√рош≥ ≥ кредит > ‘орми грошей та њх еволюц≥¤

 редитн≥ грош≥.

«араз епоха паперових грошей Ї епохою грошей, що розвиваютьс¤ на кредитн≥й основ≥. ÷е водночас ≥ епоха банк≥вських грошей, ¤к≥ функц≥онують значною м≥рою на безгот≥вков≥й основ≥ ≥, ¤к≥ поступово трансформуютьс¤ в електронн≥ грош≥.

 редитн≥ грош≥ ¾ це неповноц≥нн≥ знаки вартост≥, ¤к≥ виникли на основ≥ кредитних в≥дносин. ¬они, ¤к ≥ ≥нш≥ форми грошей, виникли стих≥йно внасл≥док подальшого розвитку товарно-грошових в≥дносин, коли кредит став њх ≥манентною складовою частиною.

«а природою кредитн≥ грош≥ також Ї знаками вартост≥ ≥ по форм≥ ¾ паперовими, але њх об≥г п≥дпор¤дкований д≥њ специф≥чних закон≥в. ѕерший ≥з цих закон≥в, ¤кий був в≥дкритий ще ƒж.—тюартом, передбачаЇ: умовием≥с≥њ грошей збер≥гають у соб≥ умови њх зворотнього притоку. ÷е обумовлено кредитним характером ем≥с≥њ грошей. ѓх випуск зд≥йснюЇтьс¤ шл¤хом видач≥ кредиту економ≥чним суб¢Їктам на умовах њх поверненн¤ у визначений строк. √рош≥ повертаютьс¤ в банк, коли одержувач банк≥вського кредиту або платник за векселем, що знаходитьс¤ в портфел≥ банку, погашаЇ заборгован≥сть. “аким чином, грошова маса (к≥льк≥сть грошей в об≥гу) представл¤Ї собою результат взаЇмод≥њ двох грошових поток≥в; один пот≥к ¾ це випуск грошей через банки де проходить розпод≥л плат≥жних засоб≥в м≥ж економ≥чними суб¢Їктами, що мають потребу в грошах; другий пот≥к ¾ це поверненн¤ грошей в банки внасл≥док погашенн¤ боргових зобов¢¤зань.

«береженн¤ кредитноњ природи грошей передбачаЇ таку орган≥зац≥ю взаЇмов≥дносин кредитноњ ≥ ф≥нансовоњ систем котра не допускала би кредитну ем≥с≥ю дл¤ моб≥л≥зац≥њ доход≥в у державний бюджет або дл¤ покритт¤ бюджетного деф≥циту. ќск≥льки це означаЇ пр¤мий п≥дрив кредитного характеру грошей, так ¤к зростанн¤ грошовоњ маси в даному випадку в≥дбуваЇтьс¤ незалежно в≥д реального зб≥льшенн¤ обс¤гу товарноњ маси в об≥гу.

ƒругий закон об≥гу кредитних грошей ¾ Узабезпечен≥стьФ ем≥с≥њ грошей. ”мови цього закону передбачають таку систему кредитуванн¤, котра гарантувала би видачу позик у м≥ру зростанн¤ потреб товарообороту в грошах ≥ погашенн¤ кредиту ¾ при њњ зниженню. —трок користуванн¤ кредитом (а значить, строк перебуванн¤ грошей в об≥гу) визначаЇтьс¤ його забезпеченн¤м. ѕрактично ц¤ вимога реал≥зуЇтьс¤ з допомогою принципу забезпеченост≥ кредиту. « точки зору заставного права банку, забезпеченн¤ ¾ це матер≥альна гарант≥¤ поверненн¤ кредиту.

 редитн≥ грош≥ ≥сторично пройшли таку еволюц≥ю: вексель, банкнота, чек, депозитн≥ та електронн≥ грош≥.

¬ексель. ѕерш≥ вексел≥ виникли ще в середин≥ XII стол≥тт¤ в ≤тал≥њ, а вексельне законодавство в Ївропейських крањнах було сформовано в XVII стол≥тт≥. ¬ м≥ру розвитку товарно-грошових в≥дносин та удосконаленн¤ банк≥вськоњ справи вексель ≥з звичайноњ борговоњ розписки перетворивс¤ в ун≥версальний плат≥жний, розрахунковий ≥ кредитний документ.

¬ексель ¾ ц≥нний пап≥р, ¤кий засв≥дчуЇ безумовне грошове зобов¢¤занн¤ векселедавц¤ сплатити п≥сл¤ настанн¤ терм≥ну визначену суму грошей власнику вексел¤. ≤накше кажучи, вексель ¾ письмове боргове зобов¢¤занн¤ що даЇ його власнику незаперечне право вимагати в≥д особи, ¤ка вдала вексель (або його поручител¤), зд≥йснити плат≥ж у визначений терм≥н.

¬ексель маЇ р¤д специф≥чних ознак, ¤к≥ в≥др≥н¤ють його в≥д ≥нших боргових зобов¢¤зань: строго встановлена форма, абстрактн≥сть ≥ безсп≥рн≥сть, конкретн≥сть строку платежу.

—трого встановлена форма робить вексель ун≥версальним, легко зрозум≥лим ≥ доступним дл¤ використанн¤ широким колом суб¢Їкт≥в грошових в≥дносин.

јбстрактн≥сть вексел¤ означаЇ, що в ньому не по¤снюютьс¤ конкретн≥ причини виникненн¤ боргу, а вказуЇтьс¤ лише сума платежу.

Ѕезсп≥рн≥сть вексел¤ означаЇ, що суб¢Їкт, ¤кий його виписав чи акцептував, не маЇ н≥¤кого права в≥дмовитис¤ в≥д сплати боргу. Ѕезсп≥рн≥сть передбачаЇтьс¤ законами крањни ≥ плата за векселем забезпечуЇтьс¤ примусово через судов≥ органи.

 онкретн≥сть строку платежу вносить конкретн≥сть у взаЇмов≥дносини м≥ж позичальником ≥ боржником, робить вексель зручним дл¤ використанн¤ в економ≥чних розрахунках на перспективу.

«авд¤ки цим ознакам вексель набуваЇ важливоњ властивост≥ оборотност≥, що про¤вл¤Їтьс¤ у використанн≥ його ¤к засобу об≥гу ≥ платежу, а також ¤к об¢Їкта застави чи дисконту в банках.

¬ексел≥ бувають двох вид≥в ¾ простий ≥ переказний (тратта). ѕростий вексель виписуЇтьс¤ боржником на ≥м¢¤ кредитора ≥з зобов¢¤занн¤м виплатити йому в зазначений строк вказану суму. «устр≥чаЇтьс¤ в≥н р≥дко ≥ т≥льки у внутр≥шн≥й торг≥вл≥.

ќсоба, ¤ка пред¢¤вила простий вексель, виступаЇ одночасно векселедавцем ≥ боржником. “ому такий вексель виписуЇ та п≥дписуЇ боржник. ¬екселедавець переказного вексел¤ (трасант) ≥ платник, ¤кий приймаЇ цей вексель (трасат) окрем≥ дв≥ юридичн≥ особи. ѕереказний вексель (тратту) виписуЇ ≥ п≥дписуЇ кредитор (трасант). ¬≥н Ї наказом боржнику (трасату) про сплату у визначений терм≥н певноњ суми грошей трет≥й особ≥. ўоб наказ кредитора-трасанта мав плат≥жну силу, боржник-трасат повинен п≥дтвердити свою згоду зд≥йснити плат≥ж у визначений терм≥н. “ака згода у письмов≥й форм≥ на титульн≥й сторон≥ вексел¤ називаЇтьс¤ акцептом. јкцептант переказного вексел¤, ¤к ≥ векселедавець простого, Ї головними вексельними боржниками ≥ в≥дпов≥дають за оплату вексел¤ у визначений терм≥н. ¬они ще називаютьс¤ Уборжниками першого пор¤дкуФ.

¬екселедержатель може запропонувати вексель своњм кредиторам дл¤ оплати њм борг≥в чи куп≥вл≥ товар≥в. …мов≥рн≥сть прийн¤тт¤ вексел¤ тим вища, чим б≥льше дов≥ри до економ≥чного становища боржника по векселю. ѕередача вексел¤ ≥нш≥й особ≥ оформл¤Їтьс¤ передаточним надписом, що називаЇтьс¤ ≥ндосаментом. « кожним ≥ндосаментом п≥двищуЇтьс¤ гарант≥¤ оплати вексел¤ ≥ його здатн≥сть до оборотност≥, оск≥льки вимога оплати буде пред¢¤вл¤тис¤ до кожного наступного ≥ндосата, ¤кщо попередн≥й ви¤вивс¤ неспроможним оплатити вексель. —творюЇтьс¤ сол≥дарна в≥дпов≥дальн≥сть ус≥х ос≥б, ¤к≥ поставили своњ п≥дписи на ньому.  ≥льк≥сть передаточних надпис≥в на вексел≥ виражаЇ к≥льк≥сть його оборот≥в, тобто ту УроботуФ, ¤ку в≥н виконав в об≥гу ¤к грош≥, та характеризуЇ р≥вень його л≥кв≥дност≥.

 редитор по векселю може використати його також дл¤ одержанн¤ позички в банку, ¤кщо йому потр≥бн≥ грош≥ дл¤ платеж≥в, по ¤ких в≥н не може розрахуватис¤ векселем, а також дл¤ одержанн¤ в≥д боржника грошей по векселю у зазначений у ньому строк.

¬ексел≥ також под≥л¤ютьс¤ на комерц≥йн≥ та ф≥нансов≥.  омерц≥йн≥ вексел≥ виникають на основ≥ реальноњ торговоњ операц≥њ по продажу товар≥в у кредит. “акий вексель Ї знаком реальноњ вартост≥, що над≥йшла в об≥г ≥ забезпечуЇ йому певну м≥нову варт≥сть, з ¤кою в≥н сам зд≥йснюЇ об≥г. ‘≥нансов≥ вексел≥ виникають без реальних торгових операц≥й. ѓх призначенн¤ ¾ залучити в оборот додатков≥ грошов≥ кошти шл¤хом одержанн¤ позички. якщо ф≥нансов≥ вексел≥ виписуютьс¤ на п≥дстав≥ взаЇмноњ домовленост≥ двох ос≥б про обм≥н ф≥нансовими вексел¤ми, вони називаютьс¤ при¤тельськими.  азначейськ≥ вексел≥, ¤к≥ виписуЇ держава (казначейство) дл¤ покритт¤ своњх витрат за рахунок продажу њх центральному банку.

¬ипуск ф≥нансових вексел≥в не пов¢¤заний з реальними товарними операц≥¤ми, тому надм≥рне зростанн¤ його веде до виникненн¤ в об≥гу зайвих грошей в ≥нших формах, зокрема банкнот чи депозитних грошей, що п≥дриваЇ стал≥сть њх вартост≥.

¬ексель, що виник в умовах об≥гу повноц≥нних грошей, не м≥г ск≥льки-небудь в≥дчутно зам≥нити њх в об≥гу. ÷ьому заважала сама специф≥ка вексел¤ ¤к приватного боргового знака. …ого виникненн¤, ном≥нал, ем≥тент тощо мали стохастичний ≥ обмежений характер ≥ не в≥дпов≥дали потребам об≥гу в загальновизнаних засобах об≥гу ≥ платежу. « розвитком ринку дедал≥ гостр≥ше в≥дчувалас¤ потреба в ун≥версальному кредитному засоб≥ об≥гу, у в≥дпов≥дь на ¤ку винила банкнота. Ѕанки на основ≥ кредитних операц≥й стали випускати зам≥сть вексел≥в своњ зобов¢¤занн¤ ¾ банкноти, ¤к≥ поступово перетворилис¤ в ун≥версальний плат≥жний ≥ куп≥вельний зас≥б ≥ стали основною формою кредитних грошей.

Ѕанкнота ¾ в самому широкому розум≥нн≥ Ї простим векселем ем≥с≥йного банку. ќсобливо ч≥тко спор≥днен≥сть банкноти з векселем ви¤вилас¤ на першому етап≥ розвитку, коли вона мала форму так званоњ УкласичноњФ банкноти.

≤сторично УкласичнаФ банкнота виникла з розписки середньов≥чних банк≥р≥в про вз¤тт¤ на збереженн¤ в≥д купц≥в золота та про зобов¢¤занн¤ повернути його за першою вимогою. ” м≥ру зростанн¤ багатств банк≥в њхн≥ розписки (банкноти) стали користуватис¤ такою дов≥рою, що почали прийматись у платеж≥ нар≥вн≥ ≥з золотою монетою. ѕоступово так≥ розписки набули строго встановленоњ форми й абстрактност≥ ≥ стали подовгу затримуватис¤ в об≥гу, не повертаючись у банки дл¤ виплати по них золота. ÷¤ обставина дозволила банк≥рам видавати своњ банкноти купц¤м на суму, що перевищувала варт≥сть золота, прийн¤того на збереженн¤, тобто перейти в≥д повного до часткового покритт¤ банкнот. Ќе покрит≥ золотом банкноти стали видаватис¤ п≥дприЇмц¤м взам≥н комерц≥йних вексел≥в. « цього часу (к≥нець XVII ст.) починаЇтьс¤ власне ≥стор≥¤ УкласичноњФ банкноти.

’арактерними ознаками УкласичноњФ банкноти Ї: 1) випуск њњ ем≥с≥йним банком зам≥сть комерц≥йних вексел≥в; 2) обов¢¤зковий обм≥н на золото за першою вимогою власник≥в; 3) подв≥йне забезпеченн¤: золоте (золотим запасом банку) ≥ товарне (комерц≥йними вексел¤ми, що знаход¤тьс¤ в портфел≥ банку).

«авд¤ки цим ознакам банкнота ≥стотно в≥др≥зн¤Їтьс¤ в≥д комерц≥йного вексел¤. якщо останн≥й маЇ приватну гарант≥ю, що забезпечуЇтьс¤ кап≥талом одного чи групи п≥дприЇмств, то банкнота ¾ сусп≥льну гарант≥ю, ¤ка базуЇтьс¤ на кап≥талах ус≥х п≥дприЇмц≥в, що збер≥гаютьс¤ в банках. Ѕанкнота на в≥дм≥ну в≥д вексел¤ Ї безстроковим зобов¢¤занн¤м, не пов¢¤заним з конкретною торговою операц≥Їю. ¬они можуть випускатис¤ в будь-¤ких купюрах ≥ знаходитис¤ в об≥гу будь-¤кий строк, що даЇ можлив≥сть розрахуватис¤ ними по вс≥х можливих платежах. ÷е зн¤ло т≥ обмеженн¤, ¤к≥ стримувало розвиток об≥гу вексел≥в. ¬казан≥ переваги надали банкнот≥ особливоњ ¤кост≥ ¾ загальноњ оборотност≥, ¤коњ не маЇ вексель.

1	2	3	4	5

Ќазва: ‘орми грошей та њх еволюц≥¤
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-01-28 (5496 прочитано)