≈колог≥¤ > «агальн≥ та сумарн≥ показники вм≥сту природних та антропогенних компонент≥в, що застосовуютьс¤ в програмах спостереженн¤ за забрудненн¤м
¬изначенн¤ ≥нтенсивност≥ запаху води [2] | ≥нтенсивн≥сть запаху, бал | ’арактеристика | по¤ва запаху | | 0 | н≥¤кого запаху | в≥дсутн≥сть суттЇвого запаху | | I | дуже слабкий | запах, не що пом≥чаЇтьс¤ споживачем, але ви¤вл¤Їтьс¤ спец≥ал≥стом | | II | —лабкий | запах, що ви¤вл¤Їтьс¤ споживачем, ¤кщо звернути на цю увагу | | III | ѕом≥тний | запах, легко що ви¤вл¤Їтьс¤, може бути причиною того, що вода неприЇмна дл¤ | | IV | ч≥ткий | запах, що звертаЇ на себе увагу; може змусити утриматис¤ в≥д питт¤ | | V | дуже сильний | запах, наст≥льки сильний, що робить воду непридатноњ дл¤ питт¤ | аламутн≥сть аламутн≥сть природних вод викликана присутн≥стю тонко дисперсних дом≥шок, зумовлених нерозчинними або колоњдними неорган≥чними й орган≥чними речовинами р≥зноман≥тного походженн¤. як≥сне визначенн¤ провод¤ть описово: слабка опалесценц≥¤, опалесценц≥¤, слабка, пом≥тна сильна каламуть. | ¬≥дпов≥дно до г≥г≥Їн≥чних вимог до ¤кост≥ питноњ води каламутн≥сть не повинна перевищувати 1.5 мг/дм3. | аламутн≥сть води визначають турб≥диметрично (по ослабленню проход¤чого через пробу св≥тла). “урб≥диметричне визначенн¤ призначене дл¤ вод, що мають м≥нливий склад ≥ форму тонкодисперсних дом≥шок. Ѕез попереднього ф≥льтруванн¤ проби турб≥диметрично будуть визначатис¤ не т≥льки колоњдн≥, але ≥ б≥льш грубодисперсн≥ частки [4], [5]. «абарвленн¤ - ѕоказник ¤кост≥ води, що характеризуЇ ≥нтенсивн≥сть забарвленн¤ води й зумовлений вм≥стом забарвлених сполук; виражаЇтьс¤ в градусах платиново-кобальтовоњ шкали. ¬изначаЇтьс¤ шл¤хом пор≥вн¤нн¤ забарвленоњ випробуваноњ води з еталонами. «абарвленн¤ природних вод обумовлена головним чином присутн≥стю гумусових речовин ≥ сполук тривалентного зал≥за. ≥льк≥сть цих речовин залежить в≥д геолог≥чних умов, водоносних горизонт≥в, характеру грунт≥в, на¤вност≥ бол≥т ≥ торфовищ в басейн≥ р≥ки ≥ т.п. —т≥чн≥ води де¤ких п≥дприЇмств також можуть створювати досить ≥нтенсивне забарвленн¤ води. | «абарвленн¤ природних вод коливаЇтьс¤ в≥д одиниць до тис¤ч градус≥в. | –озр≥зн¤ють "натуральний кол≥р", обумовлений т≥льки розчиненими речовинами, ≥ "вдаваний кол≥р", викликаний присутн≥стю у вод≥ колоњдних ≥ зважених часток, сп≥вв≥дношенн¤ м≥ж ¤кий значною м≥рою визначаютьс¤ розм≥ром pЌ. | √ранично припустимий розм≥р забарвленн¤ у водах, використовуваних дл¤ питних ц≥лей, складаЇ 35 градус≥в по платиново-кобальтов≥й шкал≥. ¬≥дпов≥дно до вимог до ¤кост≥ води в зонах рекреац≥њ забарвленн¤ води не повинно ви¤вл¤тис¤ в≥зуально в стовпчику висотою 10 см. | ¬исоке забарвленн¤ води пог≥ршуЇ њњ органолептичн≥ властивост≥ ≥ маЇ негативний вплив на розвиток вод¤них рослинних ≥ тваринних орган≥зм≥в у результат≥ р≥зкого зниженн¤ концентрац≥њ розчиненого кисню у вод≥, що витрачаЇтьс¤ на окислюванн¤ сполук зал≥за ≥ гумусових речовин [3], [2]. ѕрозор≥сть ѕрозор≥сть (або св≥тлопропусканн¤) природних вод обумовлене њхн≥м кольором ≥ каламутн≥стю, тобто вм≥стом у них р≥зноман≥тних пофарбованих ≥ зважених орган≥чних ≥ м≥неральних речовин. ¬оду в залежност≥ в≥д ступен¤ прозорост≥ умовно п≥дрозд≥л¤ють на прозору, що слабоопалесц≥юЇ, опалесцентну, злегка каламутну, каламутну, сильно каламутну. ћ≥рою прозорост≥ слугуЇ висота стовпа води, при ¤к≥й можна спостер≥гати б≥лу пластину визначених розм≥р≥в (диск —екк≥), що опускаЇтьс¤ у водойму або розр≥зн¤ти на б≥лому папер≥ шрифт визначеного розм≥ру ≥ типу (¤к правило, шрифт середньоњ товщини висотою 3.5 мм). –езультати виражаютьс¤ в сантиметрах ≥з вказанн¤м засобу вим≥ру. ќслабленн¤ в каламутн≥й вод≥ ≥нтенсивност≥ св≥тла з глибиною, призводить до б≥льшого поглинанн¤ сон¤чноњ енерг≥њ поблизу поверхн≥. ѕо¤ва б≥льш теплоњ води в поверхн≥ зменшуЇ перенос кисню з пов≥тр¤ у воду, знижуЇ щ≥льн≥сть води, стаб≥л≥зуЇ стратиф≥кац≥ю. «меншенн¤ потоку св≥тла також знижуЇ ефективн≥сть фотосинтезу ≥ б≥олог≥чноњ продуктивност≥ водойми. ¬изначенн¤ прозорост≥ води - обов'¤зковий компонент програм спостережень за станом водних об'Їкт≥в. «б≥льшенн¤ к≥лькост≥ грубодисперсних дом≥шок ≥ каламутност≥ характерно дл¤ забруднених ≥ евтрофних водойм [3], [2]. ¬одневий показник рЌ ¬м≥ст ≥он≥в водню (точн≥ше, г≥дроксон≥ю) у природних водах визначаЇтьс¤ в основному к≥льк≥сним сп≥вв≥дношенн¤м концентрац≥й вуг≥льноњ кислоти ≥ њњ ≥он≥в. CO2 + H20 <---> H+ + HCO3- <---> 2 H+ + CO32- ƒл¤ зручност≥ вираженн¤ вм≥сту водневих ≥он≥в був ведений розм≥р, що ¤вл¤Ї собою логарифм њхньоњ концентрац≥њ, уз¤тий з оберненим знаком:
p = - lg[H+].
ƒл¤ поверхневих вод, що м≥ст¤ть невелик≥ к≥лькост≥ д≥оксиду вуглецю, характерна лужна реакц≥¤. «м≥ни pЌ т≥сно пов'¤зан≥ з процесами фотосинтезу (через споживанн¤ CO2 вод¤ною рослинн≥стю). ƒжерелом ≥он≥в водню Ї також гумусов≥ кислоти, що присутн≥ в грунтах. √≥дрол≥з солей важких метал≥в в≥д≥граЇ роль у тих випадках, коли у воду потрапл¤ють значн≥ к≥лькост≥ сульфат≥в зал≥за, алюм≥н≥ю, м≥д≥ й ≥нших метал≥в:
Fe2+ + 2H2O --> Fe(OH)2 + 2H+ | «наченн¤ pЌ у р≥чкових водах звичайно вар≥юЇ в межах 6. 5-8. 5, в атмосферних осадах 4. 6-6. 1, у болотах 5. 5-6. 0, у морських водах 7. 9-8. 3. онцентрац≥¤ ≥он≥в водню схильна до сезонних коливань. «имою розм≥р pЌ дл¤ б≥льшост≥ р≥чкових вод складаЇ 6. 8-7. 4, ул≥тку 7. 4-8. 2. pЌ природних вод визначаЇтьс¤ до де¤коњ м≥ри геолог≥Їю водозб≥рного басейну [2].
¬≥дпов≥дно до вимог до складу ≥ властивостей води водойм пункт≥в питного водокористуванн¤, води вод¤них об'Їкт≥в у зонах рекреац≥њ, а також води водойм рибогосподарського призначенн¤ розм≥р pЌ не повинний виходити за меж≥ ≥нтервалу значень 6. 5-8. 5 [4]. |
Ќазва: «агальн≥ та сумарн≥ показники вм≥сту природних та антропогенних компонент≥в, що застосовуютьс¤ в програмах спостереженн¤ за забрудненн¤м
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3708 прочитано) |
.gif){kind=spacer}
