≈колог≥¤ > «агальн≥ та сумарн≥ показники вм≥сту природних та антропогенних компонент≥в, що застосовуютьс¤ в програмах спостереженн¤ за забрудненн¤м

 онцентрац≥¤ кальц≥ю в поверхневих водах схильна до пом≥тних сезонних коливань. ” пер≥од зниженн¤ м≥нерал≥зац≥њ (весна) ≥онам кальц≥ю належить переважна роль, що пов'¤зано з легк≥стю вилужнюванн¤ розчинних солей кальц≥ю з поверхневого прошарку грунт≥в ≥ пор≥д.

ƒосить жорстк≥ вимоги до вм≥ст кальц≥ю подаютьс¤ до вод, що живл¤ть паров≥ установки, оск≥льки з карбонат≥в, сульфат≥в ≥ р¤ду ≥нших ан≥он≥в кальц≥й утворюЇ тривк≥ накипи. ƒан≥ про вм≥ст кальц≥ю у водах необх≥дн≥ також при вир≥шенн≥ питань, пов'¤заних ≥з формуванн¤м х≥м≥чного складу природних вод, њхн≥м походженн¤м, а також при досл≥дженн≥ карбонатно-кальц≥Ївоњ р≥вноваги [7], [2].

ћагн≥й

” поверхнев≥ води магн≥й надходить в основному за рахунок процес≥в х≥м≥чного вив≥трюванн¤ ≥ розчиненн¤ долом≥т≥в, мергел≥в ≥ ≥нших м≥нерал≥в. «начн≥ к≥лькост≥ магн≥ю можуть надходити у вод¤н≥ об'Їкти з≥ ст≥чними водами металург≥йних, сил≥катних, текстильних ≥ ≥нших п≥дприЇмств.

¬м≥ст магн≥ю в поверхневих водах схильний до пом≥тних коливань: ¤к правило, максимальн≥ концентрац≥њ спостер≥гаютьс¤ в меженний пер≥од, м≥н≥мальн≥ - у пер≥од паводк≥в [7], [2].

 ремн≥й

 ремн≥й Ї пост≥йним компонентом х≥м≥чного складу природних вод. ÷ьому спри¤Ї на в≥дм≥ну в≥д ≥нших компонент≥в поширен≥сть сполук кремн≥ю в г≥рських породах, ≥ т≥льки мала розчинн≥сть останн≥х по¤снюЇ малий вм≥ст кремн≥ю у вод≥.

√оловним джерелом сполук кремн≥ю в природних водах Ї процеси х≥м≥чного вив≥трюванн¤ ≥ розчиненн¤ м≥нерал≥в, що м≥ст¤ть кремн≥й, наприклад алюмосил≥кати:

KMg3AlSi3O10(OH)2 + 7H2CO3 + 1/2H2O --> K+ + 3Mg2+ + 7HCO3- + 2H4SiO4 + 1/2Al2Si2O5(OH)4

«начн≥ к≥лькост≥ кремн≥ю надход¤ть у природн≥ води в процес≥ в≥дмиранн¤ наземних ≥ вод¤них рослинних орган≥зм≥в, з атмосферними опадами, а також ≥з ст≥чними водами п≥дприЇмств, що робл¤ть керам≥чн≥, цементн≥, скл¤н≥ вироби, сил≥катн≥ фарби, зв'¤зуюч≥ матер≥али, кремн≥йорган≥чн≥ каучуки ≥ т.д.

‘орми сполук, у ¤ких знаходитьс¤ кремн≥й у розчин≥ дуже р≥зноман≥тн≥ ≥ зм≥нюютьс¤ в залежност≥ в≥д м≥нерал≥зац≥њ, складу води ≥ значень рЌ. „астина кремн≥ю знаходитьс¤ в розчиненому стан≥ у вид≥ кремн≥Ївоњ кислоти ≥ пол≥кремн≥Ївих кислот:

H4SiO4 <=> H+ +H3SiO4-

“аблиц¤. —п≥вв≥дношенн¤ форм пох≥дних кремн≥Ївоњ кислоти у вод≥ в залежност≥ в≥д значень рЌ, в≥д % к≥лькост≥ речовини екв≥валент≥в
( 1 = 1.41.10-10) [2].

ѕол≥кремн≥Їв≥ кислоти мають перем≥нний склад типу mSiO2. nH2O, де m ≥ n - ц≥ле число.  р≥м того, кремн≥й м≥ститьс¤ в природних водах у вид≥ колоњд≥в типу xSiO2. yH2O.

ѕор≥вн¤но малий вм≥ст кремн≥ю в поверхневих водах, що поступаютьс¤ розчинност≥ д≥оксиду кремн≥ю (125 мг/дм3 при 26 ∞—, 170 мг/дм3 при 38 ∞—), вказуЇ на на¤вн≥сть у вод≥ процес≥в, що зменшують його концентрац≥ю. ƒо них треба в≥днести споживанн¤ кремн≥ю вод¤ними орган≥змами, багато ¤к≥ з ¤кий, наприклад д≥атомов≥ водорост≥, будують св≥й скелет ≥з кремн≥ю.  р≥м того, кремн≥Їва кислота ¤к б≥льш слабка вит≥сн¤Їтьс¤ з розчину вуг≥льною кислотою:

Na4SiO4 + 4CO2 + 4H2O = H4SiO4 + 4NaHCO3

—при¤Ї нест≥йкост≥ кремн≥ю в розчин≥ ≥ схильн≥сть кремн≥Ївоњ кислоти за певних умов переходити в гель.

–ежим кремн≥ю в поверхневих водах до де¤коњ м≥ри под≥бний ≥з режимом сполук азоту ≥ фосфору, проте кремн≥й н≥коли не л≥м≥туЇ розвиток рослинност≥ [7], [2].

¬углець

ƒ≥оксид вуглецю

ƒ≥оксид вуглецю м≥ститьс¤ у вод≥ в основному у вид≥ розчинених молекул CO2 ≥ лише мала частина його (близько 1%) при взаЇмод≥њ з водою утворить вуг≥льну кислоту:

CO2 + H2O <=> H2CO3

ƒ≥оксид вуглецю, г≥дрокарбонат≥ ≥ карбонатн≥ ≥они Ї основними компонентами карбонатноњ системи. ” розчин≥ м≥ж ними ≥снуЇ динам≥чна р≥вновага:

H2CO3 <=> Ќ+ + HCO3- <=> 2Ќ+ + CO32-

—п≥вв≥дношенн¤ м≥ж компонентами значною м≥рою визначаЇтьс¤ значенн¤м рЌ. ѕри рЌ 4.5 ≥ нижче з ус≥х компонент≥в карбонатноњ р≥вноваги у вод≥ присутн¤ т≥льки в≥льна вуглекислота. ” ≥нтервал≥ рЌ=6-10 г≥дрокарбонат≥ ≥они Ї основною формою пох≥дних вуг≥льноњ кислоти (максимальний њх вм≥ст при рЌ=8. 3-8. 4). ѕри рЌ б≥льше 10.5 головною формою ≥снуванн¤ вуг≥льноњ кислоти Ї карбонатн≥ ≥они.

√оловним джерелом надходженн¤ оксиду вуглецю в природн≥ води Ї процеси б≥ох≥м≥чного розпаду орган≥чних залишк≥в, окислюванн¤ орган≥чних речовин, вод¤них орган≥зм≥в.

ќдночасно з процесами надходженн¤ значна частина д≥оксиду вуглецю споживаЇтьс¤ при фотосинтез≥, а також витрачаЇтьс¤ на розчиненн¤ карбонат≥в ≥ х≥м≥чне вив≥трюванн¤ алюмосил≥кат≥в:

CaCO3 + CO2 + H2O <=> Ca(HCO3)2
HSiO3- + CO2 + H2O <=> H2SiO3 + HCO3-

«меншенн¤ д≥оксиду вуглецю у вод≥ в≥дбуваЇтьс¤ також у результат≥ його вид≥ленн¤ в атмосферу.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: «агальн≥ та сумарн≥ показники вм≥сту природних та антропогенних компонент≥в, що застосовуютьс¤ в програмах спостереженн¤ за забрудненн¤м
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-14 (3708 прочитано)