≤стор≥¤ економ≥чних вчень > ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст

ƒоходи. ¬изначивши кап≥тал ¤к Їдн≥сть трьох фактор≥в, —ен≥ор сформулював п≥дходи до анал≥зу сут≥ доход≥в.

ќсновним напр¤мком пол≥теконом≥чного досл≥дженн¤ —ен≥ора була проблема розпод≥лу сусп≥льного багатства. ¬≥н, ¤к ≥ ≥нш≥ того≠часн≥ економ≥сти, вир≥шував њњ з допомогою теоретичних обгрунту≠вань правом≥рност≥ тих чи ≥нших вид≥в доходу: зароб≥тноњ плати, прибутку, ренти, процента. ÷¤ складова його теор≥њ була найб≥льш слабкою ≥ зумовила критичне ставленн¤ до його вченн¤ в ц≥лому.

ƒо —ен≥ора з ус≥х категор≥й доходу дох≥д на кап≥тал був наймен≠ше обгрунтованим. –≥кардо розгл¤дав його лише ¤к залишок п≥сл¤ вилученн¤ величини зароб≥тноњ плати з ц≥ни товару. јдже кап≥тал трактували ¤к продукт земл≥ та прац≥, а не ¤к самост≥йний фактор. —ен≥ор побачив п≥дстави дл¤ особливоњ винагороди кап≥тал≥ста Ч винагороди за утриманн¤ в≥д споживанн¤ кап≥талу в розрахунку на майбутнЇ. ’то утримуЇтьс¤, зазначаЇ в≥н, Ђтой ≥ Ї кап≥тал≥стом, ≥ ви≠нагородою за його д≥њ Ї прибутокї .

јле кап≥тал≥ст не лише утримуЇтьс¤ в≥д споживанн¤, а й пра≠цюЇ, орган≥зовуЇ п≥дприЇмство, керуЇ ним. ќтже, прибуток вклю≠чаЇ два види винагороди, ≥ —ен≥ор розр≥зн¤Ї два види доходу кап≥та≠л≥стаЧ п≥дприЇмницький дох≥д ( плата за працю ) ≥ процент (плата за кап≥тал).

« ц≥Їњ позиц≥њ легко було по¤снити природу процента на позичко≠вий кап≥тал. “а природу ренти по¤снити було важче. « одного боку, не можна було залишити поза увагою роль земл≥ ¤к фактора вироб≠ництва, з ≥ншого Ч њњ не можна було в≥днести й до витрат виробни≠цтва, розмежувати роль кап≥талу ≥ земл≥ в цьому процес≥.

—ен≥ор указував на те, що кап≥тал втрачаЇ своњ властивост≥, коли його вкладають у нерухом≥сть, а земл¤ в≥д ≥нших фактор≥в саме й в≥др≥зн¤Їтьс¤ своЇю нерухом≥стю. ≤ншим ресурсам притаманна об≠межен≥сть пропозиц≥њ, обм≥нюван≥сть, що зумовлюЇ њхню товарн≥сть ≥ участь у виробництв≥ у ¤кост≥ витрат. «емлю з ц≥Їњ позиц≥њ охарактеризувати важко. “ому землю ¤к об'Їкт власност≥ в≥н в≥дносить до кап≥талу, що потребуЇ особливого виду утриманн¤, зв'¤заного з мо≠нопол≥Їю на волод≥нн¤ землею.

ћонопол≥¤ у —ен≥ора, пор¤д з утриманн¤м, Ї основою дл¤ по¤с≠ненн¤ ц≥лоњ низки економ≥чних ¤вищ.  оли виникають труднощ≥ з визначенн¤м њх природи, в≥н використовуЇ цю категор≥ю. “ак, —ен≥≠ор зазначаЇ, що монопольне волод≥нн¤ передовими дос¤гненн¤ми у виробництв≥ зумовлюЇ ≥снуванн¤ надприбутку, ¤к тимчасового ¤ви≠ща. ≤снуЇ монопольне волод≥нн¤ прив≥ле¤ми, що даЇ можлив≥сть отримувати прибуток, коли утриманн¤ зд≥йснювалось ≥ншою осо≠бою (прибуток на успадкований кап≥тал).

¬иход¤чи з монопол≥њ земельноњ власност≥, в≥н ≥ по¤снюЇ приро≠ду ренти. ќск≥льки —ен≥ор не розгл¤даЇ землю ¤к окремий фактор виробництва, в≥н уважаЇ, що рента, ¤ка не належить до витрат, не може впливати на ц≥ну. –ента Ч залишок, р≥зниц¤ м≥ж ц≥ною ≥ вар≠т≥стю виробництва, ¤ка привласнюЇтьс¤ завд¤ки повн≥й або частко≠в≥й монопол≥њ, ≥ вона не зв'¤зана з Ђжертовн≥стюї, тобто ≥з власними зусилл¤ми.

ѕрибуток, процент ≥ зароб≥тна плата, на думку —ен≥ора, за вс≥ма параметрами в≥др≥зн¤ютьс¤ в≥д ренти.

“еор≥¤ прибутку й процента не була достатньо обгрунтованою. Ќ≥ в Ђѕол≥тичн≥й економ≥њї, н≥ в ќксфордських лекц≥¤х 1847Ч1852 pp. —ен≥ор не спин¤Їтьс¤ на по¤сненн≥ принцип≥в ≥ шл¤х≥в форму≠ванн¤ прибутку та його розм≥р≥в, ставки процента, джерел њхнього забезпеченн¤, мотив≥в утриманн¤.

¬≥н обмежуЇтьс¤ визначенн¤м пох≥дноњ природи прибутку на ка≠п≥тал ¤к плати за п≥дприЇмництво та утриманн¤ в≥д негайного спо≠живанн¤ грошей.

јле в теор≥њ —ен≥ора уже м≥ст¤тьс¤ положенн¤, що в них висв≥т≠люютьс¤ взаЇмозв'¤зки прибутку, процента й зароб≥тноњ плати. ¬≥н указуЇ на те, що основою зростанн¤ виробництва Ї прибуток, ¤кий перетворюЇтьс¤ на заощадженн¤, а згодом Ч на витрати виро≠бництва. “ому зростанн¤ прибутку й зароб≥тноњ плати залежить в≥д утриманн¤ кап≥тал≥ста.

«ароб≥тна плата. —тверджуючи, що ц≥на товару Ї сукупн≥стю к≥лькост≥ прац≥ ≥ утриманн¤, необх≥дного дл¤ продовженн¤ вироб≠ництва, —ен≥ор робить висновок, що зростанн¤ (спаданн¤) ц≥ни маЇ супроводжуватись зростанн¤м (спаданн¤м) зароб≥тноњ плати. « ча≠сом ц≥ни заф≥ксуютьс¤ на р≥вн≥ витрат виробництва, отже зароб≥тна плата в≥дпов≥датиме витратам прац≥.

¬≥н бачив р≥зницю м≥ж реальною та ном≥нальною зароб≥тною платою, але ще не спром≥гс¤ сп≥вв≥днести теор≥ю зароб≥тноњ плати (¤ку в≥н зв'¤зував з продуктивн≥стю прац≥) та теор≥ю продуктивност≥ кап≥талу. ‘ормуванн¤ ставки зароб≥тноњ плати ставилос¤ в повну залежн≥сть в≥д утриманн¤ кап≥тал≥ста (розм≥р≥в прибутку), а не в≥д утриманн¤ роб≥тника.

“еор≥¤ розпод≥лу —ен≥ора не раз зазнавала критики за њњ бездока≠зов≥сть. ќднак терм≥ном Ђутриманн¤ї ≥нш≥ автори також користува≠лис¤ досить ≥нтенсивно, особливо коли вони не могли по¤снити природи доход≥в.

” теор≥њ —ен≥ора значне м≥сце в≥дведено також ≥ характеристиц≥ ≥нших аспект≥в доход≥в. ¬≥н доводить, що додатково залучена прац¤ в с≥льському господарств≥ створюЇ прибуток, ¤кий маЇ тенденц≥ю до зниженн¤; що зростанн¤ населенн¤ обмежуЇтьс¤ деф≥цитн≥стю ма≠тер≥альних багатств; що кожен ≥ндив≥д намагаЇтьс¤ отримати б≥льше багатств за найменших витрат, але поЇднанн¤ цих намагань ур≥внюЇ засоби з витратами тощо.

ƒл¤ ≥люстрац≥њ своњх теор≥й —ен≥ор часто користуЇтьс¤ математи≠чним апаратом.

ќртодоксальне розум≥нн¤ трудовоњ теор≥њ вартост≥ зумовило коло проблем, що були розгл¤нут≥ —ен≥ором. ѕоза його увагою не зали≠шились питанн¤ грошей та грошового об≥гу, а також м≥жнародноњ торг≥вл≥.

“еор≥¤ грошей. —ен≥ор критично анал≥зуЇ к≥льк≥сну теор≥ю грошей “орренса, –≥кардо ≥ ƒжеймса ћ≥лл¤. «а вих≥дне в≥н бере положенн¤ про те, що грош≥ Ї товаром, ¤кий набрав особливоњ форми в процес≥ еволюц≥њ обм≥ну. ѕройшовши шл¤х в≥д бартеру, де грош≥ виступали в натуральному вигл¤д≥, до сучасноњ ун≥версальноњ форми, вони стали виконувати ц≥лий р¤д функц≥й. јле основне њхнЇ призначенн¤, на ду≠мку —ен≥ора, Ч обслуговувати кредит, оск≥льки грош≥ Ї виразником вартост≥, ун≥версальним засобом обм≥ну, ун≥версальним вим≥рювачем вартост≥, що робить можливим майбутн≥ платеж≥.

≤деальн≥ властивост≥ товару, ¤кий претендуЇ на роль грошей, Ч це спроможн≥сть задовольн¤ти будь-¤к≥ потреби, обмежена к≥ль≠к≥сть, однор≥дн≥сть. ¬ажлив≥ й де¤к≥ ф≥зичн≥ ¤кост≥: висока варт≥сть у мал≥й к≥лькост≥, легка под≥льн≥сть, довгов≥чн≥сть, стал≥сть вартос≠т≥. “≥льки золото та ср≥бло в≥дпов≥дають цим вимогам.

÷ей п≥дх≥д до характеристики грошей ¤к особливого товару в≥д≠пов≥даЇ класичним позиц≥¤м. јле —ен≥ор вимагаЇ в≥дносного обме≠женн¤ к≥лькост≥ цього товару в об≥гу, а отже, виходить з теор≥й про≠позиц≥њ, сформульованоњ ще меркантил≥стами, не враховуючи ≥снуванн¤ об'Їктивного попиту на грош≥.

ѕрактичн≥ рекомендац≥њ —ен≥ора щодо державного регулюванн¤ пропозиц≥њ грошовоњ маси не втратили значенн¤ ≥ тепер. ¬≥н уважав, що лише держава маЇ зд≥йснювати ем≥с≥ю, що одн≥Їю з умов конт≠ролю за незм≥нною варт≥стю паперових грошей Ї формуванн¤ розум≠ноњ податковоњ системи, п≥дтримуванн¤ пост≥йного сп≥вв≥дношенн¤ з м≥жнародними обм≥нними курсами.

ќсновна помилка ƒжеймса ћ≥лл¤ пол¤гала, на погл¤д —ен≥ора, у т≥м, що, розгл¤даючи проблему грошей, ћ≥лль не включав монетар≠ноњ теор≥њ в економ≥чний анал≥з, не анал≥зував фактор≥в, що вплива≠ють на величину вартост≥ цього товару, а оск≥льки варт≥сть грошей зумовлюЇтьс¤ тими самими чинниками, що й варт≥сть ≥нших това≠р≥в, то з позиц≥й к≥льк≥сноњ теор≥њ грошей неможливо по¤снити заса≠ди формуванн¤ р≥вн¤ ц≥н (особливо м≥жнародного). —ам —ен≥ор не досл≥джував проблеми пор≥вн¤льних витрат, ¤к це робили економ≥с≠ти починаючи в≥д —м≥та, ≥ дещо переб≥льшував роль витрат у ство≠ренн≥ вартост≥ грошей.

¬несок —ен≥ора в економ≥чну теор≥ю р≥зн≥ автори оц≥нюють по-р≥зному: в≥д повного замовчуванн¤ до критики його теор≥й в ц≥лому. ќчевидним нам≥ром —ен≥ора був синтез теор≥й –≥кардо, ћальтуса та —е¤, ≥ в цьому в≥н дом≥гс¤ значного усп≥ху. јле багато його власних ≥дей мають самост≥йну ц≥нн≥сть. —ен≥ора можна вважати одним ≥з засновник≥в теор≥й в≥дносноњ та граничноњ корисност≥, попиту ≥ про≠позиц≥њ. ¬≥н правильно розум≥в економ≥чну сутн≥сть кап≥талу, про≠цента, фактор≥в виробництва, виробничих витрат. ’оча ц≥ ≥дењ були не досить обгрунтованими, але згодом знайшли визнанн¤ в економ≥≠ст≥в неокласичного спр¤муванн¤ ≥ були ними розвинут≥ дал≥.

Ќамаганн¤ —ен≥ора зв≥льнити пол≥теконом≥ю в≥д будь-¤кого ком≠пром≥су ≥з соц≥альними системами та реформами, звести њњ до обме≠женоњ к≥лькост≥ основних принцип≥в, придатних дл¤ по¤сненн¤ р≥зноман≥тних економ≥чних ¤вищ, даЇ п≥дстави вважати його засно≠вником пол≥теконом≥њ ¤к прикладноњ науки.

Ќайб≥льш в≥домим посл≥довником класичноњ традиц≥њ був ƒжон —тюарт ћ≥лль (1806 Ч 1873).  нижка ћ≥лл¤ Ђѕринципи пол≥тич≠ноњ економ≥њї (1848) прот¤гом другоњ половини XIX ст. була основ≠ним навчальним пос≥бником дл¤ економ≥ст≥в. ѓњ усп≥х зумовлювавс¤ вдалим поЇднанн¤м класичного та ≥нших напр¤мк≥в, стрункою й ви≠тонченою ф≥лософською картиною економ≥чного устрою сусп≥льст≠ва, майстерним викладом основного зм≥сту теор≥њ –≥кардо та не менш майстерною спробою Ђпримиритиї –≥кардо та його критик≥в. Ћише п≥сл¤ опубл≥куванн¤ в≥домого трактату ћаршалла й розвитку граничного анал≥зу прац¤ ћ≥лл¤ втратила своЇ значенн¤.

ѕоходженн¤ та осв≥та ƒжона —тюарта ћ≥лл¤, викладацька робо≠та в багатьох ун≥верситетах визначили напр¤ми його д≥¤льност≥. Ѕа≠тько ƒжона —тюарта ћ≥лл¤, ƒжеймс ћ≥лль, особисто займавс¤ ви≠хованн¤м свого сина. ”же в три роки молодший ћ≥лль вивчаЇ грецьку мову, у в≥с≥м Ч латинь, читаЇ грецьких класик≥в, книги з ≥стор≥њ, л≥тератури, вивчаЇ математику, в одинадц¤ть Ч коригуЇ гранки найв≥дом≥шоњ прац≥ батька Ђ≤стор≥¤ Ѕританськоњ ≤нд≥њї, а в тринадц¤ть Ч нар≥вн≥ з дорослими бере участь в обговоренн≥ прин≠ципових пол≥теконом≥чних проблем.

1	2	3	4	5	6	7	8	9

Ќазва: ѕол≥тична економ≥¤ в јнгл≥њ у ’≤’ ст
ƒата публ≥кац≥њ: 2005-02-18 (4909 прочитано)