≈колог≥¤ > ќсновн≥ напр¤мки державноњ пол≥тики ”крањни у галуз≥ охорони довк≥лл¤ , використанн¤ природн≥х ресурс≥в та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки
под≥л¤ютьс¤ на дерева, кущ≥, нап≥вкущ≥, багатор≥чн≥ трав'¤нист≥ рослини, двор≥чн≥ та однор≥чн≥. ‘лора судинних рослин ”крањни нал≥чуЇ понад 5 тис. вид≥в, з них близько 250 вид≥в оф≥ц≥йно визнан≥ л≥карськими в ”крањн≥, хоча майже 1100 вид≥в флори ”крањни мають б≥олог≥чно активн≥ речовини, ¤к≥ мають л≥кувальн≥ властивост≥, а њх сировина в св≥тов≥й практиц≥ використовуЇтьс¤ при виготовленн≥ л≥карських препарат≥в. јле тривале безконтрольне використанн¤ природних ресурс≥в багатьох ц≥нних л≥карських рослин, ≥нтенсиф≥кац≥¤ господарського використанн¤ територ≥й з на¤вн≥стю л≥карських рослин, неспри¤тлива еколог≥чна ситуац≥¤ в зон≥ з високим ресурсним потенц≥алом п≥сл¤ авар≥њ на „орнобильськ≥й ј≈— спричинили кризовий стан ресурс≥в б≥льшост≥ дикорослих л≥карських рослин. Ќа сьогодн≥ л≥карськ≥ рослини ростуть на площ≥, що становить менше 10 в≥дсотк≥в територ≥њ ”крањни. ¬ ”крањн≥ в ц≥лому близько 85 в≥дсотк≥в л≥карськоњ рослинноњ сировини збираЇтьс¤ в природних м≥сцезростанн¤х вид≥в л≥карських рослин. « кожним роком зб≥льшуютьс¤ площ≥ та р≥зноман≥тт¤ культивованих л≥карських рослин, однак њх к≥льк≥сть, ¤к правило, не перевищуЇ 15 вид≥в. Ѕагато л≥карських рослин неможливо вирощувати в культур≥ у зв'¤зку з≥ складн≥стю агротехн≥ки та р¤дом ≥нших причин. ѕрот¤гом останн≥х 10 - 15 рок≥в видовий склад л≥карських рослин майже не зм≥нивс¤, водночас обс¤г загот≥вл≥ ¤к у ц≥лому, так ≥ по окремих видах суттЇво зменшуЇтьс¤ кожн≥ 3 - 5 рок≥в, оск≥льки зменшуютьс¤ природн≥ запаси цих рослин внасл≥док ≥нтенсивного господарського використанн¤ земель, на ¤ких вони ростуть, та загот≥вл≥ њх сировини без урахуванн¤ норм та правил збору, що, в свою чергу, веде до виснаженн¤ ресурс≥в л≥карських рослин. ѕри цьому попит фармацевтичноњ промисловост≥ ”крањни на сировину дикорослих л≥карських рослин залишаЇтьс¤ великим. «агальний обс¤г л≥сокористуванн¤ в ”крањн≥ становить 14,4 млн. куб. метр≥в, у тому числ≥ основного користуванн¤ - 6,7 млн. куб. метр≥в, що задовольн¤Ї потреби народного господарства лише на 25 - 27 в≥дсотк≥в. ” зв'¤зку з деф≥цитом деревини щор≥чна потреба в њњ завезенн≥ становить 30 млн. куб. метр≥в. ’ибна практика плануванн¤ екстенсивного л≥сокористуванн¤ призвела до значного виснаженн¤ л≥с≥в, зниженн¤ загальноњ продуктивност≥ њх ценоз≥в, пог≥ршенн¤ товарноњ структури л≥сос≥чного фонду. “ак, у повоЇнн≥ роки допускалос¤ перевищенн¤ розрахунковоњ л≥сос≥ки в 1,5 - 2 рази, що спричинило зм≥ну в≥ковоњ структури л≥с≥в, зб≥льшенн¤ частки пох≥дних (до 13 в≥дсотк≥в) ≥ менш продуктивних деревостан≥в. —ьогодн≥ найб≥льшу площу займають молодн¤ки (45,4 в≥дсотка) ≥ середньов≥ков≥ насадженн¤ (37,7 в≥дсотка), достигаюч≥ ≥ стигл≥ деревостани становл¤ть в≥дпов≥дно лише 10,1 в≥дсотка ≥ 6,8 в≥дсотка, що в 1,5 - 2 рази нижче оптимальних значень. ≤нтенсиф≥кац≥¤ пром≥жного користуванн¤ в останн≥ роки призвела до того, що фактичн≥ запаси достигаючих ≥ стиглих деревостан≥в становл¤ть б≥льше половини потенц≥йно можливих, а частка насаджень з низькими повнотами (0,6 - 0,3) дос¤гаЇ 24 в≥дсотк≥в. ” зв'¤зку з цим п≥д час рубок головного користуванн¤ щороку недобирають 5 млн. куб. метр≥в деревини. —учасний еколог≥чний стан л≥с≥в зумовлюЇтьс¤ ¤к р≥внем та ≥нтенсивн≥стю антропогенного впливу, так ≥ зростаючим техногенним навантаженн¤м, що порушуЇ природну ст≥йк≥сть ≥ середовищно-формуюч≥ функц≥њ л≥сових екосистем. Ћише за останнЇ дес¤тир≥чч¤ в ”крањн≥ загинуло в≥д промислових викид≥в 2,5 тис. гектар≥в л≥сових насаджень, рад≥ац≥йного забрудненн¤ через авар≥ю на „орнобильськ≥й ј≈— зазнали 3,5 млн. гектар≥в л≥с≥в, що потребуЇ обмеженн¤ л≥сокористуванн¤, удосконаленн¤ системи протипожежноњ безпеки л≥с≥в. ¬ середньому щороку виникаЇ 3500 л≥сових пожеж на площ≥ 4000 гектар≥в. ѕорушенн¤ природноњ ст≥йкост≥ л≥с≥в призводить до зб≥льшенн¤ вразливост≥ насаджень. Ќа к≥нець 1996 року загальна площа осередк≥в шк≥дник≥в ≥ хвороб л≥су становила 396,1 тис. гектар≥в. 13. «јѕќ¬≤ƒЌј —ѕ–ј¬ј. «Ѕ≈–≈∆≈ЌЌя Ѕ≤ќ–≤«ЌќћјЌ≤““я ≈кстенсивне природокористуванн¤, нехтуванн¤ еколог≥чним обгрунтуванн¤м у процес≥ розвитку агропромислового комплексу, зарегулюванн¤ стоку р≥чок, осушенн¤ бол≥т, стих≥йний розвиток колективного сад≥вництва та ≥нш≥ невпор¤дкован≥ д≥њ призвели до знищенн¤ майже 70 в≥дсотк≥в ц≥нних природних комплекс≥в ≥ ландшафт≥в ”крањни. ѕлоща природно-запов≥дного фонду ”крањни зростаЇ пов≥льними темпами ≥ становить на сьогодн≥ лише 2 млн. гектар≥в, або 3,4 в≥дсотка територ≥њ крањни, що Ї недостатн≥м гарантом дл¤ забезпеченн¤ збереженн¤ ≥ в≥дтворенн¤ генофонду тварин ≥ рослин та р≥зноман≥тт¤ природних екосистем, насамперед на л≥вобережж≥ л≥состеповоњ зони, ѕридн≥пров'њ та в степов≥й частин≥ риму, де п≥д охорону вз¤то лише 0,2 - 0,7 в≥дсотка територ≥й. ≤снуюч≥ ботан≥чн≥ сади, дендролог≥чн≥ та зоолог≥чн≥ парки через недостатнЇ ф≥нансуванн¤, слабку матер≥ально-техн≥чну та лабораторну базу нин≥ не виконують функц≥й щодо збереженн¤ та в≥дновленн¤ р≥дк≥сних ≥ типових вид≥в флори ≥ фауни. ¬ умовах економ≥чноњ та еколог≥чноњ кризи при переход≥ до ринкових в≥дносин та р≥зних форм власност≥ без ефективних заход≥в з боку держави процес деградац≥њ генофонду флори ≥ фауни, ценоз≥в, екосистем та ландшафт≥в стане незворотним. 14. “¬ј–»ЌЌ»… —¬≤“, ћ»—Ћ»¬—“¬ќ “ј –»ЅЌ≤ –≈—”–—» Ќа територ≥њ ”крањни нин≥ в≥домо близько 45 тис. вид≥в тварин, серед ¤ких - понад 700 вид≥в хребетн≥, решта - безхребетн≥. ќсновними проблемами у галуз≥ охорони ≥ регулюванн¤ використанн¤ тваринного св≥ту Ї його недостатн¤ вивчен≥сть, в≥дсутн≥сть достов≥рних даних щодо запас≥в промислових вид≥в та обс¤г≥в њх добуванн¤, пог≥ршенн¤ природних умов ≥снуванн¤ диких тварин через зростаючий антропогенний вплив та послабленн¤ њх охорони в≥д незаконного використанн¤ та знищенн¤. «араз до „ервоноњ книги ”крањни занесено 382 види р≥дк≥сних ≥ таких, що перебувають п≥д загрозою зникненн¤, тварин. ¬еденн¤ мисливського господарства зд≥йснюЇтьс¤ переважно екстенсивним шл¤хом, що Ї насл≥дком скороченн¤ обс¤г≥в штучного розведенн¤ та випуску в природу мисливськоњ фауни, проведенн¤ б≥отехн≥чних заход≥в, послабленн¤ охорони мисливських уг≥дь. Ќедостатн¤ увага прид≥л¤Їтьс¤ оптим≥зац≥њ статево-в≥ковоњ структури погол≥в'¤ мисливських парнокопитних тварин, пол≥пшенн¤ њх генофонду. ¬ажливою складовою б≥оресурс≥в Ї запаси риби та ≥нших водних тварин. ѕрот¤гом останн≥х рок≥в на б≥льшост≥ водойм спостер≥гаЇтьс¤ тенденц≥¤ до зниженн¤ загального вилову риби. ќсновними факторами, що стримують розвиток рибного господарства ≥ негативно позначаютьс¤ на процесах в≥дтворенн¤ запас≥в риби та ≥нших водних живих ресурс≥в, насамперед ц≥нних њх вид≥в, Ї забрудненн¤ водних об'Їкт≥в, необгрунтоване водоспоживанн¤, порушенн¤ г≥дролог≥чного режиму, в≥дсутн≥сть ефективних рибозахисних та рибопропускних пристроњв на г≥дротехн≥чних спорудах, послабленн¤ державного контролю за виловом ≥ реал≥зац≥Їю водних живих ресурс≥в. 15 “ехногенн≥ катастрофи та стих≥йн≥ лиха. ¬насл≥док диспропорц≥й у розм≥щенн≥ продуктивних сил, ¤к≥ допускалис¤ прот¤гом багатьох рок≥в у командно-адм≥н≥стративн≥й економ≥ц≥, територ≥¤ ”крањни зазнала значних техногенних навантажень на природне середовище , ¤ке у 4-5 раз≥в перевищуЇ аналог≥чн≥ навантаженн¤ у розвинених державах. ” середньому в крањн≥ на 1 чолов≥ка припадаЇ основних виробничих фонд≥в на суму 43,1 грн., а на 1 км2 територ≥њ - 3721 грн. (у ц≥нах 1993 р.). Ќайвище техногенне навантаженн¤ характерне дл¤ таких ≥ндустр≥альних областей, ¤к ƒонецька, ƒн≥пропетровська, «апор≥зька. ” структур≥ промислового потенц≥алу ”крањни потенц≥йно небезпечн≥ виробництва мають значну питому вагу. ¬ ц≥лому по крањн≥ на них припадаЇ близько 40 % вартост≥ промислово-виробничих основних фонд≥в, близько третини обс¤г≥в виробництва. ќсобливо багато потенц≥йно небезпечних виробництв зосереджено в Ћуганськ≥й, ƒонецьк≥й, ≤вано-‘ранк≥вськ≥й, ињвськ≥й област¤х. ¬арт≥сть промислових виробничих основних фонд≥в у ƒонецьк≥й, Ћуганськ≥й ≥ ƒн≥пропетровськ≥й област¤х становить понад половину њхньоњ вартост≥ в ”крањн≥ в ц≥лому. риза в економ≥ц≥, ¤ка супроводжуЇтьс¤ зб≥льшенн¤м частки застар≥лих технолог≥й ≥ обладнанн¤, зниженн¤м р≥вн¤ модерн≥зац≥њ, оновленн¤ виробництва п≥двищуЇ ризик техногенних катастроф. јнал≥з в≥ковоњ структури обладнанн¤ народного господарства св≥дчить про стар≥нн¤ основних фонд≥в. Ќаприклад, у 1992 р. середн≥й в≥к усього обладнанн¤ на промислових п≥дприЇмствах ”крањни становив 12 рок≥в. Ќа промислових п≥дприЇмствах середн≥й в≥к парових турб≥н становив 27 рок≥в, парових котл≥в - 18 рок≥в. —ередн≥й в≥к обладнанн¤ на х≥м≥чних заводах становив 12 рок≥в, а генератор≥в до парових ≥ газових турб≥н - 19 рок≥в. «начною Ї частка застар≥лого обладнанн¤ в ƒн≥пропетровськ≥й, ƒонецьк≥й, Ћуганськ≥й ≥ ’арк≥вськ≥й област¤х, тобто в област¤х з високим р≥внем ≥ндустр≥ального розвитку. 2. ќсновн≥ напр¤ми державноњ пол≥тики ”крањни у галуз≥ охорони довк≥лл¤ та використанн¤ природних ресурс≥в.
Ќазва: ќсновн≥ напр¤мки державноњ пол≥тики ”крањни у галуз≥ охорони довк≥лл¤ , використанн¤ природн≥х ресурс≥в та забезпеченн¤ еколог≥чноњ безпеки
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (16025 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
