¤м розм≥ну банкнот на золото паперов≥ грош≥ залишаютьс¤ в об≥гу т≥льки в своњй специф≥чн≥й м≥нов≥й вартост≥, ¤ка за зм≥стом стала ≥ррац≥ональною ≥ визначаЇтьс¤ тим середовищем, у ¤кому грош≥ функц≥онують. “обто м≥нову варт≥сть грошов≥ знаки одержують безпосередньо в об≥гу ≥ завд¤ки функц≥онуванню збер≥гають њњ на в≥дпов≥дному р≥вн≥, ¤кий визначаЇтьс¤ станом економ≥ки, ф≥нанс≥в ≥ кон¢юнктури ринку. “ут доречно нагадати висл≥в  .ћаркса: золото обертаЇтьс¤ тому, що маЇ ц≥нн≥сть, паперов≥ грош≥ мають ц≥нн≥сть тому, що обертаютьс¤. ÷¤ наукова думка про грош≥ згодом одержала широке визнанн¤ ≥ на њњ основ≥ сформувалась окрема наука про грош≥ ¤ка отримала назву Уфункц≥ональна теор≥¤ грошейФ.

—аме на ц≥й основ≥ в≥дбувс¤ завершальний перех≥д до епохи паперових грошей. √рош≥ втратили свою внутр≥шню варт≥сть, що безпосередньо вт≥лювалас¤ у монетарному товар≥ ¤к нос≥¤ грошових в≥дносин. ѕаперов≥ грош≥ перестали бути знаком вартост≥ монетарного товару. ќтже, паперов≥ грош≥ ¤к результат ¾ це завершена форма знака вартост≥, ¤ка в≥д≥рвалас¤ не т≥льки в≥д товарноњ вартост≥ грошей, а й в≥д реальних потреб грошового об≥гу.

ѕаперов≥ грош≥ ¾ це не вол¤ чи бажанн¤ держави, а об¢Їктивний продукт ≥сторичного розвитку товарно-грошових в≥дносин у сусп≥льств≥. –оль держави обмежуЇтьс¤ тим, що використовуючи об¢Їктивно обумовлен≥ можливост≥ зам≥ни д≥йсних грошей неповноц≥нними знаками вартост≥, вона друкуЇ ц≥ знаки ≥ визначаЇ умови та розм≥ри випуску њх в об≥г до тих п≥р, поки ем≥с≥¤ грошей не буде перевищувати реальн≥ потреби грошового об≥гу. ƒержава намагаЇтьс¤ п≥дтримувати дов≥ру (куп≥вельну спроможн≥сть) до грошей методами монетарноњ пол≥тики, але незавжди њй це вдаЇтьс¤.

¬ажливою ознакою паперових грошей Ї нестал≥сть њх та поступове знец≥ненн¤. ÷е зумовлено такими причинами: вони не мають власноњ вартост≥; недов≥ра до держави ¾ ем≥тента; (маЇтьс¤ на уваз≥ пол≥тичний та соц≥ально-економ≥чний стан в крањн≥) деф≥цит державного бюджету та незбалансован≥сть плат≥жного балансу крањни. ¬се це примушуЇ державу випускати надм≥рну (що не в≥дпов≥даЇ реальним потребам грошового об≥гу) к≥льк≥сть грошей дл¤ покритт¤ державних витрат. ÷е призводить до зменшенн¤ м≥новоњ вартост≥ вс≥Їњ маси грошей ≥ грошовоњ одиниц≥ зокрема.

1	2	3	4	5

Ќазва: ‘орми грошей та њх еволюц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5496 прочитано)